Постанова

від 13.12.2023 по справі 910/6806/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 910/6806/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Хасін І.Б.,

від відповідача - Коцюба В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал Енерджі Систем"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 (повний текст рішення складено 09.08.2023)

у справі № 910/6806/23 (суддя Грєхова О.А.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал Енерджі Систем"

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

про стягнення неустойки, інфляційних втрат та річних в розмірі 406 091,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідеал Енерджі Систем" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення неустойки, інфляційних втрат та річних в розмірі 406 091,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 року у справі №910/5354/22 встановлено, що основний борг Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал Енерджі Систем" за договором №101/Е3-22 від 0802.2022 року складає 1 117 487, 23 грн., а також встановлено правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Однак відповідачем після винесення рішення у справі №910/5354/22 заборгованість не погашено, позивач звернувся з даним позовом в якому додатково нараховує інфляційні втрати 3% річних та пеню передбачену п. 5.2. договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал Енерджі Систем" 3% річних у розмірі 20 665 грн. 86 коп., інфляційні втрати у розмірі 101 939 грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 839 грн. 08 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, місцевим господарським судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 101 939, 20 грн. інфляційних втрат та 20 665,86 грн. 3% річних, оскільки чинним законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат на нараховані інфляційні втрати на суму основного боргу. Щодо вимог про стягнення пені судом першої інстанції зазначено, що пеня, передбачена п. 5.2. договору може нараховуватись за порушення зобов`язань, які мали місце під час дії договору, тоді як позивачем заявлено про стягнення пені за невиконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості теплової енергії, строк оплати якої настав після закінчення строку дії договору, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені за період з 28.06.2022 року - 28.12.2022 року, нарахованої після припинення дії договору. Крім цього суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру нарахувань у порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідеал Енерджі Систем" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року в частині відмови від стягнення пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені не може вважатись законним та обґрунтованим, винесено в цій частині за помилкового застосування норм права та з посиланням не на релевантні позиції Верховного Суду. Зокрема скаржник вважає, що Верховним Судом у справі №927/333/17 не було зроблено висновку про те, що нарахування пені на заборгованість, що виникла за договором, після закінчення строку дії є незаконним. Також скаржник посилається на п. 7.4. договору, яким сторони визначили, що припинення дії договору не звільняє замовника від обов`язку повної оплати спожитої теплової енергії. Крім цього скаржник посилається на п. 4.6. договору, яким передбачено, що оплата здійснюється замовником до 15 числа поточного місяця за теплову енергію, а з матеріалів справи вбачається, що постачання тепла відбувалось протягом опалювального періоду 2021 року по 2022 року в листопаді 2021 року - березні 2022 року, тобто під час дії договору, але внаслідок об`єктивних обставин, встановлених в рішенні у справі №910/5354/22, рахунки та акти приймання-передачі було направлено відповідачу лише у червні 2022 року. Позивач також звертає увагу, що чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання, як закінчення строку дії договору. Й наостанок скаржник посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17, а саме, що за приписами ст.ст. 509, 598, 599, 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України та ч. 1, ст. 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Кравчук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал Енерджі Систем" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6806/23.

14.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/6806/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал Енерджі Систем" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року, розгляд справи призначено на 11.10.2023 року.

25.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал Енерджі Систем", позивача у справі, надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

27.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судове засідання, призначене на 11.10.2023 року не відбулось у зв`язку з відрядження судді Кравчука Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 року розгляд справи призначено на 15.11.2023 року.

Судове засідання, призначене на 15.11.2023 року не відбулось у зв`язку з перебуванням суддів Кравчука Г.А. та Мальченко А.О. у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ з 13.11.2023 року по 17.11.2023 року, а також перебуванням головуючої судді Агрикової О.В. у відпустці з 13.11.2023 року по 17.11.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 року розгляд справи №910/6806/23 призначено на 06.12.2023 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023 року, у зв`язку з відпусткою судді Кравчука Г.А. з 04.12.2023 року по 08.12.2023 року, сформовано для розгляду справи №910/6806/23 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал Енерджі Систем" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі №910/6806/23 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

Судове засідання, призначене на 06.12.2023 року не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на всій території України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 року розгляд справи призначено на 13.12.2023 року.

В судовому засіданні 13.12.2023 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідеал Енерджі Систем" (далі - виробник, позивач) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - замовник, відповідач) укладено договір на тимчасове постачання теплової енергії №101/Е3-22 (далі - договір), за умовами якого виробник здійснює тимчасове постачання теплової енергії замовникові у орієнтовних обсягах 2320 Гкал, підтримуючи середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно із температурним графіком (додаток №2), а замовник зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, що встановлені умовами цього договору. (а.с. 3-8).

Відповідно до п. 1.4 договору замовник здійснює розрахунки відповідно до фактичних показників приладів обліку на підставі рахунку виробника та акту приймання - передавання теплової енергії, підписаного обома сторонами.

Згідно з п. 4.5 договору за результатами зняття показників відпуску теплової енергії з приладів обліку у відповідності до п. 4.3. цього договору, виробник до 02 числа місяця, наступного за розрахунковим надсилає замовнику складений акт приймання - передавання теплової енергії у двох примірниках. Замовник протягом 5-ти робочих днів після отримання акту приймання - передавання теплової енергії у двох примірниках надсилає Виробнику його примірник за підписом уповноваженого представника Замовника, або надає заперечення.

За умовами п. 4.6 договору оплата здійснюється замовником до 15 (п`ятнадцятого) числа поточного місяця за теплову енергію спожиту в попередньому місяці на підставі рахунку виробника та акту приймання - передавання теплової енергії підписаного обома сторонами.

У відповідності до п. 5.2 Договору за несвоєчасне виконання або виконання не в повному обсязі розрахунків за цим Договором (п. 4.6 цього договору) замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України яка діяла в цей період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 7.1. договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 01.05.2022 року включно.

Відповідно до п. 7.2. договору керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.11.2021 року.

Припинення дії договору не звільняє замовника від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 7.4 договору).

Як вбачається з позову, оскільки відповідач не здійснив оплату заборгованості у сумі 1 117 487, 23 грн. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" заборгованості з урахуванням індексу інфляції у сумі 1 224 406,32 грн. та 3% річних у сумі 15 284,97 грн. за період з 28.06.2022 року по 12.09.2022 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 року у справі № 910/5354/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 року позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ ЕНЕРДЖІ СИСТЕМ" заборгованість у сумі 1 117 487,23 грн., 3% річних у сумі 7 072,26 грн., інфляційні втрати у сумі 20 200,64 грн. та судовий збір у сумі 17 171,40 грн. (а.с. 11-20).

Під час розгляду справи №910/5354/22 судами було встановлено наступні обставини.

«Як підтверджено матеріалами справи позивач 17.06.2022 року надіслав відповідачу на підписання Акти надання послуг: № 123 від 30.11.2021 року на суму 357 535,15 грн., № 124 від 31.12.2021 року на суму 698 392,36 грн, № 42 від 31.01.2022 року на суму 787 412,87 грн, № 43 від 28.02.2022 року на суму 603 262,12 грн, № 44 від 31.03.2022 року на суму 525 684,99 грн. Загальна вартість поставленої теплової енергії становить 2 972 287,49 грн.

Обсяги поставленої електричної енергії підтверджуються Звітними відомостями про спожите тепло та теплоносій за листопад 2021 року - березень 2022 року включно, підписаними відповідачем.

Виходячи із аналізу положень п.4.5, 4.6 договору, оскільки відповідач отримав надіслані позивачем акти надання послуг 20.06.2022 року, оплата вартості поставленої теплової енергії мала бути здійснена відповідачем у строк до 27.06.2022 року.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач мав здійснити оплату заборгованості у строк до 27.06.2022 року, строк виконання зобов`язання настав 28.06.2022 року, тому нарахування інфляційних втрат належить здійснювати за липень-серпень 2022 року, а нарахування 3% річних слід здійснювати за період з 28.06.2022 року по 12.09.2022 року.».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зазначає, що преюдиційність - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені обставини не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Cуть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" (заява №48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" (заява №28342/95).

Отже, в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу обставина наявності грошового зобов`язання відповідача, яке виникло, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №101/Е3-22 від 08.02.2022 року не потребує доведенню.

Також в матеріалах справи наявна довідка №30/1/1/4815 від 26.04.2023 року та платіжне доручення №98 від 26.04.2023 року з яких вбачається, що відповідач 26.04.2023 року здійснив оплату заборгованості за договором №101/Е3-22 від 08.02.2022 року згідно постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 року у справі №910/5354/22. (а.с. 33-34).

Отже, спір у даній справі виник на думку позивача з огляду на те, що оскільки відповідачем після винесення рішення заборгованість не погашено, позивач вважає за необхідне заявити додатково до стягнення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, інфляційні втрати за період з вересня 2022 року до березня 2023 року в сумі 103 757, 13 грн., пеню за період з 28.06.2022 року до 28.12.2022 року в сумі 140 834,00 грн. та 3% річних за період з 13.09.2022 року до 25.04.2023 року в розмірі 20 665,86 грн.

Місцевим господарським судом досліджено, що у межах справи №910/5354/22 встановлено, що основний борг відповідача за №101/Е3-22 від 08.02.2022 року становив 1 117 487, 23 грн., а строк виконання зобов`язання настав 28.06.2022 року. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат за липень-серпень 2022 року та 3% річних за період з 28.06.2022 року по 12.09.2022 року, місцевим господарським судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 101 939, 20 грн. інфляційних втрат та 20 665,86 грн. 3% річних, оскільки чинним законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат на нараховані інфляційні втрати на суму основного боргу. Щодо вимог про стягнення пені судом першої інстанції зазначено, що пеня, передбачена п. 5.2. договору може нараховуватись за порушення зобов`язань, які мали місце під час дії договору, тоді як позивачем заявлено про стягнення пені за невиконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості теплової енергії, строк оплати якої настав після закінчення строку дії договору, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені за період з 28.06.2022 року - 28.12.2022 року, нарахованої після припинення дії договору.

