Постанова

від 14.12.2023 по справі 461/9791/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/9791/23

Провадження №3/461/3398/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2023 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митного органу Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце роботи - ТОВ "АДК-ТРАНС", посада або рід занять - водій, місце проживання - АДРЕСА_1 Закордонний паспорт НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України,

встановив:

11.02.2023 на митну територію України з території Республіки Польща через пункт пропуску «Краківець-Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці транспортним засобом р.н. НОМЕР_2 на адресу Благодійного фонду «Безмежність і Віра» (вул. Руданського Степана, 4Б офіс 89А, м. Київ, 04112 ЄДРПОУ 45029758), в якості гуманітарної допомоги, відповідно до Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, переміщувався товар «Вживані генератори, тушонки, консерви, засоби гігієни» загальною вагою 17237,0 кг. Пропуск зазначеного вантажу на митну територію України здійснено у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2022 р. № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» (далі - Постанова), шляхом надання до митного оформлення водієм транспортного засобу р.н. НОМЕР_2 гр. України ОСОБА_1 Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, заповненої за формою згідно з додатком 1 Постанови. Також до митного оформлення подано лист отримувача гуманітарної допомоги Благодійного фонду «Безмежність і Віра» від 03.02.2023 та транспортну накладну CMR від 03.02.2023 № 4636.

Відповідно до поданих до митного контролю документів, відправником товару виступає компанія «POM TEAM FUNDACJA» (27 Grudnia, 17/19, p.102, 61-737, Poznan, Poland). З метою перевірки законності ввезення товарів на митну територію України, 16.06.2023 Львівською митницею направлено проект запиту до митних органів Республіки Польща (вих. № 7.4-4/20-06/4/15081). 31.08.2023 до Львівської митниці надійшла відповідь від митних органів Республіки Польща (лист Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби від 29.08.2023 № 26/26-04/7.4/2244) на запит про надання взаємної адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при ввезенні на митну територію України гуманітарної допомоги на адресу БО Благодійний фонд «Безмежність і Віра» (ЄДРПОУ 45029758). Від митних органів Польщі отримано копію документу, з транзитної митної системи, а саме MRN 23PL402010NS5P3445 документ, відповідно до якого товари вивозились з території Республіки Польща на територію України. Вказаний документ містить відомості щодо відправника товарів (гр. 2) «VEGA SP.Z.O.O.» (Lukasiewicza, 8A, Rzeszow), отримувача (гр. 8) «INFINITY AND FAITH» ( АДРЕСА_2 ), країни відправлення (гр. 15) - PL, країни призначення (гр. 17) UA. Також, у ньому зазначений реєстраційний номер транспортного засобу (гр. 18) BH4636OI/BH2030XF, яким переміщувались товари за межі території Євросоюзу, та вага брутто (гр. 35) 17236,9 кг. Згідно з додатком до зазначеної декларації на митну територію України переміщувалось взуття жіноче 23616 пар, вагою 13 580 кг.

Зазначений товар переміщувався за фактурою GMT-11/01/2023-L та відповідно до документу DSK23PL402010D0008150 зазначена вартість товару, а саме 19754,8 USD, що, станом на 11.02.2023, відповідно до курсу гривні встановленого Національним банком України становить 722 405,38 грн. Взуття жіноче 4592 пари, вагою 3656,9 кг. Зазначений товар переміщувався за фактурою GMT-21/01/2023-S та відповідно до документу DSK23PL402010D0006431, вартість товару становить 6188,89 USD (20216.32 USD за 15000 пар тобто 1,35 долари/шт.), що станом на 11.02.2023, згідно курсу гривні встановленого Національним банком України становить 226 319,02 грн.

Враховуючи наведене, загальна вартість переміщуваних товарів становила 948 724,40 грн. та такі надійшли на територію Республіки Польща і в подальшому переміщувались на територію України маючи статус товарів комерційного призначення, тобто ніякого відношення до вантажу «гуманітарна допомога» не мають.

Також відомості щодо відправників та статусу товарів у документах, отриманих від митних органів Республіки Польща, не відповідають даним, вказаним гр. України ОСОБА_1 у декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, заповненої за формою згідно з додатком 1 Постанови при переміщені через митний кордон України та їх митному оформленні.

29.09.2023 за наявною у митниці адресою БО Благодійний фонд «Безмежність і Віра» (вул. Руданського Степана, 4б офіс 89А, м. Київ, 04112 ЄДРПОУ 45029758) митницею направлено рекомендований лист № 7.4-5/20-06/14/24965 з проханням підтвердити надходження гуманітарної допомоги, яка відповідно до поданої до митного контролю Декларації слідувала в адресу БО Благодійний фонд «Безмежність і Віра» (ЄДРПОУ 45029758). Однак, від зазначеної організації до митного органу ніхто не прибув та жодних документів та інформації, що стосуються переміщення зазначеного товару, не надав.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 335 Митного кодексу України, у разі переміщення через митний кордон України товарів комерційного призначення, митному органу надають такі документи та/або відомості, у тому числі засобами інформаційних технологій: а) заява встановленої форми про намір здійснити ввезення товарів на митну територію України (попереднє повідомлення або попередня митна декларація);б) відомості про найменування, обсяг (кількість) та вартість товарів, які планується ввезти на митну територію України.

Згідно ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, не обхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Декларант зобов`язаний вносити до митної декларації відомості про товари, його найменування, кількість (вага брутто та вага нетто), фактурна вартість товарів, митна вартість товарів та метод її визначення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Згідно ч.4 ст. 264 МК України, у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03.06.2005 р. № 8 наведено, що судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Відповідно до абз. 4 п. 6 даної постанови документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені, чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Згідно ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України, суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Відповідно до п. 43 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Листами Львівської митниці від 15.09.2023 № 7.4-5/20-06/10/23809, 28.09.2023 № 7.4-5/20-06/10/24888 та від 18.10.2023 № 7.4-5/20-01/10/26924 гр. ОСОБА_1 запрошувався до митниці. Однак, останній у встановлені терміни до митного органу не прибув і жодних документів та інформації, що стосуються переміщення зазначеного товару, не надав.

Таким чином, дії гр. України ОСОБА_1 призвели до переміщення товарів загальною вартістю 948 724,40 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів та їх відправника.

Відповідно до інформації, наявної у реєстрі порушників митних правил бази даних ЄАІС Держмитслужби та АСМО «Інспектор», гр. ОСОБА_1 не притягувався до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 483 або ст. 482 Митного кодексу України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Авраменко О.В. подав клопотання про закриття провадження у справі. Наведене клопотання захисник обґрунтовує тим, що, на його думку, протокол щодо ОСОБА_1 складено безпідставно. Зокрема, захисник не заперечує факт перетину ОСОБА_1 митного кордону у час і місці наведених у протоколі, але захисник вказує на те, що для переміщення товару ОСОБА_1 подав декларацію де зазначив, що перевозиться саме взуття, а не вживані генератори, тушонки, консерви, засоби гігієни. У ОСОБА_1 не було жодного наміру протиправного ввезення товару на територію України, а товар був доставлений отримувачу - Благодійному фонду «Безмежність і Віра».

11.12.2023 адвокат Авраменко О.В. подав до суду клопотання, згідно якого під час розгляду справи просив не брати до уваги надані ним копії документів, а саме:

- копію декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою;

- копію заявки №08/02 від 08.02.2023;

- копію акту надання послуг №3 від 14.02.2023.

Також, захисник просить розгляд справи провести за його відсутності.

Представник митниці в судовому засіданні протокол підтримав.

Заслухавши доводи захисника та представника митниці, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).

Згідно ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до положень ст. 4 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п.23).

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24)

Митні правила - встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом та іншими законами України (п.28).

Товари - це будь-які рухомі речі, у т.ч. ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Згідно ч. 1 ст. 483 МК України, відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно зУКТ ЗЕДта його митної вартості.

Встановлено, що ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на переміщення товарів загальною вартістю 948 724,40 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів та їх відправника, що доводиться дослідженим в ході розгляду справи нижченаведеними доказами:

-протоколом про порушення митних правил № 1501/20900/23 від 26.10.2023 року;

-копією листа митниці від 16.06.2023 №7.4-4/20-06/4/15081 з додатками;

-копією листа Держмитслужби від 29.08.2023 №26/26-04/7.42244 з додатками;

-копіями службових записок представників митниці від 26.09.2023 №7.4-20/2549 та від 29.09.2023 №7.4-28-13/26/1026 з додатками;

-листами митниці від 15.09.2023 №7.4-5/20-06/10/23809, від 11.09.2023 №7.4-5/20-06/14/23207 з відповіддю, від 28.09.2023 №7.4-5/20-06/10/24888, від 29.09.2023 №7.4-5/20-01/10/26924 та списком поштових відправлень;

-видруком з АСМО «Інспектор»;

-належним чином засвідченими перекладами документів;

-доповідною запискою.

Вищенаведені докази засвідчують факт переміщення товару через митний кордон, порядок проходження митних процедур, вказують на обставини виявлення факту переміщення через митний кордон України товару з приховування від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів та їх відправника, є належними та допустимими.

У свою чергу, оцінюючи доводи сторони захисту, суд виходить з того, що такі спростовані наведеними вище доказами. Більше того, звертаючись до суду з клопотанням про закриття провадження, у подальшому сторона захисту просила не враховувати долучені до клопотання копії документів «надані помилково».

В ході розгляду справи не встановлено даних, які ставлять під сумнів достовірність долучених до протоколу наведених вище доказів, а також не здобуто жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 під час перетину митного кордону подавав інші документи, зокрема декларації. Отже, з наведеного суд робить висновок про наявність умислу на вчинення даного правопорушення, адже ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати, що подає митному органу документи, які містять неправдиві відомості щодо найменування товарів та їх відправника, оскільки саме він подавав митним органам документи, які містять неправдиві відомості щодо товару. Так, у наявній у справі копії декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою чітко зазначено прізвище, власне ім`я особи, що здійснює декларування ОСОБА_1 .

Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду у суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного та об`єктивного рішення у справі та належної перевірки доводів учасників процесу, а також доказів у справі.

Відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку суть правопорушення наведена у протоколах представниками митного органу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку версії представників митниці. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення (у даному випадку уповноважених представників митниці) була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.

Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. У розумінніКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення та стягнення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.

Зважаючи на суть правопорушення, його характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.

Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак суд вважає доведеним факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення.

Суд приходить до висновку про те, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні, тобто вина ОСОБА_1 у цій справі доведена поза розумним сумнівом.

Таким чином, аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України доведена належним чином.

У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обтяжуючих та пом`якшуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру стягнення за порушення митних правил, суд бере до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Також, суд враховує позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні від 05 липня 2023 року по справі № 3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини першої статті 483 Митного кодексу України.

Так, згідно з вищезазначеним рішенням, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац другий частини першої статті 483Митного кодексуУкраїни (щодо санкції частини даної статті).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через: відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов`язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом.

Таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права (правовладді) (in democratic society quided by the rule of law). А тому, абзац другий частини першої статті 483 Кодексу суперечить приписам частини першої статті8, частин першої, четвертої статті41, частини другої статті61, частини першої статті64 Конституції України.

За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України від 05 липня 2023 року по справі №3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22), та природу походження товарів, суд вважає, що одночасне накладення штрафу у розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, в даному випадку не є пропорційним, порушуватиме справедливий баланс між загальними правилами декларування та правом власності особи, суперечить положенням ст.1 Першого Протоколу, та не забезпечить справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи, не узгоджуються з принципом верховенства права, а тому у даному випадку накладення штрафу без застосування конфіскації товарів, місце знаходження яких, до того ж, на даний час не встановлено і невідоме, буде пропорційним стягненням по відношенню до вчиненого.

Водночас, суд також приймає до уваги, що відповідно до даного рішення абзац другийчастини першої статті 483 Митного кодексу України, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто на даний час він є чинним.

Також, суд вважає за необхідне відзначити, що вчинення будь-якого правопорушення, зокрема адміністративного, повинно супроводжуватись принципом невідворотності відповідальності за скоєне, тобто особа, яка вчинила правопорушення, підлягає покаранню (стягненню), якщо відсутні законні підстави звільнення її від відповідальності чи покарання (стягнення).

Разом з тим, з урахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, який раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався, ступеня його вини, способу вчинення правопорушення, мету призначення покарання та співрозмірність можливого покарання вчиненому правопорушенню, приходжу до висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді штрафу у розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил.

Згідно ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених упункті 3 статті 461цього Кодексу,а такожз іншихпонесених митнимиорганами витратна провадженняабо розглядсправи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов`язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом для дачі пояснень.

Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил.

Водночас, у даній справі такі витрати відсутні.

У відповідності до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею ст. 40-1КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 483, 486, 527, 528 МК України,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 948724 гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 536,80 гривень судового збору.

Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.В. Стрельбицький