Рішення

від 13.12.2023 по справі 420/27281/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27281/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАС України) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування, адміністративно-господарського штрафу №ПШ020007 від 30.06.2023 року у розмірі 17000 грн, винесену виконуючим обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Сергієм Золотарьовим.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Станом на дату складання акту та постанови позивач, ОСОБА_1 , не був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та не мав статусу суб`єкта підприємницької діяльності, автомобільні перевезення не здійснює.

ОСОБА_1 є власником автомобіля RENAULT, державний номер НОМЕР_1 , який на момент перевірки перебував у користуванні ТОВ «Лідер Сервіс», напівпричіп-контейнеровоз BLUMHURDT, державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 .

В акт від 02.05.2023р., зазначено, що при перевірці на огляд надана накладна ТТН №2 від 01.05.2023р., з якої вбачається, що перевізником визначено ТОВ «АЛЬЖЕ», Позивач в супровідних документах ніде в жодному статусі не зазначений.

А отже, до ОСОБА_1 не можуть бути застосовані санкції ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки в розумінні діючого законодавства України він не є автомобільним перевізником та не здійснює господарську діяльність.

Також позивач додаткового зазначає, що в акті перевірки невірно визначений тим напівпричепа-контейнеровоза з визначенням у нього строєної вісі, що потягнуло за собою невірне визначення гранично-допучтимих норм навантаження.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 10.10.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

23.10.2023 року до суду за вхід. №ЕП/42755/23 від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що законодавцем встановлено заборону можливості допуску транспортних засобів, що перевозять подільний вантаж для участі в дорожньому русі, якщо такі транспортні засоби мають перевищення зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху параметрів.

В контексті пункту 22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі № 803/1540/16.

У спірному випадку було допущено перевищення нормативно допустимого навантаження загальної маси транспортного засобу.

Позивач (водій позивача) відповідно до пункту 23 Порядку № 879 після проведеного габаритно-вагового контролю не привів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Тобто перевищення габаритно-вагових параметрів не було усунуто перевізником.

Крім того, відповідно до приписів абзацу 4 правил 4 Правил № 30 чітко встановлено, що допускається перевищення вагових параметрів над визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2%.

Проте, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено перевищення дозволеної загальної маси транспортного засобу на 11,61 %.

Щодо визначення допустимого граничного вагового нормативу.

Так, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що граничний ваговий норматив на загальну масу транспортного засобу для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра складає 42 тони.

Варто зазначити, що акт про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів №0071645 було підписано водієм, жодних заперечень щодо визначеного типу транспортного засобу надано не було, також водій транспортного засобу отримав довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій також було зазначено тип ТЗ двовісний тягач з трьохвісним напівпричепом.

Зазначений факт підтверджується також наявними в матеріалах справи результатами фотофіксації, з яких візуально також можливо встановити, що транспортний засіб позивача це двохвісний автомобіль з трьохвісним напівпричепом.

Щодо встановлення належного автомобільного перевізника.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

При цьому, водій, при проведенні перевірки надав посадовим особам відповідача свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, товарно-транспортну накладну. Вказані обставини не заперечуються позивачем.

Так, згідно зазначеної ТТН автомобільним перевізником та замовником визначено ТОВ Альже (код ЄДРПОУ 37970551), вантажовідправником визначено ТОВ Агрофірма Слівкін (код ЄДРПОУ 43737775).

Так, Державною службою України з безпеки на транспорті вживались заходи щодо встановлення належного автомобільного перевізника та направлялись відповідні запрошення на розгляд справи.

Зокрема, 19.06.2023 до Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області надійшли письмові пояснення від представника ТОВ «Альже», в яких зазначено, що підприємство не має жодного відношення до здійсненого перевезення, та що його помилково було зазначено в ТТН, на яку посилається позивач.

Крім того, аналогічні пояснення надійшли до Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області від ТОВ «Агрофірма «Слівкін».

Крім того, варто зазначити, що позивач також є і власником транспортного засобу, щодо якого проводилась перевірка, відомостей щодо належного користувача зазначеного транспортного засобу позивачем надано не було.

