Рішення

від 04.12.2023 по справі 908/2338/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/218/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2023 Справа № 908/2338/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВМ Україна, 03087, м. Київ, бул. Чоколівський, буд. 42А, оф. 135

до відповідача Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь, 69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Кабак І.Ю.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Дроботько О.В,, адвокат, ордер АР 10783238 від 26.06.2023;

від відповідача: Чапала Ю.О., адвокат, ордер АЕ 1213935 від 22.03.2018;

установив

18.07.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ВМ Україна, м. Київ до відповідача Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором № 20/2020/4639 від 18.12.2020 в розмірі 2 668 749,48 грн, з яких: основний борг в розмірі 942870,85 грн, пеня в розмірі 284 436,30 грн, 3 % річних в розмірі 74 162,67 грн, інфляційні втрати в розмірі 367 279,66 грн.

18.07.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 31.07.2023 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

15.08.2023 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю ВМ Україна, м. Київ про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 31.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2338/23, присвоєно справі номер провадження № 15/218/23. Справа розглядається за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.10.2023 о/об 12:30 год.

11.09.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду 10.10.2023 відмовлено у задоволені заяви представника відповідача від 18.08.2023 про залишення позову без розгляду. Підготовче засідання відкладено на 30.10.2023.

17.10.2023 на електрону адресу суду надійшли додатки до відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду 30.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/2338/23 до судового розгляду по суті на 27.11.2023.

У зв`язку з технічними збоями під час проведення відеоконференції в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Судове засідання 27.11.2023 проводилось в режимі відео конференції Підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги з тих підстав, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов`язання за договором № 20/2020/4639 від 18.12.2020 в частині своєчасно та повної оплати за поставлений товар. Просить стягнути суму основного боргу з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідач щодо позову заперечив з тих підстав, що надані позивачем докази не переведені з російської на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат», таким чином є неналежними. Позивач в порушення ч. 2 ст. 266 ГК України здійснив поставку ресурсів не в повному обсязі, і таким чином до повного виконання зобов`язання позивачем у відповідача не виникло зобов`язання з оплати товару поставленого за специфікацією № 3. Позивачем разом з поставленим товаром не передавались документи, визначені п. 6.4 договору, і як наслідок строк оплати не настав. Розмір пені є неспівмірним та безпідставним. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. З приводу витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що акт наданих послуг визначений п. 5.1 договору не може вважатися невід`ємним додатком до договору, оскільки додаток є частиною договору, а отже частиною визначеного сторонами зобов`язання. Натомість акт фіксує виконання зобов`язань стороною/виконавцем договору. Наданий представником позивача договір № 01/03 від 01.03.2023 про надання правової допомоги (послуг адвоката) не містить умов, визначених законом як істотні, зокрема щодо порядку обчислення гонорару, а отже такий договір не може вважатися укладеним. Визначений розмір гонорару є неспівмірним та завищеним.

Позивач надав відповідь на відзив у якій зазначив, що під час укладення договору вимог щодо нотаріально або іншим чином посвідченого перекладу договору та листування на українську (російську) мову сторони одна іншій не висували, що вказує на вільне володіння сторонами договору як українською так і російської мовами. Ініціатором укладення договору на російській мові виступив саме відповідач. Позивач постави на адресу відповідача товар у повному обсязі, визначений специфікацією № 3. Відповідач не спростував, що у нього не виник обов`язок щодо оплати за товар у строк встановлений договором та специфікацією № 3. Нарахування та розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено з урахуванням вимог законодавства та умов договору. Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються договором № 01/03 про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 01.03.2023, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю ордером на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ВМ Україна», інші докази понесення витрат на правову допомогу позивачем будуть подані до закінчення судових дебатів у справі.

20.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання з проханням стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 55 000,00 грн. До клопотання додано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.11.2023 на суму 55 000,00 грн.

28.11.2023 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі в яких просить врахувати часткову сплату основного боргу в розмірі 161 906,00 грн. За відсутності доказів понесення позивачем збитків, враховуючи ступінь виконання основного зобов`язання (часткова оплата) загальновідомі обставини воєнного стану, що прямо впливають на виробничу діяльність відповідача, просить зменшити розмір пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на 90% від заявленої суми. Додатково заперечив з приводу витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що оскільки така істотна умова договору, як розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в договорі між позивачем та його адвокатом відсутня, відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У судовому засіданні 04.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

18.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМ Україна» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» укладено договір № 20/2020/4639.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник (ТОВ «ВМ Україна») зобов`язується передати, а покупець (ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь») прийняти і оплатити матеріали, визначені в Специфікаціях і додатках до даних Договорів (надалі - ресурси) на умовах визначених договорами.

Умовами п. 2.1. договору визначено, що кількість, номенклатура товарів вказуються у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 4.1, п. 4.3. договору, постачання товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов договору поставки, вказані у Специфікаціях та включають всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов`язані з поставкою товарів. Загальна сума договору визначається як сумарна вартість товарів, постачання яких здійснюється відповідно до специфікацій, що додаються.

Відповідно до п. 5.1 договору, оплата покупцем товарів здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначеного у цьому договорі.

Умовами п. 3.3. договору встановлено, що оплата за поставлені товари проводиться протягом строку, зазначеного у Специфікації, що обчислюється з моменту поставки товару.

24.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМ Україна» та Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» підписано Специфікацію № 3. У Специфікації сторони узгодили поставку товару - струмознімач фазний 08-S265-0864, струмознімач 081302-2-х01, головка струмознімача 0813 08-А150-006-001, головка струмознімача 812 08-А150-0001-1, загальною вартістю 2 385 867,94 грн.

Розрахунки проводяться на умовах визначених у п. 5 Специфікації № 3 від 24.06.2021 до договору № 20/2020/4639 від 18 грудня 2020 року, за якою покупець здійснює оплату вартості Товару протягом 40 календарних днів від дати поставки товару.

ТОВ «ВМ Україна» на виконання умов договору було поставлено на адресу відповідача товар, про що оформлено видаткові накладні № 5833 від 01.12.2021, № 280 від 24.01.2022, на загальну вартість 2 385 867,94 грн.

Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат» «Запоріжсталь» сплачено частково на рахунок позивача 442 997,09 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: від 13.01.2022 № 615044 на суму 64 339,20 грн; від 16.06.2022 № 682057 на суму 43 469,39 грн; від 16.06.2022 № 682058 на суму 335 188,50 грн.

На адресу відповідача надсилалась вимога про сплату боргу № 20230504/1 від 04.05.2023, яка вручена відповідачу 09.05.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.05.2023.

Після надіслання на адресу господарського суду позову 11.07.2023, відповідачем перераховано позивачу кошти у розмірі 161 906,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.07.2023 № 843200.

Правова позиція щодо спору.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Правовідносини між сторонами урегульовані договором поставки.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач свої зобов`язання за договором від 18.12.2020 № 20/2020/4639 з урахуванням Специфікації № 3 виконав повністю та поставив товар відповідачу на загальну суму 2 385 867,94 грн, що підтверджується підписаними без зауважень та заперечень видатковими накладними № 5833 від 01.12.2021, № 280 від 24.01.2022, та додатковими документами такими як: рахунок-фактура № 4703 від 29.11.2021 нас уму 2 385 867,94 грн; довіреність № 70252 ВІД 29.11.2021; товарно-транспортна накладна № Р280 від 24.01.2022; довіреність № 97043617 від 24.01.2022.

Відповідачем проведено часткову оплату одержаного товару на загальну суму 442 997,09 грн.

Також відповідач сплатив 161 906,00 грн після звернення позивача до суду.

Відповідно в частині коштів у розмірі 161 906,00 грн суд вважає за можливе закрити провадження у справі за відсутності предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Заперечення відповідача з приводу подання позивачем неналежних доказів, необхідності переведення документів на українську мову, прострочення позивача з поставки товару та ненастання строку для оплати за товар, оскільки з товаром не надано документів, визначених умовою п. 6.4 договору суд вважає безпідставними.

Відповідно до п. 6.4 договору, постачальник зобов`язаний передати покупцю до початку приймання ресурсів оригіналів наступних документів: рахунок на оплату ресурсів; видаткову накладну; сертифікат або паспорт якості. Постачальник зобов`язаний надати покупцю в електронній формі податкову накладну на усю суму податкових зобов`язань, які виникли згідно із чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.5 договору, покупець вправі відмовитися від приймання поставлених ресурсів до надання документів, визначених у п. 6.4 договору.

Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» не відмовилося від отримання ресурсів, а також провело часткову оплату одержаного товару. Під час укладення договору № 20/2020/4639 від 18.12.2020 сторони дійшли згоди щодо усіх його істотних умов. Договір є чинним та сторонами в судовому порядку не оскаржував ся, на час вирішення спору в суді частково виконаний.

Відповідач доказів сплати залишку основної суми заборгованості за отримані ресурси не надав, наявність заборгованості підтверджується документально.

Таким чином позов в частині стягнення залишку суми основного боргу в розмірі 1 780 964,85 грн підлягає задоволенню.

За неналежне виконання умов договору в частині оплати за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача пеню у в розмірі 284 436,30 грн, за період з 26.06.2022 по 26.06.2023.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією (ч. 3 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення.

Відповідно до п. 5 Специфікації № 3, строк оплати поставлених ресурсів: протягом 40 календарних днів з дати поставки ресурсів та за умови надання пакету документів відповідно до п. 6.4 договору.

Враховуючи наявність прострочення оплати за одержані ресурси та часткові оплати позивач з урахуванням періоду наведеного позивачем та ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме: нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, обґрунтованим розміром пені, яка підлягає присудженню до стягнення з відповідача є 142 218,15 грн за період з 27.06.2022 (26.06.2022 є неділя вихідний день) по 27.12.2022.

Нарахування пені за річний період є безпідставним, оскільки умови договору не містять положення про нарахування пені за кожен день прострочення включаючи день фактичної оплати та в даному випадку період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Отже, шість місяців чи інший період, визначений у договорі це період нарахування пені та не є строком позовної давності.

Позов в частині стягненні пені підлягає частковому задоволенню.

Заперечення відповідача з приводу нарахування пені та необхідності її зменшення суд вважає безпідставними, оскільки розрахунок проведено відповідно до умов договору та у розмірі меншому за подвійну облікову ставку НБУ. Настання для відповідача несприятливих фінансових умов внаслідок збройної агресії російської федерації не підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема сертифікатом ТПП про настання форс-мажорних обставин.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 74 162,68 грн за загальний період з 03.04.2022 по 26.06.2023 та інфляційні втрати у розмірі 367 279,66 грн за загальний період липень 2022 року по травень 2023 року.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування позивачем проведено з урахуванням того, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Перевіривши наведені розрахунки 3% річних, суд вважає його виконаними частково правильно.

Обґрунтованим періодом нарахування 3% річних з урахуванням правил обчислення строків, суд вважає з 05.04.2022 по 26.06.2023, оскільки 40 календарний день встановлений умовою п. 5 Специфікації № 3 для оплати припадає на 03.03.2022 вихідний день неділя, та перший за ним робочий день є 04.04.2023 понеділок, тобто першим днем прострочення буде 05.04.2022. Розмір 3% річних за вказаний період становить 73 781,05 грн.

Розрахунок інфляційних втрат виконано позивачем правильно.

В цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Заперечення відповідача з приводу нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними, оскільки їх здійснено з урахуванням вимог чинного законодавства України. Посилання на ч. 1 ст. 233 ГК України щодо права суду зменшити штрафні санкції, які є надмірно великими у порівнянні із збитками кредитора є безпідставним, оскільки 3% річних та інфляційні втрати не відносяться до штрафних санкцій, таких як штраф та пеня, а носять компенсаційний характер пов`язаний із прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідачем не доведено обґрунтованість своїх заперечень щодо позову.

З урахуванням наданих доказів, які досліджені судом, обставин наведених в обґрунтування позову, вимог чинного законодавства України суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 55 000,00 грн.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до положень якої, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У позовній заяві позивачем було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які складаються із судового збору в розмірі 40 031,24 грн та 135 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

20.11.2023 позивач подав до суду клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 55 000,00 грн. Клопотання підтримано під час розгляду справи по суті.

01.03.20223 адвокат Дроботько Ольга Василівна та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМ Україна» підписали договір № 01/03 про надання правової допомоги (послуг адвоката).

Відповідно до п. 1.1 договору, адвокат за даним договором приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси Клієнта в Господарському суді Запорізької області, в господарському апеляційному суді, Верховному суді у справі про стягнення дебіторської заборгованості з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 договору, за послуги, що надаються адвокатом відповідно до умов даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі передбаченому актом виконаних робіт, що є невід`ємним додатком до даного договору.

Витрати адвоката, понесені останнім або його представником у зв`язку із виконанням доручень клієнта (поїздки, відрядження, оплати державного мита та інші витрати) оплачуються клієнтом не пізніше наступного дня згідно із виставленого адвокатом рахунку.

На виконання умов договору, адвокатом Дроботько Ольгою Василівною надано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.11.2023 із зазначенням наданої правової допомоги, а саме:

- складення позовної заяви про стягнення заборгованості, в тому числі: збір доказів; вивчення судової практики; складення розрахунку заборгованості з 3% річних, інфляційних втрат; формування позовної заяви з додатками; направлення позову до суду та стороні у справі, кількість годин 11, ціна за годину 2500,00 грн, разом 27 500,00 грн;

- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву у справі, вивчення судової практики стосовно складення документів російською мовою, відправлення відповіді на відзив відповідачу та направлення до суду, кількість голин 9, ціна за годину 2500,00 грн, разом 7500,00 грн;

Участь у судових засіданнях в т.ч.: підготовка та направлення клопотання про слухання справи в режимі відеоконференції, налаштування обладнання, час очікування на судові засідання, кількість голин 2, ціна за годину 2500,00 грн, разом 5000,00 грн, усього за 22 години сума 55 000,00 грн.

Також до матеріалів справи надано наступні документи: копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1294516 від 25.06.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1433 від 24.02.2000.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022 наведені також такі правові висновки.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Проаналізувавши акт виконаних робіт, суд дійшов висновку до неспівмірності заявлених витрат та наданих послуг, зважаючи на те, що справа не є складною, беручи до уваги ціну позову та невеликий обсяг матеріалів у справі, простий розрахунок ціни позову, кількість підготовлених процесуальних документів, враховуючи зміст виконаних адвокатом робіт та наданих послуг під час розгляду даної справи, а також те, що такі види послуг як формування позовної заяви з додатками, направлення позову та відзиву, налаштування обладнання для проведення відео конференції не відноситься до виду професійної правничої допомоги, суд вважає обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову та вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають присудженню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 42 595,52 грн.

Додатково з приводу заперечень відповідача щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ГПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.

Договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках:

1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правничої допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правничу допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правничої допомоги.

Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача, оскільки договір про надання правової допомоги (послуг адвоката) № 01/03 від 01.03.2023 містить умови щодо порядку обчислення гонорару адвокату п. 5.1 договору. Відтак сторони домовились щодо усіх істотних умов договору у т.ч. з приводу ціни договору.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73-80, 123, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (вул. Північне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69008, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ Україна» (бульвар Чоколівський буд. 42А, офіс 135, м. Київ, 03087, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 38855464) суму основного боргу в розмірі 1 780 964,85 грн (один мільйон сімсот вісімдесят тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні 85 коп.), пеню в розмірі 142 218,15 грн (сто сорок дві тисячі двісті вісімнадцять гривень 15 коп.), 3% річних у розмірі 73 781,05 грн (сімдесят три тисячі сімсот вісімдесят одна гривня 05 коп.), інфляційні втрати у розмірі 367 279,66 грн (триста шістдесят сім тисяч двісті сімдесят дев`ять гривень 66 коп.). Видати наказ.

Закрити провадження у справі за відсутності предмета спору в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 161 906,00 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (вул. Північне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69008, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ Україна» (бульвар Чоколівський буд. 42А, офіс 135, м. Київ, 03087, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 38855464) судовий збір у розмірі 37 892,25 грн (тридцять сім тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 25 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 42 595,52 грн (сорок дві тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 52 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2023 року.

Суддя І. С. Горохов