Постанова

від 14.12.2023 по справі 906/736/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року Справа № 906/736/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський колос" про стягнення витрат на правову допомогу у справі №906/736/23

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський колос" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 07.08.23р. суддею Прядко О.В. у м.Житомирі, повний текст складено 07.08.23р. у справі № 906/736/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський колос"

до Приватного підприємства "Миролюбівське"

про стягнення 222 810,22 грн

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський колос" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.08.23 у справі № 906/736/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 07.08.23 у справі №906/736/23 скасовано. Прийнято нове рішення.

"Позов задоволити частково. Стягнути із Приватного підприємства "Миролюбівське" (12453, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Миролюбівка, вул. Петровського, 1, код ЄДРПОУ 36297695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський колос" (10001, м. Житомир, вул. Київська, 81, кім. 310, код ЄДРПОУ 31888740) 100 000,00 грн основного боргу та 1499,95 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позову. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 30697,90 грн інфляційних втрат, 4364,38 грн 3% річних, 58652,05 грн пені та 29095,89 грн штрафу у розмірі 20% річних. Видати наказ."

Стягнуто із Приватного підприємства "Миролюбівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський колос" 2249,93 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

16.11.23 на адресу суду від ТОВ "Поліський колос" надійшла заява про стягнення витрат на правову допомогу у справі №906/736/23.

В обґрунтування заяви з посиланням на ст.ст. 124, 126, 129 ГПК України, вказує, що ТОВ «Поліський колос» у позовній заяві до ПП «Миролюбіське» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи серед яких було 12 000 грн витрат на правничу допомогу. Також при подачі апеляційної скарги були зазначені витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000грн. Вимога про стягнення судових витрат на правничу допомогу було заявлено в позовній заяві так і в апеляційні скарзі.

Просить стягнути з ПП « Миролюбівське» на користь ТОВ «Поліський колос» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20 000 (десять тисяч) гривень.

На виконання вимог ст. 129 ГПК України до заяви долучив докази понесених ТОВ «Поліський колос» витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, у зв`язку з розглядом справи №906/736/23.

Ухвалою суду від 11.12.2023 заяву про стягнення витрат на правову допомогу у справі №906/736/23 ухвалено розглядати без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Розглядаючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський колос" про стягнення витрат на правову допомогу у справі №906/736/23 колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Як убачається із матеріалів справи, факт надання відповідачу професійної правничої допомоги під час розгляду даної справи підтверджується наданими документами, а саме: копією договору про надання правової допомоги від 20.03.2023, копією додаткової угоди від 14.08.2023, копією акту виконаних робіт по наданню юридичних послуг (правової допомоги) від 25.05.2023, копією акту виконаних робіт по наданню юридичних послуг (правової допомоги) від 22.08.2023, копією довідки від 13.11.2023 про зобов`язання доплатити кошти в сумі 7000 грн, копіями виписок про рух коштів на суму 10000, 00 грн та 3000,00 грн, копією ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 23.03.2023 серія АМ №1044195.

Отже, слід зауважити, що між адвокатом Очич А.Ю. та ТОВ «Поліський колос» укладено договір про надання правової допомоги б/н від 20.03.2023.

Відповідно до актів виконаних робіт по наданню юридичних послуг (правової допомоги) від 25.05.2023, від 22.08.2023 сторони підтвердили, що виконавцем надано для замовника послуги в ході розгляду справи №906/736/23 в суді першої та апеляційної інстанції на суму 20 000,00 грн.

При цьому, адвокатом в акті наданих послуг вказано детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) у суді першої та апеляційної інстанції.

Крім того, щодо детального опису робіт (наданих послуг) понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 22/1964/21.

Оцінюючи зміст приписів частини 3 статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 140-145 цієї постанови зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

З урахуванням наведених висновків Велика Палата Верховного Суду у справі від 16.11.2022 № 922/1964/21 відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

У пунктах 146-147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 також зазначено, що статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що надані докази в їх сукупності підтверджують надання позивачу його адвокатом послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у заявленому обсязі на загальну суму 20 000,00 грн.

Разом з тим, частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч.5 ст. 126 ГПК України за наявності клопотання іншої сторони.

Так, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні заперечення відповідача проти покладення на нього витрат позивача на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, співмірність розміру витрат з наданими послугами, відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн є обґрунтованими.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.23 частково задоволено апеляційну скаргу, відповідно частково задоволено позов, отже, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн підлягають розподіленню між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5385,60 грн понесені позивачем в суді першої інстанції та в сумі 3 590,40 грн понесені позивачем в суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача. Решта витрат покладається на позивача.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відсутність доказів оплати послуг адвоката не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

Таку правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони винести додаткове рішення, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат.

Керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський колос" про стягнення витрат на правову допомогу у справі №906/736/23 задоволити частково.

2. Стягнути із Приватного підприємства "Миролюбівське" (12453, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Миролюбівка, вул. Петровського, 1, код ЄДРПОУ 36297695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський колос" (10001, м. Житомир, вул. Київська, 81, кім. 310, код ЄДРПОУ 31888740) 5 385,60 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції та 3 590,40 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

3. Доручити Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу №906/736/23 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.