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів спеціальний вантажний сідловий тягач RENAULT AE 430, р/н НОМЕР_3 знаходився у користуванні ТОВ «ЛІДЕР-СЕРВІС» (м. Одеса, вул. 21 км. Старокиївської дороги, прим. 424).

Варто зазначити, що Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області, з метою встановлення відповідальної особи належного користувача транспортного засобу, було направлено запит до Головного сервісного центру МВС 26.06.2023.

Так, згідно наданої відповіді:

- автомобіль RENAULT АЕ430, номерний знак НОМЕР_4 , вантажний, сідловий тягач, 1998 року випуску, VIN-код: НОМЕР_5 з 25.10.2018 по теперішній час зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 (реєстраційна картка додається);

- до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не вносилася інформація про належного користувача зазначеного транспортного засобу в Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197;

- разом з тим, 21.07.2022 за заявою власника на зазначений транспортний засіб Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 34379917 було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для поїздки за кордон СТТ НОМЕР_7 , терміном дії до 21.07.2025.

Отже, посадові особи Укртрансбезпеки діяли у відповідності до Закону України Про автомобільний транспорт, на підставі та у межах встановлених чинним законодавством повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо винесення оскаржуваної постанови.

31.10.2023 року до суду за вхід. №ЕП/43380/23 та 01.11.2023 року за вхід. №37789/23 від Позивача надійшла відповідь відзив, в якій підтримана позиція викладена в позові.

31.10.2023 року до суду за вхід. №ЕС/13532/23 від представника Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

03.11.2023 року до суду за вхід. №ЕП/43829/23 та 08.11.2023 року за вхід. №38955/23 від Позивача надійшла заява з додатковими поясненнями.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) є власником автомобіля RENAULT, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується реєстраційною карткою ТЗ з Єдиного реєстру транспортних засобів.

21.07.2022 за заявою власника на зазначений транспортний засіб Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 34379917 було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для поїздки за кордон СТТ НОМЕР_7 , терміном дії до 21.07.2025.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 24.04.2007 року напівпричіп-контейнеровоз BLUMHURDT, державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 .

01.05.2023 року складена товарно-транспортна накладна №2, в якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ «АЛЬЖЕ» (код ЄДРПОУ 37970551), замовник та вантажоодержувач «АЛЬЖЕ» (код ЄДРПОУ 37970551), вантажовідправник ТОВ «АГРОФІРМА «СЛІВКІН» (код ЄДРПОУ 43737775).

02.05.2023 посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 27.04.2023 № 18/В на а/д М-05 Київ-Одеса км 449 + 000 (праворуч) проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки RENAULT/BLUMHARDT, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 , власником транспортного засобу був позивач.

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: під час проведення документального габаритно-вагового контролю, встановлено порушення статті 34 Закону України Про автомобільний транспот, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: здійснення перевезення вантажу згідно ТТН № 2 від 01.05.2023 з перевищенням вагових норм, так, фактична загальна маса транспортного засобу склала 46,88 тон при нормативно допустимих 42 тон, відсоток перевищення склав 11,61%.

За результатом перевірки були складені акт №0071645 від 02.05.2023 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів акт №356515 від 02.05.2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому відображені вищезазначені порушення.

Водій з актом ознайомлений, пояснень не надав.

31.05.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Сумській області направлено запрошення ТОВ «АЛЬЖЕ» на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

19.06.2023 року до Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області надійшли письмові пояснення від представника ТОВ «Альже», в яких зазначено, що підприємство не має жодного відношення до здійсненого перевезення, та що його помилково було зазначено в ТТН, на яку посилається позивач.

До пояснень ТОВ «Альже» додані аналогічні пояснення від ТОВ «Агрофірма «Слівкін».

19.06.2023 року Головним сервісним центром надана відповідь №31/13177-13043-2023 на запит Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, в якій зазначено:

- автомобіль RENAULT АЕ430, номерний знак НОМЕР_4 , вантажний, сідловий тягач, 1998 року випуску, VIN-код: НОМЕР_5 з 25.10.2018 по теперішній час зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 (реєстраційна картка додається);

- до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не вносилася інформація про належного користувача зазначеного транспортного засобу в Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197;

- разом з тим, 21.07.2022 за заявою власника на зазначений транспортний засіб Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 34379917 було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для поїздки за кордон СТТ НОМЕР_7 , терміном дії до 21.07.2025.

До відповіді надана копія реєстраційної картки транспортного засобу.

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2023 №356515 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ020007 від 30.06.2023, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір в даній справі виник у зв`язку із прийняттям відповідачем постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу про стягнення з ТОВ «Агротранс» адміністративно-господарських штрафів.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту, визначаються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ.

Статтею 3 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Згідно ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі за текстом Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктом 4 Порядку №1567 регламентовано, що контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно п.27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу 17 частини 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з наведених норм чинного законодавства, на підставі яких позивача притягнуто до відповідальності, вбачається, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються до автомобільних перевізників.

Спірним у цій справі є питання правомірності стягнення саме з власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власника перевізником.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Також у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної №2 від 01.05.2023 року автомобільним перевізником зазначено ТОВ «АЛЬЖЕ» (код ЄДРПОУ 37970551), замовник та вантажоодержувач «АЛЬЖЕ» (код ЄДРПОУ 37970551), вантажовідправник ТОВ «АГРОФІРМА «СЛІВКІН» (код ЄДРПОУ 43737775).

Вказана ТТН надана водієм під час проведення перевірки, оформлена з дотриманням всіх вимог та містить відповідні печатки всіх сторін господарських відносин.

Також судом встановлено, що 31.05.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Сумській області направлено запрошення ТОВ «АЛЬЖЕ», як перевізнику відповідно до ТТЕ №2, на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

19.06.2023 року до Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області надійшли письмові пояснення від представника ТОВ «Альже», в яких зазначено, що підприємство не має жодного відношення до здійсненого перевезення, та що його помилково було зазначено в ТТН, на яку посилається позивач.

До пояснень ТОВ «Альже» додані аналогічні пояснення від ТОВ «Агрофірма «Слівкін».

Разом з тим, суд зауважує, що в поданих поясненнях міститься інформація лише про помилковість зазначення в ТТН №2 перевізником ТОВ «Альже», інформації про належного перевізника вантажу (30,56 тонн сої) та копії виправленої ТТН до пояснень не надавались. Інформації щодо перевізника ОСОБА_1 також не зазначена. В той же час, ТОВ «Агрофірма «Слівкін» не заперечує стосовно самого факту такого перевезення.

Також судом встановлено, що Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області, з метою встановлення відповідальної особи належного користувача транспортного засобу, було направлено запит до Головного сервісного центру МВС.

19.06.2023 року Головним сервісним центром надана відповідь №31/13177-13043-2023 на запит Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, в якій зазначено:

- автомобіль RENAULT АЕ430, номерний знак НОМЕР_4 , вантажний, сідловий тягач, 1998 року випуску, VIN-код: НОМЕР_5 з 25.10.2018 по теперішній час зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 (реєстраційна картка додається);

- до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не вносилася інформація про належного користувача зазначеного транспортного засобу в Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197;

- разом з тим, 21.07.2022 за заявою власника на зазначений транспортний засіб Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 34379917 було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для поїздки за кордон СТТ НОМЕР_7 , терміном дії до 21.07.2025.

02.05.2023 року при проведенні перевірки водієм надавалось інспектору свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, номерний знак НОМЕР_4 , для поїздки за кордон СТТ НОМЕР_7 , терміном дії до 21.07.2025, в якому користувачем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-СЕРВІС».

Вказані документи підтверджують факт того, що станом на 02.05.2023 року транспортний засіб, що належать на праві приватної власності Позивачу, відповідно до чинного законодавства надані у користування ТОВ «ЛІДЕР-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34379917), яке і використовувало їх у своїй господарській діяльності.

Також, з огляду на вищезазначене, факт того, що вказаний транспортний засіб, на час проведення перевірки (02.05.2023 року), перебував у користуванні саме ОСОБА_1 не підтверджується ні ТТН від 01.05.2023 року №2 ні свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу для поїздки за кордон СТТ НОМЕР_7 , оскільки в них не ідентифіковано Позивача як перевізника. Інших документів (доказів) про те, що ОСОБА_1 здійснював перевезення, під час якого встановлено правопорушення суду не надано.

Окремо суд звертає увагу на тому, що в матеріалах справи наявні докази повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-СЕРВІС» засобами поштового зв`язку (трек-номер:0600029990597), яке повернуто заззворотною адресою у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Жодних пояснень щодо ТОВ «ЛІДЕР-СЕРВІС» до суду не надавалось.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що Верховний Суд висловив позицію, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra- invalid). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18.

З огляду на велику кількість розбіжностей в зазначенні автомобільного перевізника, суд дійшов висновку, що державний інспектор при оформленні актів від 02.05.2023 року допустив істотне порушення процедури, не з`ясував достовірні відомості про фактичного перевізника на підставі належних та достатніх доказів.

Такі обставини свідчіть про те, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, що позивач має відношення до відповідних автомобільних перевезень.

Суд погоджується з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення пасажирів на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником/ пасажиром) про перевезення пасажирів надає відповідну послугу (статті 33, 42 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує відповідач.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, суд виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж чи пасажири.

Такі обставини свідчать про те, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, що позивач має відношення до відповідних автомобільних перевезень.

З аналізу положень ст.ст. 1, 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт накладається на водіїв та автомобільних перевізників.

Таким чином, правові підстави для накладення штрафу на ОСОБА_1 відсутні.

Разом з тим суд не дає оцінку доводам сторін щодо фактичних обставин вчинення правопорушень передбачених абзацом п`ятнадцятим частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки суть спору в даному позові є не сам факт вчинення правопорушення, а визнання законним притягнення Позивача, як власника транспортного засобу, до зазначеної відповідальності.

Оскільки суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено того факту, що саме Позивач 30.06.2023 року здійснював свою господарську діяльність щодо перевезення вантажів або використовував найману працю водія, який таке перевезення здійснював або укладав із водієм цивільно-правову угоду щодо здійснення відповідних перевезень, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт на позивача покладена бути не може.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ020007 від 30.06.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1073,60 грн.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн, сплачені відповідно до квитанції №69319-8346-5094-3989 від 04.10.2023 року.

Щодо клопотання Позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст.7 Закону України «Про судовий збір»).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до частини 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Абзацом 1 п. 5 Розділу І «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого 03.09.2013 наказом Міністерства фінансів України №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Відповідно до абз.4, абз.5 п.5 Розділу І «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» у разі потреби в поверненні помилково або надміру зарахованих коштів у готівковій формі фізичним особам, які не мають рахунків у банках (більше ніж одному одержувачу), органом, що контролює справляння надходжень бюджету, в доповнення до подання до відповідного органу Казначейства подається реєстр одержувачів коштів, в якому зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові одержувача, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума, що підлягає поверненню, у двох примірниках. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Згідно з абз.6 п.5 Розділу І «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду.

Як зазначено у абз.7 п.5 Розділу І «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» ухвала суду подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (у разі знаходження оригіналу документа на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до бюджету, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду).

Заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету (абз. 1 п. 10 Розділу І «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів»).

З урахуванням наведених норм суд вважає за можливе повернути сплачений судовий збір відповідно до квитанції №69319-8346-5094-3989 від 04.10.2023 року у сумі 1610,40 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ020007 від 30.06.2023 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за порушення абз. 15 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) грн. 60 коп. сплачені відповідно до квитанції №69319-8346-5094-3989 від 04.10.2023 року.

Заяву позивача за вхід. №40239/23 про повернення надмірно сплаченого судового збору по справі №420/27281/23 задовольнити.

Повернути сплачений судовий збір шляхом стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) відповідно до квитанції №69319-8346-5094-3989 від 04.10.2023 року у сумі 1610,40 грн (одна тисяча шістсот десят гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Державна служба України з безпеки на транспорті (адреса: 01352, м. Київ, пр.-т. Пересоги, буд. 14, Код ЄДРПОУ: 39816845, тел. (044) 351-47-66, ел. пошта: contact@dsbt.gov.ua)

В особі: Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 4, Код ЄДРПОУ: 39816845)

Головуючий суддяПотоцька Н.В.