Постанова

від 13.12.2023 по справі 910/7091/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 910/7091/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 13.12.2023 у справі №910/7091/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційних скарг Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023, повний текст якого складений 02.10.2023,

у справі № 910/7091/23 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Партсет»

до 1. Державної податкової служби України,

2. Головного управління Державної податкової служби у м. Києві,

3. Держави Україна в особі Державної казначейської служби України

про відшкодування 535 211,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення солідарно з відповідачів 535 211,17 грн. майнової шкоди, заподіяної незаконними діями Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на підставі ст. ст. 22, 1166, 1173 ЦК України

Позов мотивовано тим, що внаслідок протиправної поведінки Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка заблокувала реєстрацію оформлених позивачем податкових накладних, які були виписані на користь ДП «Харківський бронетанковий завод» у зв`язку з поставкою останньому за укладеним з позивачем договором поставки № 15/06-18 від 15.06.2018 товару на загальну суму 6 801 052,61 грн.(сума ПДВ 535 211,17 грн.), згідно з положеннями договору поставки № 15/06-18 від 15.06.2018 сума, яка дорівнює ПДВ на користь позивача ДП «Харківський бронетанковий завод» не сплачується.

Позивач зазначає, що протиправність зупинення реєстрації спірних податкових накладних позивача встановлена Окружним адміністративним судом міста Києва при розгляді справи №826/16525/18 рішенням від 31.05.2021 у якій, серед іншого, визнано протиправними і скасовані рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 18.07.2018 №845480/39625987, від 27.07.2018 №861728/39625987, від 27.07.2018 №861726/39625987, від 27.07.2018 №861727/39625987, від 27.07.2018 №861729/39625987, від 06.08.2018 №861636/39625987, а також зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних днем фактичного подання спірні податкові накладні.

Позивач стверджує, що сума 535 211,17 грн., яка фактично була недоотримана позивачем за договором поставки № 15/06-18 від 15.06.2018 є збитками.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- він не є учасником господарських правовідносин між позивачем та ДП «Харківський бронетанковий завод» за договором поставки № 15/06-18 від 15.06.2018 та не брали на себе будь-які зобов`язання щодо дотримання умов договору;

- позивачем не доведено свідоме невжиття відповідачем 1 залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав позивача, так як спірні податкові накладні на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №826/16525/18 були зареєстровані;

- в свою чергу, дії відповідача 1 з зупинення реєстрації спірних накладених предметом спору не були, рішеннями суду дії чи бездіяльність відповідача 1 з зупинення реєстрації спірних податкових накладних протиправною визнана не була;

- відповідно до положень абз. 15 п. 201.10 ст. 201 ПК України порушення продавця порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладених не позбавляє покупця права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний період заяви зі скаргою продавця з доданням певного пакету документів.

Відповідач 2 проти задоволення позову заперечив, пославшись на правову позицію, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21:

- застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 22, 1166, 1173 ЦК України, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, підпункту 114.3.2. пункту 114.2 статті 114 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну;

- водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може;

- оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій;

- якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом;

- оскарження рішення, дії або бездіяльності контролюючого органу як таке, що спрямоване на відновлення суб`єктивного права чи законного інтересу, і вимога про відшкодування шкоди, завданої втратою цього права чи інтересу, є зверненням до конкуруючих способів захисту, одночасно надати які суд не може.

З огляду на вказану правову позицію відповідач 2 стверджує, що:

- між виникненням збитків позивача (Продавця, постачальник) та нереєстрацією податкових накладних контролюючим органом відсутній наслідковий зв`язок, оскільки останній обумовлений виключно усвідомленими діями продавця (позивача) та покупця (ДП «ХБТЗ»);

- відсутність реєстрації податкових накладних позивача (продавця) не викликає в нього майнових очікувань від держави;

- неефективний контроль держави за формуванням податкових зобов`язань постачальників (в даному випадку, позивача), і, як наслідок, за формуванням податкового кредиту у покупців (в даному випадку, ДП «ХБТЗ») не може вирішуватися за рахунок відшкодування шкоди державою постачальникам у випадку відсутності прямого наслідкового зв`язку між неправомірною діяльністю/бездіяльністю податкового органу та збитками в таких постачальників;

- реєстрація/нереєстрація податкових накладних постачальником товару позивачем не збільшує майновий фонд покупця товару, тобто ДП «ХБТЗ», тому такі дії у приватноправовому сенсі позбавлені ознак товару, роботи, послуги як умов, порушення яких становлять підставу цивільно-правової відповідальності. Вказане свідчить про спірність договірного врегулювання (визначення розміру) відшкодування шкоди внаслідок неможливості реєстрації податкової накладної, оскільки предметом цивільного/господарського зобов`язання є поставка товару, виконання робіт, надання послуги, сплата грошей;

- нереєстрація податковим органом податкових накладних не спричинила шкоду продавцю (позивачу). Більш того, позивач добровільно сплатив покупцю (ДП «ХБТЗ») штраф у договірному порядку;

- покупець ДП «ХБТЗ» отримав подвійну «вигоду» - у розмірі штрафу, передбаченого договором поставки № 15/06-18 від 15.06.2018, а також отримав податковий кредит у розмірі ПДВ за податковими накладними, які в подальшому було розблоковано на підставі рішення суду у справі № 826/16525/18.

Відповідач 3 проти задоволення позову заперечив пославшись на те, що він не порушив жодних прав та інтересів позивача, не вступав з позивачем у правовідносини та не завдав останньому шкоди, зауваживши на тому, що сам позивач не вказує на відповідача 3, як на порушника прав позивача, а відтак відповідач 3 не повинен нести відповідальності за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконної дії інших державних органів. З огляду на вказані обставини відповідач 3 просив виключити його зі складу відповідачів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/7091/23 позов задоволений повністю. Присуджено стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Партсет» матеріальну шкоду в сумі 535 211,17 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (див. аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18);

- Окружним адміністративним судом міста Києва при розгляді справи №826/16525/18 встановлено, що оскільки зупинення реєстрації податкових накладних позивача є неправомірним по своїй суті, а не з формальних ознак, то й рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві про відмову у реєстрації податкових накладних від 18.07.2018 №845480/39625987, від 27.07.2018 №861728/39625987, від 27.07.2018 №861726/39625987, від 27.07.2018 №861727/39625987, від 27.07.2018 №861729/39625987, від 06.08.2018 №861636/39625987, прийняті в межах процедури реєстрації податкових накладних, є неправомірними;

- за змістом положень пункту 80 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН та які до набрання чинності Законом України від 30.11.2021 №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (далі - Закон No1914) протягом 1095 календарних днів з дати їх складення не були включені до податкового кредиту, включаються до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності зазначеним Законом №1914, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, втім, податкові накладні були зареєстровані лише після спливу чотирьох років з моменту поставки товару, у зв`язку з чим, за твердженням позивача, йому було завдано збитків у розмірі 535 211,17 грн.;

- отже, є доведеним факт неправомірності дій Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України, які виразились у зупиненні та відмові у реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим позивач втратив право на податковий кредит у розмірі 535 211,17 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/7091/23, а позовну заяву - залишити без задоволення.

У апеляційній скарзі відповідач 2 зазначив про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2023, справу № 910/7091/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/7091/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/7091/23.

Крім того 20.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державної податкової служби України в якій апелянт просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/7091/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У апеляційній скарзі відповідач 1 зазначив про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на правову позицію, яка викладена в поставі Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, а також на те, що:

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач втратив право на податковий кредит, так як позивач є постачальник і у нього виникло податкове зобов`язання по сплаті ПДВ, а податковий кредит виник саме у ДП «ХБТЗ»;

- сплив трирічного строку на включення суми податкової накладної до складу податкового кредиту пов`язаний виключно з ризиками ведення господарської діяльності позивача та тривалим розглядом справи в суді, що свідчить про відсутність вини апелянта. При цьому позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що ним вживались відповідні заходи щодо прискорення розгляду адміністративної справи № 826/16525/18.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 20.10.2023, справу № 910/7091/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/7091/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2023 о 14:00 год.

Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/7091/23, апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/7091/23 об`єднані в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги Державної податкової служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/7091/23 призначено на раніше визначені дату та час - 13.12.2023 о 14:00 год.

Станом на 13.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та відповідач 3 представників в судове засідання не направили, про причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача 3 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи відповідач 1 та відповідач 2 апеляційні скарги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників відповідача 1 та відповідача 2, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Зі змісту рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №826/16525/18 слідує, що:

- позивач є платником податку на додану вартість, у зв`язку з чим позивач склав і надіслав засобами телекомунікаційного зв`язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні, виписані на користь ДП «Харківський бронетанковий завод»:

1) від 20.06.2018 №2 на суму 426067,01 грн. (у т.ч. ПДВ - 71011,17 грн.).;

2) від 27.06.2018 №6 на суму 558000 грн. (у т.ч. ПДВ - 93000 грн.).;

3) від 27.06.2018 №7 на суму 558000 грн. (у т.ч. ПДВ - 93000 грн.).;

4) від 27.06.2018 №8 на суму 555600 грн. (у т.ч. ПДВ - 92600 грн.).;

5) від 06.07.2018 №9 на суму 555600 грн. (у т.ч. ПДВ - 92600 грн.).;

6) від 06.07.2018 №6 на суму 558000 грн. (у т.ч. ПДВ - 93000 грн.).

- реєстрація вказаних податкових накладних була зупинена, а Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію ПН\РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації (Комісія ГУ ДФС у м. Києві), відмовлено у їх реєстрації, про що прийнято наступні рішення:

1) від 18.07.2018 №845480/39625987 щодо ПН від 20.06.2018 №2;

2) від 27.07.2018 №861728/39625987 щодо ПН від 27.06.2018 №9;

3) від 27.07.2018 №861726/39625987 щодо ПН від 27.06.2018 №8;

4) від 27.07.2018 №861727/39625987 щодо ПН від 27.06.2018 №7;

5) від 27.07.2018 №861729/39625987 щодо ПН від 27.07.2018 №6;

6) від 06.08.2018 №861636/39625987 щодо ПН від 06.07.2018 №6;

- рішеннями Комісії з питань розгляду скарг від 17.08.2018 №25056/39625987/2, від 17.08.2018 №25059/39625987/2, від 27.08.2018 №25052/39625987/2, від 30.07.2018 №21742/39625987/2, від 17.08.2018 №25057/39625987/2, від 17.08.2018 №25058/39625987/2 скарги позивача залишено задоволення, а рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві про відмову у реєстрації ПН - без змін.

З огляду на вказані обставини позивач у жовтні 2018 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №826/16525/18, з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2022, позов задоволено частково:

- визнано протиправними і скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 18.07.2018 №845480/39625987, від 27.07.2018 №861728/39625987, від 27.07.2018 №861726/39625987, від 27.07.2018 №861727/39625987, від 27.07.2018 №861729/39625987, від 06.08.2018 №861636/39625987;

- Державну податкову службу України зобов`язано зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних днем фактичного подання податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Партсет» від 20.06.2018 №2, від 27.06.2018 №6, від 27.06.2018 №7, від 27.06.2018 №8, від 27.06.2018 №9, від 06.07.2018 №6.

Вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.12.2022.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 535 211,17 грн. майнової шкоди, заподіяної незаконними діями Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на підставі ст. ст. 22, 1166, 1173 ЦК України.

Позов мотивовано тим, що внаслідок протиправної поведінки Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка заблокувала реєстрацію оформлених позивачем податкових накладних, які були виписані на користь ДП «Харківський бронетанковий завод» у зв`язку з поставкою останньому за укладеним з позивачем договором поставки № 15/06-18 від 15.06.2018 товару на загальну суму 6 801 052,61 грн.(сума ПДВ 535 211,17 грн.), згідно з положеннями договору поставки № 15/06-18 від 15.06.2018 сума, яка дорівнює ПДВ на користь позивача ДП «Харківський бронетанковий завод» не сплачується.

Позивач зазначає, що протиправність зупинення реєстрації спірних податкових накладних позивача встановлена Окружним адміністративним судом міста Києва при розгляді справи №826/16525/18 рішенням від 31.05.2021 у якій, серед іншого, визнано протиправними і скасовані рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 18.07.2018 №845480/39625987, від 27.07.2018 №861728/39625987, від 27.07.2018 №861726/39625987, від 27.07.2018 №861727/39625987, від 27.07.2018 №861729/39625987, від 06.08.2018 №861636/39625987, а також зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних днем фактичного подання спірні податкові накладні.

Позивач стверджує, що сума 535 211,17 грн., яка фактично була недоотримана позивачем за договором поставки № 15/06-18 від 15.06.2018 є збитками.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є заподіяння майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з приписами ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Отже, відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, в той час як відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому, довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 по справі №916/336/17.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За змістом пп. «а» п 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Колегія суддів зазначає про те, що у спірних правовідносинах, а саме - правовідносинах з поставки позивачем ДП «Харківський бронетанковий завод» товарів саме останній має право на отримання податкового кредиту, а відтак саме йому ймовірно може бути завдано шкоди неправомірним діями щодо не реєстрації відповідних податкових накладних, проте вказане судом першої інстанції при постановлені оскаржуваного рішення враховано не було.

В свою чергу, зі змісту позовної заяви слідує, що заявлена позивачем до стягнення сума шкоди фактично є частиною вартості поставленого позивачем ДП «Харківський бронетанковий завод» за договором поставки № 15/06-18 від 15.06.2018 товару (загальна вартість якого 6 801 052,61 грн.) та становить суму ПДВ (535 211,17 грн.).

Колегія суддів зазначає про те, що матеріали справи не містять як договору поставки № 15/06-18 від 15.06.2018, так і видаткових накладних та доказів неотримання позивачем від ДП «Харківський бронетанковий завод» повної вартості товару. Так, позивачем до матеріалів справи долучено лише копію додаткової угоди № 1 від 07.11.2019 до договору поставки № 15/06-18 від 15.06.2018 у якій сторони, серед іншого, дійшли згоди про внесення змін в п. 3.1 Розділу 3та викладення його в такій редакції:

«Оплата Товару по даному Договору здійснюється Покупцем в сумі вартості поставленого Товару, у відповідності до рахунку-фактури на Товар, на умовах: оплата - 100% по факту поставки Товару, розрахунок до 45 банківських днів після проведення аналізу якості Товару, який проводиться не більше 3 (трьох) днів з моменту поставки.

Якщо Податкова накладна на партію Товару, не була зареєстрована, зареєстрована з порушенням або неналежним чином з вини Постачальника, Покупець проводить оплату за поставлений відповідний Товар згідно виставленого Постачальником рахунку за винятком суми, що дорівнює ПДВ.

Сума, що дорівнює ПДВ, сплачується Покупцем протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту реєстрації Постачальником податкових накладних в ЄРПН.

У разі нездійснення Постачальником реєстрації в ЄРПН податкових накладних протягом 1095 днів з моменту поставки ТМЦ, сума, що дорівнює ПДВ - сплаті не підлягає.».

При цьому:

- відсутність у матеріалах справи договору поставки № 15/06-18 від 15.06.2018 не дає суду можливості встановити, які умови оплати за поставлений товар були погоджені сторонами до укладення додаткової угоди № 1 від 07.11.2019;

- відсутність у матеріалах справи доказів часткової оплати поставленого за договором поставки № 15/06-18 від 15.06.2018 товару не дає можливість встановити у якій сумі ДП «Харківський бронетанковий завод» було оплачено поставлений товар;

- з огляду на те, що додаткову угоду № 1 від 07.11.2019 до договору поставки № 15/06-18 від 15.06.2018 було укладено більш ніж через рік після поставки спірного товару позивачу слід довести, що умови додаткової угоди № 1 від 07.11.2019 до договору поставки № 15/06-18 від 15.06.2018 розповсюджуються на правовідносини щодо поставки спірного товару, адже зі змісту такої угоди вказаного не слідує.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що за змістом положень ст. 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. При цьому, збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують те, що ним від ДП «Харківський бронетанковий завод» через несвоєчасну реєстрацію податкових накладних було отримано на 535 211,17 грн. менше, ніж вартість поставленого товару, тобто фактично не довів як наявності шкоди, так і причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернутися до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21:

- застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 22, 1166, 1173 ЦК України, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, підпункту 114.3.2. пункту 114.2 статті 114 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну;

- водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може;

- оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій;

- якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом;

- оскарження рішення, дії або бездіяльності контролюючого органу як таке, що спрямоване на відновлення суб`єктивного права чи законного інтересу, і вимога про відшкодування шкоди, завданої втратою цього права чи інтересу, є зверненням до конкуруючих способів захисту, одночасно надати які суд не може.

При розгляді справи № 925/556/21 Великою Палатою Верховного Суду встановлено, що

- задовольняючи повністю позовні вимоги ВП «Імпульс Плюс», суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що сплата ВП «Імпульс Плюс» на користь КХ «Тальне» 1 236 916,80 грн неустойки (штрафу) є об`єктивним зменшенням майнових благ Продавця, тобто є його збитками, а причинний зв`язок між діями податкового органу і цими збитками полягає в тому, що порушення Продавцем зобов`язання перед Покупцем за Договором щодо своєчасної реєстрації Податкової накладної було об`єктивним наслідком поведінки ГУ ДПС, яке протиправно зупинило реєстрацію у ЄРПН зазначеної Податкової накладної;

- Велика Палата Верховного Суду вважає такі висновки помилковими, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували, що ВП «Імпульс Плюс» реалізувало своє право як платника податків у податкових відносинах і вчинило дії, спрямовані на відновлення майнового інтересу контрагента на одержання права на податковий кредит, а саме звернулось до адміністративного суду з позовом у справі № 580/3394/20, за результатами вирішення якої ГУ ДПС зареєструвало у ЄРПН Податкову накладну датою її подання на реєстрацію, а саме 22.07.2020. Виконання судового рішення в зазначеній справі мало наслідком реалізацію майнового інтересу КХ «Тальне» на виникнення прав на податковий кредит, оскільки відповідно до абзацу другого пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, є для покупця таких товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту;

- у цій справі Позивач не стверджує, що він зазнав інших втрат унаслідок протиправного рішення контролюючого органу. Рішенням суду в адміністративній справі було вирішено питання про існування підстав для зобов`язання контролюючого органу зареєструвати Податкову накладну, а його виконанням фактично усунуто єдину перешкоду, спричинену незаконним рішенням контролюючого органу, для реалізації КХ «Тальне» майнового інтересу в одержанні права на податковий кредит з ПДВ. Про існування інших перешкод, спричинених незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу, Позивач не стверджує;

- у зв`язку із цим немає підстав для висновку про існування причинно-наслідкового зв`язку між витратами, яких зазнав Позивач, сплативши штраф у розмірі 21 % від суми поставки за Договором, і протиправним рішенням контролюючого органу, адже Позивач домігся усунення наслідків цього рішення. Про те, що сплата на користь КХ «Тальне» штрафу пов`язана з відшкодуванням інших втрат, зокрема від знецінення коштів, чи необхідних витрат, які знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з неправомірними рішенням, дією або бездіяльністю контролюючого органу у цій справі, Позивач не стверджував і відповідних доказів суду не подавав;

- отже, у контексті спірних правовідносин причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягав у тому, що внаслідок протиправних дій ГУ ДПС з блокування реєстрації в ЄРПН Податкової накладної КХ «Тальне» втратив би можливість включити до складу податкового кредиту 981 680 грн, що становило суму ПДВ за операцією поставки за Договором;

- оскільки ВП «Імпульс Плюс» в адміністративному процесі змогло запобігти заподіянню КХ «Тальне» 981 680 грн збитків (сума ПДВ за операцію за Договором), які він міг понести через неможливість включити цю суму до складу податкового кредиту, Велика Палата Верховного Суду висновує, що у спірних правовідносинах не відбулось об`єктивного зменшення майнових благ Покупця, а 981 680 грн., які Продавець сплатив на його користь у складі штрафу відповідно до пункту 7.3.1 Договору, не були необхідними витратами, які він мусив зробити для відновлення порушеного майнового інтересу Покупця, що унеможливлює стягнення зазначеної суми з Державного бюджету України як збитків.

Отже, враховуючи те, що у спірних правовідносинах позивач в адміністративному процесі зміг запобігти заподіянню ДП «Харківський бронетанковий завод» 535 211,17 грн. збитків (сума ПДВ за операцію за договором поставки № 15/06-18 від 15.06.2018), які він міг понести через неможливість включити цю суму до складу податкового кредиту, у спірних правовідносинах не відбулось об`єктивного зменшення майнових благ ДП «Харківський бронетанковий завод».

При цьому колегія суддів окремо зауважує на тому, що, з огляду на суб`єктний склад сторін та предмет позову у цій справі колегією суддів не досліджуються та не встановлюються обставини щодо фактичного отримання ДП «Харківський бронетанковий завод» податкового кредиту на суму 535 211,17 грн. за спірними поставками, так як вказане не впливає на вирішення цього спору по суті, проте, у випадку неможливості його отримання ДП «Харківський бронетанковий завод» не позбавлене права звернутися до суду з позовом про стягнення шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України.

За обставин, які встановлені вище, правові підстави для задоволення позовних вимог у цій справі та стягнення солідарно з відповідачів 535 211,17 грн. майнової шкоди, заподіяної незаконними діями Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на підставі ст. ст. 22, 1166, 1173 ЦК України вістуні. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовляється.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/7091/23 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовляється.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційних скарг, апеляційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольняються повністю.

Щодо розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги колегія суддів зазначає про таке.

За змістом п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду;

Позивачі, які згідно із статтею 3 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і у разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі об`єднаної палати від 20.06.2018 у справі № 914/1748/17.

Також порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, чинним законодавством не визначений порядок компенсації за рахунок держави, то відповідно до ч. 3 ст. 129 ГПК України, сплачений відповідачами до Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі по 12 042,26 грн. за кожну апеляційну скаргу підлягає компенсації за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/7091/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/7091/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 43005393) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 12 042 (дванадцять тисяч сорок дві) грн. 26 коп.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 12 042 (дванадцять тисяч сорок дві) грн. 26 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/7091/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 13.12.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

А.І. Тищенко