Постанова

від 13.12.2023 по справі 911/2635/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 911/2635/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 13.12.2023 у справі №911/2635/22 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023, повний текст якого складений 21.08.2023,

у справі № 911/2635/22 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські смоли»

про стягнення 4 611 371,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 289 184,63 грн., за поставлений за договором поставки № 768/20Сб від 26.11.2020, але неоплачений товар, пені в сумі 606 099,15 грн., інфляційних втрат в сумі 641 355,75 грн. та 3 % річних в сумі 74 732,27 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що він зазнав впливу обставин непереборної сили у вигляді військової агресії Російської Федерації проти України, наслідком чого стало припинення здійснення ним виробничої діяльності внаслідок окупації м. Рубіжне Луганської області, де розташовані виробничі потужності відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі № 911/2635/22 позовні вимоги задоволені частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість в розмірі 800 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 000,00 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, встановивши, що вартість неоплаченого відповідачем товару становить 3 289 184,63 грн., виходив з того, що:

- неможливість виконання відповідачем у визначений спірним договором строк зобов`язання з оплати поставленого товару спричинена настанням обставин непереборної сили, що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3100-23-2019 від 27.04.2023, яким засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; проведення воєнних (бойових) дій та перебування в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) м. Рубіжне Луганської області (місце розташування виробничих потужностей, складських та офісного приміщення відповідача). Датою настання форс-мажорних обставин є 24.02.2022 і станом на 27.04.2023 їх дія триває;

- на виконання п. 9.4 спірного договору, листом № 22 від 29.12.2022 відповідач сповістив позивача про настання форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії Російської Федерації проти України, пославшись на публічний лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а також просив позивача надати можливість оплатити поставлений товару в поряду, встановленому пунктом 9.7 спірного договору, яким передбачено, що у випадку, коли відвантаження товару було здійснено до виникнення форс-мажорних обставин, а оплата унеможливлена внаслідок їх настання, то покупець повинен оплатити поставлену продукцію упродовж 5 банківських днів від моменту закінчення форс-мажорних обставин;

- матеріалами справи доведено настання для відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливили своєчасне виконання зобов`язання з оплати поставленого на виконання умов спірного договору товару, що є передумовою для застосування передбачених таким договором та законодавством наслідків;

- як передбачено пунктами 9.2, 9.7 спірного договору, грошові зобов`язання відповідача з оплати поставленого відповідно до накладних № 21891001 від 04.02.2022, № 21891181 від 15.02.2022 та № 21891182 від 22.02.2022 товару, строк оплати якого настав після настання для відповідача форс-мажорних обставин, продовжуються на термін дії обставин непереборної сили й відповідач повинен оплатити цей товар упродовж 5 банківських днів від моменту закінчення цих обставин, а враховуючи положення пункту 9.6 договору, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого відповідно до накладної № 21781388 від 24.01.2022, оскільки строк виконання цього зобов`язання настав до дати виникнення таких обставин;

- враховуючи настання для відповідача з незалежних від нього причин обставин непереборної сили, що виникли 24.02.2022 і досі тривають, зважаючи на положення статей 614, 617 ЦК України, статті 218 ГК України та умови розділу 9 спірного договору, підстави для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі № 911/2635/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не в повному обсязі були з`ясовані обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджені докази, надані сторонами по справі, а відтак порушено норми процесуального та матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що

- пунктом 9.4 договору чітко визначено обов`язок повідомити про настання форс- мажорних обставин із підтвердженням не пізніше 20 календарних днів сертифікатом торгово-промислової палати фактів викладених у повідомленні, проте відповідачем не було своєчасно в строки, передбачені договором, повідомлено позивача про настання форс- мажорних обставин;

- відповідачем до матеріалів справи не долучено доказів відсутності грошових коштів на рахунках та неможливості виконати грошові зобов`язання перед позивачем, а відтак неможливість виконання зобов`язання відповідачем не було доведено документально та ґрунтується виключно на бажанні уникнути від виконання зобов`язання;

- сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для не виконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку з війною, мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями (юридична адреса відповідача - місто Київ, вул. Почайнинська, буд. 23 А, офіс 42), проте відповідачем таких доказів надано не було;

- є незрозумілою та необґрунтованою відмова у стягненні пені, інфляційних витрат та 3% річних на прострочену суму боргу, що виникла до 24.02.2022.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023, справу № 911/2635/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 911/2635/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 911/2635/22.

