Постанова

від 12.12.2023 по справі 910/2702/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. Справа№ 910/2702/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Штабовенко Д.В.;

відповідача - не з`явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023

у справі №910/2702/23 (суддя - Оксана Марченко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд»

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 290676,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом 2022 року позивачем на замовлення відповідача здійснювалася поставка товару, визначеного у видаткових накладних. Факт поставки товару підтверджується також накладними перевізника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта». Проте, відповідачем лише частково оплачено поставлений товар у розмірі 40800 грн, тоді як заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» становить 290676 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/2702/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь» 290676,00 грн заборгованості, 4360,14 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

На переконання відповідача, позивачем не доведено отримання товару уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд».

Також апелянт вказує на відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій за період з 24.02.2022, з огляду на настання форс-мажорних обставин пов`язаних зі збройною агресією російської федерації.

Крім того скаржник вважає, що присуджені до стягнення місцевим господарським судом витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 6000 грн є неспівмірними, завищеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 апеляційну скаргу у справі №910/2702/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Хрипун О.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Агрикова О.В., ОСОБА_1

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 апеляційну скаргу у справі №910/2702/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2702/23 та надано позивачу строк для подання відзиву.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2527/23 від 18.07.2023, у зв`язку зі звільненням у відставку ОСОБА_1 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №708/0/15-23 від 13.07.2023 з посади судді Північного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2702/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 справу №910/2702/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Хрипун О.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Станік С.Р., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 справу прийнято до провадження у визначному автоматизованою системою складі, розгляд справи призначено на 05.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 відкладено розгляд справи на 10.10.2023.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Хрипуна О.О. у відрядженні, судове засідання, призначене на 10.10.2023, не відбулося.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4224/23 від 16.10.2023, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Станіка С.Р., призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2702/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 справу №910/2702/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Хрипун О.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Мальченко А.О., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 справу №910/2702/23 прийнято до провадження у визначному автоматизованою системою складі та призначено до розгляду на 31.10.2023.

До суду 23.10.2023 представником Товариства з обмежено відповідальністю «Агроконтиненталь» подана заява про участь адвоката Штабовенко Д.В. у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2023 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь» про участь у судовому засіданні 31.10.2023 у справі №910/2702/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/908/23 від 13.11.2023, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Хрипуна О.О. на довготривалому лікуванні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2702/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 справу №910/2702/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 справу №910/2702/23 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду в режимі відеоконференції на 12.12.2023.

В межах встановлених судом процесуальних строків позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

У призначене засідання суду 12.12.2023, яке відбулося в режимі відеоконференції, з`явився представник позивача, натомість представник скаржника в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, зважаючи на належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд відмовити в її задоволенні, оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» укладено договір поставки шин у спрощений спосіб.

Так, протягом 2022 року позивачем за замовленнями відповідача через застосунок «Viber», здійснювалися поставки товару, визначеного у видаткових накладних №АК83 від 20.01.2022 на суму 67728 грн (з ПДВ), №АК108 від 25.01.2022 на суму 54000 грн (з ПДВ), №АК190 від 09.02.2022 на суму 39420 грн (з ПДВ), №АК211 від 11.02.2022 на суму 80928 грн (з ПДВ), №АК219 від 15.02.2022 на суму 43200 грн (з ПДВ), №АК231 від 17.02.2022 на суму 5400 грн (з ПДВ), №АК688 від 16.05.2022 на суму 20400 грн (з ПДВ) та №АК730 від 20.05.2022 на суму 20400 грн (з ПДВ), всього на суму 331476 грн (з ПДВ).

Факт поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» підтверджується специфікаціями Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», яким здійснювалося транспортування товару.

На підтвердження здійснення поставки товару за вказаними видатковими накладними Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь» також долучено до матеріалів справи податкові накладні.

Проте покупцем зобов`язання з оплати отриманого товару було виконано лише частково в розмірі 40800 грн (17.05.2022 у сумі 20400 грн та 26.05.2022 у сумі 20400).

12.01.2023 позивач направив на юридичну адресу відповідача претензію №165 від 28.10.2022, згідно якої запропонував останньому виконати свої зобов`язання в добровільному порядку та сплатити позивачеві суму заборгованості у розмірі 290676 грн. Однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач в суді першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на підписання видаткових накладних зі сторони відповідача не повноваженою особою, а також настання форс-мажорних обставин, що вплинули на неможливість виконання зобов`язань.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги повністю.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь» поставляло Товариству з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» шини та диски, що підтверджується видатковими накладними та специфікаціями Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», яким здійснювалося транспортування товару до відповідача.

Колегія судді зазначає, що сам факт укладення спірного договору в спрощеному порядку сторонами не оспорюється, будь-яких заперечень щодо дотримання вимог закону при його укладенні сторонами не заявлено.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами означеної справи підтверджено факт наявності договірних відносин між сторонами щодо поставки товару.

На переконання скаржника, позивачем не підтверджено належними доказами заборгованість відповідача, оскільки не доведено отримання товару уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд».

Колегія суддів зауважує, що з огляду на предмет спору у даній справі, предметом доказування є обставини, що підтверджують факт поставки товару, отримання його відповідачем та наявність заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Враховуючи викладене, в даному випадку саме на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь» в підтвердження своїх доводів та вимог надано до матеріалів справи наступні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, специфікації Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», яким здійснювалося транспортування товару до відповідача та податкові накладні.

З матеріалів справи слідує, що замовлення товару та визначення місця доставки погоджувалося сторонами через застосунок «Viber». Зокрема, з наявної переписки вбачається, що товар мав бути доставлений відповідачу перевізною компанією.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Приймаючи до уваги, що договір поставки між сторонами укладено у спрощений спосіб, а сторонами погоджено поставку товару перевізною організацією, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові - Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова пошта». А отже, враховуючи специфікації перевізної організації, якими підтверджується отримання відповідачем поставленого позивачем товару, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь» належними та допустимими доказами доведено виконання обов`язку перед відповідачем щодо поставки товару на суму 331476 грн. Таким чином твердження скаржника про отримання товару не уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» є неспроможними, оскільки, по-перше, факт отримання товару від перевізної організації не заперечується відповідачем, по-друге, відповідачем частково оплачено отриманий від позивача товар, що вказує на схвалення правочину товариством. Відтак, укладений сторонами в спрощений спосіб договір поставки створив для сторін певні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

- неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (ч. 2 ст. 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1).

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що долучені позивачем до матеріалів справи рахунки на оплату, видаткові накладні, специфікації Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» та податкові накладні, в підтвердження позовних вимог, є більш вірогідними ніж доводи наведені відповідачем в їх спростування, які не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Оскільки матеріали справи містять належні докази поставки товару відповідачу, тоді як відповідачем не надано доказів сплати спірної заборгованості, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 290676 грн.

Стосовно посилання скаржника на форс-мажорні обставини, слід відмітити, що за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України), проте форс-мажор не звільняє від виконання відповідного зобов`язання та не є підставою для припинення зобов`язань. Оскільки в даній справі предметом позову є стягнення основної заборгованості за договором, тоді як вимоги про стягнення штрафних санкцій позивачем не заявлялися, відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності через настання обставин непереборної сили.

Що стосується незгоди Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» з оскаржуваним рішенням в частині розподілу витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 6000 грн, суд відмічає наступне.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст.. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь» долучило до позовної заяви: договір про надання правничої (правової) допомоги від 23.01.2023 укладений з Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія Радник», додаткову угоду №1 від 23.01.2023 до договору про надання правничої (правової) допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 01.02.2023, рахунок-фактуру №СФ-0000033 від 03.02.2023 на суму 6000 грн та платіжну інструкцію №138 від 06.02.2023 на суму 6000 грн,

Так, за умовами договору про надання правової допомоги від 23.01.2023 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь» та Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія Радник», адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язалося надавати клієнту правову допомогу з питань судових справ.

Для надання правової допомоги клієнту адвокатське об`єднання призначило адвоката Штабовенка Д.В. (п. 2.6 договору).

23.01.2023 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від 23.01.2023 про наступне:

- об`єднання зобов`язується надати клієнту таку правничу допомогу: складання та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» про стягнення 290676 грн заборгованості; складання та надіслання інших заяв та клопотань у справі, відкритій за таким позовом; представництво інтересів у судових засіданнях зі справи (п. 1);

- винагорода об`єднання за підпунктами 1.1 і 1.2 пункту 1 даної угоди встановлюється в залежності від часу роботи об`єднання для підготовки відповідного документа з розрахунку одна година роботи - 1000 грн (п. 2);

- винагорода об`єднання за підпунктом 1.1 пункту 1 даної угоди складає 6000 грн з розрахунку 1000 грн година роботи об`єднання - 6 годин, яка оплачується протягом десяти днів з моменту виставлення рахунка (п. 3).

Із акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 01.02.2023 вбачається, що адвокатом Штавобенко Д.В. була надана правова допомога на суму 6000,00 грн, а саме, складення та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» про стягнення 290676 грн заборгованості.

03.02.2023 об`єднанням виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь» рахунок-фактуру №СФ-0000033 на суму 6000 грн, який було оплачено позивачем 06.02.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №138 від 06.02.2023.

Як убачається з матеріалів справи, позовна заява підписана від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь» представником Штавобенко Д.В. Тобто, перелік наданих адвокатом послуг клієнту відповідають тим, що зафіксовані в акті наданих послуг №1 від 01.02.2023.

У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та складністю справи. Відповідач стверджує, що предмет доказування в даній справі охоплює незначну кількість обставин та фактів, які підлягають дослідженню, а також не потребує додаткового детального вивчення судової практики, позаяк категорія даного спору не відноситься до складної.

Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

У свою чергу, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо на предмет їх відповідності ст. 129 ГПК України, не свідчать про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене та беручи до увагу, що рішенням суду у справі №910/2702/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь» задоволено повністю, враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, погоджений між клієнтом та адвокатським об`єднанням розмір гонорару, Північний апеляційний господарський суд не вбачає порушень норм законодавства при задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача відповідних витрат у розмірі 6000,00 грн, і вважає, що присуджений до стягнення їх розмір відповідає критеріям справедливості, пропорційності та верховенства права, є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), і ціною позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції відмічає, що належних доказів або обґрунтувань, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, відповідачем не надано, тоді як самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19.

Перевіривши матеріали справи, з урахуванням доводів скаржника, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено неспівмірності розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката за розгляд справи в суді першої інстанції.

Разом з тим Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

За наведених обставин, доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для відмови у покладенні на відповідача 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/2702/23 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для його зміни чи скасування, в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, не вбачається. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд».

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/2702/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 14.12.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов