Ухвала

від 12.12.2023 по справі 910/13557/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВА

УХВАЛА

м. Київ

12.12.2023Справа № 910/13557/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши заява представника товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» про розподіл судових витрат за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" на дії державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у справі №910/13557/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родень-М» (вул. Благовісна, буд. 299, кв. 132, м. Черкаси, 18002) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМРЕАКТИВ СТАНДАРТ» (просп. Маяковського, буд. 68, оф. 233, м. Київ, 02232) про стягнення заборгованості у розмірі 22756,10 грн.,

Представники учасників справи в судове засідання не прибули.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/13557/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родень-М» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМРЕАКТИВ СТАНДАРТ» про стягнення заборгованості у розмірі 22756,10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 вказаний позов задоволено повністю.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 року (повний текст рішення складено 03.12.2019 року), яке набрало законної сили 24.12.2019 року, видано наказ - 02.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" про заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником у господарській справі №910/13557/19 задоволено у повному обсязі та замінено сторону (стягувача) у справі №910/13557/19 під час примусового виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2019 року по справі №910/13557/19, яке набрало законної сили, та наказу Господарського суду міста Києва від 02 березня 2020 року по справі №910/13557/19, виданого на примусове виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2019 року по справі №910/13557/19 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Родень-М" (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 299, кв. 132, код ЄДРПОУ 14196320) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40. оф. 315: кол ЄДРПОУ 38039872).

06.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" на дії державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" на дії державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) до розгляду та призначено розгляд скарги на 21.11.23 о 10:45 год.

Судове засідання, призначене на 21.11.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Демидова В.О. у відпустці та ухвалою суду від 22.11.2023 розгляд скарги повторно призначено на 27.11.23 о 15:55 год.

Ухвалою суду від 27.11.2023 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у справі № 910/13557/19 - задоволено повністю.

28.11.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла заява про покладення на Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2023 призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 12.12.2023 о 12:55 год. Явку представників учасників судового процесу у судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Представники стягувача (заявника), боржника та державного виконавця у судове засідання 12.12.2023 року не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, за приписами ст.244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

В судовому засіданні 12.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду.

Дослідивши заяву стягувача (заявника) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного обгрунтованого висновку.

Розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, регулюється спеціальною нормою процесуального закону, а саме статтею 344 Господарського процесуального кодексу України.

Так, означеною нормою передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Як вбачається із матеріалів справи, у скарзі на дії державного виконавця Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" зазначило про подання доказів понесення витрат на правову допомогу в порядку та строки, передбачені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно із частиною 9 статті 240 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 року в справі № 911/132/14.

При постановленні ухвали господарського суду міста Києва від 27.11.2023 року в справі № 910/13557/19 судом не було здійснено розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, оскільки представник стягувача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після постановлення ухвали у даній справі в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне постановити додаткову ухвалу.

За змістом частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

При цьому, за приписами статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Як вбачається з поданої заяви, стягувач просить покласти на Деснянський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 100,00 грн.

За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу стягувачем було надано:

- копію Договору №01-11-2023/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.11.2023 (далі - Договір про надання правової допомоги), укладений між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (замовник) і адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем (виконавець, адвокат).

- Акт прийому - передачі документів від 01.11.2023, згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв документи для виконання умов Договору про надання правової допомоги;

- Акт здачі - приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.11.2023 із переліком та вартістю виконаних робіт та наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги на загальну суму 11 100,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009.

Судом встановлено, що 01.11.2023 між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (замовник) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавець) укладено Договір №01-11-2023/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) (далі - Договір або Договір №01-11-2023/1 від 01.11.2023).

Відповідно до п. 1.1 Договору, виконавець зобов`язується надати Замовнику правову допомогу правовідносин між Замовником, ТОВ «ХІМРЕАКТИВ СТАНДАРТ» (ідентифікаційний код Деснянським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), котрі виникли під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02 березня 2020 року по справі №910/13557/19, виданого на примусове виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2019 року по справі №910/13557/19, котре набрало законної сили, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обгрунтованого вжиття заходів Деснянським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), направлених на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02 березня 2020 року по справі №910/13557/19, виданого на примусове виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2019 року по справі №910/13557/19, котре набрало законної сили, та стягнення із Боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені Замовника до Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) різного роду клопотань та/або заяв із врахуванням Закону України "Про виконавче провадження", підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на дії та/або бездіяльність державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02 березня 2020 року по справі №910/13557/19, виданого на примусове виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2019 року по справі №910/13557/19, котре набрало законної сили, при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів Замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків Виконавця за даним договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Згідно з п. 3.1 Договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим Договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи з того, що вартість 1 години роботи виконавця складає 1 400,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1 Договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу адвокатських послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону. Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить:

- ознайомлення з матеріалами справи, отриманими в суді - 1500,00 грн;

- судові засідання - 2 000,00 грн за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 2 500,00 грн).

- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складення процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду, інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 1 400,00 грн/година.

- витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.

Згідно з п. 3.2 Договору замовник повинен здійснити сплату грошових коштів (виконання грошового зобов`язання) наступним чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг, оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення суду за результатами завершення розгляду судом справи №910/13557/19 за скаргою Замовника на дії та\або бездіяльність державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02 березня 2020 року по справі №910/13557/19, виданого на примусове виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2019 року по справі №910/13557/19, котре набрало законної сили.

Відповідно до п. 3.8 Договору сторони погодили та визначили, що розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника у відповідності до пункту 1.1, 2.1 Договору) визначається на рівні до двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

28.11.2023 сторонами Договору складено та підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) (далі - Акт), в якому зазначено, що відповідно до вказаного Договору виконавцем були надані замовнику наступні послуги:

- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих. №05-2/11 від 05.11.2023 (4 години);

- участь у судовому засіданні, котре відбулось 27.11.2023 року, у справі №910/13557/19 за скаргою вих. №05-2/11 від 05.11.2023, із врахуванням витрат часу на прибуття до суду для участі у судовому засіданні, а також надання пояснення, підтримання процесуальної та правової позиції, тощо - 2 500,00 грн;

- додаткова оплата (гонорар "успіху") адвоката на підставі пункту 3.8 Договору у зв`язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі 910/13557/19 за скаргою вих. №05-2/11 від 05.11.2023 - 3000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Акту загальна вартість вказаних послуг склала 11 100,00 грн.

У п. 3 Акту визначено, що замовник, на підставі пункту 3.2 Договору, 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт, визначених у пункті 2 даного Акту, зобов`язується сплатити протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами завершення розгляду судом справи 910/13557/19 за скаргою вих. №05-2/11 від 05.11.2023 (ухвали Господарського суду міста Києва по справі №910/13557/19 від 28.11.2023 - до 27.12.2023 року).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Водночас, суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" не є обґрунтованою та не є пропорційною до предмета спору, її розмір не є необхідним, неминучим та розумним.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2022 року в справі № 911/2737/17 та від 21.10.2021 року в справі № 420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Таким чином не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

В даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, суд приходить до висновку про те, що такі вимоги як стягнення "гонорару успіху" в розмірі 3000,00 грн у зв`язку із прийняттям позитивного для стягувача судового рішення у даній справі, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Аналогічний правовий висновок щодо стягнення "гонорару успіху" у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на користь стягувача (заявника) з Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) підлягають стягненню витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 234, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО - ТАЙС" про розподіл судових витрат у справі № 910/13557/19 задовольнити частково.

2. Стягнути з Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) (02232, місто Київ, вулиця Оноре де Бальзака, будинок 64; код ЄДРПОУ 34972294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315, код ЄДРПОУ 38039872) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

3. У задоволенні іншої частини відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Дата складення та підписання повного тексту ухвали 14.12.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