Постанова

від 24.10.2023 по справі 904/1485/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1485/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Бурчак А.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Петренко Сергій Володимирович, посвідчення №000921 від 17.01.2018 р., адвокат;

Представник відповідача в судове засідання не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 (повний текст складено та підписано 07.07.2023 суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/1485/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 1 360 471,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу від 20.03.2020 №179/НР/ДнЕМ у розмірі 1 360 471,74 грн, з яких: 815 000,00 грн - основна заборгованість, 25 952,00 грн - 3% річних, 129 357,13 грн - інфляційні втрати, 390 162,61 грн - пеня судові витрати щодо суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн (орієнтовано).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" основний борг у розмірі - 815 000,00 грн, 3% річних у розмірі 25 308, 14 грн, інфляційних втрат у розмірі 129 357, 13 грн, пені у розмірі 381 434, 05 та судовий збір у розмірі 20 206, 50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 20 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕК ЕНОЛЛ (далі позивач / постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Знаменівський олійноекстракційиий завод (далі відповідач / споживач) було укладено Договір № 179/НР/ДнЕМ про постачання електричної енергії споживачу (далі по тексту - Договір).

Відповідно до Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії від 20.03.2020 - початок постачання електричної енергії з 01 квітня 2020 року (арк.с.21-22).

За наслідками споживання електроенергії у січні 2022 року позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру №19214/01-22 від 01.02.2022 року на суму 608 357,03 грн (арк.с. 35) та акт прийому-передачі електричної енергії від 31.01.2022 (арк.с. 26) з обсягом електроенергії 156 659 кВт*год за ціною 3,2361 грн/кВт*год (без ПДВ) загальною вартістю 608 357,03 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої у січні 2022 року електричної енергії відповідач 18 лютого 2022 року перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 608 357, 03 грн.

За наслідками споживання електроенергії в лютому 2022 року позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру № 19401/02-22 від 10.03.2022 (арк.с. 36) на суму 379 959, 56 грн та акт прийому-передачі електричної енергії від 28.02.2022 (арк.с.27) загальною вартістю 379 959, 56 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої в лютому 2022 року електричної енергії відповідач перерахував на рахунок позивача наступні грошові кошти:

- 08 квітня 2022 року грошові кошти в розмірі 63 000,00 грн;

- 15 квітня 2022 року грошові кошти в розмірі 59 000,00 грн;

- 04 травня 2022 року грошові кошти в розмірі 45 000,00 грн;

-13 травня 2022 року грошові кошти в розмірі 212 959,56 грн.

За наслідками споживання електроенергії в березні 2022 року позивач на адресу відповідача направив рахунок-фактуру №19731/03-22 від 01.04.2022 (арк.с.37) на суму 789 078,97 грн та акт прийому-передачі електричної енергії від 31.03.2022 (арк.с. 28) загальною вартістю 409 119,41 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої в березні 2022 року електричної енергії відповідач перерахував на рахунок позивача наступні грошові кошти:

- 13 травня 2022 року грошові кошти в розмірі 287 119,41 грн;

- 09 червня 2022 року грошові кошти в розмірі 102 000,00 грн; '- 21 червня 2022 року грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн.

За наслідками споживання електроенергії в квітні 2022 року позивач на адресу відповідача направив рахунок-фактуру №20120/05-22 від 01.05.2022 (арк.с. 38) на суму 1 234 195,06 грн (з урахуванням боргів попередніх місяців) та акт прийому-передачі електричної енергії від 30.04.2022 (арк.с.29) загальною вартістю 612 116, 08 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої в квітні 2022 року електричної енергії відповідач перерахував наступні грошові кошти:

- 21 червня 2022 року грошові кошти в розмірі 270 116,08 грн;

- 01 липня 2022 року грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн;

- 12 липня 2022 року грошові кошти в розмірі 142 000,00 грн.

За наслідками споживання електроенергії в травні 2022 року позивач на адресу відповідача направив рахунок-фактуру №20407/05-22 від 10.06.2022 (арк.с.39) на суму 1 304 431,39 грн (з урахуванням боргів попередніх місяців) та акт прийому-передачі електричної енергії від 31.05.2022 (арк.с. 30) загальною вартістю 672 315,31 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої в травні 2022 року електричної енергії відповідач перерахував на рахунок позивача наступні грошові кошти:

- 20 липня 2022 року грошові кошти в розмірі 122 315,31 грн;

- 08 серпня 2022 року грошові кошти в розмірі 400 000,00 грн;

- 11 серпня 2022 року грошові кошти в розмірі 150 000,00 грн.

За наслідками споживання електроенергії в червні 2022 року позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру № 20683/06-22 від 02.07.2022 (арк.с. 40) на суму 1 527 339, 46 грн (з урахуванням боргів попередніх місяців) та акт прийому-передачі електричної енергії від 30.06.2022 (арк.с.31) загальною вартістю 713 024,15 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої в червні 2022 року електричної енергії відповідач перерахував на рахунок позивача наступні грошові кошти:

- 11 серпня 2022 року грошові кошти в розмірі 263 024,15 грн;

-19 серпня 2022 року грошові кошти в розмірі 397 000,00 грн;

-13 вересня 2022 року грошові кошти в розмірі 53 000,00 грн.

За наслідками споживання електроенергії в липні 2022 року позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру №20901/07-22 від 01.08.2022 (арк.с.41) на суму 1 891 322,02 грн (з урахуванням боргів попередніх місяців) та акт прийому-передачі електричної енергії від 31.07.2022 (арк.с.32) загальною вартістю 628 297, 87 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої в липні 2022 року електричної енергії відповідач перерахував на рахунок позивача наступні грошові кошти:

- 07 грудня 2022 року грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн;

- 29 грудня 2022 року грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн;

- 27 січня 2023 року грошові кошти в розмірі 62 464,58 грн.

Недоплата за спожиту в липні 2022 року електроенергію склала 268 535,42 грн.

За наслідками споживання електроенергії в серпні 2022 року позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру №21143/08-22 від 01.09.2022 (арк.с.42) на суму 1 058 596, 69 грн (з урахуванням боргів попередніх місяців) та акт прийому-передачі електричної енергії від 31.08.2022 (арк.с.33) загальною вартістю 377 298,82 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої в серпні 2022 року електричної енергії відповідач не перераховував позивачу грошових коштів.

За наслідками споживання електроенергії у вересні 2022 року позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру № 21261/08-22 від 01.10.2022 (арк.с.43) на суму 1 027 464,58 грн (з урахуванням боргів попередніх місяців) та акт прийому-передачі електричної енергії від 30.09.2022 (арк.с.34) загальною вартістю 169 165,76 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої у вересні 2022 року електричної енергії відповідач не перераховував на рахунок позивача грошових коштів.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надану послугу у розмірі 815 000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Рахунки та акти направлялись на електронну пошту відповідача (арк.с.44-52).

Факт та розміри здійснених відповідачем платежів за спожиту електроенергію підтверджується довідкою ТВБВ №10020/0450 АТ Ощадбанк від 31.01.2023 вих. № 118.33-12, та виписками по особовому рахунку відповідача за 29.12.2022 року та 27.01.2023 року (арк.с. 53-57).

Суд перевіривши розрахунок пені, нарахованої Позивачем у розмірі 390 162, 61 грн та 3% річних у розмірі 25 952, 00 грн за прострочення оплати по кожному рахунку з визначеним терміном оплати дійшов до висновку, що вони є неправильними.

Здійснивши перерахунок 3% річних на кожний період, судом встановлено, що сума 3% річних, що присуджується до стягнення становить 25 308, 14 грн. В решті заявленої суми 3% річних слід відмовити.

За результатом здійсненого судом перерахунку за допомогою системи Ліга 360 та в межах заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат за вказані ним періоди, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення 129 357, 13 грн інфляційних втрат з відповідача підлягають задоволенню, так як розрахунок здійснювався на вже зменшені суми боргу, з огляду на часткові оплати відповідача.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" в якій вважає, що оскаржуване рішення прийнято незаконно та необгрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 у справі №904/1485/23 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволеній частині позовних вимог відмовити.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що надання послуг та виконання вимог договору припало на період введення на території України військового стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, що безпосередньо вплинуло на своєчасність та повноту виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, та його фінансово-економічний стан загалом.

Внаслідок військової агресії багато українських підприємців зазнало фінансових труднощів, результатом чого стає неможливість належно виконати ними свої фінансові зобов`язання перед контрагентами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Знаменівський олійноекстракційний завод» зазнало труднощів у сплаті за електричну енергію, але не дивлячись на це, намагалося сплачувати по мірі можливості без зайвих зволікань.

Суд першої інстанції безпідставно не прийняв при вирішенні справи по суті доводи відповідача щодо впливу військової агресії Російської Федерації на його діяльність та наявність цієї обставини як форс-мажор та посилання відповідача на лист ТПП від 28 лютого 2022 року як на доказ, що підтверджує ці форс-мажорні обставини.

В суді першої інстанції відповідач наголошував, що нараховані штрафні санкції, 3% річних та інфляційний збір також неправомірно, вони є надмірними, окрім того нараховані поза межами дії договору у зв`язку з чим в заявленій сумі не підлягали стягненню.

Апелянт вважає, що нарахування пені, 3% річних та інфляційного збору за період з 24.02.2022 року по дату звернення позивача до суду, навіть з урахуванням днів, в які позивач здійснював часткову оплату, що були виключені судом з періоду нарахування, і період військового стану, є невірними з огляду на те, що відповідач є звільненим від відповідальності в силу форс-мажорних обставин, які засвідчені листом ТПП України від 28 лютого 2022 року, що судом першої інстанції було безпідставно не прийнято до уваги.

Окрім того, в контексті невірності нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат, які також були залишені судом першої інстанції поза уваги, слід наголосити що, вони не можуть нараховуватися і з 23.09.2022 року з огляду на іншу обставину припинення дії договору.

Загалом, стягуючи в такому розмірі штрафні санкції, 3% річних та інфляційні витрати, що склало більше половини суми від основного боргу, судом першої інстанції не було враховано той факт що це несе в собі значне додаткове фінансове навантаження на відповідача, та призводить до отримання позивачем невиправданого доходу, що в умовах воєнного стану, ще більше заганяє відповідача в боргову яму, який і так перебуває в скрутному фінансовому становищі внаслідок вище описаних обставин.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що у листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року вих. №2024/02.0-7.1 не вказано, що воєнний стан є підставою для невиконання суб`єктами господарювання своїх грошових зобов`язань.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року вих. №2024/02.0-7.1 не є сертифікатом про обставини форс-мажору, виданим Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Знаменівський олійноекстракційний завод».

В матеріалах справи відсутні належні докази звернення Відповідача до Позивача щодо настання обставин форс-мажору, а також передбачені ч. 1 статті 141 Закону України «Про торгово- промислові палати в Україні» сертифікати про настання для ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» форс-мажорних обставин для здійснення оплати рахунків-фактур за електричну енергію, спожиту у липні-вересні 2022 року.

Вказує, що з лютого 2022 року по вересень 2022 року (спірний період) Відповідач не припиняв споживати електричну енергію, зважаючи на дію форс-мажорних обставин, які, як зазначає Відповідач, вплинули на його фінансово-економічний стан.

Відповідач не доводить причинного-наслідкового зв`язку між обставинами у вигляді введення воєнного стану на території України та не виконанням обов`язку щодо сплати коштів за спожиту електричну енергію відповідно до умов Договору.

Порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, та відсутність у боржника необхідних коштів відповідно до вищевказаних положень ГПК України - не є форс-мажорними обставинами та не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за не виконання обов`язку Відповідача щодо оплати спожитої електричної енергії.

Відмова у стягненні штрафних санкцій у повному обсязі призведе до суттєвого дисбалансу прав та інтересів Позивача та Відповідача, окрім цього надмірне зменшення пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення Відповідачем відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Знаменівський олійноекстракційний завод» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року по справі № 904/1485/23 без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року по справі № 904/1485/23 без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), судді Іванова О.Г., Чус О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 04.08.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/1485/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

09.08.2023 матеріали справи №904/1485/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 18.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 у справі №904/1485/23 залишено без руху. Апелянту надано строк протягом 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме:

- докази сплатити судового збору у сумі 30 399,73 грн.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №1874/23 від 05.09.2023, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, тощо, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В.

Ухвалою суду від 05.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 у справі №904/1485/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.10.2023 о 12:30 годин.

У зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме з виходом з відпустки судді Чус О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №2417/23 від 11.10.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.

24.10.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

20 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕК ЕНОЛЛ (далі позивач / постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Знаменівський олійноекстракційиий завод (далі відповідач / споживач) було укладено Договір № 179/НР/ДнЕМ про постачання електричної енергії споживачу (далі по тексту - Договір).

Пунктом 1.1 договору визначено, що цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі Споживач) постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 визначено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію. Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є Додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії від 20.03.2020 - початок постачання електричної енергії з 01 квітня 2020 року (арк.с.21-22).

Відповідно до п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Пунктом 5.2 договору зазначається, що спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Відповідно до п. 5.4 договору, ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 договору).

Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів, від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем ( п. 5.7 договору).

Відповідно до п. 5.8 договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.

Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

В матеріалах справи міститься комерційна пропозиція щодо визначення ціни за електричну енергію (арк.с.23-25).

Відповідно до положень Комерційної пропозиції, які містяться в Додатку № 2 до Договору оплата здійснюється плановими платежами за графіком:

- До 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом - оплата вартості фактично спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії, на підставі рахунку, виставленого Постачальником.

Термін (строк) виставлення рахунку за електроенергію - не пізніше, ніж за 5 (п`ять) робочих днів до дати платежу. Рахунки за електроенергію направляються на електронну адресу Споживача, вказану у заяві-приєднанні.

Термін (строк) оплати рахунку за електроенергію - не більше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання, але не пізніше строків, встановлених у графіку планових платежів.

За наслідками споживання електроенергії у січні 2022 року позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру №19214/01-22 від 01.02.2022 року на суму 608 357,03 грн (арк.с. 35) та акт прийому-передачі електричної енергії від 31.01.2022 (арк.с. 26) з обсягом електроенергії 156 659 кВт*год за ціною 3,2361 грн/кВт*год (без ПДВ) загальною вартістю 608 357,03 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої у січні 2022 року електричної енергії відповідач 18 лютого 2022 року перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 608 357, 03 грн.

За наслідками споживання електроенергії в лютому 2022 року позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру № 19401/02-22 від 10.03.2022 (арк.с. 36) на суму 379 959, 56 грн та акт прийому-передачі електричної енергії від 28.02.2022 (арк.с.27) загальною вартістю 379 959, 56 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої в лютому 2022 року електричної енергії відповідач перерахував на рахунок позивача наступні грошові кошти:

- 08 квітня 2022 року грошові кошти в розмірі 63 000,00 грн;

- 15 квітня 2022 року грошові кошти в розмірі 59 000,00 грн;

- 04 травня 2022 року грошові кошти в розмірі 45 000,00 грн;

-13 травня 2022 року грошові кошти в розмірі 212 959,56 грн.

За наслідками споживання електроенергії в березні 2022 року позивач на адресу відповідача направив рахунок-фактуру №19731/03-22 від 01.04.2022 (арк.с.37) на суму 789 078,97 грн та акт прийому-передачі електричної енергії від 31.03.2022 (арк.с. 28) загальною вартістю 409 119,41 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої в березні 2022 року електричної енергії відповідач перерахував на рахунок позивача наступні грошові кошти:

- 13 травня 2022 року грошові кошти в розмірі 287 119,41 грн;

- 09 червня 2022 року грошові кошти в розмірі 102 000,00 грн; ' - 21 червня 2022 року грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн.

За наслідками споживання електроенергії в квітні 2022 року позивач на адресу відповідача направив рахунок-фактуру №20120/05-22 від 01.05.2022 (арк.с. 38) на суму 1 234 195,06 грн (з урахуванням боргів попередніх місяців) та акт прийому-передачі електричної енергії від 30.04.2022 (арк.с.29) загальною вартістю 612 116, 08 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої в квітні 2022 року електричної енергії відповідач перерахував наступні грошові кошти:

- 21 червня 2022 року грошові кошти в розмірі 270 116,08 грн;

- 01 липня 2022 року грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн;

- 12 липня 2022 року грошові кошти в розмірі 142 000,00 грн.

За наслідками споживання електроенергії в травні 2022 року позивач на адресу відповідача направив рахунок-фактуру №20407/05-22 від 10.06.2022 (арк.с.39) на суму 1 304 431,39 грн (з урахуванням боргів попередніх місяців) та акт прийому-передачі електричної енергії від 31.05.2022 (арк.с. 30) загальною вартістю 672 315,31 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої в травні 2022 року електричної енергії відповідач перерахував на рахунок позивача наступні грошові кошти:

- 20 липня 2022 року грошові кошти в розмірі 122 315,31 грн;

- 08 серпня 2022 року грошові кошти в розмірі 400 000,00 грн;

- 11 серпня 2022 року грошові кошти в розмірі 150 000,00 грн.

За наслідками споживання електроенергії в червні 2022 року позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру № 20683/06-22 від 02.07.2022 (арк.с. 40) на суму 1 527 339, 46 грн (з урахуванням боргів попередніх місяців) та акт прийому-передачі електричної енергії від 30.06.2022 (арк.с.31) загальною вартістю 713 024,15 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої в червні 2022 року електричної енергії відповідач перерахував на рахунок позивача наступні грошові кошти:

- 11 серпня 2022 року грошові кошти в розмірі 263 024,15 грн;

-19 серпня 2022 року грошові кошти в розмірі 397 000,00 грн;

-13 вересня 2022 року грошові кошти в розмірі 53 000,00 грн.

За наслідками споживання електроенергії в липні 2022 року позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру №20901/07-22 від 01.08.2022 (арк.с.41) на суму 1 891 322,02 грн (з урахуванням боргів попередніх місяців) та акт прийому-передачі електричної енергії від 31.07.2022 (арк.с.32) загальною вартістю 628 297, 87 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої в липні 2022 року електричної енергії відповідач перерахував на рахунок позивача наступні грошові кошти:

- 07 грудня 2022 року грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн;

- 29 грудня 2022 року грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн;

- 27 січня 2023 року грошові кошти в розмірі 62 464,58 грн.

Недоплата за спожиту в липні 2022 року електроенергію склала 268 535,42 грн.

За наслідками споживання електроенергії в серпні 2022 року позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру №21143/08-22 від 01.09.2022 (арк.с.42) на суму 1 058 596, 69 грн (з урахуванням боргів попередніх місяців) та акт прийому-передачі електричної енергії від 31.08.2022 (арк.с.33) загальною вартістю 377 298,82 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої в серпні 2022 року електричної енергії відповідач не перераховував позивачу грошових коштів.

За наслідками споживання електроенергії у вересні 2022 року позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру № 21261/08-22 від 01.10.2022 (арк.с.43) на суму 1 027 464,58 грн (з урахуванням боргів попередніх місяців) та акт прийому-передачі електричної енергії від 30.09.2022 (арк.с.34) загальною вартістю 169 165,76 грн з ПДВ.

В рахунок оплати спожитої у вересні 2022 року електричної енергії відповідач не перераховував на рахунок позивача грошових коштів.

Рахунки та акти направлялись на електронну пошту відповідача (арк.с.44-52).

Факт та розміри здійснених відповідачем платежів за спожиту електроенергію підтверджується довідкою ТВБВ №10020/0450 АТ Ощадбанк від 31.01.2023 вих. № 118.33-12, та виписками по особовому рахунку відповідача за 29.12.2022 року та 27.01.2023 року (арк.с. 53-57).

Позивач направив відповідачу вимогу вих. № 22251 від 30 січня 2023 року про сплату вартості за електричну енергію за Договором № 179/НР/ДнЕМ про постачання електричної енергії споживачу від 20 березня 2020 року, з проханням погасити накопичену заборгованість у семиденний строк.

Доказів погашення суми позову відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин того, що між позивачем та ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» був укладений договір №179/НР/ДнЕМ від 20.03.2020 року про постачання електричної енергії споживачу. 20.03.2020 року до цього договору Сторонами було підписано заяву - приєднання до Договору на умовах договору про постачання електричної енергії №179/НР/ДнЕМ від 20.03.2020 року, на виконання вимог якого позивачем були надані послуги з постачання електричної енергії, а саме:

у січні 2022 - 156 659 квт на годину на загальну суму з ПДВ 608 357,03 грн.;

у лютому 2022 - 97 844 квт на годину на загальну суму з ПДВ 379 959,56 грн.;

у березні 2022 - 105 353 квт на годину на загальну суму з ПДВ 409 119,41 грн.;

у квітні 2022 - 157 627 квт на годину на загальну суму з ПДВ 612 116,08 грн.;

у травні 2022 - 173 129 квт на годину на загальну суму з ПДВ 672 315,31 грн.;

у червні 2022 - 183612 квт на годину на загальну суму з ПДВ 713024,15 грн.;

у липні 2022 - 161794 квт на годину на загальну суму з ПДВ 628297,87 грн.;

у серпні 2022 - 90313 квт на годину на загальну суму з ПДВ 377298.82 грн.;

у вересні 2022 - 37130 квт на годину на загальну суму з ПДВ 169 165,76 грн і з урахуванням здійснених відповідачем протягом січня вересня 2022 року платежів, загальна сума заборгованості складає 815 000,00 грн. з ПДВ, та рахується за період частково липень-вересень 2023 року, станом на поточний момент і на час звернення позивача до суду із даним позовом.

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини сьомої статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, обставини, які повідомлені позивачем, не спростувало, доказів оплати спожитої електричної енергії не надало, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 815 000,00 грн за договором від 20.03.2020 №179/НР/ДнЕМ про постачання електричної енергії споживачу обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.

Також відповідач не надав жодного доказу на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо зупинення через обставини повномасштабного вторгнення на територію України збройних формувань Російської Федерації господарської діяльності та відключення у зв`язку з цим від електропостачання у спірний період.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 815 000,00 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу від 20.03.2020 №179/НР/ДнЕМ з оплати поставленої електроенергії в спірному періоді.

Щодо позовних вимог про стягнення нарахованих на основний борг 390 162,61 грн пені, 129 357,13 грн інфляційних втрат та 25 952,00 грн трьох процентів річних, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, як зазначено вище, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем останній частково сплачував вартість отриманої у спірному періоді електричної енергії за спірним Договором, із порушенням встановлених строків, він є боржником, який прострочив виконання відповідного грошового зобов`язанння.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).

За частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК ).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Укладеним сторонами Договором в п.5.8. передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені., яка нараховується за кожен день прострочення у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в Комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього Договору, -в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що за прострочення оплати по кожному рахунку з визначеній терміном оплати позивачем нараховано 390 162, 61 грн. пені.

Суд першої інстанції перевіривши розрахунок пені, зазначив, що він є неправильним з огляду на те, що позивачем нараховувалась пеня на день, в який відповідач здійснював часткову оплату. Відтак, здійснивши перерахунок пені на кожний період, судом встановлено, що сума пені, що присуджується до стягнення становить 381 434, 05 грн. В решті заявленої суми пені було відмовлено. З чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Також Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 25 952, 00 грн за загальний період за прострочення оплати по кожному рахунку з визначеним терміном оплати.

Суд першої інстанції перевіривши розрахунок 3% річних, зазначив що він є неправильним. Так, позивачем нараховувались 3% річних за день, в який відповідач здійснював часткову оплату. Відтак, здійснивши перерахунок 3% річних на кожний період, судом встановлено, що сума 3% річних, що присуджується до стягнення становить 25 308. 14 грн. В решті заявленої суми 3% річних було відмовлено. З таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції.

Щодо розрахунку інфляційних витрат, позивачем заявлено до стягнення з відповідача загальний розмір інфляційних втрат у сумі 129 357, 13 грн. За результатом здійсненого місцевим господарським судом перерахунку за допомогою системи «Ліга 360» та в межах заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат за вказані ним періоди, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 129 357, 13 грн інфляційних втрат з відповідача підлягають задоволенню, так як розрахунок здійснювався на вже зменшені суми боргу, з огляду на часткові оплати відповідача. З чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем та з урахуванням перерахунку судом першої інстанції 3 % річних, інфляційних втрат та пені колегія суддів встановила, що дані нарахування відповідають умовам договору та Комерційної пропозиції, вимогам законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 25 308, 14 грн, інфляційних втрат у розмірі 129 357, 13 грн та пені у розмірі 381 434, 05 грн є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин як підстави для звільнення його від відповідальності, які полягали у військовій агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення на території країни воєнного стану, в обгрунтування яких відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України, сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Отже, за чинним законодавством форс-мажорні обставини можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, але не від виконання зобов`язань, зокрема від сплати заявлених до стягнення орендних платежів.

Крім цього ч. 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, обставини, на які посилається відповідач, щодо відсутності грошових коштів для виконання ним свого зобов`язання за спірним Договором через обставини, пов`язані з введенням воєнного стану не вважаються форс-мажорними.

Крім цього колегія суддів зазначає наступне.

28 лютого ТПП повідомила, що на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

Пунктом 12.1. Договору передбачено, що у випадку настання форс-мажорних обставин сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань, якщо це є наслідком непереборної сили, а п. 12.4. Договору встановлено обов`язок з негайного повідомлення про такі обставини із надсиланням протягом 14 днів підтверджуючих документів щодо їх настання відповідно до законодавства.

Згідно з п. 12.5 Договору, виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику за електричну енергію, яка була надані до їх виникнення.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною в постановах від 01.06.21 у справі № 910/9258/20, від 21.07.21 у справі № 912/3323/20, від 20.10.21 у справі № 911/3067/20, від 08.07.21 у справі № 910/8040/20, від 31.08.22 у справі № 910/15264/21, від 25.01.22 у справі № 904/3886/21, від 31.08.22 у справі № 910/15264/21, сама по собі обставина непереборної сили (форс-мажору), навіть підтверджена сертифікатом ТПП, не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки за змістом наведених положень законодавства не має преюдиціального характеру (заздалегідь встановленого) та для її застосування в якості підстави для такого звільнення має бути наявним причинно-наслідковий зв`язок між відповідною непереборною обставиною (подією) і неможливістю виконання зобов`язання у спірних правовідносинах, тобто, що дана обставина безпосередньо вплинула на можливість своєчасного виконання певних зобов`язань.

При цьому колегія суддів наголошує, що, Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99), постанова Великої палати Верховного Суду від 10.11.22 № 990/115/22.

Зважаючи на це, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин як підстави звільнення його від відповідальності, які полягали у введенні на території України воєнного стану, з огляду на те, що вказана обставина сама по собі, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, оскільки не має преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, а необхідною умовою їх застосування є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили, в той час як відповідач не довів, як пов`язані з введенням воєнного стану в Україні обставини безпосередньо вплинули на виконання ним зобов`язань за Договором.

Крім цього відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин в порядку ,передбаченому п. 12.4 Договору.

При цьому обґрунтованість заявленої до стягнення суми основної заборгованості та недоведеність відповідачем наявності форс-мажорних обставин як підстави для його звільнення від відповідальності за порушення умов Договору не виключають передбачене ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 233 Господарського кодексу України право суду зменшити розмір штрафних санкцій за наявності виняткових обставин, які мають місце у спірних правовідносинах.

Крім того, враховуючи, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №903/486/22.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що «… Так, відповідно до п. 5.4 договору, ціна електричної енергії ...

… В рахунок оплати спожитої в серпні 2022 року електричної енергії відповідач не перераховував на позивача грошових коштів у розмірі 377 298,82 грн з ПДВ. В рахунок оплати спожитої у вересні 2022 року електричної енергії відповідач не перераховував на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 169 165,76 грн з ПДВ. Загальна сума заборгованості по поставлену електричну енергію становить 815 000,00 грн. За прострочення оплати по кожному рахунку з визначеній терміном оплати позивачем нараховано 390 162, 61 грн. пені.

Суд перевіривши розрахунок пені, зазначив, що він є ...

… Також Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 25 952, 00 грн за загальний період за прострочення оплати по кожному рахунку з визначеним терміном оплати.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних, зазначив що …

… Щодо розрахунку інфляційних витрат, позивачем заявлено до стягнення з відповідача загальний розмір інфляційних втрат ...

… Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу, пені та інфляційних витрат, суд першої інстанції залишив поза увагою основні контраргументи позивача, безпідставно не прийняв до уваги посилання відповідача на військовий стан, як форс-мажорну обставину, що зумовила виникнення спору, з огляду на специфіку діяльності підприємства та ті умови, в яких воно опинилося внаслідок війни в Україні, та як наслідок застосування цих форс-мажорних обставин до спірних правовідносин з огляду на передчасність стягнення основної суми боргу в силу вимог п. 12.3 Договору, не застосування до спірних правовідносин п.12.1. Договору, в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій та інфляційного збору, та як наслідок в т.ч. стягнення надмірного розміру штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат, навіть з урахуванням їх зменшення за рішенням суду.

Однак, апелянт вважає, що така позиція суду першої інстанції є поверховою та суперечливою, йде в розріз нормам національного законодавства та обставинам справи, умовам договору, напрацьованій судовій практиці в контексті спірних правовідносин, а висновки, зроблені в рішенні в частині задоволених позовних вимог без врахування належної позиції відповідача та наданим поясненням його представника в судовому засіданні під час розгляду справи та суперечать доказам, наявним у справі.

Відповідно до ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно …

… Разом з тим, при прийнятті спірного рішення судом не було надано належної уваги всім матеріалам по справі, поясненням відповідача та його представника під час розгляду справи по суті, наданим відповідачем документам, що робить його прийнятим з порушенням норм процесуального права, а висновки суду неповними та необгрунтованими.

По суті встановлених обставин справи у суді першої інстанції необхідно зазначити наступне. Так, дійсно між позивачем та ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» був укладений договір ...

… Відповідно до п. 13.1 Договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній …

… Відповідно до п. 13.5 Договору, його дія припиняється також у разі зміни постачальника. …

… Відповідно до п.3.1. Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата…

… Новомосковський район, с. Знаменівка, вул. Польова 1В/3, Вид обєкта: комплекс …

… В рамках виконання вимог вище зазначеного договору позивачем були надані послуги з постачання електричної енергії, а саме:…

Слід зауважити, що надання таких послуг та виконання вимог вище зазначеного договору припало на період введення на території України військового стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, що безпосередньо вплинуло на своєчасність та повноту виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, та його фінансово-економічний стан загалом.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан …

… Указом «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, ...

Торгова промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року повідомила, що …

… Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до …

… Дану офіційну інформацію було доведено до відома всих, кого …

… Внаслідок військової агресії багато українських підприємців зазнало фінансових труднощів, результатом ...

… В даному контексті, в суді першої інстанції відповідач зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Знаменівський олійноекстракційний завод» займається виключно сільськогосподарською діяльністю, пов`язаною з виробництвом олії та тваринних жирів на території Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, дохід якого безпосередньо пов`язаний із реалізацією власне виробленої продукції, сировину для виготовлення якої останній закуповує у інших українських сільськогосподарських виробників, які вирощують олійні культури, та в подальшому збуває як на внутрішній, так і на зовнішній ринок, від чого й отримує прибуток, який в свою чергу йде на оплату заробітної плати, податків та військового збору, інших зобов`язань тощо.

Найбільшими аграрними регіонами України є Вінницька, Полтавська, Київська, Харківська та Дніпропетровська області, та які, внаслідок військової агресії Російської Федерації, найбільше постраждали, та на території яких відбуваються бойові дії, у зв`язку з чим, сільськогосподарські угіддя та поля частково були заміновані, та з метою попередження наступу з напряму Російської Федерації (частково на прикордонних лініях) збудовані захисні споруди по всім лініям оборони, в тому числі і на землях, які використовуються для засіву сільськогосподарських культур. Внаслідок цього, скоротилася і обсяги виробництва продукції, її збут, відповідно і прибуток підприємства.

Враховуючи таку ситуацію, Товариство з обмеженою відповідальністю «Знаменівський олійноекстракційний завод» зазнало труднощів у сплаті за електричну енергію, але не дивлячись на це, намагалося сплачувати по мірі можливості без зайвих зволікань.

Позивачем були надані послуги з постачання електричної енергії у вище зазначених періодах січень 2022 - вересень 2022 року на загальну суму з ПДВ 4569 653,99 грн.

Відповідач сплатив:…

… Тобто, загальна сума заборгованості складає 815 000,00 грн. з ПДВ, та рахується за період частково липень-вересень 2023 року, станом на поточний момент і на час звернення позивача до суду із даним позовом.

Разом з тим, відповідно до п. 12.3 Договору Строк виконання зобов`язань за цим Договором ...

… З огляду на це, в суді першої інстанції було наголошено на тому, що позивачем заявлено передчасно позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 815 000,00 грн. з ПДВ за період частково липень-вересень 2023 року.

В свою чергу, суд першої інстанції безпідставно не прийняв при вирішенні справи по суті доводи відповідача щодо впливу військової агресії Російської Федерації на його діяльність та наявність цієї обставини як форс-мажор та посилання відповідача на лист ТПП від 28 лютого 2022 року як на доказ, що підтверджує ці форс-мажорні обставини.

