Ухвала

від 12.12.2023 по справі 538/831/23

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/831/23

Провадження № 2-а/538/6/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2023 року Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області Бондарь В.А., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 квітня 2023 року адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги та Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2023 року ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 26.04.2023 по справі № 538/831/23 скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди направлено до Лохвицького районного суду Полтавської області для продовження розгляду справи.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху в зв`язку із невідповідністю останнього вимогам статей160,161 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачу надано строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків та запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом конкретизування у прохальній частині позову, у чому безпосередньо полягає бездіяльність зазначених ним суб`єктів владних повноважень, з вимогами про визнання якої протиправною позивач звернувся з позовом у цій справі.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 01 серпня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою від 25.09.2023 року Другого адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 01.08.2023 року скасовано.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди направлено до Лохвицького районного суду Полтавської області для продовження розгляду.

Суд, дослідивши матеріали та з`ясувавши всі обставини справи зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви та встановлено судом, позивач знав про протиправну бездіяльність відповідача починаючи з 24.09.2020 року до 31.08.2022 року.

Днем отримання відповідей є 31.08.2022 року, про що в матеріалах адміністративної справи є відповідний підпис позивача.

Таким чином останнім днем звернення до суду з даним адміністративним позовом є 31.08.2022 року включно.

Разом з тим, з даним позовом позивач звернувся 25.04.2023 року, майже через вісім місяців після того, як дізнався про порушення своїх прав, тобто, з порушенням шестимісячного строку звернення до суду.

Суд звертає увагу на те, що ні позивач, ні його представник не зверталися до суду з заявою про поновлення строку звернення до суду, а також про даний факт не зазначено і в самій позовній заяві.

Відповідно до положень п. 4 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до Закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів.

Згідно статті 8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Для позивача - встановлені в законі періоди позовної давності гарантують правову визначеність й остаточність.

Для відповідача - наслідок пропуску позивачем строку звернення до суду - це втрата його права на судовий захист.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме; забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

З огляду на вказане, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови". У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 по справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Необхідно зазначити, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене вище, суд не вбачає, поважних причин пропуску строку звернення до суду, а тому суд дійшов висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк для звернення до суду з позовною заявою, передбачений КАС України.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

У пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Отже, передбачені КАС України положення про строк звернення до суду та наслідки його пропущення є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позивачем порушено строк на звернення до адміністративного суду, а тому даний позов підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч. 3 та 4 ст. 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121-123, 240, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги,Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду у м. Харкові протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя В.А. Бондарь