16.10.2023 від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додані докази сплати судового збору.

19.10.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею, у відрядженні розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 09.1-08/4294/23 від 23.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2635/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі № 911/2635/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі № 911/2635/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2023 о 14:45 год.

02.11.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач з посиланням на зайнятість його представника в іншому судовому засіданні просить відкласти розгляді справи на іншу дату.

Порадившись на місці, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання з огляду на наступне.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Відтак колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 13.12.2023 у цій справі уповноваженого представника відповідача та зауважує відповідачу на тому, що він не був позбавлений можливості укласти договір на представництво його інтересів в суді апеляційної інстанції з іншим представником.

Слід зазначити і про те, що повноважним представником юридичної особи є її керівник, доказів неможливості прийняти участь в судовому засіданні якого матеріали справи не містять.

Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 13.12.2023 за відсутності уповноваженого представника відповідача. Відсутність представника відповідача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію відповідача викладено у відзиві на позов та інших поясненнях, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Близька за змістом правова позиція щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.

06.12.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» надійшла заява, в якій заявник просить надати йому можливість приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 вказану заяву задоволено.

Станом на 13.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засідання не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.

26.11.2020 позивач (продавець) та відповідач (покупець) уклали договір поставки № 768/20Сб (далі Договір), згідно з п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю в строк та порядку, передбачені Договором, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити фенол кам`яновугільний, марка С, ТУ У 24.1-00190443-024-2002 (далі - товар).

Кількість, номенклатура товару вказуються у специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємними частинами (п. 2.1 Договору).

За умовами пунктів 3.2 - 3.4 Договору поставка товару здійснюється автотранспортом покупця. Подача автотранспорту під завантаження здійснюється в строки, узгоджені сторонами та зазначені в Специфікаціях до цього Договору. Моментом поставки вважається дата передачі товару першому перевізнику.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна однієї метричної тони товару вказується у специфікаціях до Договору.

У Специфікації № 16 від 18.01.2022 до Договору сторони домовились про постачання товару «Фенол кам`яновугільний, марка С, ТУ У 24.1-00190443-024-2002 Код УКТ ЗЕД 2907 11 00 00» у кількості 22,00 т (+/- 10%) загальною вартістю 875 098,22 грн.

У Специфікації № 17 від 03.02.2022 до Договору сторони домовились про постачання товару «Фенол кам`яновугільний, марка С, ТУ У 24.1-00190443-021-2002 Код УКТ ЗЕД 2907 11 00 00» у кількості 88,00 т (+/- 10%) загальною вартістю 3 251 628,86 грн.

На виконання умов Договору та Специфікацій № 16 від 18.01.2022 та № 17 від 03.02.2022 позивач відповідно до накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 21781388 від 24.01.2022, № 21891001 від 04.02.2022, № 21891181 від 15.02.2022 та № 21891182 від 22.02.2022 відвантажив у транспортні засоби залучених відповідачем перевізників товар загальною вартістю 3 392 003,62 грн.

Пунктами 6 цих Специфікацій визначено, що оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з дати видання товаротранспортної накладної шляхом прямого переказу коштів покупця за банківськими реквізитами продавця.

Згідно з наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 331 від 23.02.2022 відповідач сплатив позивачу 102 818,99 грн. за придбаний товар.

Отже, неоплаченим залишився товар на загальну суму 3 289 184,63 грн.

Вказані факти сторонами не заперечуються.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду першої інстанції з цим позовом та просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 3 289 184,63 грн., пеню в сумі 606 099,15 грн., інфляційні втрати в сумі 641 355,75 грн. та 3 % річних в сумі 74 732,27 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує на те, що він зазнав впливу обставин непереборної сили, про що свідчить наявний в матеріалах справи сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-23-2019 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, з чим колегія суддів у повній мірі погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, у спірних специфікаціях сторонами погоджено, що оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з дати видання товаротранспортної накладної шляхом прямого переказу коштів покупця за банківськими реквізитами продавця.

Отже, строк виконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати товару, поставленого відповідно до накладної № 21781388 від 24.01.2022, є таким, що настав 23.02.2022, накладної № 21891001 від 04.02.2022 - 07.03.2022, накладної № 21891181 від 15.02.2022 - 17.03.2023, накладної № 21891182 від 22.02.2022 - 24.03.2023.

Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Договору жодна зі сторін не несе відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за Договором через не залежні від неї обставини (форс-мажор). Виконання зобов`язань за Договором продовжується на строк дії форс-мажорних обставин.

За змістом п. 9.3 Договору при настанні, зокрема, обставин соціального, політичного та міжнародного походження (загроза війни, збройний конфлікт чи серйозна загроза такого конфлікту, ворожі атаки, воєнні дії, оголошена та неоголошена війна тощо), які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними та непереборними обставинами, наслідком яких є неможливість упродовж певного часу часткового або повного виконання зобов`язань за цим Договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання тих своїх зобов`язань, виконання яких стало неможливим внаслідок дії форс-мажорних обставин (за виключенням зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин), пропорційно часу дії форс-мажорних обставин, при цьому строк виконання всіх зобов`язань за цим Договором збільшується пропорційно часу, упродовж якого будуть діяти ці обставини. Після закінчення дії форс-мажорних обставин, усі перенесені зобов`язання підлягають виконанню в поряду, передбаченому цим Договором з урахуванням пропорційного продовження моменту їх виконання на період дії форс-мажорних обставин.

Пунктом 9.4 Договору визначено, що сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок сповістити в письмовій формі іншу сторону про їх настання чи закінчення. Факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання, але не пізніше 20 календарних днів від дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також направляється стороною, для якої настали форс-мажорні обставини, іншій стороні.

Згідно з п. 9.6 Договору настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.

Пунктом 9.7 Договору передбачено, що у випадку, коли відвантаження товару було здійснено до виникнення форс-мажорних обставин, а оплата унеможливлена внаслідок їх настання, то покупець повинен оплатити поставлену продукцію упродовж 5 банківських днів від моменту закінчення форс-мажорних обставин.

Отже, за змістом Договору, умови якого погоджені сторонами добровільно, та є обов`язковими для них:

- у випадку, коли відвантаження товару було здійснено до виникнення форс-мажорних обставин, а оплата унеможливлена внаслідок їх настання, то покупець повинен оплатити поставлену продукцію упродовж 5 банківських днів від моменту закінчення форс-мажорних обставин;

- сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок сповістити в письмовій формі іншу сторону про їх настання чи закінчення, а факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України, який має не пізніше 20 календарних днів від дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також направляється стороною, для якої настали форс-мажорні обставини, іншій стороні;

- настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.

Вказане свідчить про те, що сторонами у Договорі досягнуто згоди про зміну строку виконання відповідачем зобов`язання по оплаті товару строк виконання якого (зобов`язання) закінчується у період дії форс-мажорних для відповідача обставин, які унеможливили виконання відповідачем обов`язку з оплати товару.

Відповідач зазначає про те, що невиконання ним зобов`язань з оплати спірного товару сталось через обставини непереборної сили, а саме - військову агресію Російської Федерації проти України, наслідком чого стало припинення здійснення ним виробничої діяльності внаслідок окупації м. Рубіжне Луганської області, де розташовані виробничі потужності відповідача.

Водночас, враховуючи положення Договору та те, що строк оплати товару поставленого відповідно до накладної № 21781388 від 24.01.2022 настав 23.02.2022, тобто до військової агресії Російської Федерації, згідно з п. 9.6 Договору, строк оплати такого товару не може бути продовжений на строк дії форс-мажорних обставин.

Щодо строку по оплаті решти товару, колегія суддів зазначає про наступне.

З матеріалів справи слідує, що на виконання п. 9.4 Договору, листом № 22 від 29.12.2022 відповідач сповістив позивача про настання форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії Російської Федерації проти України, пославшись на публічний лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Також відповідач просив позивача надати можливість оплатити поставлений товару в поряду, встановленому пунктом 9.7 Договору, яким передбачено, що у випадку, коли відвантаження товару було здійснено до виникнення форс-мажорних обставин, а оплата унеможливлена внаслідок їх настання, то покупець повинен оплатити поставлену продукцію упродовж 5 банківських днів від моменту закінчення форс-мажорних обставин.

В свою чергу неможливість виконання відповідачем у визначений Договором строк зобов`язання з оплати поставленого товару спричинена настанням обставин непереборної сили, що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3100-23-2019 від 27.04.2023, яким засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; проведення воєнних (бойових) дій та перебування в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) м. Рубіжне Луганської області (місце розташування виробничих потужностей, складських та офісного приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські смоли»). Датою настання форс-мажорних обставин є 24.02.2022 і станом на 27.04.2023 їх дія триває.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач дотримався визначеної у Договорі процедури повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин, повідомивши про їх настання та в подальшому засвідчивши відповідним сертифікатом.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що відповідачем до матеріалів справи не долучено доказів відсутності грошових коштів на рахунках та неможливості виконати грошові зобов`язання перед позивачем, а відтак неможливість виконання зобов`язання відповідачем не було доведено документально та ґрунтується виключно на бажанні уникнути від виконання зобов`язання та, з вказаного приводу зазначає наступне.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Частина друга ст. 218 ГК України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух.

У ст. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44 (5) (далі - Регламент), визначено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2. Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Наданим відповідачем сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3100-23-2019 від 27.04.2023 засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для відповідача щодо обов`язку оплатити поставлений за Договором товар.

Отже, вказаний сертифікат в розумінні як положень чинного законодавства, так і погоджених сторонами у Договір умов, які є для них обов`язковими, є належним та достатнім доказом настання для відповідача форс-мажорних обставин і будь-яких інших доказів не вимагається.

За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40 (3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Водночас для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Згідно висновків Верховного Суду у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 та у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та аналізу ст. 218 ГК України звільнення, сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов`язань.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим.

В свою чергу ,очевидним є те, що спірний товар постачався саме до м. Рубіжне Луганської області, де розташовані виробничі потужності відповідача, в той час як наслідком активних бойових дій на вказаній території з березня 2022 року та подальша її окупація (вказані факти є загальновідомими - примітка суду) унеможливили як проведення відповідачем виробничої діяльності на вказані території, так, як наслідок, і отримання прибутку з поставленого за Договором товару. Той факт, що місцезнаходженням відповідача є м. Київ вказаних вище обставин не спростовує.

Отже, вказані вище обставини є форс-мажорними для Договору.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем не було своєчасно в строки, передбачені договором, повідомлено позивача про настання форс- мажорних обставин, слід зазначити наступне.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Водночас, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63. постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Аналогічний підхід міститися в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у частині третій ст. 7.1.7. «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Зі змісту Договору слідує, що хоча його умовами і визначено, що сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок сповістити в письмовій формі іншу сторону про їх настання чи закінчення, а факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України, який має не пізніше 20 календарних днів від дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин, який також направляється стороною, для якої настали форс-мажорні обставини, іншій стороні, проте Договором не встановлено такої умови, як те, що неповідомлення про настання форс-мажорних обставин або ненадання сертифікату в певний строк позбавляє сторону договору посилатися на настання форс-мажорних обставин.

Отже, несвоєчасне повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини не свідчить про наявність підстав для зміни строку виконання відповідачем зобов`язання по оплаті товару строк виконання якого (зобов`язання) закінчується у період дії форс-мажорних для відповідача обставин.