Окрім того, відповідач повідомляв суд 1ої інстанції та позивача, що не відмовляється від оплат, по можливості навіть у військовий час сплачував платежі, як було зазначено вище, і хоча, вже на даний момент є позитивні зрушення в його діяльності, але для погашення залишку суми отриманих послуг йому необхідний час і за його прогнозами цей час має бути до кінця 2023 року початку 2024 року (з огляду на збір та придбання сільськогосподарських культур урожаю 2023 року, виробництво продукції та її реалізація за для отримання доходу).

Поряд з цим, суд першої інстанції залишив поза увагою доводи відповідача, та не врахував його позицію.

Окрім того, у суді першої інстанції відповідач наголошував, що нараховані штрафні санкції, 3% річних та інфляційний збір також неправомірно, вони є надмірними, окрім того нараховані поза межами дії договору у зв`язку з чим в заявленій сумі не підлягали стягненню, з огляду на наступне:

Відповідно до п.5.5. цього Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не ...

Відповідно до п. 5.8. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, …

… Розмір пені за порушення строку оплати або штраф - При порушенні Споживачем термінів оплати за …

… Згідно виставлених рахунків на оплату отриманих послуг, позивачем був встановлений наступний строк оплати: …

З огляду на це, з урахуванням несвоєчасності оплат та виниклої заборгованості за відповідачем за отримані послуги за період наданих послуг: січень - вересень 2022 року, як вважає позивач, позивачем загалом було здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційного збору на загальну суму 545 471,74 грн., з яких:

390 162,61 грн. пені,

129 357,13 грн. інфляційних виплат,

25 952,00 грн. 3% річних.

В стягненні яких, судом першої інстанції було задоволено частково та стягнуто з відповідача в сумі: 381 434, 05 грн. пені; 129 357, 13 грн. інфляційних втрат; 25 308, 14 грн. 3% річних.

Поряд з цим, як вже було вище зазначено, строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п. 12.3 Договору).

Відповідно до п.12.1. Договору Сторони звільняються …

… Тобто, нарахування пені, 3% річних та інфляційного збору за період з 24.02.2022 року по дату звернення позивача до суду, навіть з урахуванням днів, в які позивач здійснював часткову оплату, що були виключені судом з періоду нарахування, і період військового стану, є невірний з огляду на те, що відповідач є звільненим від відповідальності в силу форс-мажорних обставин, які засвідчені листом ТПП України від 28 лютого 2022 року, що судом першої інстанції було безпідставно не прийнято до уваги.

Окрім того, в контексті невірності нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат, які також були залишені судом першої інстанції поза уваги, слід наголосити що, вони не можуть нараховуватися і з 23.09.2022 року з огляду на іншу обставину припинення дії договору.

Подібна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 29 березня 2023 року в рамках справи № 757/56446/20-ц, провадження № 61-245св23 (ЄДРСРУ№ 109911704).

Загалом, стягуючи в такому розмірі штрафні санкції, 3% річних та інфляційні витрати, що склало більше половини суми від основного боргу, судом першої інстанції не було враховано той факт що це несе в собі значне додаткове фінансове навантаження на відповідача, та призводить до отримання позивачем невиправданого доходу, що в умовах воєнного стану, ще більше заганяє відповідача в боргову яму, який і так перебуває в скрутному фінансовому становищі внаслідок вище описаних обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки …

… Згідно із ч. 1,2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із ...

… Згідно із п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про …

… Велика Палата Верховного суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 зробила наступний правовий висновок: «для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило …

… Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від …

… Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, …

… В результаті розгляду справи, вважаємо, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права шляхом не вірного застосування їх до спірних правовідносин, а також не враховано наведену відповідачем практику Верховного суду та його пояснення, що призвело до неправильного вирішення справи по суті та порушень прав відповідача на справедливе вирішення його спору.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу …

… Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги …

… Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для …

… Отже, відповідно до вищевикладеного в сукупності судом першої інстанції при винесенні рішення від 04.07.2023 року не враховано доказів наданих відповідачем, не враховано його пояснень та практику Верховного суду, що стосується спірних правовідносин, у зв`язку з чим судом ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що застосовуються до спірних правовідносин, прав та інтересів ТОВ «ЗНАМЕНІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД» та підлягає скасуванню у передбаченому закону порядку.

Наостанок звертаємо увагу суду апеляційної інстанції на положення ч. 4 ст. 269 ГПК України, якою визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права …» відхиляються колегією суддів як такі, що ґрунтуються на невірному, на свою користь, тлумаченні апелянтом фактичних обставин справи та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини щодо необхідності підтвердження наявності форс мажорних обставин сертифікатом Торгово-промислової палати України і неможливості підтвердження відповідних обставин іншими засобами доказування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 у справі №904/1485/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 30399,73 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 у справі №904/1485/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 у справі №904/1485/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 30399,73 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Знаменівський олійноекстракційний завод".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.12.2023.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяО.Г. Іванов

СуддяО.В. Чус