Рішення
від 18.09.2023 по справі 280/1598/22
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 вересня 2023 року (11 год. 48 хв.)Справа № 280/1598/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Старцевої Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД "МІГРЕМОНТ" (Україна, 69013, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ВІЙСЬКБУД, будинок 124, код ЄДРПОУ 07917635) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (Україна, 69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.Соборний, будинок 166, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44118663), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (Україна, 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 43005393) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участі представників сторін:

від позивача Барсукова І.Ф., Насонова О.В.

від відповідача Жовтоножко Д.Ф.

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД "МІГРЕМОНТ" (надалі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 07.10.2021 року № 0141980701, № 0142000701, № 0141950701, № 0141900701 № 0141970701 № 0142210717, № 0142190717, № 0142220717, № 0142370701, що прийняті на підставі акта перевірки від 06.09.2021 № 8240/08-01-07-01/07917635, , висновку комісії з питань розгляду заперечень від 04.10.2021 № 189/08-01-01-07-01.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що висновок контролюючого органу про недотримання ДП "ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД "МІГРЕМОНТ" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2021 року, а також недотримання вимог щодо своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2018 року по 41 березня 2021 року, який відображений у Акті від 06 вересня 2021 року № 8240/08-01-07-01/07917635, є неправомірним, необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що позивачем, з дотриманням вимог Податкового кодексу України, надано до перевірки вci документи, запитувані Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Також вказує про те, висновки контролюючого органу про встановлені порушення суперечать чинному законодавству України, не відповідають фактичним обставинам справи, базуються на припущеннях осіб, які проводили перевірку, та спростовуються документами, що досліджувалися під час перевірки. При цьому Акт перевірки не відповідає вимогам, встановленим Порядком оформлення результатів документальних перевірок, що затверджений наказом Міністерства фінансів України віл 20 серпня 2015 року № 727, внаслідок чого не може вважатися належним носієм доказової інформації. На підставі викладеного, позивач вважає висновки контролюючого органу безпідставними, а податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 02 лютого 2022 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 28 лютого 2022 року.

22 лютого 2022 року відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог ДП "ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД "МІГРЕМОНТ" з огляду на наступне. В ході проведення перевірки вручено запит про надання пояснень від 18 серпня 2021 року №1, ДП «ЗДАРЗ «МіГремонт» надано відповідь та копії підтверджуючих документів від 27 серпня 2021 року №06/2171, які були враховані в акті перевірки від 06 вересня 2021 року №8240/08-01-07-01/07917635 у розділі 3.1.3 «Перевірка питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2021 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2021 року». На засіданні комісії з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок платників податків Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка відбулась 30 вересня 2021 року на якій були присутні посадові особи ДП «ЗДАРЗ «МіГремонт» було запропоновано надати додаткові документи, що стосуються порушень в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску та військового збору. В доповнення до заперечень від 20 вересня 2021 ДП «ЗДАРЗ «МіГремонт» надані пояснення та додаткові документи, які були відсутні в ході проведення перевірки. Створюючи видимість реальності здійснення оподатковуваних операцій ДП «ЗДАРЗ «МіГремонт», по взаємовідносинам з наведеними в акті перевірки СГ - постачальниками, на думку відповідача, діяло умисно оскільки воно удавано, цілеспрямовано створило умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне невиконання вимог, установлених Податковим кодексом України зокрема, в частині реального придбання послуг, декларування цієї операції, сплати податків. Оформивши документально господарську операцію яка не існувала та у подальшому відобразивши її у податковій звітності, платник податків свідомо прагнув зменшити базу оподаткування та, як наслідок, не сплатити кошти до бюджету. Виходячи з вищезазначеного, вважає, що оскаржувані в адміністративній справі № 280/1598/22 податкові-повідомлення рішення відповідають вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане, у задоволенні позову просить відмовити.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні в Україні запроваджено воєнний стан.

У зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись статтею 3 Конституції України, статтею 24 Закону України Про судоустрій і статус суддів, рішенням Ради суддів України №9 від 24 лютого 2022 року, враховуючи положення Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24 лютого 2022 року, наказом виконуючого обов`язки голови Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року, та в подальшому відповідними наказами, зняті з розгляду адміністративні справи, призначені до розгляду в період з 01 березня 2022 року.

На підставі викладеного, ухвалою суду від 05 липня 2022 року підготовче судове засідання у справі № 280/1598/22 призначено на 02 серпня 2022 року.

01 серпня 2022 року позивачем до суду подано відповідь на відзив у якій вказано про те, що всі документи, надані позивачем відповідачу під час перевірки не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу приписів статті 9 Закону № 996, ст. 44 ПК України спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій та належного відображення таких операцій у податковому обліку позивача. Окрім того, зазначає у позивача відсутній обов`язок реєструвати податкову накладну за операцією, у якій не виступає стороною по договору. Окрім того, вказує що відповідач дійшов помилкового висновку щодо порушення в частині ненадання повідомлення форми 20-ООП. Також, звертає увагу суду щодо відсутності порушень в частині сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Таким чином, позивач вважає, що доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, не узгоджуються із приписами чинного законодавства, суперечать дійсності, не відповідають правозастосовній практиці Європейського суду з прав людини та жодним чином не підтверджують правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Представники сторін 02 серпня 2022 року до суду подали клопотання про клопотання про зупинення провадження у справі для надання часу для примирення сторін.

Ухвалою суду від 02 серпня 2022 року за клопотаннями представників сторін, зупинено провадження у справі до 05 вересня 2022 року для надання часу примирення.

Ухвалою суду від 05 вересня 2022 року провадження у справі поновлено.

05 вересня 2022 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження, у зв`язку з необхідністю примирення сторін.

Представник відповідача проти зупинення провадження у справі не заперечує, про що свідчить його підпис на клопотанні.

Ухвалою суду від 05 вересня 2022 року провадження у справі № 280/1598/22 зупинено до 03 жовтня 2023 року.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2022 року провадження у справі № 280/1598/22 поновлено.

03 жовтня 2022 року від сторін по справі на адресу суду надійшли клопотання про зупинення провадження, у зв`язку з необхідністю примирення сторін, а також з метою надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2022 року за клопотаннями представників сторін, зупинено провадження у справі до 24 жовтня2022 року для надання часу примирення.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2023 року провадження у справі № 280/1598/22 поновлено.

24 жовтня 2022 року від сторін по справі на адресу суду надійшли клопотання про зупинення провадження, у зв`язку з необхідністю примирення сторін, а також з метою надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2022 року провадження у справі № 280/1598/22 до 06 грудня 2022 року.

16 листопада 2022 року представником відповідача до суду надано детальний розрахунок оскаржуваних в адміністративній справі № 280/1598/22 податкових повідомлень-рішень.

21 листопада 2022 року від сторін по справі на адресу суду надійшли клопотання про зупинення провадження, у зв`язку з необхідністю примирення сторін, а також з метою надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 06 грудня 2022 року провадження у справі № 280/1598/22 поновлено.

Ухвалою суду від 06 грудня 2022 року провадження у справі № 280/1598/22 зупинено до 20 грудня 2022 року.

19 грудня 2022 року від сторін по справі на адресу суду надійшли клопотання про зупинення провадження, у зв`язку з необхідністю примирення сторін, а також з метою надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 20 грудня 2022 року провадження у справі № 280/1598/22 поновлено.

Ухвалою суду від 20 грудня 2022 року провадження у справі № 280/1598/22 зупинено до 17 січня 2023 року.

Ухвалою суду від 17 січня 2023 року провадження у справі № 280/1598/22 провадження у справі поновлено.

17 січня 2023 року від сторін по справі на адресу суду надійшли клопотання про зупинення провадження, у зв`язку з необхідністю примирення сторін, а також з метою надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 17 січня 2023 року провадження у справі № 280/1598/22 зупинено до 06 лютого 2023 року.

Ухвалою суду від 06 лютого 2023 року продовжено строк зупинення провадження у справі № 280/1598/22 до 28 лютого 2023 року.

24 лютого 2023 року позивачем повідомлено суд про реорганізацію та необхідність здійснення заміни позивача по справі з Держаного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ».

Протокольною ухвалою суду від 28 лютого 2023 року провадження у справі № 280/1598/22 поновлено, замінено позивача у зв`язку із реорганізацією на Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ», підготовче засідання відкладено на 14 березня 2023 року.

Протокольною ухвалою суду від 14 березня 2023 року підготовче засідання у справі № 280/1598/22 відкладено на 10 квітня 2023 року.

07 квітня 2023 року представником позивача до суду подано додаткові пояснення у яких, зокрема, зазначено про те, що доводи відповідача стосовно необхідності подання позивачем накладних за договорами, у яких позивач не приймав участь є хибними. Також, зазначено, що з Акту перевірки вбачається, що відповідачем досліджувалися документи, які спростовують доводи контролюючого органу, викладені ним у відзиві на позовну заяву. Також, звернуто увагу суду на те, що ПК України не встановлено строків подання повідомлення за формою № 20-ОПП, що, у свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно п. 117.1 статті 117 ПК України. Таким чином, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до позивача є неправомірним.

Також, 07 квітня 2023 року позивачем до суду подано заяву про часткову відмову від позовних вимог.

Ухвалою суду від 10 квітня 2023 року заяву представника позивача про часткове залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД "МІГРЕМОНТ" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду в частині вимог, що стосується в визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 07 жовтня 2021 року № 0142210717 форми «Д», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 15873,16 грн, та податкового повідомлення -рішення від 07 жовтня 2021 року № 0142220717 форми «Д», яким збільшено суму грошового зобов`язання з військовою збору за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4 539,63 грн.

Протокольною ухвалою суду від 10 квітня 2023 року закрито підготовче провадження, справу до розгляду по суті призначено на 03 травня 2023 року.

03 травня 2023 року від сторін по справі на адресу суду надійшли клопотання про зупинення провадження, у зв`язку з необхідністю примирення сторін, а також з метою надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 03 травня 2023 року провадження у справі № 280/1598/22 зупинено до 05 червня 2023 року.

31 травня 2023 року представником позивача до суду подано заяву про часткову відмову від позовних вимог.

Ухвалою суду від 05 червня 2023 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 05 червня 2023 року заяву представника позивача про часткове залишення позовної заяви без розгляду задоволено.

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД "МІГРЕМОНТ" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду в частині вимог, що стосується визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 жовтня 2021 року № 0142190717 форми «ПС», яким до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД "МІГРЕМОНТ" застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн.

Судове засідання в адміністративній справі № 280/1598/22 відкладено на 27 червня 2023 року.

26 червня 2023 року представник позивача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю представника, який супроводжує розгляд адміністративної справи № 280/1598/22 в іншому судовому засіданні.

Представник відповідача проти відкладення розгляду справи № 280/1598/22 на іншу дату не заперечив.

Ухвалою суду від 27 червня 2023 року розгляд адміністративної справи № 280/1598/22 відкладено на 17 липня 2023 року.

17 липня 2023 року від сторін по справі на адресу суду надійшли клопотання про зупинення провадження, у зв`язку з необхідністю примирення сторін, а також з метою надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 17 липня 2023 року провадження у справі №280/1598/22 зупинено до 04 вересня 2023 року.

Протокольною ухвалою суду від 04 вересня 2023 року провадження у справі № 280/1598/22 поновлено та оголошено перерву у розгляді справи до 18 вересня 2023 рокую

У судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та скасувати оскаржуване податкове повідомлення- рішення.

Під час розгляду справи, представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

18 вересня 2023 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, з`ясувавши думку представників сторін, суд встановив наступне.

В період з 19 липня 2021 року по 30 серпня 2021 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2021 року з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - з 01 січня 2018 року по 31 березня 2021 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 06 вересня 2021 року № 8240/08-01-07-01/07917635, яким встановлено наступні порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст.44 п.134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України (далі по тексту ПКУ), ст.1, ст.9 Закону України від 16 липня 1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді що перевірявся, на загальну сумі 1 973 047 грн;

- п.1 ст.111. «Особливості відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу)» Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року № 185-V із змінами та доповненнями, п. 1-3 Порядку відрахування до Державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», затвердженого Постановою КМУ від 23 лютого 2011 року № 138, в результаті чого ДП «ЗДАРЗ «МіГремонт» занижено частину чистого прибутку (доходу), що відраховується до Державного бюджету всього на суму 2 697 197 грн;

- п.п. 14.1.36 п.п. 14.1 181 п. 14.1 ст. 14, п. 187.8. ст. 187, п. 190.2 ст. 190, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 208.2, п. 208.3 ст. 208 ПК України, що призвело до завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2/20.2.1 декларацій) у загальному розмірі 188 262 грн;

- п.п. 14.1.36 п.п. 14.1 181 п. 14.1 ст. 14, п. 187.8. ст. 187, п. 190.2 ст. 190, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 208.2, п. 208.3 ст. 208 ПКУ, що призвело завищення суми від`ємного значення станом на 31.03.2021 що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, задекларованe в рядку 21 податкової декларації за березень 2021 у загальній сумі 378 448 грн;

- п.201.1, п.201.10 ст.201 ПКУ в частині відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 59 111 грн;

- п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5, п.3.6 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30 січня 2015 року за № 111/26556, встановлено подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку за 2-3 кв.2018, 1-3 кв. 2019, 3-4 кв. 2020, 1 кв.2021- відображені суми нарахованого та виплаченого доходу по недійсних, закритих та знятих з обліку податкових номерах фізичних осіб, що призвело до зміни платника податку;

- п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПКУ, несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу (заробітної плати) у періоді з 01 січня 2018 року по 31 березня 2021 року;

- п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору під час виплати доходу (заробітної плати) у періоді з 01 січня 2018 року по 31 березня 2021 року;

- п.63.3 ст.63 ПКУ, п.8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19 грудня 2011 року №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1562/20300 (із змінами та доповненнями), внаслідок чого протягом 10 днів після реєстрації, взяття на облік, укладення договору оренди нерухомого майна до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків не надано повідомлення за формою №20-ОПП про об`єкти, пов`язані з оподаткуванням та через які провадиться діяльність.

Не погоджуючись з висновками відповідача, викладеними у Акті перевірки від 06 вересня 2021 року позивачем до ГУ ДПС у Запорізькій області надано заперечення (вих. № 12/2363 від 20 вересня 2021 року) та додаткові пояснення від 28 вересня 2021 року № 06/2419 з копіями документів.

За результатами розгляду заперечень, частково врахувавши додаткові пояснення підприємства щодо своєчасного нарахування ПДФО та військового збору, ГУ ДПС відкоригувало висновок пункту 7 та пункту 8 акту перевірки. Інші заперечення, надані підприємством, ГУ ДПС у Запорізькій області не врахувало.

08 жовтня 2021 року позивачем отримані податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2021 року, що прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі акту перевірки:

- № 0141980701 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 341 287,50 грн. (у тому числі: за податковим зобов`язанням 1 973 047 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 368 240 грн);

- № 0142000701 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету, на суму 2 697 197 грн.,

- № 0141950701 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 378 448 грн;

- № 0141900701 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 188 262 грн (у тому числі відшкодовано 188 262 грн.) та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 47 065,50 грн;

- № 0141970701 форми «ПН», яким застосовано штраф у сумі 29 555,50 грн. за відсутність складення та реєстрації податкової накладної на суму 59 111 грн.;

- № 0142210717 форми «Д», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 15 873,16 грн.;

- № 0142220717 форми «Д», яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4 539,63 грн;

- № 0142370701 форми «ПС», яким застосовано за штрафні (фінансові) санкції у сумі 3060 грн. за платежем адмін. штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп.за ГУ ДПС-рай);

- № 0142190717 форми «ПС», яким застосовано за штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб.

22 жовтня 2021 року позивач звернувся до ДПС України із скаргою стосовно винесення відповідачем вищезазначених податкових повідомлень рішень.

Проте, рішенням ДПС України про результати розгляду скарги (вих. № 28480/6/99-00-06-01-01-06 від 20 грудня 2021 року) скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач, вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2021 року № 0141980701, № 0142000701, № 0141950701, № 0141900701, № 0141970701, №0142370701, звернувся до суду з цим позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем зроблені висновки про заниження позивачем податку на прибуток, заниження частини чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету, завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню та завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «ВАНТОН», ПП «АНЖЕЛІКА-М», ТОВ «НІКОТЕХСНАБ», ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС».

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК Українигосподарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Доводи відповідача про безоплатне отримання позивачем ТМЦ від вищезазначених контрагентів спростовуються документами, що наявні в матеріалах справи та досліджені судом, а також відповідачем в ході проведення перевірки.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

За правилами пункту 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України,об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України,передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з абзацом першим пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до підпункту 2.1. пункту 1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до підпункту 2.2. пункту 1 Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пункту 2.15 Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Відповідно пункту 2.16 Положення у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм, Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При встановлені правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29 березня 2019 року по справі № 808/3412/16.

У перевіряємому періоді ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ», правонаступником якого є позивач, мало господарські відносини із з контрагентами ТОВ «ВАНТОН», ПП «АНЖЕЛІКА-М», ТОВ «НІКОТЕХСНАБ», ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС».

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів з контрагентами позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону № 996, а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, неправомірними.

Господарські операції з контрагентами були проведені ТОВ «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» в межах цивільного, господарського та податкового законодавства. При виконанні договірних зобов`язань сторонами були виконані всі необхідні умови, перераховані кошти, оформлені первинні документи, переданий товар. Зміст договірних відносин та документи, що підтверджують їх виконання, досліджувалися відповідачем під час проведеної перевірки та відображені в Акті, зокрема:

1) ТОВ «ВАНТОН» (код за ЄДРПОУ 36696070).

Взаємовідносини виникли на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2020 №5081/3/2020, укладеного між ТОВ «ВАНТОН» (Продавець) та ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» (Покупець), за умовами п.п. 1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар «шини 1030х350 модель G, виробник QINGDAO AOTAI RUBBER CО.Ltd» (код ДК 021:2015 - 34731200-2) на умовах, в номенклатурі, кількості та по ціні, зазначених в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього визначену грошову суму.

Розрахунки між контрагентами були проведені у повному обсязі згідно платіжного доручення №367 від 28.01.2020.

На підтвердження виконання умов договору позивачем додані до матеріалів справи рахунок на оплату № 3 від 20.01.2020, платіжне доручення №367 від 28.01.2020, видаткову накладну №3 від 20.01.2020, контрольну карту вхідного контролю шини (а.с.113-120 т.1), експрес накладну Нової пошти (а.с. 246 т.3).

2) ПП «АНЖЕЛІКА-М».

Взаємовідносини виникли на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2020 №5080/3/2020, укладеного між ПП «АНЖЕЛІКА-М» (Продавець) та ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» (Покупець), за умовами п.п.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар «шини 840х360 модель 2А безкамерна, виробник QINGDAO AOTAI CO.Ltd» (код ДК 021:2015 - 34731200-2) на умовах, в номенклатурі, кількості та по ціні, зазначених в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього визначену грошову суму.

Розрахунки між контрагентами були проведені у повному обсязі згідно платіжних доручень №323 від 24.01.2020, № 5102 від 01.12.2020, №5463 від 21.12.2020.

На підтвердження виконання умов договору позивачем додані до матеріалів справи рахунки на оплату № 01/3-Т від 20.01.2020, № 01/3-Т від 24.11.2020, №02/3-Т від 17.12.2020, платіжні доручення №323 від 24.01.2020, № 5102 від 01.12.2020, №5463 від 21.12.2020, накладні від 20.01.2020, від 24.11.2020, від 17.12.2020, контрольні карти вхідного контролю шини, картки обліку категорійних матеріальних цінностей (а.с.121-147 т.1), експрес накладні Нової пошти, товарно-транспортні накладні (а.с.250- 258 т.3).

3) ТОВ «НІКОТЕХСНАБ».

Взаємовідносини виникли на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.2018 №4682/3/2018, укладеного між ТОВ «НІКОТЕХСНАБ» (Продавець) та ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» (Покупець), за умовами п.п.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар в номенклатурі, кількості та по ціні, зазначених в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього визначену грошову суму.

На підтвердження виконання умов договору позивачем додані до матеріалів справи рахунки-фактури №НТ-0000059 від 24.04.2018, №НТ-0000086 від 19.06.2018, №НТ-0000111 від 30.07.2018, №НТ-0000166 від 23.10.2018, №НТ-0000001 від 08.01.2019, №НТ-0000020 від 26.02.2019, платіжні доручення №1944 від 10.05.2018, № 2121 від 21.05.2018, №2885 від 04.07.2018, №2994 від 11.07.2018, №4058 від 10.09.2018, №4807 від 24.10.2018, №95 від 11.01.20199, №218 від 21.01.2019, №347 від 29.01.2019, №4354 від 04.02.2019, №862 від 05.03.2019, №1078 від 21.03.2019, видаткові накладні від 26.02.2019, від 08.01.2019, від 24.04.2019, від 19.06.2018, від 30.07.2018, контрольні карти вхідного контролю шини, податкові накладні (а.с. 148-194 т.1), товарно-транспортні накладні (а.с.259-267 т.3).

4) ТОВ "НВО "СПЕЦСЕРВІС" (код за ЄДРПОУ 38674939).

Взаємовідносини виникли на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2018 №4683/3/2018, укладеного між ТОВ "НВО "СПЕЦСЕРВІС" (Продавець) та ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» (Покупець), за умовами п.п.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар в номенклатурі, кількості та по ціні, зазначених в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього визначену грошову суму.

Розрахунки між контрагентами були проведені у повному обсязі згідно платіжних доручень №1219 від 30.03.2018, № 1221 від 30.03.2018, №1220 від 30.03.2018, №1217 від 30.03.2018, №1216 від 30.03.2018, №1218 від 30.03.2018, №2501 від 18.06.2020, №627 від 16.02.2021, №845 від 04.03.2021, №1013 від 17.03.2021, №1059 від 19.3.2021.

На підтвердження виконання умов договору позивачем додані до матеріалів справи рахунки №7 від 21.03.2018, №8 від 21.03.2018, №9 від 21.03.2018, №10 від 28.03.2018, №11 від 28.03.2018, №13 від 29.03.2018, №3 від 27.01.2019, №5 від 04.02.2021, платіжні доручення №1219 від 30.03.2018, № 1221 від 30.03.2018, №1220 від 30.03.2018, №1217 від 30.03.2018, №1216 від 30.03.2018, №1218 від 30.03.2018, №2501 від 18.06.2020, №627 від 16.02.2021, №845 від 04.03.2021, №1013 від 17.03.2021, №1059 від 19.03.2021, видаткові накладні від 14.09.2018 від 18.09.2018, від 27.01.2021 від 04.02.2021, від 20.03.2018, від 28.03.2018, контрольні карти вхідного контролю шини, податкові накладні (а.с. 29-112 т.1), товарно-транспортні накладні (а.с.268-279 т.3).

Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що у перевіряємий період, з 01.01.2018 по 31.03.2021, закупівля товарно-матеріальних цінностей (надалі - ТМЦ) позивачем, як режимним підприємством оборонно-промислового комплексу України, що входить до Концерну «Укроборонпром», проводилась за умови проведення моніторингу ринку цін за результатами електронних торгів і лише у постачальників, які отримали статус «кваліфікований» або «умовно кваліфікований» в ДК «Укроборонпром». Зазначене регламентується вимогами наказу ДК «Укрборонпром» «Про затвердження Порядку попередньої кваліфікації постачальника матеріально-технічних ресурсів, робіт та послуг у Державному концерні «Укрборонпром» та підприємствах - учасниках Концерну» від 25.02.2013 № 61 (із змінами) та наказу ДК «Укроборонпром» «Про затвердження Положення про здійснення закупівельної діяльності підприємствами Державного концерну «Укроборонпром» від 29.12.2016 № 330.

