Постанова

від 06.12.2023 по справі 757/8848/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/8848/23-ц Головуючий у І інстанції Ільєва Т.Г

Провадження №22-ц/824/9167/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2023 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Власюк Катерини Петрівни на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року позивач звернувсядо суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 8 420 494,39 грн, заподіяних позивачу неправомірною, без згоди позивача, як співвласника нерухомого майна - нежилих приміщень № 1, 2, 3 (групи приміщень №29) загальною площею 217,00 кв м, що розташовані по АДРЕСА_1 ), передачею в оренду за заниженою орендною платою з наступною передачею приміщення в суборенду в користування АТ «Міжнародний резервний банк» (код ЄДРПОУ 25959784) (раніше мало найменування - ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», ПАТ «Сбербанк») та Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРОКО» (код ЄДРПОУ 31905094).

05.03.2023 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову та просив суд вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_2 у справі шляхом:

1) накладення арешту на належну ОСОБА_1 частку в розмірі 1/2 нежилих приміщень № 1, № 2, № 3 (групи приміщень №29) (в літ. «А»), загальною площею 211,10 кв м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2536345280000);

2) заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження або обтяження об`єкту нерухомого майна - належної ОСОБА_1 частки в розмірі 1/2 нежилих приміщень №1, №2, №3 (групи приміщень №29) (в літ. «А»), загальною площею 211,10 кв м за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2536345280000).

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що неправомірними діями ОСОБА_1 (укладення без погодження співвласника ОСОБА_2 договорів оренди приміщення з наступною суборендою) заподіяно збитки співвласнику приміщення - позивачу ОСОБА_2 в розмірі різниці між щомісячно сплачуваних суборендарями: АТ «Міжнародний резервний банк» (раніше - ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»), ТОВ «Інтероко» та іншими особами реальної (суб) орендної плати на рахунок орендаря, та орендною платою, що отримується ОСОБА_1 від такого орандаря.

Відповідачем ОСОБА_1 з метою ухилення від виконання зобов`язань перед ОСОБА_2 щодо розподілу та передачі доходів від використання спільного майна - оренди приміщення (ст. 359 ЦК України) та перешкоджання майбутньому стягненню вчиняються умисні дії фіктивного обтяження особистого (приватного) майна іпотекою з власними родичами.

Замість того, щоб відповідно до приписів ст. 359 ЦК України передавати позивачу належну йому половину доходів від орендної плати, що отримується ОСОБА_1 від здачі в користування Приміщення користувачам - АТ «Міжнародний резервний банк», ТОВ «ІНТЕРОКО», 18.12.2019 ОСОБА_1 було проінвестовано та придбано у власність квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1990295521240).

З метою уникнення звернення стягнення за рахунок вказаної квартири за невиконання зобов`язань перед позивачем, 09.02.2021 ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_1 ) та її племінник - ОСОБА_4 уклали Іпотечний договір, за яким вказана квартира АДРЕСА_2 була обтяжена іпотекою на користь ОСОБА_4 .

Крім того, отримавши у подарунок від свого батька ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0510 та кадастровий номер 3221886400:36:031:0155 у Вишгородському районі (Новосілківська сільська рада) та будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , відповідач ОСОБА_1 передала племіннику ОСОБА_4 в іпотеку вказане нерухоме майно за тим же договором позики від 03.12.2020 із заставною вартістю 1 млн. грн.

Близькі родинні зв`язки ОСОБА_1 та її племінника - ОСОБА_4 (по сумісництву іпотекодерджателя) та фіктивність договорів іпотеки підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04.02.2021, згідно з якого відповідач ОСОБА_1 , маючи нібито борг на 1 000 000 грн перед своїм племінником ОСОБА_4 , безоплатно відмовилась на його користь від своєї частки в розмірі 2/3 3-кімнатної квартири АДРЕСА_4 .

За вказаних обставин позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 рокузаяву про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову у справі шляхом:

- накладення арешту на належну ОСОБА_1 частку в розмірі 1/2 нежилих приміщень № 1, № 2, № 3 (групи приміщень №29) (в літ. «А»), загальною площею 211,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2536345280000);

- заборонено державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження або обтяження об`єкту нерухомого майна - належної ОСОБА_1 частки в розмірі 1/2 нежилих приміщень №1, №2, №3 (групи приміщень №29) (в літ. «А»), загальною площею 211,10 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2536345280000).

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Власюк К.П., подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та просить постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач не являється власником частини нежитлових приміщень № 1, 2, 3 (групи приміщень № 29) в літ. «А»), розташованих за адресою АДРЕСА_1 , у відповідності до вимог ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки право власності, визнане за ним на підставі постанови суду від 14.12.2020 він так і не зареєстрував.

Вважає, що оскільки позивач не є співвласником приміщень, їй не зрозуміло, з ким вона повинна розподіляти доходи від використання майна.

В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що виконала свій обов`язок по виконанню постанови суду від 14.12.2020, внаслідок чого виконавче провадження по виконанню рішення суду закрито.

Крім того, посилається на необґрунтованість доводів заявника щодо нібито фіктивності укладених нею договорів з приводу належного їй нерухомого майна, як обставини, що свідчить про існування ризиків невиконання можливого рішення суду у даній справі.

Звертає увагу, що договори іпотеки, на які посилається позивач, та які враховані судом, були укладені задовго до звернення позивача з даним позовом.

На думку скаржника, позиція суду першої інстанції про наявність обґрунтованої вірогідності подальшого укладення протиправних правочинів не ґрунтується на фактах та доказах, а виключно на безпідставних припущеннях позивача.

Вказує на помилковість висновку суду про існування реальної загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Отже, вважає, що суд першої інстанції не врахував, що обтяження ОСОБА_1 майна взагалі не має значення для даної справи, а також не дав оцінки відсутності доказів з боку позивача, які б свідчив про вжиття ОСОБА_1 заходів, спрямованих на перешкоджання в майбутньому можливому стягненню за рішенням суду.

Звертає також увагу, що предметом спору є грошові кошти, а не майно, втрата чи знищення якого дійсно вплинула б на виконання судового рішення. Отже, суд першої інстанції повинен був врахувати фінансовий стан та те, що вона спроможна виконати судове рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Леськов В.П. посилається на безпідставність доводів скарги. Зазначив, що позивач є співвласником приміщення, придбаного під час шлюбу з відповідачкою, а тому в приписів ст. 359 ЦК України ОСОБА_1 незаконно привласнює доходів від передачі приміщення в користування третім особам. Судом першої інстанції враховано факти незаконної передачі ОСОБА_1 без згоди позивача, як співвласника приміщення, в суборенду банківським установам та ТОВ «Інтероко» з метою приховування розміру реально отриманих доходів від здачі в користування.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Власюк К.П. підтримала доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів та просила задовольнити її.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Леськов В.П. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі виник спір, тому невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може істотно утруднити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також відповідність видів забезпечення позову позовним вимогам.

Судом зазначено, що враховуючи наявність обґрунтованої вірогідності подальшого укладення протиправних правочинів, з метою запобігання відчуженню чи обтяженню зобов`язаннями вказаного нерухомого майна, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду та поновлення прав держави на належну їй квартиру, необхідно відповідно до ст. 150 ЦПК України вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом свого права, як власника частини нежитлових приміщень щодо відшкодування йому заподіяних збитків в розмірі різниці між щомісячно сплачуваних суборендарями та іншими особами реальної орендної плати на рахунок орендаря та орендною платою.

Звертаючись до суду із даною заявою, позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_1 частку в розмірі 1/2 нежилих приміщень № 1, № 2, № 3 (групи приміщень №29) (в літ. «А»), загальною площею 211,10 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2536345280000); заборонити державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження або обтяження об`єкту нерухомого майна - належної ОСОБА_1 частки в розмірі 1/2 нежилих приміщень №1, №2, №3 (групи приміщень №29) (в літ. «А»), загальною площею 211,10 кв м за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2536345280000), у зв`язку з наступними обставинами.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.12.2020 у справі № 757/34950/14 підтверджено реальне право ОСОБА_2 як співвласника Приміщення на отримання 1/2 від доходів від передачі Приміщення в користування третім особам.