В свою чергу, звертаючись з апеляційною скаргою позивач не погоджується з позовними вимогами тільки в частині, а саме щодо відмови у стягненні пені в розмірі 140 834, 00 грн. за період з 28.06.2022 року по 28.12.2022 року, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат за період з вересня 2022 року до березня 2023 року в сумі 103 757, 13 грн. та 3% річних за період з 13.09.2022 року до 25.04.2023 року в розмірі 20 665,86 грн. не оскаржується.

Відтак, колегія суддів керуючись ч. 1, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України здійснює перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі №910/6806/23 в частині відмови у стягненні пені в розмірі 140 834, 00 грн. за період з 28.06.2022 року по 28.12.2022 року.

Отже, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Главою 50 Цивільного кодексу України визначено підстави припинення зобов`язання, серед яких відсутня така підстава як закінчення строку дії договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії договору (ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що у постанові від 04.05.2018 року у справі № 927/333/17 колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновком апеляційного суду про те, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, тому помилковим є твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії цього договору.

Дана правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 05.10.2023 року у справі №904/842/20.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що викладена правова позиція Верховного Суду говорить про те, що нарахування пені поза межами строку можливе лише у тому випадку, коли прострочення виконання зобов`язання відбулось під час дії договору. Тобто, якщо початок прострочення зобов`язання відбувся вже поза межами строку договору, нарахування пені на таке прострочення є не обґрунтованим.

Також колегія суддів не заперечує посилання скаржника на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного суду від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17, а саме, що за приписами ст.ст. 509, 598, 599, 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України та ч. 1, ст. 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Однак, зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду стосується саме виконання основного зобов`язання за договором, або ж нарахування пені на прострочення, яке виникли під час дії договору.

Отже, колегія суддів зазначає, що твердження скаржника в апеляційній скарзі з посиланням на практику Верховного Суду у справі № 927/333/17 є викривленням дійсного змісту названої постанови, який, як вбачається зі змісту апеляційної скарги позивачу не зрозумілий.

Разом з тим, як вже було зазначено вище згідно з п. 7.1. договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 01.05.2022 року включно.

В той же час, під час розгляду справи №910/5354/22 було встановлено, що строк виконання зобов`язання настав 28.06.2022 року, тобто тоді коли строк дії договору було вже закінчено.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на п. 4.6. договору, яким передбачено, що оплата здійснюється замовником до 15 числа поточного місяця за теплову енергію виходячи з наступного.

Згідно з п. 4.5 договору за результатами зняття показників відпуску теплової енергії з приладів обліку у відповідності до п. 4.3. цього договору, виробник до 02 числа місяця, наступного за розрахунковим надсилає замовнику складений акт приймання - передавання теплової енергії у двох примірниках. Замовник протягом 5-ти робочих днів після отримання акту приймання - передавання теплової енергії у двох примірниках надсилає Виробнику його примірник за підписом уповноваженого представника Замовника, або надає заперечення.

Зміст п. 4.5 договору говорить про те, що виробник (позивач) до 02 числа місяця наступного за розрахунковим надсилає замовнику (відповідачу) складений акт приймання - передавання теплової енергії.

За умовами п. 4.6 договору оплата здійснюється замовником до 15 (п`ятнадцятого) числа поточного місяця за теплову енергію спожиту в попередньому місяці на підставі рахунку виробника та акту приймання - передавання теплової енергії підписаного обома сторонами.

Зміст п. 4.6 говорить про те, що оплата здійснюється замовником до 15 числа поточного місяця, однак на підставі акту виробника (позивача) приймання - передавання теплової енергії.

Отже, колегія суддів звертає увагу скаржника, що умовами договору чітко визначено обов`язок позивача надіслати відповідачу спочатку акт приймання - передавання теплової енергії, а вже потім відповідач зобов`язаний здійснити оплату поставленої теплової енергії на підставі такого акту.

Колегія суддів також не бере до уваги доводи скаржника, що внаслідок об`єктивних обставин, встановлених в рішенні у справі №910/5354/22, рахунки та акти приймання-передачі було направлено відповідачу лише у червні 2022 року, оскільки зі змісту рішень у справі №910/5354/22 не вбачається будь-яких об`єктивних обставин, які б перешкоджали позивачу направити такі акти вчасно, тобто в межах строку дії договору.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що застосовуючи норми статей 599, 631 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції у справі, що розглядається, дійшов висновків, які не суперечать наведеній правовій позиції у справі № 927/333/17, а відповідають їй.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що не суперечить нормам матеріального права висновок суду першої інстанції, що пеня, передбачена п. 5.2 договору може нараховуватись за порушення зобов`язань, які мали місце під час дії договору, тоді як позивачем заявлено про стягнення пені за невиконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості теплової енергії, строк оплати якої настав після закінчення строку дії договору, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені за період з 28.06.2022 року по 28.12.2022 року, нарахованої після припинення дії договору.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал Енерджі Систем" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі №910/6806/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі № 910/6806/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6806/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.12.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир