Постанова

від 13.12.2023 по справі 540/413/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/413/22

Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.,

повний текст судового рішення

складено 23.06.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ФИДЕКС» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФИДЕКС» до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

18 січня 2022 рокутовариство з обмеженою відповідальністю «ФИДЕКС» звернулось в суд із адміністративним позовом доГоловного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 21.12.2021 року:

№ 00422220722 (форми «Р»), за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 874 652,50 грн., в т.ч. за податковими та/або іншими зобов`язаннями на суму + 699 722 грн. за червень 2021 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 174930,50 грн.;

№ 00422240722 (форми «В1»), за яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 1 096 548,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 274 137,00 грн., всього за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 370 685,00 грн.;

№ 00422200722 (форми «Р»), за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ, який сплачують інші підприємства на суму 1 435 223,00 грн.;

№ 00422260722 (форми «В4»), яким за заниження податкових зобов`язань з ПДВ за рахунок не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та не складення, не зареєстровано в ЄРПН зведених податкових накладних на втрату сировини в межах балансу виробничого використання всього на суму 49 760,00 грн. за червень 2021 року;

№ 00422230722 (форми «ПН»), яким попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений пунктом 120.2 статті 120 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 120 Податкового кодексу України, застосовано штраф в розмірі 5%, але не більше 3400 грн. у сумі 6800,00 грн. за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі акту перевірки № 3951/21-22-07-01/41978614 від 13.10.2021 року «Про результати планової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ФИДЕКС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.03.2018 року по 30.06.2021 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 03.03.2018 року по 30.06.2021 року», були видані не у відповідності з приписами норм Податкового кодексу України та інших законодавчих актів, внаслідок чого вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача зазначає, що податкові повідомлення - рішення контролюючого органу від 21.12.2021 №00422220722, №00422240722, №00422200722, №00422260722, №00422230722 є обґрунтованими і складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ФИДЕКС» до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «ФИДЕКС» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт не погоджується з вказаним рішенням суду та вважає його незаконним, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на підставі наказу від 31.08.2021 року №981-Ж1 проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФИДЕКС» (код за ЄДРПОУ 33590624) за результатами якої складено акт № 3951/21-22-07-01/41978614 від 13.10.2021 року про результати документальної планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ФИДЕКС».

На підставі зазначеного Акту ГУ ДПС 21.12.2021 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 21.12.2021 року:

№ 00422220722 (форми «Р»), яким встановлено порушення п. 198.1, 198.2, п. 198 п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI:

1. за заниження податкових зобов`язань з ПДВ за рахунок не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та не складення, не зареєстровано в ЄРПН зведених податкових накладних на втрату сировини в межах балансу виробничого використання всього на суму 527766 грн. у тому числі за грудень 2018 року на суму 47074 грн., за грудень 2019 року на суму 54823 грн., за грудень 2020 року на суму 166 739 грн., за червень 2021 року на суму 259 130 грн.

2. за завищення податкового кредиту за рахунок включення податку на додану вартість по задокументованим операціям з придбання товарів від ТОВ «МИРГОРОДСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ», з яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій на суму ПДВ 171956 грн, як була самостійно виключена підприємством уточнюючими розрахунками Додатку 3 «Розрахунок бюджетного відшкодування» до декларації з ПДВ за січень 2021 року, за лютий 2021 року,

за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 874 652,50 грн., в т.ч. за податковими та/або іншими зобов`язаннями («+» - збільшення; «-» - зменшення) на суму + 699 722 грн. за червень 2021 (декларація від 20.07.2021 № 9199488267) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 174 930,50 грн.;

№00422240722 (форми «В1»), яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку (декларації № 9770876810 від 20.10.2020 за вересень 2020 - сума завищення бюджетного відшкодування 140129 грн. та 35032,25грн. штрафні (фінансові) санкції (штраф), № 9306544034 від 20.11.2020 за жовтень 2020 - сума завищення бюджетного відшкодування 343055 грн. та 85763,75 грн. штрафні (фінансові) санкції (штраф), № 9057973812 від 22.03.2021 за лютий 2021 сума завищення бюджетного відшкодування 169216 грн. та 42304 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф), № 9023040025 від 12.02.2021 за грудень 2020- сума завищення бюджетного відшкодування 205984 грн. та 51496 грн. штрафні (фінансові) санкції (штраф), № 9022912062 від 12.02.2021 за листопад 2020- сума завищення бюджетного відшкодування 238164 грн. та 274137 грн. штрафні (фінансові) санкції (штраф),

за завищення податкового кредиту за рахунок включення податку на додану вартість по задокументованим операціям з придбання товарів від ТОВ «МИРГОРОДСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ», з яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій у сумі ПДВ 1268504 грн., в т.ч. по періодам: за вересень 2020 року на суму 151 505 грн., за жовтень 2020 року на суму 347 661 грн., за листопад 2020 року на суму 233 808 грн., за грудень 2020 року на суму 208 744 грн., за січень 2021 року на суму 142977 грн., за лютий 2021 року на суму 183809 грн., за яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 1096 548,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 274 137,00 грн., всього за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 370 685,00 грн.;

№00422200722 (форми «Р»), яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 134 п. 134.1 ст. 134, п. 140.2 ст. 140 ПКУ Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ст. 4. Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153,

1. За заниження доходу від безоплатного одержання ТОВ «ФИДЕКС» товару пшеничних висівок на підставі встановлених нереальних операцій з придбання пшеничних висівок TOB «МИРГОРОДСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» у зв`язку з відсутністю придбання по ланцюгу постачання, відсутністю введення в обіг висівок пшеничних або реального задекларованого такого виробництва у безпосереднього постачальника, з відсутністю останнього необхідних, виходячи із специфіки операції, матеріально-технічних і трудових можливостей для здійснення даної господарської діяльності, відсутності надання автотранспортних послуг авто перевізниками, відсутності точних місць навантаження в оформлених товарно-транспортних накладних на доставку пшеничних висівок, відсутності свідоцтв якості висівок., які б встановлювали безпосереднього виробника, відсутності виплат власникам автомобілів коштів від авто перевізників за користування транспортними засобами на загальну суму 6 342 521 грн. без ПДВ, у тому числі по періодам: за 2020 рік на суму 4 708580 грн., за 1 півріччя 2021 року на суму 1 633 932 грн.

2. За заниження різниць у додатку Р1 рядку 3.1.1 усієї суми нарахованих відсотків за отриманими позиками від нерезидентів пов`язаних осіб «COMMJDINY SERVIC LND» (код BG 03073315) та «BELIEFARM LTD» (код BG 204956340), у зв`язку з що збільшують фінансовий результат до оподаткування всього на суму 1 630 935 грн. в тому числі за 2020 рік 1 011937 грн., за півріччя 2021 року 618 998 грн. за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ, який сплачують інші підприємства на суму 1 435 223,00 грн.

№00422260722 (форми «B4»), яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-V1 і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 49 760,00 грн. за червень 2021 року (декларація № 9199488267 від 20.07.2021).

За заниження податкових зобов`язань з ПДВ за рахунок не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та не складення, не зареєстровано в ЄРПН зведених податкових накладних на втрату сировини в межах балансу виробничого використання всього на суму 49 760,00 грн. за червень 2021 року,

№ 00422230722 (форми «ПН»), яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку передбаченого п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 577526,0 грн.

Не нараховано компенсуючи податкові зобов`язання з ПДВ та не складено і не зареєстровано в ЄРПН зведені податкові накладні на технологічні втрати сировини в межах балансу виробничого використання, у зв`язку з раніше включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ під час придбання такої сировини всього на суму 577 526 грн. у тому числі за грудень 2018 року а суму 47074 грн., за грудень 2019 року на суму 54823 грн., за грудень 2020 року на суму 166 739 грн., за червень 2021 року на суму 308 890 грн.

У зв`язку з чим попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України, застосовано штраф в розмірі 5%, але не більш 3400 грн. у сумі 6800,00 грн. за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нарахованіуразі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (утому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів,утому числі при їх ввезенні на митну територію України (утому числіу зв`язкузпридбаннямта/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцемпостачанняяких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Водночас згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періодуу зв`язкуз:придбаннямабо виготовленням товарів (утому числі при їх імпорті) та послуг;придбанням(будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів,утому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестиційунеоборотні капітальні активи),утому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціяхумежах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Упункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого)у зв`язкузпридбаннямтоварів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначенимиуабзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 №996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Увідповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця податкових вигод (витрат та податкового кредиту), мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до усталеної судової практики при розгляді справ цієї категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активівупроцесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операціїзв`язкуміж фактомпридбаннятоварів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказівуїх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображенняубухгалтерському та податковому обліку.

Як встановлено матеріалами справи взаємовідносини ТОВ «Фидекс» та ТОВ «МИРГОРОДСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ відбувалися на підставі Договору № 12-09/20 від 10.09.2020 р.

Оплата вартості отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Миргородський комбінат хлібопродуктів» товару по договору № 12-09/20 від 10.09.2020р. з урахуванням Специфікацій № 1-23 була проведена в безготівковому порядку в сумі 7 612 106,68 грн. на банківський рахунок ТОВ «Миргородський комбінат хлібопродуктів» НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805 у відповідності до розділу «Реквізити та підписи сторін» Договору № 12-09/20 від Л 0.09.2020р. платіжними дорученнями, зазначеними в позовній заяві.

Відповідно до умов договору поставки № 12-09/20 від 10.09.2020р. з урахуванням Специфікацій № 1-23 оплата проводилася:

-80% від суми поставки оплачується по факту прибуття Товару в пункт вивантаження - склад Покупця.

- 20% від суми поставки оплачується протягом 2(двох) банківських днів з моменту реєстрації Постачальником податкової накладної на відповідну поставку в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Факт проведення оплати за зазначеними платіжними дорученнями підтверджується випискою установи банку про рух грошових коштів по банківському рахунку ТОВ «ФИДЕКС» № НОМЕР_2 в АТ «УКРЕКСІМБАНК», МФО 351005 за 16/09/2020-30/06/2021 по ТОВ «Миргородський комбінат хлібопродуктів».

Більш того, згідно з листом ТОВ «ФИДЕКС» № 2701 від 27.01.21р. в зв`язку з переплатою (більше 80%) грошові кошти в сумі 1081,78 грн. були повернуті ТОВ «Миргородський комбінат хлібопродуктів» платіжним дорученням № 520 від 27.01.21р. на рахунок ТОВ «ФИДЕКС».

Також, як з`ясовано судом апеляційної інстанції та відповідно до матеріалів адміністративної справи сторонами проводились звірки взаємних розрахунків, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків за період вересень 2020р., 25.09.2020 31.10.2020, листопад 2020р., грудень 2020р., січень 2021 р., лютий 221р., березень 2021р. і станом на 04.03.2021р. заборгованість ТОВ «ФИДЕКС» перед ТОВ «Миргородський комбінат хлібопродуктів» по Договору поставки № 12-09/20 від 10.09.2020р.

Так, посилання контролюючого органу щодо нереальності придбання висівок пшеничних ТОВ «Миргородський комбінат хлібопродуктів» та в подальшому їх поставкою ТОВ «ФИДЕКС» колегія суддів вважає, такими, що не знайшло свого підтвердження під час розгляду справу, оскільки як вбачається з витягів з ЄДР по АТ « 1ІПЗКУ» та ТОВ «Запоріжмлин», витягів з сайту АТ «ППЗКУ» щодо філії «Черняхівський елеватор», філії «Богданівецький комбінат хлібопродуктів», філії «Тернопільський комбінат хлібопродуктів» та філія «Кролевецький комбінат хлібопродуктів» товар, який був придбаний ТОВ «Фидекс» у ТОВ «Миргородський комбінат хлібопродуктів», останній в свою чергу попередньо придбав у АТ «Аграрний фонд» (склад ТОВ «Запоріжмлин» - Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 113) та АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (склад філії «Черняхівський елеватор - Житомирська обл., Житомирський р-н, смт. Черняхів, вул. Індустріальна, 42; склад філії «Богданівецький комбінат хлібопродуктів» - Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Богданівці, вул. Привокзальна, 1; склад філії «Тернопільський комбінат хлібопродуктів» - м. Теропіль, вул. Гайова, 21; філія «Кролевецький комбінат хлібопродуктів» - Сумська обл., м. Кролевець, вул. Андріївська, 10).

Отже, на переконання колегії суддів позивачем надано в достатньому об`ємі документацію, що підтверджує реальність господарських операцій з придбання пшеничних висівок у ТОВ «Миргородський комбінат хлібопродуктів».

Колегія суддів в рамках цієї справи також враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 440/3783/18.

Так, касаційним судомбуло зазначено, що надаючи оцінку висновкам контролюючого органу про відсутність реального факту поставки за договором, відсутність товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операцій з поставки продукції, оскільки мова йде про правильність формування податкового кредиту за взаємовідносинами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а не за взаємовідносинами з перевезення. Паспорти та сертифікати якості також не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а відтак, їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту поставки товару.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних по деяких поставках, договорів на перевезення з автоперевізниками, сертифікатів якості тощо є безпідставними, оскільки факт реального характеру господарських операції товариства позивача з його контрагентами щодо придбання сільськогосподарської продукції підтверджується дослідженими судами документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідність наданих позивачем на підтвердження реального характеру спірних господарських операцій первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У постанові від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а Верховний Суд зауважив, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Також колегія суддів відхиляє доводи контролюючих органів щодо відсутності реального характеру спірних господарських операцій з підстав дослідження ланцюга постачання, оскільки такі висновки відповідача базуються в основному на дослідженні інформації баз даних ДПС.

При цьому колегія суддів зазначає, що інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Таким чином, бази даних ДПС не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Крім того, колегія суддів вважає, що наведені відповідачем обставини можуть лише свідчити про наявність сумнівів у фактичному виконанні умов договорів контрагентом позивача. Однак, вказані обставини не є беззаперечними доказами відсутності реального характеру цих операцій, оскільки висновки перевірки ґрунтуються лише на даних електронних баз без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів. Зустрічних звірок щодо контрагентів позивача проведено не було, доказів такого відповідачем не надано.

Такі висновки апеляційного узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 20.03.2018 року у справі №804/939/16, в якій Верховний Суд зазначив, що податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального Закону.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні товару у контрагента.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті оскаржуваної перевірки.

Первинні документи, якими оформлені господарські операції, складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили та доказовості. Недотримання вимог інших галузей законодавства під час укладення правочинів, якими опосередковані господарські операції, не свідчить про спрямованістьвідповідних правочинів на ухилення від оподаткування. Покликання контролюючого органу на податкову інформацію є не коректним доказом, оскільки автоматизоване зіставлення або перевірка податкової звітності не вважаються засобами перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними відповідно до норм адміністративного судочинства, (постанова Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі № 808/2099/17).

Податкова інформація не є тим джерелом отримання даних, які згідно з положеннями статті 83 Податкового кодексу України можуть служити підставою для висновків контролюючих органів під час проведення перевірок, не заснована на безпосередньому аналізі первинних документів і не є належним доказом у розумінні процесуального закону. Тому така інформація не може бути доказом порушення платником податкового законодавства, (постанови Верховного Суду від 24 лютого 2022 року у справі № 420/8924/20).

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Щодо порушень, пов`язаних з оподаткуванням доходів нерезидентів колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі ПКУ) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 140.2 ст. 140 ПКУ для платника податку, у якого сума боргових зобов`язань, визначених п. 140.1 ст. 140 ПКУ, що виникли за операціями з нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов`язаннями (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності до моменту введення відповідного активу в експлуатацію), що виникли за операціями з нерезидентами, понад 30 відс. суми розрахованого об`єкта оподаткування податком на прибуток звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду.

Сума боргових зобов`язань, що виникли за операціями з нерезидентами, та сума власного капіталу для цілей п. 140.2 ст. 140 ПКУ визначається як середнє арифметичне значень таких боргових зобов`язань та відповідно власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у п. 140.3 ст. 140 ПКУ.

Для цілей п. 140.2 ст. 140 ПКУ об`єкт оподаткування визначається згідно із ст. 134 ПКУ з коригуванням фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ, крім:від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років;різниці, визначеної п. 140.2 ст. 140 ПКУ.

Відповідно до п. 140.3 ст. 140 ПКУ проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного п. 140.2 ст. 140 ПКУ, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відс. від суми процентів, що залишилися не врахованими у зменшення фінансового результату до оподаткування, з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 ст. 140 ПКУ.