Судами у справі №757/34950/14 встановлено, що 13 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» укладений договір оренди нежитлових приміщень №1, 2, З (групи приміщень №29), що розташовані по АДРЕСА_1 ) строком на 84 місяці та щомісячною орендною платою у розмірі 70 274,46 грн.

Згідно з виписками з рахунків ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2013 року до 19 березня 2015 року останній перераховувались кошти за оренду.

03 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтереко» укладений договір оренди нежитлових приміщень №1, 2, 3 (групи приміщень №29), що розташовані по АДРЕСА_1 )), строком до 30 березня 2014 року, зі щомісячною платою у розмірі 60 000 грн, яка у 2014 році була збільшена до 67 584,53 грн».

Після закінчення строку вище зазначених договорів оренди між ОСОБА_1 та ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» (13.07.2019), ТОВ «Інтероко» (30.05.2014) вказані юридичні особи продовжують по сьогодні користуватись приміщенням, не сплачуючи плату за користування приміщенням його співвласнику ОСОБА_2 пропорційно його частці.

З огляду на вказане, судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_2 право власності на частину нежилих приміщень №1, № 2, № 3 (групи приміщень №29) в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом вказаної норми, державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження факту набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав.

З огляду на вказане, твердження апелянта про те, що ОСОБА_2 не є співвласником спірних нежитлових приміщень не ґрунтуються на нормах закону.

У даній справі між сторонами існує реальний майновий спір, предметом якого є стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 8 420 494, 39 грн, завданих останньому у зв`язку із розпорядженням належним йому майном без відповідної згоди, зокрема шляхом передачі нерухомого майна, яке перебуває у спільній частковій власності, у оплатне користування третім особам без погодження із співвласником (позивачем).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції вважав обґрунтованими наведені заявником доводи щодо вірогідності ухилення відповідачем від виконання можливого рішення суду шляхом подальшого укладення правочинів щодо належного ій нерухомого майна, з метою запобігання відчуженню чи обтяженню зобов`язаннями вказаного нерухомого майна, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду та поновлення прав позивача.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується.

При цьому апеляційний суд враховує, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Як вбачається з матеріалів справи, поведінка відповідача, якою в період існування між сторонами спірних правовідносин, обтяжене іпотекою належне ій нерухоме майно, де іпотекодержателем виступає родич, а також з огляду на умови укладених договорів оренди та суборенди нерухомого майна, співвласником якого є позивач, суд першої інстанції правильно оцінив наведені заявником доводи, як такі, що свідчать про можливу загрозу утруднення або невиконання рішення суду.

При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_1 . Твердження апелянта про те, що вжиті судом заходи забезпечення позову обмежують господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , апеляційний суд оцінює як безпідставні, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним. Накладення арешту не є перешкодою для передачі нерухомого майна в оренду та отримання орендної плати.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв`язку з наявною загрозою утруднення або неможливості виконання рішення суду.

З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо стягнення збитків, пов`язаний з неправомірною передачею без згоди співвласника нерухомого майна та передачею в оренду за заниженою орендною платою, позивачем надано суду докази, що майно, на яке заявник просить накласти арешт в рамках забезпечення позову та позивач обґрунтовано навів припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на вказане нерухоме майно може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки відповідач може відчужити на користь третіх осіб належне йому на праві власності нерухоме майно під час вирішення спору, що призведе до необхідності залучення до участі в справі нових власників та пред`являти додаткові позовні вимоги.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, оскільки майно відповідача, яке є предметом спору, може бути відчужене останнім у будь-який час.

Вирішуючи питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд не вправі надавати оцінку позовним вимогам на предмет їх обґрунтованості та доведеності. Заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно є тимчасовим обмеженням прав відповідача щодо розпорядження цим майном, яке застосовуються у зв`язку вирішенням спору у суді. Вжиття таких заходів не може бути розцінене як порушення прав останньої. При цьому обрані заявником заходи забезпечення позову не порушують прав відповідача, а сприяють недопущенню порушення прав заявника до встановлення фактичних обставин спору.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, а зводяться до їх переоцінки судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Власюк Катерини Петрівнизалишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 11 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Т.О. Писана