Постанова

від 05.12.2023 по справі 910/272/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. Справа№ 910/272/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 05.12.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 (повний текст складено 20.04.2023)

у справі № 910/272/23 (суддя - Котков О.В.)

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2

до ІНФОРМАЦІЯ_1"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1» про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 закрито провадження у справі № 910/272/23 за позовом б/н від 30.12.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині стягнення попередньої оплати за державним контрактом № НОМЕР_1 у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку з відсутністю предмета спору. Позов задоволено частково. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 грошові кошти: попередньої оплати - ІНФОРМАЦІЯ_5. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 09.05.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) ІНФОРМАЦІЯ_1" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/272/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/272/23 у частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 пені в сумі ІНФОРМАЦІЯ_6 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені, заявленої ІНФОРМАЦІЯ_7 до стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_8" на 90%, а саме до розміру ІНФОРМАЦІЯ_9 Зменшити розмір штрафу, ІНФОРМАЦІЯ_7 до стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_8" на 90%, а саме до розміру ІНФОРМАЦІЯ_10 Відстрочити повернення (сплату) ІНФОРМАЦІЯ_11" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 коштів попередньої оплати за державним контрактом від ІНФОРМАЦІЯ_12 до дня повернення вказаних коштів іноземним постачальником - компанією "ІНФОРМАЦІЯ_13." що зареєстрована за законодавством ІНФОРМАЦІЯ_14, на користь ІНФОРМАЦІЯ_8", але не пізніше ніж до ІНФОРМАЦІЯ_15

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що існують належні та об?єктивні підстави для надання судом відстрочки повернення відповідачем позивачу залишку коштів попередньої оплати за держконтрактом у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_16, що є дуже значною сумою коштів для відповідача.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що позивач вимагає повернення відповідачем повної суми коштів здійсненої попередньої оплати за спірним держконтрактом, яка була сплачена відповідачем іноземному постачальнику і у відповідача відсутня. Відповідач взагалі не отримав і не отримає жодного прибутку від виконання спірного держконтракту.

На думку скаржника, стягнення з відповідача значних сум неустойки (штрафних санкцій) призведе до понесення відповідачем значних збитків і ще більшого погіршення його фінансового становища, а також до негативних наслідків у питаннях ІНФОРМАЦІЯ_36

Апелянт вказує, що рішення суду у даній справі №910/272/23 безпосередньо вплине на обов?язки Іноземного постачальника - компанії "ІНФОРМАЦІЯ_17) щодо Відповідача, а тому вказана особа повинна бути залучена до участі у даній справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача.

Скаржник заначає, що розміри пені та штрафу, які згідно з оскаржуваним рішенням суду вирішено стягнути з відповідача на користь позивача, навіть з урахування зменшення їх розміру судом на 80 %, залишаються надмірними, не відповідають передбаченим у п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 ЦК засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, особливо у сьогоднішніх умовах довготриваючої повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України та введеного в Україні воєнного стану.

Також. в апеляційній скарзі, ІНФОРМАЦІЯ_18" просить відстрочити повернення (сплату) попередньої оплати у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_16.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., Тищенко А.І., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/272/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

22.05.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/272/23.

Суддя Тищенко О.В. з 17.05.2023 по 02.06.2023 перебувала у відрядженні, та 05.06.2023 перебувала у відпустці.

Суддя Тищенко А.І. з 29.05.2023 по 11.06.2023 перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/272/23 залишено без руху та роз`яснено ІНФОРМАЦІЯ_19", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують доплату судового збору у встановленому законодавством розмірі ІНФОРМАЦІЯ_20

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/272/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/272/23. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 26.07.2023.

12.07.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі та обґрунтовує його тим, що неналежне виконання відповідачем умов державного контракту, укладеного з ІНФОРМАЦІЯ_7 за ІНФОРМАЦІЯ_37 суттєво впливає на ІНФОРМАЦІЯ_38. В умовах військової агресії російської федерації проти України зменшення розміру штрафних санкцій за несвоєчасне виконання ІНФОРМАЦІЯ_40 є неприпустимим.

Також, позивач у відзиві вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 повністю підтримує позицію суду першої інстанції та просить суд рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.23 у справі №910/272/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

25.07.2023 (згідно дати звернення на електронну адресу суду) від ІНФОРМАЦІЯ_1" надійшли заперечення на відзив, в яких відповідача вказує, що ним вжито усіх заходів, необхідних для належного виконання ним зобов?язань за спірним Держконтрактом.

26.07.2023 (згідно дати звернення на електронну адресу суду) від ІНФОРМАЦІЯ_1" надійшла заява про залучення третьої особи "ІНФОРМАЦІЯ_21" до участі у справі №910/272/23 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Заява аргументована тим, що результат розгляду спору у даній справі № 910/272/23 безпосередньо стосується майнових обов?язків іноземного постачальника - компанії "ІНФОРМАЦІЯ_21." (ІНФОРМАЦІЯ_22), а рішення суду у даній справі №910/272/23 безпосередньо вплине на суму збитків відповідача, які Іноземний постачальник буде зобов?язаний йому відшкодувати.

Тобто, рішення суду у даній справі №910/272/23 безпосередньо вплине на обов?язки іноземного постачальника - компанії "ІНФОРМАЦІЯ_21." (ІНФОРМАЦІЯ_22) щодо відповідача, а тому вказана особа повинна бути залучена до участі у даній справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Суддя Тищенко О.В. з 08.07.2023 по 16.07.2023 перебувала у відрядженні, а з 17.07.2023 по 02.08.2023 перебувала у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І., яка входили до складу суду, у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 прийнято справу № 910/272/23 за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. Призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 910/272/23 за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у судовому засіданні 20.09.2023.

07.08.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли заперечення на залучення третьої особи, які обґрунтовані тим, що рішення по справі може вплинути виключно на права і обов`язки ДК "Укрепецекспорт", зазначення відповідачем що рішення по справі безпосередньо стосується майнових обов?язків іноземного постачальника в частині покладення на нього суми збитків відповідач вважає безпідставним та зазначає, що у разі задоволення позовних вимог відповідач вправі звернутися із відповідним позовом до свого контрагента та вимагати стягнення з нього коштів у порядку регресу.

20.09.2023 колегією суддів у судовому засіданні оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 11.10.2023.

11.10.2023 колегією суддів у судовому засіданні оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 21.11.2023.

11.10.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) від ІНФОРМАЦІЯ_1" надійшло клопотання про доручення додаткових доказів.

21.11.2023 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входив до складу суду, у відпустці відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 прийнято справу № 910/272/23 до провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Тищенко А.І., та призначено до розгляду на 05.12.2023 о 13 год. 20 хв.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І., яка входила до складу суду, у відпустці відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 прийнято справу № 910/272/23 до провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Станік С.Р. Призначено до розгляду апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/272/23 на раніше визначену дату 05.12.2023

Суд апеляційної інстанції, дослідивши клопотання відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача компанії "ІНФОРМАЦІЯ_17) вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Так приписами ч. 2, 3 ст. 50 ГПК України встановлено, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

В свою черг наведені ІНФОРМАЦІЯ_23" обставини в обґрунтування необхідності залучення третьої особи не доводять, що рішення з даного спору може якимось чином змінити склад прав або обов`язків компанії "ІНФОРМАЦІЯ_17).

Щодо долучення додаткових доказів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції задовольнив позов, а заявник апеляційної скарги просить долучити до матеріалів справи, апеляційної скарги докази, які датуються після вирішення справи судом першої інстанції.

Згідно зі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2020 року у справі №908/1908/19.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1" про відстрочити повернення (сплату) попередньої оплати у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_16, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Також, як встановлено ч. 1 ст. 326 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327, ст. 18 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що заява про відстрочення подається до суду який розглядав справу, як суд першої інстанції. Заява оформлюється відповідно до вимог чинного законодавства, а виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, проте, як вбачається з матеріалів справи №910/272/23 відповідний наказ не видано, з огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасним подання відповідної заяви разом з апеляційною скаргою, до набрання оскаржуваним рішенням законної сили та до видачі відповідного наказу.

В судове засідання, що відбулось 05.12.2023 з`явились представника обох сторін, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.04.2022 року між ІНФОРМАЦІЯ_7 (надалі - позивач, замовник) та ІНФОРМАЦІЯ_24» (надалі - відповідач, виконавець) укладено державний контракт № 403/1/22/122 (надалі - контракт), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товари ІНФОРМАЦІЯ_39 (товари) у кількості та у строки, зазначені в специфікації товарів, що поставляються за державним контрактом, що постачається в умовах воєнного стану, а замовник - прийняти та оплатити такі товари.

Згідно з п. 2.1. контракту орієнтовна вартість товару на момент укладання контракту без ПДВ становить ІНФОРМАЦІЯ_25

За умовами п. 2.6. контракту замовник може здійснювати попередню оплату в розмірі 97% від орієнтовної вартості товару за контрактом на строк не більш, як на дев`ять місяців з дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати, товар поставляється не пізніше строку поставки товару, зазначеного у специфікації товару, що поставляється.

Пунктом 3.1. контракту визначено, що товар поставляється виконавцем замовнику та передається вантажоодержувачу в пункті перетину державного кордону (місце доставки), який сторони узгодять додатково та письмово.

Відповідно до п. 3.2. контракту поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товару за контрактом здійснюється відповідно до комплекту технічної документації, що поставляється разом з товаром, у місці поставки з підписанням сторонами акту приймання-передачі товару. Датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата, зазначена в товаросупровідній документації (п. 3.4. контракту).

До державного контракту № НОМЕР_1 було укладено специфікацію товару (додаток № 1 до контракту), у якій сторонами за контрактом було визначено найменування, кількість та ціну товару.

У специфікації визначено строки поставки товару впродовж 25 календарних днів після отримання дозволу на експорт продукції з країни виробника, але не пізніше 30.05.2022 року.

21.04.2022 року відповідачу було перераховано грошові кошти у якості попередньої оплати у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_26.

Позивач вказує, що станом на 01.12.2022 року відповідач попередньо оплачений ним товар на суму ІНФОРМАЦІЯ_27 не поставив.

12.10.2022 року позивач звернувся до відповідача з листом № НОМЕР_2 яким повідомив про прийняте заступником ІНФОРМАЦІЯ_28 рішення від 21.09.2022 року № 29554/з/1 щодо розірвання контракту, у зв`язку з чим просив повернути попередню оплату у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_27.

Листом № НОМЕР_3 року відповідач гарантував невідкладне повернення попередньої оплати після їх надходження від постачальника - Компанії «ІНФОРМАЦІЯ_29».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив поставку попередньо оплаченого позивачем згідно державного контракту № НОМЕР_1 товару, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення попередньої оплати у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_27. Крім того, за порушення строків поставки товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_30

Розглянувши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Спір у цій справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за державним контрактом № НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини першої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов п. 2.6. контракту позивач 21.04.2022 року здійснив попередню оплату товару у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_27., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № НОМЕР_5 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося судом вище, строк поставки товару до 30.05.2022 року.

Доказів поставки товару у визначений контрактом строк матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Факт порушення строків поставки товару відповідачем не заперечувався.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару позивачеві, є, виходячи з положень пункту 3.2. контракту, акт приймання-передачі товару, який має бути сторонами належним чином оформлений та підписаний.

Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем поставка товару в обсязі, на суму та у строк, передбачений специфікацією та відповідно до здійсненої позивачем попередньої оплати, здійснена не була.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, за результатами аналізу наявних у справі доказів судом визначено правову природу заявленої до стягнення суми коштів у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_27. як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

Постановою Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі № 909/524/18 зазначено, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

В свою чергу, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з листом НОМЕР_4 яким повідомив відповідача про прийняте заступником ІНФОРМАЦІЯ_28 рішення від 21.09.2022 № 29554/з/1 щодо розірвання контракту та просив повернути попередню оплату у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_27.

Доказів задоволення відповідачем зазначеної вимоги та повернення грошових коштів (попередньої оплати) позивачу, як і належних та допустимих доказів здійснення поставки товару на зазначену суму, оформлених у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суду не надано.

При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі ІНФОРМАЦІЯ_27 не надав, доводів позивача не спростував, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_27 є доведеними та обґрунтованими.

В свою чергу, відповідач вказує, що 13.04.2022 з метою виконання зобов`язань за контрактом № НОМЕР_5 між ним та Компанією «ІНФОРМАЦІЯ_29» було укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку товару, який є предметом поставки за держконтрактом, тому що відповідач не є виробником товару. Затримка у поставці товару виникла з вини іноземного постачальника Компанії «ІНФОРМАЦІЯ_29», що підтверджується листами відповідача та його контрагентом Компанією «ІНФОРМАЦІЯ_29». Вказані обставини стали підставою для звернення відповідача до позивача з листами № НОМЕР_6, № НОМЕР_7 року з проханням розглянути можливість продовження строків поставки товару за контрактом № НОМЕР_5 року.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно приписів ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зважаючи на те, що здійснення юридичною особою господарської діяльності засновано на принципах, зокрема, власного економічного ризику, а тому, укладаючи контракт № НОМЕР_5 року відповідач повинен був об`єктивно оцінити можливість виконання ним своїх зобов`язань за цим контрактом.

Більше того, порушення контрагентом відповідача своїх зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язання постачальником товару, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності та могли бути ним передбачені при укладенні контракту.

Матеріалами справи, що 02.02.2023 року відповідач повернув позивачу попередню оплату у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується платіжною інструкцією НОМЕР_8

Таким чином, на момент винесення рішення судом першої інстанції у даній справі спір щодо суми попередньої оплати в частині ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення попередньої оплати в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4 припинив своє існування, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження щодо стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4 правомірно закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_16, з розрахунку: ІНФОРМАЦІЯ_27 (здійснена позивачем попередня оплата) ІНФОРМАЦІЯ_4 (частково повернута попередня оплата).

Щодо заявленої позивачем до стягнення пені у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_31, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У пункті 7.2. контракту сторони погодили, що за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 діб з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу та пені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є арифметично вірним, відповідає положенням чинного законодавства та умовам контракту.

Таким чином, враховуючи, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку щодо поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, суд першої інстанції правомірно встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 пені в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_32 є обґрунтованими

При цьому, відповідач клопотав у суді першої інстанції зменшити розмір штрафних санкцій на 99%, в свою чергу, суд першої інстанції зменшив розмір штрафних санкцій до 20% від обґрунтованого розміру штрафних санкцій.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_18" у апеляційній скарзі просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Клопотання скаржника обґрунтовано тим, що в даному випадку штрафні санкції є надмірними щодо розміру стягуваних коштів, не відповідають передбаченим у п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 року у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 року у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 року у справі № 922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Отже, суд може зменшити штрафні санкції, які стягується, в тому числі за власною ініціативою.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19.

Колегія суддів зазначає, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача ним не доведено.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, в свою чергу колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_33 від обґрунтованого розміру штрафних санкцій).

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про закриття провадження в частині стягнення попередньої оплати за державним контрактом № НОМЕР_1 у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4 та задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_16, пені ІНФОРМАЦІЯ_34. В іншій частині судом першої інстанції правомірно відмовлено судом першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/272/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/272/23 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на ІНФОРМАЦІЯ_35".

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 14.12.2023

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

С.Р. Станік