Рішення

від 13.12.2023 по справі 500/6513/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/6513/23

13 грудня 2023 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії за вислугою років з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 61% відповідних сум грошового забезпечення,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2016 пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 61 відсоток відповідних сум грошового забезпечення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером МВС та з 24.09.2013 отримує пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", вислуга на день звільнення складала календарна 16 років 02 місяці, 00 днів, пільгова 22 роки 01 місяць 07 днів. Пенсію позивачу призначено відповідно до Закону №2262-XII у розмірі 56% грошового забезпечення. Позивач вважає, що розмір його пенсії повинен обчислюватись, виходячи з розміру 61% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки при звільненні з ОВС за станом здоров`я (через хворобу), особам, які мають право на пенсію згідно з вищезазначеним законом за вислугу 20 років встановлюється 55% відповідних сум грошового забезпечення. У зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії, виходячи з розрахунку 61% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016.

Однак відповідач відмовив позивачу у перерахунку та виплаті пенсії, оскільки позивача звільнено з органів внутрішніх справ "у запас" за статтею 64 пункт "б", а тому пенсія за вислугу років була призначена в розмірі 56% відповідного грошового забезпечення.

Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся із позовом до суду.

Ухвалою суду від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

30.10.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю, оскільки підставою призначення пенсії у розмірі 56% процентів відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ, є звільнення особи згідно Положення про проходження служби в Збройних Силах України саме у відставку за віком або за станом здоров`я. Позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас за статтею 64 "Б" (через хворобу) Положення про проходження служби в Збройних Силах України, тому вимоги його до Головного управління про збільшення відсоткового значення розміру пенсії із вказаних підстав є безпідставними та необґрунтованими.

Позивач 02.11.2023 подав до суду відповідь на відзив, де вказав що вважає, що розмір його пенсії з 01.01.2016 повинен становити 61% відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області МВС України №282 о/с від 29.12.2009 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 "Б" (через хворобу) майора міліції ОСОБА_1 . Вислуга на день звільнення становить: календарна 16 років, 02 місяці 00 днів; пільгова 22 роки 01 місяць 07 днів.

Згідно пункту "a" статті 13 Закону №2262, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Таким чином, позивачу призначена пенсія за вислугу років згідно Закону №2262 виходячи з 56% грошового забезпечення.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільській області із заявою про проведення перерахунку пенсії в розмірі 61% відповідних сум грошового забезпечення з моменту настання права на на перерахунок, а саме з 01.01.2016.

26.09.2023 листом Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільській області відповідач повідомив позивача, що оскільки останній звільнений з органів внутрішніх справ України у запас за статтею 64 п. "Б" (через хворобу) та вислуга років складає 22 роки, тому розмір пенсії обчислено у розмірі 56% відповідних сум грошового забезпечення, немає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності, дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Так, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та забезпечення деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону № 2262-XII (в редакції на час призначення пенсії позивачу) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Пунктом "а" частини першої статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції на час призначення пенсії позивачу) визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції на час призначення пенсії позивачу) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд звертає увагу, що для визначення відсотку грошового забезпечення, з якого проводиться обчислення розміру пенсії 50% чи 55%, визначальне значення мала форма звільнення зі служби, а саме - у відставку чи у запас.

Відповідно до пункту 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення №114), звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Згідно з пунктом "б" статті 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

Відповідно до пункту 65 "б" Положення №114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що звільнення зі служби "в запас" і "у відставку" є різними формами звільнення та пов`язані з настанням різних обставин.

Звільнення у запас через хворобу здійснюється у випадку недосягнення особою віку, встановленого Законом №2232-XII для перебування у запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я непридатні до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатні 2-го ступеня). Натомість звільнення у відставку через хворобу здійснюється щодо осіб, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

З долученого позивачем до матеріалів справи витягу з наказу Управління МВС України в Тернопільській області від 29.12.2009 №282 о/с слідує, що ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "Б" (через хворобу) Положення ....

При цьому, на момент призначення пенсії позивачу пункт "а" частини першої статті 13 Закону №2262-XII передбачав, що пенсії за вислугу років військовослужбовцям призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 відсотків, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. За кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачу, який звільнений в запас, правильно встановлено пенсію у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки розмір 55% грошового забезпечення при обрахуванні пенсії застосовується для осіб, які звільнені "у відставку" за віком або за станом здоров`я.

Також суд зазначає, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" внесено зміни в пункт "а" статті 13 Закону №2262-XII та розширено коло осіб, яким призначається пенсія на підставі пункту "а" частини першої статті 13 цього Закону за рахунок осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Однак, вказані зміни застосовуються до осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", а відтак, необхідною обставиною, з існуванням якої законодавець пов`язує наявність у особи права на призначення пенсії у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, є також звільнення у відставку за віком або за станом здоров`я, на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Враховуючи викладене, суд зазначає, що оскільки позивача звільнено зі служби у запас через хворобу ще 29.12.2009, а не у відставку за віком, за станом здоров`я, на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, то відповідно до наведених вище норм законодавства він не набув права на перерахунок пенсії з урахуванням 55 процентів до грошового забезпечення внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.02.2021 у справі №1.380.2019.000262 та від 11.03.2021 у справі №1.380.2019.002722, від 13.04.2022 у справі №0540/6069/18-а, які в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом під час вирішення цього спору.

За наведених обставин, суд вирішив, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в перерахунку та виплаті позивачу пенсії за вислугою років з урахуванням 5% звільнення по хворобі, є правомірною.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення позовних вимог, відповідно до вимог статей 132, 139 КАС України, суд не вирішує питання про стягнення в користь позивача понесених судових витрат (судового збору).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено і підписано 13 грудня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, Тернопільський район, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддяМартиць О.І.