Вказане свідчить про те, що строк виконання зобов`язання по оплаті товару поставленого за накладними накладної № 21891001 від 04.02.2022, № 21891181 від 15.02.2022 - 17.03.2023 та № 21891182 від 22.02.2022 на даний час не закінчився та, відповідно, не є простроченим.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно частково задовольнив позовні вимоги про стягнення основного боргу та стягнув вартість неоплаченого товару за накладною № 21781388 від 24.01.2022 в сумі 800 000,00 грн., а у решті вимог про стягнення основного боргу відмовив. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 606 099,15 грн., інфляційних втрат в сумі 641 355,75 грн. та 3 % річних в сумі 74 732,27 грн., слід зазначити наступне.

Так як позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат нарахованих за невиконання зобов`язання по оплаті товару поставленого за накладними № 21891001 від 04.02.2022, № 21891181 від 15.02.2022 та № 21891182 від 22.02.2022 не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення вартості такого товару, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 145 600,00 грн., інфляційних втрат в сумі 177 242,17 грн. та 3 % річних в сумі 19 200,00 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті поставленого за накладною № 21781388 від 24.01.2022 товару в сумі 800 000,00 грн., слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції у задоволенні вказаних позовних вимог відмовив, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із п. 10.4 Договору за порушення терміну оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми за кожен день прострочення, але не більше за подвійну облікову ставку НБУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманого за накладною № 21781388 від 24.01.2022 товару в сумі 800 000,00 грн., позивач, окрім стягнення вартості такого товару, має право на стягнення нарахованих за прострочення виконання обов`язку по його оплаті, пені, 3 % річних та інфляційних втрат у визначених позивачем сумах.

Відмовляючи у задоволенні вказаних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що для відповідача з незалежних від нього причин настали обставин непереборної сили, які виникли 24.02.2022 і досі тривають, що, зважаючи на положення ст.ст. 614, 617 ЦК України, ст. 218 ГК України та умови розділу 9 Договору, свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Водночас у п. 9.6 Договору сторони погодили, що настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.

Отже, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманого за накладною № 21781388 від 24.01.2022 товару в сумі 800 000,00 грн., відсутні.

Слід зауважити і на наступному.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.

Отже правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов`язку по сплаті пені в сумі 145 600,00 грн., інфляційних втрат в сумі 177 242,17 грн. та 3 % річних в сумі 19 200,00 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті поставленого за накладною № 21781388 від 24.01.2022 товару в сумі 800 000,00 грн. відсутні.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення вказаних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким вказані позовні вимоги задовольняється у повному обсязі за розрахунками позивача.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі № 911/2635/22 підлягає зміні, позов задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 800 000,00 грн., пеня в сумі 145 600,00 грн., інфляційні втрати в сумі 177 242,17 грн. та 3 % річних в сумі 19 200,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» задовольняється частково.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом та з апеляційною скаргою покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі № 911/2635/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі № 911/2635/22 змінити.

3. Викласти п.п. 2, 4 резолютивної частині рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі № 911/2635/22 в такій редакції.

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські смоли» (Україна, 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, буд. 23 А, оф. 42; ідентифікаційний код: 35133089) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (Україна, 86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1; ідентифікаційний код: 00191075) заборгованість в розмірі 800 000 (вісімсот тисяч) грн 00 коп., пеню в сумі 145 600 (сто сорок п`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 177 242 (сто сімдесят сім тисяч двісті сорок дві) грн. 17 коп., 3 % річних в сумі 19 200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 130 (сімнадцять тисяч сто тридцять) грн. 63 коп.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 40 039,94 грн. покласти на позивача.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські смоли» (Україна, 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, буд. 23 А, оф. 42; ідентифікаційний код: 35133089) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (Україна, 86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1; ідентифікаційний код: 00191075) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 7 696 (сім тисяч шістсот дев`яності п`ять) грн. 95 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 911/2635/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 13.12.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

А.І. Тищенко