Згідно з п. 137.4 ст. 137 ПКУ податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 ПКУ, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Платник податку, для якого податковими (звітними) періодами є квартал, півріччя, три квартали, рік, збільшує суму процентів, нарахованих на користь нерезидентів у звітних періодах поточного року, на суму неврахованих процентів на початок податкового (звітного) року, зменшену на 5 відсотків. При цьому, якщо розрахована сума процентів не перевищує обмеження, визначені п. 140.2 ст. 140 ПКУ, то сума не списаних процентів на початок (податкового) звітного року, зменшена на 5 відс., враховується у зменшення фінансового результату до оподаткування у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний звітний (податковий) період (квартал, півріччя, три квартали, рік).

Для розрахунку обмежень, встановлених п. 140.2 ст. 140 ПКУ, невраховані проценти на початок податкового (звітного) року зменшуються на 5 відс. та додаються до суми процентів, нарахованих на користь нерезидентів у податкових (звітних) періодах поточного року.

Згідно п.46.1 ст.46 ПК Україниподаткова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Пунктом48.1. ст.48 ПК Українивизначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п.46.5 ст.46цьогоКодексута чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно п.103.9 ст.103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Оскільки, як встановлено судом, позивачем здійснювалося виплати доходів нерезиденту, у позивача був обов`язок подати до контролюючого органу додаток ПН до декларації з податку на прибуток про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезиденту за 2020,2021роки.

Разом з тим, застосування штрафу за неподання додатку ПН до декларації з податку на прибуток про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за перше півріччя 2021р. неможливе з урахуванням строків, визначенихст.102 ПК України

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 21.12.2021 №00422200722 є протиправними в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 111 420 грн.

Щодо порушень, пов`язаних з податком на додану вартість по технологічним втратам сировини в межах балансу виробничого використання.

Статтею 3 Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід.

Таким чином, господарська діяльність пов`язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв`язку із непередбачуваними обставинами діяльності господарства, попиту ринку тощо. Отже, збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

Я вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.5 ст.198, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки сировину (висівки) втрачено, тому така сировина не може бути використана у подальших (дохідних) операціях підприємства, пов`язаних з господарською діяльністю, що потребує складання та реєстрації в ЄРПН податкової накладної на сировинні втрати під час переробки висівок за договорами на переробку давальницької сировини з ТОВ «Агропродукт-Херсон».

Як пояснив в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ТОВ «ФИДЕКС» в процесі виробництва висівок гранульованих відбувається виготовлення основної продукції, а також можуть виникати різні види витрат (природній убуток, сировинні втрати та інше), що передбачено чинним законодавством та умовами договору.

Відповідно до п.2.4 договорів якість готової продукції, виробленої та відвантаженої Виконавцем на автотранспорт Замовник повинна відповідати ТУ У 10.9-33590624 002:2018. Готова продукція має бути якісною, без заражень, мати торгову цінність., не повинна містити шкідливі та отруйні речовини, сторонні запахи та цвіль не допускаються.

З наведених розрахунків вбачається, що технологічні втрати під час виробництва сировини не перевищують нормативні, закріплені в ДСТУ, ТУ та договорі.

Відповідно до п. 8.1 Правил № 84 норми виходу продукції на комбікормових підприємствах залежать від якості перероблюваної сировини, її фізичних властивостей, співвідношення компонентів у рецептурі та організації технологічного процесу виробництва. Попередній розрахунок продукції не роблять.

Пунктом 8.2 Правил № 84 передбачено, що для планування та економічного використання сировини встановлено норми виходу комбікормів, кормових концентратів, БВД, преміксів.

Згідно до таблиці виходу готової продукції, % від маси сировини але не менше: норма виходу розсипних комбікормів і кормових концентратів - 99,0, гранульованих комбікормів і кормових концентратів 99,6.

Гранулювання комбікормів - це процес агломерації, тобто об`єднання дрібних частинок у більші частинки, під дією механічних процесів зволоження, нагрівання та тиску. Відповідно до технологічного процесу, з початку відбувається змішування всіх необхідних інгредієнтів, тобто фактично виготовляються розсипні комбікорми, з яких потім в процесі агломерації виходять вже гранульовані комбікорми.

Іншими словами при здійсненні виробничого процесу переробки давальницької сировини існують втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов`язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини.

У процесі виробництва готової продукції (висівки гранульовані) втрату (убуток) вологи з сировини (висівки пшеничної, кукурудзяної та інших висівок з різних зернових культур, макухи, мучки та інших компонентів) внаслідок її переробки слід розглядати як невід`ємну частину звичайного технологічного процесу.

Втрату вологи у процесі виробництва готової продукції, в межах відповідних гранично допустимих норм, не можна розглядати як втрату сировини, що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 14.1.134 пункту 14.1 статті 14 ПК України операція з давальницькою сировиною - операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Тобто, Податковим кодексом України передбачено, що під час операцій з давальницькою сировиною допускається її переробка (обробка, збагачення). При цьому, всі процеси перетворення сировини є складовою господарської операції з давальницькою сировиною.

Таким чином, втрати при переробці давальницької сировини (сировинні втрати), в межах відповідних гранично допустимих норм, слід вважати такими, що пов`язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Аналогічні висновки висловлені в постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 у справі № 440/7141/20, від 11 липня 2023 у справі № 440/1475/21.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість висновку відповідача щодо втрати сировини, оскільки вся сировина була перероблена, в процесі чого на кожному етапі переробки неодноразово дороблювалася під стандарти ДСТУ, очищалася, випаровувалася та загалом зазнала значних фізичних змін.

А отже, висновки відповідача про порушення ТОВ «ФИДЕКС» п.198.5 ст.198, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу по взаємовідносинах з ТОВ «Агропродукт- Херсон», і, як наслідок, заниження податкових зобов`язань з ПДВ та не складання, не зареєстрування в ЄРПН зведених податкових накладних на втрату сировини в межах балансу виробничого використання всього на суму 577 526 гри., не нарахування компенсуюючих податкових зобов`язань з ПДВ, у зв`язку з раніше включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ під час придбання такої сировини на суму 577 526 грн., є протиправними, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що постановлене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову товариства.

Відповідно до ч.1,ч.3 ст.139 КАСУкраїнипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною шостою статті 139 КАСУкраїнипередбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні з даним позовом до суду позивачем сплачено 60170,40 грн. судового збору згідно платіжногодоручення №105 від 14.01.2022 р. та за подачу апеляційної скарги 37215,00 грн. згідно платіжної інструкції №161 від 18.08.2023 р.

А відтак, у зв`язку з частковим задоволенням позову товариства, на підставі ч.3 ст.139 КАСУкраїни,зГоловного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за рахунок його бюджетних асигнувань на користьТОВ «ФИДЕКС» (код ЄДРПОУ 41978614, місцезнаходження: Бериславське шосе, 38-В, м. Херсон, 73008) підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 24810 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень) за подачу адміністративного позову та 37 215,00 грн. (тридцять сім тисяч двісті п`ятнадцять гривень 00 копійок) за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «ФИДЕКС» - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов товариство з обмеженою відповідальністю «ФИДЕКС» - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 21.12.2021 року:

№ 00422240722 (форми «В1»), за яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 1 096 548,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 274 137,00 грн., всього за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 370 685,00 грн.;

№ 00422200722 (форми «Р»), за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 111 420 грн.

№ 00422260722 (форми «В4»), яким за заниження податкових зобов`язань з ПДВ за рахунок не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та не складення, не зареєстровано в ЄРПН зведених податкових накладних на втрату сировини в межах балансу виробничого використання всього на суму 49 760,00 грн. за червень 2021 року;

№ 00422230722 (форми «ПН»), яким попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений пунктом 120.2 статті 120 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 120 Податкового кодексу України, застосовано штраф в розмірі 5%, але не більше 3400 грн. у сумі 6800,00 грн. за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

№ 00422220722 (форми «Р»), за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 874 652,50 грн., в т.ч. за податковими та/або іншими зобов`язаннями на суму + 699 722 грн. за червень 2021 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 174930,50 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495, місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044) на користь ТОВ «ФИДЕКС» (код ЄДРПОУ 41978614, місцезнаходження: Бериславське шосе, 38-В, м. Херсон, 73008) сплачений судовий збір в сумі 24810 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень) за подачу адміністративного позову та 37215,00 грн. (тридцять сім тисячдвісті п`ятнадцять гривень 00 копійок) за подачу апеляційноїскарги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька