Рішення

від 01.12.2023 по справі 374/392/22

РЖИЩІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суддя в суді І інстанції

Козіна С.М.

Єдиний унікальний № 374/392/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року Ржищівський міський суд Київської області в складі :

головуючої судді -Козіної С.М.,

секретаря - Папенко О.О.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 (не з`явився),

представника позивача - ОСОБА_2 (не з`явився),

представника відповідача - (не з`явився),

розглянувши в судовому засіданні м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП КОР "Київська регіональна інвестиційна компанія" про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2022 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до КП КОР "Друкар" про стягнення заборгованості по заробітній платі. Позивач зазначав, що відповідно до Розпорядження Київської обласної ради VII скликання від 04 вересня 2019 року № 314 він був призначений на посаду виконуючого обов`язки генерального директора Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська регіональна інвестиційна компанія». На цій посаді позивач пропрацював з 05 вересня 2019 року по 21 вересня 2021 року включно. Звільнений із займаної посади позивач був відповідно до Розпорядження Київської обласної ради VII скликання від 21 вересня 2021 року № 570 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України - за угодою сторін. Відповідно до довідки, виданої КП КОР «Київська регіональна інвестиційна компанія» від 21.09.2021, за час його роботи на займаній посаді позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 478 399,08 грн. і дана заборгованість не була виплачена у зв`язку із фінансовими труднощами на підприємстві. Рішенням Київської обласної ради від 09.09.2021 № 079-05-VIIІ КП КОР "Київська регіональна інвестиційна компанія" реорганізоване у КП КОР "Друкар". Внаслідок перетворення (реорганізації) КП КОР "Київська регіональна інвестиційна компанія", її майно, права та обов`язки перейшли до КП КОР "Друкар". Позивач не отримав з вини відповідача заробітну плату, а тому, окрім невиплаченої заробітної плати, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з 21 вересня 2021 року (день звільнення) по 21 грудня 2022 року (день звернення до суду) включно в розмірі 362707,24 грн. Також позивач в позовній заяві повідомив, що орієнтовно його витрати на правничу допомогу становлять 12 000 грн. Посилаючись на викладене та керуючись ст. 115, 116, 117 КЗпП України, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати в розмірі 478 399,08 грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати в розмірі 362707,24 грн, а всього стягнути кошти в сумі 841106,32 грн.

19 січня 2023 року на адресу Ржищівського міського суду Київської області надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , зазначив, що Київська обласна рада є неналежним відповідачем за позовом ОСОБА_1 , оскільки належним відповідачем у цьому спорі є підприємство з яким у звільненого працівника існували трудові відносини, а саме - Комунальне підприємство Київської обласної ради "Київська регіональна інвестиційна компанія".

Ухвалою суду від 03 лютого 2023 року у справі замінено неналежного відповідача КП КОР "Друкар" на належного - КП КОР "Київська регіональна інвестиційна компанія".

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, останній подав заяву про розгляд справи без їхньої участі, позов підтримував.

Представник КП КОР "Київська регіональна інвестиційна компанія" в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Позовну заяву з додатками та ухвалою про відкриття загального позовного провадження відповідач отримав 15 лютого 2023 року. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до КП КОР "Київська регіональна інвестиційна компанія" про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України.

У ч. 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статями 38 і 39 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статями 40, 41, 43, 43-1 КЗпП України та підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що розпорядженням першого заступника голови Київської обласної ради Семенової Т.М. № 314 від 04 вересня 2019 року позивача ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки генерального директора Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська регіональна інвестиційна компанія" з 05 вересня 2019 року до призначення керівника даного підприємства терміном на два місяці по 4 листопада 2019 року включно (а.с. 5).

Згідно штатного розпису Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська регіональна інвестиційна компанія", з 1 жовтня 2019 року оклад генерального директора становить 24 218 грн (а.с. 6).

Таким чином, наразі законодавство про працю чітко встановлює форму укладення трудового договору, а саме: наказ чи розпорядження. Відтак, трудовий договір між позивачем ОСОБА_1 та КП КОР "Київська регіональна інвестиційна компанія" було оформлено розпорядженням першого заступника голови Київської обласної ради Семенової Т.М. № 314 від 04 вересня 2019 року.

Відповідно до статті 29 КЗпП України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: 1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно з розпорядженням першого заступника голови Київської обласної ради № 570 від 21 вересня 2021 року позивача було звільнено від виконання обов`язків генерального директора Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська регіональна інвестиційна компанія" 21 вересня 2021 року за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 18).

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, КП КОР "Київська регіональна інвестиційна компанія" є належним відповідачем по справі, оскільки є безпосереднім роботодавцем позивача ОСОБА_1 , що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с. 13-14).

Згідно з довідкою КП КОР "Київська регіональна інвестиційна компанія" № 0000-000001 від 21 вересня 2021 року (а.с. 17), заборгованість підприємства перед позивачем з виплати заробітної плати становила 478 399, 08 грн. (а.с. 17).