Оплата за укладеними договорами проводилась позивачем після перевірки ДК «Укрборонпром» та за умови відповідного погодження з Концерном, що врегульовано наказом ДК «Укрборонпром» «Про порядок моніторингу платежів у ДК «Укрборонпром» від 17.04.2014 № 84 (із змінами).

Отже, у перевіряємий період позивач самостійно проводити розрахунки з контрагентами за укладеними договорами без погодження з ДК «Укроборонпром» не мав можливості.

Кваліфікація постачальників позивача здійснювалась для встановлення спроможності (компетентності) постачальників ТМЦ, робіт та послуг виконувати свої зобов`язання за договірними відносинами. Кваліфікацію постачальників для позивача проводив підрозділ безпеки Концерну на підставі документів, наданих потенційними постачальниками.

Крім того, позивачем у перевіряємому періоді проводився багаторівневий контроль якості поставлених товарів. Згідно з вимогами до якості матеріалів, що постачає промисловість (напівфабрикати, комплектуючі вироби та інше) на Підприємстві впроваджена процедура вхідного контролю продукції, розроблена стандартами позивача СТП-662-214, СТП-662-224, СТП-662-242 з урахуванням вимог ГОСТ 24297-87 «Вхідний контроль продукції», Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7, що затверджені постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966.

Переліком продукції, яка підлягає вхідному контролю, визначена номенклатура, об`єм, нормативно-технічна документація та засоби технологічного забезпечення. Перелік виконаний по групах продукції. За кожною групою продукції закріплені дільниці вхідного контролю і спеціалісти відділу технічного контролю Підприємства. Склад групи вхідного контролю на Підприємстві щорічно переатестовувався.

При постачанні товарів постачальниками надавались сертифікати якості товарів, як це передбачено умовами укладених договорів. Результати вхідного контролю покупних виробів і матеріалів документуються та аналізуються для запобігання постачання неякісної продукції.

При виконанні оборонних замовлень держави всі придбані товари та послуги проходять перевірку кількості, якості та фактичного отримання не тільки уповноваженими особами позивача, а в обов`язковому порядку й представництвами державних замовників у відповідності до Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2009 № 1107, про що складаються відповідні акти та висновки. Без зазначених документів виконані позивачем роботи замовниками не приймаються.

Додатковим доказом фактичного ввезення ТМЦ на територію позивача є проходження відповідної перевірки охоронною організацією.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» та ТОВ «Штемп» укладено договір № 4041/6/2015 від 27.11.2015, відповідно до якого ТОВ «Штемп» прийняло на себе охорону об`єктів, перелічених у дислокації.

Ввезення будь-якого майна на підприємство проводилось за умови проходження перевірки ТОВ «Штемп», про що робилась відмітка у Книзі обліку ввезення (внесення) ТМЦ через КПП-1, яка ведеться охоронною організацією (а.с. 246-279 т.3).

Таким чином, з огляду на викладені обставини, у їх сукупності, вбачається, що при укладенні договорів ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» із підприємствами-контрагентами ТОВ «ВАНТОН», ПП «АНЖЕЛІКА-М», ТОВ «НІКОТЕХСНАБ», ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС» у підприємства позивача наявна ділова мета, авіаційні шини та комплектуючі отримані від згаданих підприємств оприбутковані позивачем, з огляду на те, що основним видом діяльності позивача є виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування (код за КВЕД: 30.30).

Господарські операції між ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» та ТОВ «ВАНТОН», ПП «АНЖЕЛІКА-М», ТОВ «НІКОТЕХСНАБ», ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС» мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (зокрема: податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному держаному реєстрі податкових накладних, видатковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, контрольними картами вхідного контролю) та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.07.2020 у справі №804/625/16, в якій зазначено наступне: «Колегія суддів зазначає, що згідно акту перевірки підставою для висновку про нереальність спірних господарських операцій є, зокрема, інформація, яка надана іншими контролюючими органами, інформація, що міститься в інформаційних базах даних ДФС, в тому числі і в ЄРПН відносно контрагентів ТОВ ВКК "Єрмак-К" та ТОВ "Тепло Енерго Комплект Україна" та контрагентів по ланцюгах постачання.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги такі висновки, оскільки будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган….

…Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимогКодексу адміністративного судочинства України(в редакції на момент розгляду справи судами) також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, надання робіт, послуг обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.».

Обґрунтовуючи «нереальність господарських операцій», відповідач у Акті перевірки від 06 вересня 2021 року посилається на невідповідність наданих сертифікатів вимогам відповідних стандартів або технічних умов, що потягло за собою неможливість дослідження походження товару, зазначеного у первинних документах.

Разом з тим, перевіряючими не зазначено яким саме вимогам, стандартам та технічним умовам не відповідають надані до перевірки сертифікати.

При цьому, згідно позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Аналогічна позиція також викладена Верховним Судом і у постановах від 28.11.2018 у справі №818/1504/17, від 16.10.2020 у справі №810/4303/16, від 12.02.2021 у справі № 804/2317/18, від 21.01.2021 у справі № 813/2204/17, від 04.09.2020 у справі № 804/7153/15.

Тим паче, чинним законодавством України не встановлено будь-якої форми сертифікатів товару, у тому числі необхідності зазначення в них походження товару.

А, отже, відсутність сертифікату чи не зазначення у ньому якихось відомостей не може бути доказом безтоварності операцій та виключати правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Також, Верховний Суд у постанові від 24.05.2019 у справі №826/7423/16 дійшов висновку, що «…наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.»

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №808/1982/14, від 26.01.2021 у справі №813/3795/14, від 12.11.2020 у справі №820/19277/14.

Тобто, на даний час наявна судова практика, згідно з якою недоліки в оформленні первинних документів не свідчать про нереальність господарських операцій.

Відсутність у відповідача можливості на підставі інформаційних баз даних прослідкувати ланцюг постачання від виробника до позивача не вказує не те, що виробник товару відсутній або відсутнє джерело походження товар, оскільки відповідачем досліджуються не безпосередні взаємовідносини між учасниками операцій, а внесена ними у бази даних інформація. З огляду на вказане, хибними є висновки відповідача про те, що неможливість визначити на підставі інформаційних бази даних виробника товару свідчить про його відсутність і ставить під сумнів реальність поставки товару.

Жодний нормативний акт, який діяв на момент поставки товару або на момент проведення перевірки, не передбачає необхідність встановлення виробника продукції для визнання реальності господарської операції. Крім того, відповідач, без дослідження первинних документів, робить висновки про ймовірний рух товару від однієї особи до іншої та зазначає про неможливість встановлення виробника продукції. Але такі дії не відповідають положенням Податкового кодексу України, які зобов`язують вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. До того ж норми КАС України зобов`язують обґрунтовувати свої вимоги і заперечення доказами, а не припущеннями щодо ймовірних постачальників товару контрагентам.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що позивачем отримано дохід від безоплатно одержаних оборотних активів, що є наслідком його заниження.

Так, частиною другою статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Враховуючи наведене, у разі збільшення активу підприємства на суму безоплатно отриманих оборотних активів, що зумовлює зростання його власного капіталу, підприємство зобов`язане віднести до складу інших доходів від безоплатного отримання оборотних активів (товарів).

За визначенням, наведеним у підпункті «а» підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, безоплатно надані товари це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Таким чином, умовою для віднесення товарів до безоплатно отриманих платником є передача таких товарів, яка не передбачає грошову або іншу компенсацію.

Факт оплати ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» товару, придбаного у ТОВ «ВАНТОН», ПП «АНЖЕЛІКА-М», ТОВ «НІКОТЕХСНАБ», ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС» підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками за відповідний період та було зазначено самим податковим органом в Акті перевірки від 06.09.2021.

Наведене вище нівелює твердження контролюючого органу стосовно безоплатності постачання ТМЦ на ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» контрагентами.

Крім того, відсутність у контрагентів ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ», як на те вказує відповідач у Акті перевірки від 06.09.2021, трудових та матеріальних ресурсів для самостійного виконання договірних зобов`язань, також, не вказує на неможливість виконати поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів. Дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, не обумовлена наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності, зокрема щодо наявності нерухомості, матеріальних ресурсів, власного автотранспорту, тощо. Контрагент не позбавлений можливості відповідно до діючого цивільного законодавства здійснювати господарську діяльність, укладаючи договори підряду, оренди, аутсорсингу, тощо.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а.

В акті перевірки від 06.09.2021 відсутня інформація, що податковий орган досліджував та встановив обставини того, що вказані операції не могли бути вчинені контрагентами позивача з залученням орендованих транспортних засобів, праці найманих працівників на підставі відповідних цивільно-правових угод, укладених вказаними контрагентами позивача з третіми особами.

При цьому, суд зауважує, що чинним законодавством України не передбачено обов`язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, перевіряти наявність трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов`язкових платежів. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків. На це також звертав увагу Верховний Суд, зокрема в постанові від 27.02.2018 в справі №220118.

На недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 09.01.2007 в справі «Інтерсплав проти України», а також Верховний Суд України, зокрема у постанові від 13.01.2009 № 21-1578.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.03.2021 по справі №460/143/19 зауважив, що «…норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт).

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону...».

Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Такий підхід узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно узагальненої практики Вищого адміністративного суду України з даного питання, що викладена в листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11: «Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг, який декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.»

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків.

Тобто, добросовісний платник податків, яким є позивач, на думку суду, не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

В Рішенні від 6 липня 2006 р. у об`єднаних справах C-439/04 і C-440/04 Аксель Кіттель проти Уряду Бельгії (C-439/04) і Уряд Бельгії проти Реколта Рісайклінг СПРЛ (C-440/04), Суд ЄС постановив, що якщо одержувач товарів, що поставляються, є особою зі статусом платника податків, яка не знала і не могла знати про те, що операція, яка розглядається, пов`язана з шахрайством зі сторони продавця, ст.17 Шостої Директиви Ради 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 р. про гармонізацію законодавства країн - членів ЄС в частині податків з обороту - загальна система податку на додану вартість: єдина база нарахування, з урахуванням змін, внесених Директивою Ради ЄС 95/7/ЄС від 10 квітня 1995 р., повинна трактуватися як така, що виключає норму національного права, у відповідності з якою той факт, що операція з продажу вважається недійсною - в силу положень цивільного права, відповідно до якого така операція визнається нікчемною як така, що суперечить громадському порядку і здійснена на протиправних началах зі сторони продавця - призводить до того, що платник втрачає право на податковий кредит. У даному контексті не важливо, чи є операція недійсною в силу шахрайського ухилення від сплати ПДВ чи будь-якого іншого шахрайства.

Порушення платником податку постачальником / підрядником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку покупця / замовника права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у в Акті перевірки не встановлені.

В акті перевірки не наведені докази щодо узгоджених дій позивача з його контрагентом, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що позивач міг знати про порушення, які вчиняються його контрагентом.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами. Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Водночас, податковим органом в Акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів та подальших постачальників по ланцюгу постачання (в акті відсутня інформація щодо: порушення кримінальних справ стосовно постачальників, оперативних заходів для розшуку посадових осіб/засновників контрагентів та відібрання у таких осіб пояснень щодо ведення господарської діяльності). Реальність виконання господарських операцій з огляду на їх зміст та оформлення не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів купівлі-продажу та поставки, товари не були фактично поставлені.

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Суд приходить до висновку, що за результатом розгляду справи, документально не підтверджуються висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем приписів чинного законодавства, зокрема, п.44.1, п.44.2 ст.44 п.134.1 ст. 134 ПК України, ст.1, ст.9 Закону України від 16 липня 1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 14.1.36 п.п. 14.1 181 п. 14.1 ст. 14, п. 187.8. ст. 187, п. 190.2 ст. 190, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 208.2, п. 208.3 ст. 208 ПК України, а, отже, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07.10.2021 № 0141980701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 341 287,50 грн., № 0141950701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 378 448 грн, № 0141900701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 188 262 грн., відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

З огляду на вищенаведене, вищевказані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо заниження частини позивачем частини чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету,на суму2697197,00 грн., то посилання відповідача, як вбачається, ґрунтуються на порушеннях, встановлених Актом перевірки, і досліджених судом вище.

Оскільки позивачем не було допущено порушень законодавства при визначенні податку на прибуток та фінансового результату до оподаткування, податкове повідомлення-рішення №0142000701 від 07.10.2021 прийнято відповідачем неправомірно.

Суд також зазначає, що покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку частини чистого прибутку, а також сплата його до державного бюджету України, не змінює правової природи такого платежу і не наділяє Відповідача повноваженнями визнавати його грошовим зобов`язанням шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення. (Зазначена позиція неодноразово підтверджена Верховним Судом, про що свідчать, зокрема, постанови від 01.08.2018 у справі №826/19797/16, від 28.08.2018 у справі №0870/10872/12).

Щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 07.10.2021 №0141970701, яким застосовано штраф у сумі 29 555,50 грн. за відсутність складення та реєстрації податкової накладної, слід зазначити наступне.

В Акті перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем незадекларовано податкові зобов`язання з вартості послуг, наданих нерезидентом «Нітроком» АД (Болгарія) за договором укладеним із ДК «Укрспецекспорт» та «Нітроком» АД (а.с. 28-31 т. 1).

Разом з тим, за результатом розгляду справи, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу, з огляду на наступне.

За приписами статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Дана норма кореспондується зі статтею 316 Господарського кодексу України, якою встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно доглави 21цього Кодексу.

Правила оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташовано на митній території України, встановлені статтею 208 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 208.2 статті 208 Податкового кодексу України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташовано на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 Податкового кодексу України.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 Податкового кодексу України, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту в установленому порядку. Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов`язань такого отримувача послуг резидента у декларації за відповідний звітний період (пункт 208.3 статті 208 Податкового кодексу України).

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду, договір на транспортно-експедиторське обслуговування був укладений безпосередньо між ДП «Укрспецекспорт» та Компанією Нітроком АД (Болгарія ).

На виконання Договору комісії від 21.11.2017 №USE-17.3-239-D/K-17, укладеного між позивачем (Комітент) і ДК «Укрспецекспорт» (Комісіонер), Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за комісійну плату, від свого імені та за рахунок Комітента укласти зовнішньоекономічний контракт з компанією ROZENIA LIMITED, м Ларнака, Кіпр (Продавець), про закупівлю (поставку) на умовах імпорту піротехнічних засобів (а.с. 10-20 т.4)

Відповідно до розділу 3 даного договору Комісіонер взяв на себе ряд зобов`язань, зокрема:

??виконати переддоговірну роботу, укласти від свого імені та за рахунок Комітента Контракт з Продавцем (основний правочин) про імпортну поставку Товару в Україну на умовах FCA - м. Подгорица, Чорногорія, відповідно до правил Інкотермс 2000. публікація Міжнародної торгової палати (м. Париж) №560. 2000р. (п. 3.1.1):

-??від свого імені та за рахунок Комітента укласти з компанію Нітроком АД, м. Софія, Болгарія, договір про транспортування Товару за маршрутом м. Подгорица, Чорногорія - м. Запоріжжя, Україна (п. 3.1.5):

- здійснити декларування і митне оформлення при ввезенні Товару на митну територію України.

Умовами договору на Комітента (ДП «ЗДАРЗ «МіГремонт») покладено обов`язок прийняти від Комісіонера Товар, який прибув на митну територію України (н. 3.2.1 Договору) та відшкодувати Комісіонерові витрати, зроблені ним у зв`язку із виконанням своїх обов`язків за Договором, на умовах, визначених розділом 5 цього Договору, у тому числі, але не виключно витрати на транспортування та охорону Товару та інші фактичні витрати, зроблені Комісіонером у зв??язку з виконанням своїх обов`язків за Договором (п.3.2.3 Договору).

На виконання умов Договору Комітент перерахував Комісіонеру попередню оплату в сумі 1555458,96 грн., про що свідчить платіжне доручення № 960 від 13.03.2018 (а.с. 34 т.4).

Всі фактичні витрати, понесені Комісіонером на виконання договору комісії відображені у відповідних звітах №1 від 30.03.2018, № 2 від 31.05.2018 (а.с. 21-22 т.4) та Акті приймання-передачі виконаних робіт від 11.05.2018 (а.с. 20 т.4).

Розрахункова вартість витрат на транспортування та супроводження небезпечного вантажу, що підлягала відшкодуванню з боку Комітента, становила 12 000 євро, згідно додатку №2 до Договору.

Разом з тим, згідно звіту№2 від 31.05.2018, витрати Комісіонера склали 95000 євро.

Відповідно до розрахунку Комісіонера, узгодженого з Комітентом, заборгованість Комітента перед Комісіонером щодо оплати витрат на виконання доручення та комісійної плати склала 447493,02 грн (Звіт № 2 від 31.05.2018).

На підставі зазначеного Звіту Комітентом і було здійснено остаточний розрахунок з Комісіонером за Договором комісії в сумі 447493,02 грн., згідно платіжного доручення № 4142 від 12.09.2018 ( а.с. 35 т.4).

З викладеного вбачається, що позивач не здійснював безпосередніх операцій із нерезидентом, а лише, на виконання умов Договору відшкодував понесені Комісіонером витрати.

Як зазначено вище, договір на перевезення небезпечного вантажу укладено між ДП «Укрспецекспорт» та Компанією Нітроком АД (Болгарія), а, отже, саме Комісіонер перераховував кошти перевізнику за надані ним послуги, а, відтак і обов`язок реєстрації податкової накладної лежить саме на отримувачу послуг - ДП «Укрспецекспорт».

З огляду на викладене застосування до позивача штрафних санкцій є безпідставним, а, відтак податкове повідомлення-рішення від 07.10.2021 №0141970701 підлягає скасуванню як безпідставно винесене.

Щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 07.10.2021 №0142370701, суд зауважує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем приписів чинного законодавства з огляду на неподання останнім повідомлення за формою №20-ОПП про придбання вантажного автомобіля, безоплатне отримання насосної станції та здачі 2 кв.м. площі підприємства в оренду під банкомат.

Однак, суд за результатами розгляду справи вважає такі висновки необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно з пунктом63.3 статті 63 ПК Україниз метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповіднимрозділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Отже, одним із способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затвердженийнаказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1588).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділамиПК України.

Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, подається до органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування.

Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Тобто, повідомлення за формою №20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль.

Згідно з пунктом117.1 статті 117 ПК України(в редакції, чинній на час застосування штрафних санкцій) неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Разом з тим, як з`ясовано судом в ході розгляду справи, у податкового органу наявна форма №20-ОПП «Завод», яка була подана позивачем ще у 2019 році.

При цьому, слід зауважити, що при подачі даної форми застосовується принцип укрупнення інформації, при цьому якщо інформація про об?єкти оподаткування міститься у податковий звітності, то про такі об?єкти окремо повідомляти не потрібно (Б3 116.11).

Тобто форма №20-ОПП не дублює податкову звітність платника, а дає податкову інформацію про наявність, місцезнаходження і поточний стан його матеріальних об`єктів оподаткування.

Отже, зважаючи на наявність у податкового органу довідки за формою №20-ОПП, на момент перевірки у ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНГ» не виникло обов`язку щодо подання нової такої довідки. Крім того, неповідомлення податкового органу про об`єкти оподаткування саме за формою №20-ОПП не є підставою для нарахування штрафних санкцій згідно з пунктом117.1 статті 117 ПК України.

А, відтак, податкове повідомлення рішення від 07.10.2021 № 01423707701 підлягає скасуванню як неправомірно винесене.

Таким чином, за результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, податковим органом в акті не зазначено.

Притягнення до відповідальності платника податків має відбуватись виключно за порушення норм податкового законодавства, оскільки така відповідальність передбачена спеціальними нормами і є самостійним видом юридичної відповідальності, яка застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. Вищенаведений висновок ЄСПЛ підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника ( ОСОБА_1 ) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі Порядок №727) визначено, що факти порушень законодавства з питань державно митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у томі числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпунктом 5.1.2. Наказу Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 №396 «Про затвердження Зразка форми акта (довідки) документальної планової/позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок» (далі Наказ №396) з метою забезпечення належності доказовості висновків за кожним відображеним в описовій частині акта (довідки) документальної перевірки фактом порушення в обов`язковому порядку необхідно, серед іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та інші докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Аналіз положень зазначених вище нормативних документів дає змогу дійти до висновку про те, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у випадку чіткого відображення в ньому первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, а також кореспонденцію рахунків операцій.

В той же час, висновки контролюючого органу здебільшого базуються на податковій інформації, при цьому контролюючим органом не здійснено ґрунтовного аналізу сутності та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Як слідує із висновку Верховного Суду (постанова від 20.03.2018 у справі №804/939/16) податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

В постанові Верховного суду від 13.01.2021 у справі №640/20025/19 судом касаційної інстанції наведено правовий висновок стосовно акту перевірки, що ґрунтується виключно на інформації з АІС «Податковий блок», а саме: «Висновки відповідача ґрунтуються на інформаційних баз даних ДФС України щодо контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.»

Наведене вище свідчить про те, що інформаційні дані, що містяться в АІС «Податковий блок» не є первинними документами, а отже на підставі яких можливо зробити висновок про нереальність або безоплатність господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, акт перевірки не містить всієї необхідної інформації для забезпечення належності доказовості висновків, у зв`язку з чим не може бути належним та допустимим доказом виявлених під час перевірки порушень.

В постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №520/3141/19 зазначено наступне «Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що податковий орган не довів на підставі належних і допустимих доказів порушення Товариством вимог податкового законодавства в частині заниження доходу у 2016-2017 роках, оскільки в акті перевірки не наведено, які саме витрати та доходи віднесені позивачем до їх складу, за результатами яких видів господарських операцій, за якою подією, на підставі яких первинних документів. Відсутність в акті перевірки деталізації обставин податкового правопорушення суперечить приписам пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку, а саме: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Зокрема, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2021 року № 0141980701, № 0142000701, № 0141950701, № 0141900701, № 0141970701, № 0142370701, що прийняті на підставі акта перевірки від 06 вересня 2021 року № 8240/08-01-07-01/07917635, висновку комісії з питань розгляду заперечень від 04 жовтня 2021 року № 189/08-01-01-07-01 прийняті відповідачем в порушення вимог чинного законодавства України, а отже є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відтак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, належними та допустимими доказами не довів обґрунтованість висновків акту перевірки щодо порушення позивачем вимог ПК України.

Проте позивач, на виконання вимог частини 1 статті 77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Отже, враховуючи наведені вище обставини, з урахуванням наданих сторонами письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 24 810,00 грн., у зв`язку з чим вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 90, 139, 241, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2021 року № 0141980701, № 0142000701, № 0141950701, № 0141900701, № 0141970701, № 0142370701, що прийняті на підставі акта перевірки від 06 вересня 2021 року № 8240/08-01-07-01/07917635, висновку комісії з питань розгляду заперечень від 04 жовтня 2021 року № 189/08-01-01-07-01.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (Україна, 69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.Соборний, будинок 166, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44118663), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (Україна, 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (Україна, 69013, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ВІЙСЬКБУД, будинок 124, код ЄДРПОУ 07917635) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24 810,00 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД "МІГРЕМОНТ" (Україна, 69013, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ВІЙСЬКБУД, будинок 124, код ЄДРПОУ 07917635).

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (Україна, 69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.Соборний, будинок 166, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44118663), як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (Україна, 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 43005393).

Рішення у повному обсязі складено та підписано 13 грудня 2023 року.

Суддя Д.В. Татаринов


Суд	Запорізький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	18.09.2023
Оприлюднено	15.12.2023
Номер документу	115623431
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них бюджетного відшкодування з податку на додану вартість