Рішення

від 13.12.2023 по справі 443/1643/23

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1643/23

Провадження №2/443/570/23

РІШЕННЯ

іменем України

13 грудня 2023 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.,

розглянув у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Жидачеві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати за ним право власності на спадкове майно, що складається: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, що розміщене за адресою: АДРЕСА_2 .

Обґрунтування позовних вимог

В обґрунтування позовної заяви позивач покликається на те, що він після смерті брата ОСОБА_3 , що проживав по АДРЕСА_2 звернувся до Стрийської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкової справи після смерті брата, але отримав відмову від 10.08.2023, вих. №789/02-14, де роз`яснено, що для оформлення спадкових прав необхідно звернутися до суду. За життя - ОСОБА_3 , розпочав оформлення спадкових прав після смерті батьків, але не встиг завершити оформлення, - помер. Спадкове майно згідно виготовленого технічного паспорту складається з будинковолодіння за адресою АДРЕСА_2 . У приватну власність будинок з господарськими спорудами, його батьки отримали на підставі договору купівлі продажу, укладеного між Продавцем - ОСОБА_4 , та Покупцем - ОСОБА_5 . За вказаним договором батьки купили: жилий будинок дерев`яний, критий черепицею, господарські будівлі: стайня, стодола, вказане майно розташовується на присадибній земельній ділянці. Договір укладено та підписано сторонами 25 травня 1985 року, зареєстровано в реєстрі за № 8. За цим документом жилий будинок та господарські будівлі в селі Нове Село Жидачівського району Львівської області розміщені на присадибній земельній ділянці, присадибних земель колгоспу «Заповіт Ілліча». 08.02.1958 зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . В шлюбі народилося двоє дітей. Батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Брат ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ,а сестра ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народилася с. Нове Село Жидачівського району Львівської області та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Вважаючи, що його спадкові права порушено, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Процесуальні рішення, постановлені по справі

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 30.08.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків /а.с. 34-35/.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 15.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 02.10.2023 /а.с.45-46/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 02.10.2023 витребувано у приватного нотаріуса Петрінець У.П. спадкову справу номер у спадковому реєстрі: 63216248, номер у нотаріуса: 49/2018, спадкодавець: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_6 ; витребувано з Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області спадкову справу номер 35/2023, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Підготовче засідання відкладено на 20.10.2023 /а.с.56-57/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 20.10.2023 підготовче засідання відкладено на 13.11.2023 /а.с.101/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 13.11.2023 замінено первісного відповідача Гніздичівську об`єднану територіальну громаду - належним відповідачем - ОСОБА_2 . Підготовче засідання відкладено на 07.12.2023 /а.с.136-137/.

Розгляд справи по суті відбувся 07.12.2023 за відсутності сторін.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі

Позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в підготовче засідання не з`явився, його представник адвокат Наконечний І.В., через канцелярію суду, подав заяву про проведення підготовчого засідання у відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує в повному об`ємі.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи в підготовче засідання не з`явилася, однак подала заяви про розгляд справи у її відсутності, позов визнає та відмовляється від своєї частки на спадкове майно в користь брата.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Частинами 1 та 4 статті 206 ЦПК встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Зважаючи на те, що відповідачка по справі не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача і це не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у відповідності до частини четвертої статті 206 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів в підготовчому засіданні.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 07.12.2023, є дата складення повного тексту судового рішення - 13.12.2023.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини

Згідно договору купівлі продажу від 25.05.1985 року ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 житловий будинок та господарській спуди, які знаходяться за адресою: с. Нове Село, Жидачівський район, Львівська область і розташовані на присадибній ділянці присадибних земель колгоспу «Заповіт Ілліча» /а.с.19-20/.

Згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок жилий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 на праві особистої власності належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_6 /а.с.55/.

Відповідно до витягу з будинкової книги №38 від 13.09.2023 згідно запису з погосподарської книги АДРЕСА_2 станом на 30.06.1990 відносився до суспільної групи «колгоспний двір» та рахувався за громадянами: голова двору - ОСОБА_6 , дружина - ОСОБА_5 син- ОСОБА_3 , син - ОСОБА_1 /а.с.43/.

Згідно технічного паспорту будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 було споруджено в 1940 році та загальна площа складає 293,8 м.кв./а.с.26-28/.

Згідно довідки про технічну характеристику нерухомого майна №2607/23 від 26.07.2023, виданої ОСОБА_1 про те, що будинок садибного типу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , має наступні характеристики: А-1- житловий будинок, загальна плаща 67,9 кв.м., житлова площа 48,2 кв.м., Б - сарай, В - літня кухня, Г - сарай, Д - погріб, Е - вбиральня, №1 - огорожа, №2 - огорожа, №3 - хвіртка, №4 - колодязь питний та належить ОСОБА_5 на формі приватній власності /а.с.25/.

Згідно витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00038784268 від 08.03.2023 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 уклали шлюб 08.02.1958 у виконавчому комітеті Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, про що зроблено відповідний актовий запис №01/а.с.23/.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Стрию Стрийського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 13.10.1995 у віці 63 роки помер ОСОБА_6 /а.с.30/.

Відповідно до довідки виданої виконавчим комітетом Гніздичівської селищної ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_6 постійно проживав в АДРЕСА_2 до дня смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним за даною адресою були зареєстровані мати - ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , брат - ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , син - ОСОБА_1 .. Заборони та арешту на нерухоме майно. Яке належало померлому немає та заповіт від ОСОБА_6 в селищній раді не посвідчувався /а.с.24/.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 виданого виконавчим комітетом Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 85 років померла ОСОБА_5 /а.с.31/.

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 55864894 від 15.04.2019 було заведено спадкову справу №63216248 від спадкодавиці ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину №64062346 на спадкодавця ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,2710 га, кадастровий номер: 4621585600:01:000:0195/а.с.13/.

Відповідно до довідки №320 виданої виконкомом Облазницької сільської ради ОСОБА_5 постійно була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_2 до дня смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_6 . До дня смерті і на день смерті з ОСОБА_5 проживав син ОСОБА_3 /а.с.70/.

Згідно заяви ОСОБА_2 , засвідченої приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Монастирською М.М. 05.04.2019, ОСОБА_2 повідомила про те, що їй відомо про відкриття спадщини внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 її матері ОСОБА_5 та спадщину після смерті спадкодавця не прийняла своєчасно та належним чином. Подавати заяву нотаріусу про прийняття спадщини за письмовою згодою спадкоємця, який прийняв спадщину, також не бажає. Не заперечує проти того, щоб свідоцтво про право на спадщину на майно спадкодавця було видано іншому спадкоємцю - ОСОБА_3 /а.с.78/.

Згідно заяви ОСОБА_1 , засвідченої секретарем виконавчого комітету Йосиповецької сільської ради Стрийського району Львівської області Товстуляк Л.М. 04.04.2019, ОСОБА_1 повідомив про те, що йому відомо про відкриття спадщини внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 його матері ОСОБА_5 та спадщину після смерті спадкодавця не прийняв своєчасно та належним чином. Подавати заяву нотаріусу про прийняття спадщини за письмовою згодою спадкоємця, який прийняв спадщину, також не бажає. Не заперечує проти того, щоб свідоцтво про право на спадщину на майно спадкодавця було видано іншому спадкоємцю - ОСОБА_3 /а.с.80/.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.04.2019 спадкоємцем ОСОБА_5 майна у виді земельних ділянок є її син ОСОБА_3 /а.с.95/.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого повторно 08.07.2016 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , по що 12.09.1959 складено відповідний актовий запис №18, а його батьками були ОСОБА_6 та ОСОБА_9 /а.с.22/.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 виданого виконавчим комітетом Гніздичівської селищної ради Стрийського району Львівської області ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 63 роки помер ОСОБА_3 /а.с.29/.

Відповідно до листа від 10.08.2023 № 789/02-14 виданої Стрийською державною нотаріальною конторою адресованого ОСОБА_1 на його заяву про видачу свідоцтва про праву на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_6 , повідомлено, що було заведено спадкову справу №35/2023, але у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_2 (будинок колгоспний двір) свідоцтво про право на спадщину видати не можуть /а.с.44/.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого повторно 26.09.2002 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що 26.12.1961 зроблено відповідний актовий запис №45, а його батьками були ОСОБА_6 та ОСОБА_5 /а.с.21/.

Згідно заяви про прийняття спадщини №174 від 24.01.2023 ОСОБА_2 повідомила, що вона приймає майно після смерті брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме: земельні ділянки площею 1,3423 га та 1,7377 га /а.с.110 на звороті/.

Відповідно до заяви про прийняття спадщини №73 від 24.01.2023 ОСОБА_1 повідомив, що він приймає майно після смерті брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та земельні ділянки площею 1,2710 га та 1,3423 га /а.с.110/.

Згідно договору про поді спадщини від 10.08.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є спадкоємцями майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 уклали даний договір про розподіл спадкового майна, зокрема, по якому переходить на праві власності ОСОБА_1 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.120/.

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного суду України №20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином, до правовідносин щодо спадкування часток в майні колгоспного двору після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд застосовує законодавство, яке діяло на момент виникнення правовідносин, а саме ЦК УРСР від 18.07.1963.

Стаття 529 ЦК УРСР 1963 року визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Згідно ст.526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Відповідно до ст.525 згаданого кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Стосовно успадкування частки майна в колгоспному дворі після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_3 , який померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , суд застосовує норми ЦК України від 16.01.2003.

Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як зазначено у ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті.

Згідно ст.1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1267 ЦК України встановлено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Поділ спадщини і виділ частки спадкоємця здійснюються на підставі положень ст.ст.364-367ЦК України, що регулюють процедуру поділу (виділу частки) майна, що є об`єктом права спільної часткової власності з урахуванням особливостей поділу спадкового майна, визначеного нормами спадкового права.

Відповідно до пункту 230 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004, поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, які прийняли спадщину. У разі недосягнення згоди, поділ провадиться у судовому порядку відповідно до часток, належних кожному із спадкоємців за законом або за заповітом.

Отже, спадкоємці, які прийняли спадщину, вправі за взаємною згодою здійснити поділ спадкового майна, який провадиться відповідно до часток, належних кожному із спадкоємців. Поділ спадкового майна оформляється договором спадкоємців. У договорі про поділ спадкового майна визначаються реальні частки спадкоємців у спадковому майні. Поділ допускається лише тоді, коли визначилося коло спадкоємців, які реалізували право на прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 367 ЦК України, статті 1278 ЦК України та вказано, що «якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України). Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину. Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється».

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Спірне будинковолодіння за адресою АДРЕСА_2 станом відносилося до суспільної групи «колгоспний двір» та рахувався за громадянами: голова двору - ОСОБА_6 , дружина - ОСОБА_5 син- ОСОБА_3 , син - ОСОБА_1 , яким умовно належало по 1/4 частки в майні колгоспного двору.

В ході судового розгляду встановлено, що після смерті голови двору ОСОБА_6 його дружина ОСОБА_5 та сини ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 у спадкували порівну належну ОСОБА_6 частку в майні колгоспного двору по 1/12 кожен та фактично стали власниками 1/3 частки кожен (1/12+1/4).

Після смерті ОСОБА_5 єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку був її син ОСОБА_3 , оскільки у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та отримав свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, які належали спадкодавиці, відтак фактично став власником 2/3 майна в спірному будинковолодінні, а спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 на спірне будинковолодіння прийняв, однак юридично її не оформив.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями за законом та спадкоємцями другої черги за законом після смерті брата ОСОБА_3 .

Спору щодо спадкового майна та його поділу, в тому числі визначення часток у спадковому майні, між ними немає, оскільки у нотаріальному порядку ними укладено договір про поділ спадщини, за умовами якого спірне будинковолодіння в порядку спадкування за законом переходить на праві власності ОСОБА_1 .

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 , фактично став одноосібним власником спірного будинковолодіння, оскільки маючи свою 1/3 частку у майні колгоспного двору прийняв 2/3 частки після смерті брата ОСОБА_3 .

Враховуючи те, що обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя набув або володів спірним майном неправомірно, в суді не встановлено; позивач оформити право на спадкове майно не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_2 (будинок колгоспний двір); відповідачка по справі проти задоволення позовних вимог не заперечує, що підтверджується наявною в матеріалах справи заявою, а тому, враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 4,5,12,13,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на А-1 Житловий будинок, Б Сарай, В Літня кухня, Г - Сарай, Д Погріб, Е Вбиральня, №1 - Огорожа, №2 Огорожа, №3 Хвіртка, №4 - Колодязь питний, в порядку спадкування за законом, що розміщене за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Г. Равлінко