Такі дії відповідача грубо порушують права позивача та норми матеріального права, а саме п. 2 ст. 8 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, ст. 43. Конституції України, ст. 179, 184 КЗпП України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідачем не доведено в належній та допустимій формі, що невиплата заробітної плати позивачу сталась не з вини роботодавця.

Згідно з правовою позицією, висловленою в постанові від 26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц, процедура відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Крім того, згідно з ст. 117 КЗпП на користь працівника стягується середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у численних постановах від 09.10.2019 по справі № 479/568/17; від 11.09.2019 по справі № 523/9943/16-ц; від 04.07.2019 по справі № 761/14333/17; від 05.06.2019 по справі № 401/1676/15-ц.

За змістом частин першої та другої статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тобто, на відміну від інших трудових спорів, коли строк звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, то вимоги працівника щодо виплати заборгованості із заробітної плати не обмежено будь-яким строком.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц сформував висновок щодо застосування норм права відповідно якого, тлумачення частини другої статті 235 КЗпП України, пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УкраїниУкраїни від 08 лютого 1995 року № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Вимоги позивача щодо стягнення середньомісячної заробітної плати за весь час затримки по день винесення судового рішення підлягають задоволенню.

Таким чином середній заробіток має відраховуватися з 21 вересня 2021 року - день звільнення.

Приписи частини першої статті 27 Закону «Про оплату праці» вказують, що Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України, чим відсилають до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто ті, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Середньоденна заробітна плата позивача за час роботи становить 1 126 (одна тисяча сто двадцять шість) гривень 42 копійки (48 436,00 грн. : 43 робочі дні (липень та серпень 2021 року (місяці, що передували місяцю звільнення)).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).

Кількість робочих днів за період затримки - 583 дні:

- вересень 2021 року - 22 робочих дні;

- жовтень 2021 року - 20 робочих днів;

- листопад 2021 року - 22 робочих дні;

- грудень 2021 року - 22 робочих дні;

- січень 2022 року - 19 робочих днів;

- лютий 2022 року - 20 робочих днів;

- березень 2022 року - 22 робочих дні;

- квітень 2022 року - 21 робочий день;

- травень 2022 року - 22 робочих днів;

- червень 2022 року - 22 робочих днів;

- липень2022 року - 21 робочий день;

- серпень 2022 року - 23 робочих днів;

- вересень 2022 року - 22 робочих днів;

- жовтень 2022 року - 21 робочий день;

- листопад 2022 року - 22 робочих днів;

- грудень 2022 року - 22 робочих днів;

- січень 2023 року - 22 робочих днів;

- лютий 2023 року - 20 робочих днів;

- березень 2023 року - 23 робочих дні;

- квітень 2023 року - 20 робочих днів;

- травень 2023 року - 23 робочих днів;

- червень 2023 року - 22 робочих днів;

- липень2023 року - 21 робочий день;

- серпень 2023 року - 23 робочих днів;

- вересень 2023 року - 21 робочий день;

- жовтень 2023 року - 22 робочих днів;

- листопад 2023 року - 22 робочих днів;

- грудень 2023 року - 1 робочий день;

Отже, для розрахунку середнього заробітку позивача ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу необхідно середньоденну заробітну плату позивача (1 126,42 грн.) помножити на кількість робочих днів протягом періоду вимушеного прогулу - починаючи із дати звільнення - 21 вересня 2021 року, закінчуючи датою винесення судового рішення - 1 грудня 2023 року: 583 робочих дні х 1 126,42 грн. = 656 702, 86 грн.

Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу 656 702 (шістсот п`ятдесят шість тисяч сімсот дві) гривні 86 копійок.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 4, 5, 6 Закону України «Про судовий збір», оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, на користь держави слід стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок.

Керуючись Конституцією України, ЗУ «Про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, ст. 24, 29, 40, 149, 233, 235 КЗпП України, статями 3, 4, 76, 80, 81, 141, 258-259, 263-265, 350, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до КП КОР "Київська регіональна інвестиційна компанія" про стягнення заборгованості по заробітній платі, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з КП КОР "Київська регіональна інвестиційна компанія" (ЄДРПОУ 32231080) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), заборгованість із заробітної плати в розмірі 478 399 (чотириста сімдесят вісім тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 08 копійок.

Стягнути з КП КОР "Київська регіональна інвестиційна компанія" (ЄДРПОУ 32231080) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), середній заробіток за час затримки виплати заборгованості із заробітної плати з 21 вересня 2021 року по 01 грудня 2023 року в розмірі 656 702 (шістсот п`ятдесят шість тисяч сімсот дві) гривні 86 копійок.

Стягнути з КП КОР "Київська регіональна інвестиційна компанія" (ЄДРПОУ 32231080) в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок (отримувач - ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) - UA908999980313111256000026001, код класифікаціїдоходів бюджету- 22030106).

Рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя