Постанова

від 12.12.2023 по справі 908/3060/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2023 року м. Дніпро Справа № 908/3060/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області

на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Мірошниченко М.В.) від 04.10.2023р. у справі № 908/3060/23

за позовом виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Борнел, м. Дніпро

про стягнення 859 379,72 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.10.2023 у даній справі заяву виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову залишено без задоволення.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що прокурор не надав доказів на підтвердження існування обставин, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду відповідно до заявленого предмету позову. Зокрема, прокурор не надав доказів відсутності або недостатності у відповідача коштів для стягнення спірної заборгованості в разі задоволення позову (довідок банків про рух коштів на рахунку, бухгалтерської та податкової звітності щодо результатів господарської діяльності тощо).

Не погодившись із вказаною ухвалою, виконувач обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати; накласти арешт на нерухоме майно - будівлю допоміжного цеху РМЦ (літ. 24В-1) площею 892,9 кв.м., нульовий проліт головного корпусу формувального цеху з підкрановими коліями (літ 46-1) площею 1976,6 кв.м., розташовані у м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 7, які належать на праві власності ТОВ Борнел.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на наступні обставини:

- до постановлення рішення у справі, відповідачем можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження або передачу у користування належного йому майна, що може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог;

- за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ТОВ Борнел інше нерухоме майно, окрім розташованого у м.Дніпро по вул.Курсантська, буд.7, відсутнє;

- відчуження товариством нерухомого майна у м.Запоріжжя по вул.Хортицьке шосе, буд.6а, яке розташоване за кадастровим номером 2310100000:06:006:0077, площею 0,5 га, відносно якої у відповідача право власності/користування не було оформлено належним чином, на думку прокурора, свідчить про реальні та існуючи обставини, які вказують на ймовірну складність або неможливість у майбутньому виконати рішення суду, у разі незабезпечення позову;

- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог;

- у випадку відчуження відповідачем права власності на нерухоме майно на користь інших осіб, виконати в примусовому порядку рішення суду буде неможливо;

- наразі набули розповсюдження факти відчуження відповідачами належного їм нерухомого майна під час слухання справ про стягнення з них коштів за позовами прокурора;

- виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідачів присудженої до стягнення суми заборгованості або майна, вартість якого еквівалентна такій сумі;

- обраний вид забезпечення позову накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Відзиву на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не надано.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Чередко А.Є., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2023 поновлено строк подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.10.2023; витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/3060/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 12.12.2023 на 9 годин 15 хвилин.

12.12.2023 у судове засідання з`явився прокурор, який надав відповідні пояснення.

Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважених представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутністю їх представників.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, виконувач обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Борнел про стягнення 859379,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на те, що з 22.10.2015 ТОВ Борнела використовує земельну ділянку за кадастровим номером 2310100000:06:006:007, площею 0,5 га без достатньої правової підстави та без внесення плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Разом із позовом прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача: будівлю допоміжного цеху РМЦ (літ. 24В-1) площею 892,9 кв.м., нульовий проліт головного корпусу формувального цеху з підкрановими коліями (літ 46-1) площею 1976,6 кв.м., розташовані у м.Дніпро, вул. Курсантська, буд. 7 (реєстраційний номер 116509412101).

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову прокурор вказує:

- до постановлення рішення у справі відповідачем можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження або передачу у користування належного йому майна, що може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог прокурора;

- предметом позову є стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Хортицьке шосе, буд.6а за період з 01.01.2020 по 11.03.20233 у розмірі 859 379,72 грн. Поряд із цим, зазначене майно на підставі акту приймання-передачі від 09.08.2023 було відчужено ТОВ Борнел, через що на теперішній час вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене нерухоме майно неможливо;

- враховуючи, що за відомостями державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ТОВ Борнел іншого нерухомого майна, окрім розташованого у м. Дніпро по вул. Курсантська, буд. 7, немає, беручи до уваги обставину відчуження товариством нерухомого майна у м. Запоріжжя по вул. Хортицьке шосе, буд. 6а, вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про реальну складність або неможливість у майбутньому виконати рішення суду у разі незабезпечення позову;

- єдиним способом забезпечення позову, який буде гарантувати виконання рішення суду у разі його задоволення, є накладення арешту на нерухоме майно.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала господарського суду про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Частинами першою, другою статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Предметом спору у даній справі є вимога прокурора в інтересах Запорізької міської ради до відповідача про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 зазначив, що "…виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".

При цьому, відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що "можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника". Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Водночас, колегія суддів враховує, що у даному випадку прокурором не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або дій, які можуть призвести до відчуження належного позивачу майна на момент виконання рішення.

Таким чином, твердження прокурора про можливість подальшого відчуження відповідачем належного йому нерухомого майна на користь третіх осіб ґрунтуються лише на припущеннях та не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Крім того, прокурором не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Не подано прокурором і доказів відсутності або недостатності у відповідача коштів для стягнення спірної заборгованості в разі задоволення позову, а також доказів на підтвердження вартості спірного майна на час подання заяви про забезпечення позову.

Натомість, накладення арешту на нерухоме майно відповідача, яке становить будівлі виробничих цехів, не лише перешкоджає у реалізації відповідачем свого права власності на нерухоме майно, обгрунтованість обмеження, якого прокурором не доведена, а і унеможливлює здійснення останнім своєї господарської діяльності, адже відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги недоведення прокурором, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також відсутність доказів щодо підтвердження фактичного вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду у даній справі відсутні.

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.10.2023р. у справі №908/3060/23 - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Запорізьку обласну прокуратуру.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повна постанова складена та підписана 13.12.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз