Постанова

від 15.11.2023 по справі 552/4904/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/4904/22 Номер провадження 22-ц/814/3399/23Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 березня 2023 року у складі судді Турченко Т. В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору виділу майна із спільної часткової власності та визнання незаконною державну реєстрацію речових прав нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору виділу майна із спільної часткової власності та визнання незаконною державну реєстрацію речових прав нерухомого майна.

Позов мотивовано тим, що вона є власником нерухомого майна у АДРЕСА_1 , і безпосередньо за цією адресою знаходиться водопровід № 3, що є невід`ємною складовою частиною її садиби.

20.09.2021 ОСОБА_2 звернувся із позовом до Київського районного суду м. Полтави про усунення перешкод у користуванні об`єктом права власності та зобов`язання вчинити дії, з якого їй стало відомо, що водопровід № 3 входить до обсягу речового права власності ОСОБА_2 .

Ця частина належного їй на праві власності нерухомого майна була включена до складу об`єкту права власності ОСОБА_2 під час здійснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділу нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , в самостійний об`єкт права власності.

Незважаючи на те, що наявні різні адреси майна, відповідачі під час виділу, частину її майна свідомо включили до складу того майна, що підлягає виділу, як їхню спільну власність. Зокрема, як вбачається із фактичних обставин, що склалися на території садиб, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до здійснення виділу був тільки один водопровід, а після виділу у предметі договору виділу зазначено вже два водопроводи, а саме водопровід за № 2 та за № 3.

08.08.2018 між відповідачами укладено нотаріально посвідчений договір виділу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а одним із предметів виділу були, зокрема, водопроводи за № 2 та № 3. Крім цього, згідно пункту 5 спірного договору предметом виділу було самочинне майно. Договір укладений на підставі висновку № 43 від 15.06.2021 експерта ОСОБА_4 .

Оскільки в змісті вказаних документів виявлені ознаки невідповідності вимогам закону, то даний договір має бути припинений шляхом визнання недійсним, а державна реєстрація речового права власності на підставі цього договору підлягає скасуванню.

Посилаючись на викладене, просила суд визнати недійсним договір про виділ майна із спільної часткової власності за адресою: АДРЕСА_1 , від 08.08.2018, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також скасувати державну реєстрацію нерухомого майна, здійснену на підставі спірного договору.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 26.09.2022 зобов`язано ПП ПБТІ «Інвентаризатор» здійснити інвентаризацію об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_1 , з виготовленням технічних паспортів та надати їх до суду.

31.10.2022 представником третьої особи ПП ПБТІ «Інвентаризатор» Тукало В.І. на виконання вимог ухвали суду від 26.09.2022 надано результати інвентаризації нерухомого майна у АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 09 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд, не ґрунтуючись на зібраних у справі доказах, не приймаючи до уваги та не аналізуючи жодного наданого нею доказу, спотворюючи фактичні дані, викладені в документах, що зібрані у справі, встановив, що водопровід № 2 належить ОСОБА_2 , а водопровід № 3, який взагалі є іншим об`єктом і не має відношення до предмету спору, належить ОСОБА_3 , та дійшов висновку про те, що нею не доведено, яке саме відношення вона має до водопроводу.

Вказує, що довідкою КП Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» від 12.08.2021 підтверджується належність водопроводу домоволодінню по АДРЕСА_1 , а не ОСОБА_2 .

Жодних інших документів, які б підтверджували розробку проектної документації на водопостачання домоволодіння АДРЕСА_2 і прийняття в експлуатацію відповідачами не надано.

Зазначає, що висновок експерта, на який посилається суд, проведений на замовлення відповідачів саме для укладення ними спірного договору, а не за ухвалою суду з урахуванням усіх матеріалів справи, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом у справі.

Зазначає, що суд в рішенні не спростовував її доводи про те, що вся проектна документація зроблена на водопровід за адресою: АДРЕСА_1 , на АДРЕСА_2 вона не робилася, а тому водопровід № 2 визначений в техпаспорті як окремий об`єкт безпідставно.

Також вказує, що на виконання ухвали суду інженером ПП ПБТІ був складений Акт від 21.10.2023, яким встановлено, що водопровід № 2 в дійсності знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1 та являється складовою частиною даного об`єкту нерухомого майна, як водопровід № 3. Також був складений новий технічний паспорт від 22.10.2022 на будинок садибного типу АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , де на схемі земельної ділянки та в характеристиці будинку відсутній водопровід № 2.

Відповідач вказані докази не спростував та не просив суд провести судову експертизу.

Таким чином, відсутній жодний доказ, який би підтверджував право власності ОСОБА_2 на водопровід № 2 та його існування.

Наголошує, що, проігнорувавши всі докази, які свідчать про її право власності на водопровід № 3, при відсутності жодних доказів на набуття права власності ОСОБА_2 на водопровід № 2, суд безпідставно відмовив їй у задоволенні позову та фактично позбавив її права власності.

Представник ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор» подав пояснення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення суду першої інстанції скасувати як необґрунтоване, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що на підставі договору дарування від 30.08.1996, посвідченого державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори Ратушняк Н. І. 30.08.1996 та зареєстрованого в реєстрі за № 5-1600, ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку з частиною надвірних будівель, розташованого на земельній ділянці площею 1 402 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 . До складу нерухомого майна, яке позивач ОСОБА_1 набула у власність входить водопровід № 3.

04 листопада 1996 року право власності ОСОБА_1 на вказану 1/2 частину житлового будинку з частиною надвірних будівель, у тому числі водопровід № 3 було зареєстровано КП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» (а. с. 10).

Згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ТІ01:4510-2474-6407-7306 від 11.11.2021 (а. с. 12-22) за об`єктом нерухомості по АДРЕСА_1 зареєстровано як приналежну річ водогін № 3, побудований у 1963 році (а. с. 21).

08 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як співвласниками житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було укладено договір про виділ майна із спільної часткової власності, який посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. та зареєстровано в реєстрі за № 712 (а. с. 26-27)

Згідно вказаногодоговору увласність ОСОБА_3 переходить у будинку «А-1»: кухня 3-1, пл.13,6 кв. м, передпокій 3-2, пл.7.7 кв. м, кімната 3-3, пл. 7,8 кв. м, кімната 3-4 пл. 15,3 кв. м, санвузол 3-5, пл. 3,9 кв. м, коридор 3-6 пл. 2,1 кв. м, загальною площею: 50,4 кв. м та господарські будівлі і споруди: гараж літ. «Г1», гараж літ. «К», вбиральня літ. «М», літній душ літ. «П», навіс літ. «О», навіс літ. «З», водопровід «№ 3», хвіртка «№ 4», огорожа «№ 5».

У власність ОСОБА_2 переходить у будинку «А-1» сіни 1 пл. 4,1 кв. м, передпокій 1-2, пл. 9,7 кв. м, кухня 1-3 пл. 4,7 кв. м, кімната 1-4 пл. 14,9 кв. м, кімната 1-5 пл. 6,9 кв. м, коридор 1-6 пл. 5,8 кв. м, коридор 1-7, пл. 4,4 кв. м, загальною площею 50,5 кв. м та господарські будівлі і споруди: сарай літ. «Б», погріб літ. «б», вбиральня літ. «Т», літній душ літ. «П», водопровід № 2, ворота «№ 6» огорожа «№ 7».

Крім того, між співвласниками встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , де в користування ОСОБА_3 переходить 831 кв. м та до ОСОБА_2 переходить 811 кв. м. За їх спільною згодою, як співвласників, було припинено спільну часткову власність, шляхом виділу майна із спільної часткової власності.

Вказаний договір було укладено на підставі висновку експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження № 43 від 15.06.2018, проведеного судовим експертом Федоровим Д. Ф., про технічну можливість виділу у самостійний об`єкт нерухомого майна 3/5 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , при цьому площа закріпленої за цією частиною домоволодіння земельної ділянки складає за фактичним користуванням 831 кв. м (додаток № 3) (а. с. 33-44).

Як вбачається з додатку № 3 до висновку, згідно плану фактичного користування земельною ділянкою загальною площею 1 642 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено 2 водопроводи: водопровід № 2 і водопровід № 3.

При цьому водопровід № 2, як такий, що знаходиться на частині земельної ділянки ОСОБА_2 , розташований на межі садиб АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , водопровід № 3 розташований на частині земельної ділянки ОСОБА_3 , заходиться ближче до земель міської ради (а. с. 44).

Схематичний план земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_1 , що є складовою технічного паспорту, виготовленого КП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» на замовлення ОСОБА_2 станом на 03.07.2018 (інвентаризаційна справа № 1159), містить аналогічне розташування водопроводу № 2 та водопроводу № 3, рік побудови яких вказано - 1968 (а. с. 28-32).

Актом, складеним інженером КП ПБТІ «Інвентаризатор» ОСОБА_5 21.10.2022, та технічним паспортом будинку садибного типу за адресою АДРЕСА_1 , виготовленим станом на 21 жовтня 2022 року сертифікованим інженером ОСОБА_6 ПП ПБТІ «Інвентаризатор», встановлено, що водопровід № 2, який зазначений в матеріалах інвентаризаційної справи № 1159 за вищевказаною адресою, в дійсності знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1 та є складовою частиною об`єкту нерухомого майна, належного власнику ОСОБА_1 , як водогін № 3 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (а. с. 93-98).

Згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва № ТІ01:0887:5326:3968:4540 від 21.10.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , водопровід, як приналежна річ до об`єкту нерухомого майна, зареєстрованим не значиться (а. с. 99-104).

Як вбачається з довідки КП Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» від 14.02.2023 № 2/456 в архіві підприємства зберігається погоджена проектно-технічна документація на водопостачання садиби АДРЕСА_1 шляхом влаштування дворової водорозбірної колонки на її території, який прийнятий в експлуатацію 09.09.1963. ОСОБА_1 є власницею водопровідного вводу на садибу АДРЕСА_1 , а також власницею водопровідного вводу на дворову водорозбірну колонку, яка розташована на території садиби № 107 відповідно до проекту 1963 року (а. с. 150).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що договір про виділ майна із спільної часткової власності від 08.08.2018, який посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. та зареєстровано в реєстрі за № 712 укладено правомірно, а тому підстави для визнання його недійсним та скасування державної реєстрації речових прав нерухомого майна відсутні. При цьому суд зазначив, що позивачем ОСОБА_1 не доведено як саме відношення вона має до водопроводу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України, частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 181 ЦК України відносить до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Статтею 13 ЦК України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів і цей перелік не є вичерпним (стаття 16 ЦК України).

Визнання правочину недійсним є самостійним і не тотожним іншим способам захисту майнових прав та інтересів (відновлення стану, що існував до порушення права, припинення дії, якою порушується право, припинення правовідношення тощо), спосіб захисту, метою якого є припинення певних правовідносин, що порушують право.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Так, за змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції вказаних вимог не дотримав та безпідставно відмовив ОСОБА_1 у захисті її майнових прав.

У порушеннявимог статті89ЦПК Українисуд недав належноїоцінки доказамПП ПБТІ«Інвентаризатор» таКП Полтавськоїобласної ради«Полтававодоканал»,з якихвбачається,що водопровід№ 3по АДРЕСА_1 та водопровід АДРЕСА_3 є однимі тимсамим водопровіднимвводом,прийнятим вексплуатацію 09.09.1963для водопостачаннясадиби АДРЕСА_1 ,власницею якого,як приналежністюдо основноїречі,є ОСОБА_1 .Позивач набулаправо наданий водопровідще у1996році,що вбачаєтьсяз договорударування від30.08.1996та інформаціїпро технічніінвентаризації Єдиноїдержавної електронноїсистеми всфері будівництва,тоді якправо наспірний водопровідвиникло увідповідача ОСОБА_2 лише на підставі оспореного договору про виділ майна із спільної часткової власності від 08.08.2018, до того часу у складі майна власника садиби по АДРЕСА_2 цей водогін не обліковувався.

Включивши до складу спільного майна та розпорядившись шляхом виділу у власність ОСОБА_2 водопроводу № 2, що є приналежним до садиби по АДРЕСА_4 , відповідачі порушили право позивача ОСОБА_1 вільно володіти, користуватись та розпоряджатись власним майном на свій розсуд.

Судова колегія звертає увагу, що як порушення розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Отже, наявність в оспореному договорі відповідачів майна, яке належить позивачу, дає підстави для визнання договору в цій частині недійсним та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на водопровід № 2, як речі, приналежної до садиби по АДРЕСА_1 , що є ефективним та достатнім для поновлення порушених прав позивача.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

За правилами частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 березня 2023 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати частково недійсним договір про виділ майна із спільної часткової власності, укладений 08 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. 08 серпня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 712, в частині виділення у власність ОСОБА_2 водопроводу № 2 та скасувати в цій частині державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на водопровід № 2 із складової виділення майна із спільної часткової власності.

Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування понесених судових витрат по 1 246,20 грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна