Рішення

від 14.12.2023 по справі 910/8548/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 910/8548/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гранд Лайф №1"

08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Григорія Сковороди, будинок 1, код ЄДРПОУ 39091645

до Акціонерного товариства "Сенс Банк"

03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100, код ЄДРПОУ 23494714

про стягнення заборгованості

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява (вх. №8548/23 від 10.07.2023) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гранд Лайф №1" до Акціонерного товариства "Сенс Банк" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 матеріали позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гранд Лайф №1" до Акціонерного товариства "Сенс Банк" про стягнення заборгованості передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Через канцелярію Господарського суду Київської області (вх. №1096/23 від 10.07.2023) надійшли матеріали позовної заяви №910/8548/23.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати внесків за утримання будинку та прибудинкової території.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/8548/23, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлені строки подання учасниками справи заяв по суті справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №15439/23 від 11.08.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №16235/23 від 25.08.2023).

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Відповідно до статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гранд Лайф №1" (далі позивач), затвердженого протоколом загальних зборів позивача №29 від 30.05.2021, позивач створений власниками квартир - співвласниками багатоквартирного будинку №1 по вулиці Григорія Сковороди в місті Ірпінь відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» 24.11.2021 зареєстроване право власності на квартиру №28 за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Григорія Сковороди, будинок 1.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» змінило найменування на Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі відповідач).

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що рішенням загальних зборів співвласників позивача, що оформлене протоколом загальних зборів позивача №29 від 30.05.2021, затверджений кошторис на 2021-2023 роки, відповідно до якого розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території становить 15,20 грн./кв.м від площі квартири щомісячно для квартир 2-16 поверхів, а утримання обладнання дахової котельні та щорічна підготовка до опалювального сезону - 1,80 грн. за 1 м кв. опалювальної площі квартири для всіх квартир в якості абонентської плати за опалення.

Окрім цього, позивач зауважує, що ним як колективним споживачем укладені договори з виконавцями надання житлово-комунальних послуг, копії яких додані до позовної заяви.

Позивач відзначає, що відповідач з 24.11.2021 є власником квартири АДРЕСА_1 , а борг зі сплати внесків за утримання будинку та прибудинкової території виник у відповідача з 01.01.2022, тобто, після набуття права власності на квартиру.

Також позивач наголошує, що відповідно до пункту 5.13. його статуту рішення загальних зборів оприлюднюються в місцях загального користування будинку і, відповідно, в таких місцях, а саме: у вестибюлі першого поверху та в ліфтах було оприлюднене рішення загальних зборів №29 від 30.05.2021. Позивач окремо наголошує, що відповідач з 24.11.2021, а саме з цієї дати відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , не звертався до позивача про надання йому будь-яких копій рішень загальних зборів.

Позивач зазначає, що відповідачем належним чином не виконувались зобов`язання зі своєчасної сплати належних внесків та платежів, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості по внескам за утримання будинку та прибудинкової території перед позивачем у розмірі 20147,62 грн. (за період з 01.01.2022 по 08.05.2023).

Також позивачем заявлені до стягнення 3000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу.

3. Аргументи відповідача

Відповідач не погоджується з аргументами позивача та заперечує проти задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач вважає, що довідка про стан заборгованості, яка додана до позовної заяви не є обґрунтованою. Зокрема, ця довідка містить заборгованість на утримання будинку та прибудинкової території по особовому рахунку №128. Проте, ані в позовній заяві, ані в додатках до неї не містяться відомості та обґрунтування на підставі чого саме, на думку позивача, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем стосовно даної вимоги. Також відповідач зазначає, що відсутнє рішення загальних зборів позивача щодо обов`язків відповідача зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем зі сплати внесків, крім того, відсутні будь-які докази фактичного здійснення утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідач зазначає, що жодного рішення загальних зборів у період з 06.03.2019 по поточний час уповноваженими особами позивача не оприлюднювалось, під розписку представниками відповідача не отримувались та уповноваженими особами позивача на офіційну адресу банку не надсилалось. Відповідач зауважує, що у зв`язку з цим він взагалі не був обізнаний про наявність будь-яких рішень позивача та про обов`язок сплачувати будь-які внески та їх розміри.

Окрім цього, відповідач відзначає, що він як новий власник нерухомого майна не зобов`язаний сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги. Також відповідач наголошує, що позивачем не наведено жодної правової підстави щодо питання фактичного користування новим власником відповідачем, іпотечним майном за адресою: АДРЕСА_2 .

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема: затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Частинами 2 та 3 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачається, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо наявності заборгованості та її розміру.

Відповідно до пункту 1.1. статуту позивача він створений власниками квартир - співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Згідно з пунктом 1.6. статуту позивача об`єднання може укласти договори зі сторонніми обслуговуючими організаціями чи управителем - фізичною особою для належного утримання будинку, прибудинкової території та утримання і технічного обслуговування всього обладнання, необхідного для життєдіяльності будинку. В цьому випадку Об`єднання виступає колективним замовником комунальних послуг по відношенню до організацій, з якими укладені відповідні договори.

Пунктом 2.1. статуту позивача визначено мету створення об`єднання, яка полягає у забезпеченні захисту прав співвласників, відповідно до пункту 11.1. цього статуту, та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно з пунктом 2.4. статуту позивача об`єднання, відповідно до законодавства та статуту, шляхом скликання загальних зборів, зокрема, має право встановлювати розміри та порядок сплати внесків та обов`язкових платежів на обслуговування і ремонт спільного майна, на опалення, утримання будинку та прибудинкової території, а також відрахувань до резервних фондів.

Рішенням загальних зборів співвласників позивача, оформлених протоколом загальних зборів позивача №29 від 15.05.2021, затверджений кошторис на 2021-2023 роки, відповідно до якого розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території становить 15,20 грн./кв.м від площі квартири щомісячно для квартир 2-16 поверхів, а утримання обладнання дахової котельні та щорічна підготовка до опалювального сезону - 1,80 грн. за 1 м кв. опалювальної площі квартири для всіх квартир в якості абонентської плати за опалення.

Суд зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. У статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», зокрема зазначається, що співвласник зобов`язаний своєчасно i в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

За змістом частин 1-3 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямих норм статті 322 Цивільного кодексу України та Законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 у справах № 910/13128/17, № 910/11312/17, від 02.09.2020 у справі № 906/884/19.

Як зазначалось судом вище, розмір внесків за утримання будинку та прибудинкової території та абонентської плати за опалення встановили загальні збори співвласників позивача 15.05.2021.

Суд зауважує, що відповідно до наявного у матеріалах справи додатку №1 до протоколу загальних зборів позивача №29 від 15.05.2021, в якому зазначається поіменний список співвласників, які голосували по питанню про затвердження вищезазначених розмірів внесків та платежів, власник квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 проголосував - «за».

У матеріалах справи відсутні докази оскарження та скасування вказаного вище рішення загальних зборів співвласників позивача від 15.05.2021, а тому це рішення є чинним та таким, що підлягає виконанню як самим об`єднанням, так і співвласниками будинку, зокрема, відповідачем щодо своєчасної та повної оплати спірних внесків.

Отже, у відповідача як у співвласника багатоквартирного будинку відповідно до положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та безпосередньо рішень загальних зборів від 15.05.2021 і статуту позивача виник обов`язок зі сплати внесків за утримання будинку і прибудинкової території та абонентської плати за опалення, в тому числі, у заявлений позивачем період з 01.01.2022 по 08.05.2023, всього на суму 20147,62 грн. - пропорційно до площі, належної йому квартири.

Суд окремо зауважує, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , було визнано за відповідачем рішенням Ірпінського районного суду Київської області від 07.06.2021 у справі №720/355/18. У той же час, державну реєстрацію права власності на дану квартиру здійснено 24.11.2021. Слід зазначити, що визначений позивачем період, за який утворилась заборгованість зі сплати внесків за утримання будинку та прибудинкової території розпочинається 01.01.2022, тобто, вже після набуття відповідачем права власності на вищезазначену квартиру.

Суд відзначає, що згідно з пунктом 5.13 статуту позивача рішення загальних зборів оприлюднюються в місцях загального користування будинку. Оскільки на час оформлення рішення загальних зборів від 15.05.2021 протоколом №29 відповідач ще не був власником вищезазначеної квартири, то, відповідно, він й не мав можливості ознайомитись з текстом рішення в місцях загального користування будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

У той же час, суд зазначає, що відповідач як співвласник будинку не був позбавлений права ознайомитись з відповідним рішенням загальних зборів співвласників позивача, оформлених протоколом загальних зборів позивача №29 від 15.05.2021, чи з будь-яким іншим рішенням загальних зборів позивача, що, у свою чергу, корелюється зі змістом пункту 5.14. статуту позивача, відповідно до якого співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них фотокопії та виписки, а також з вищевказаним обов`язком відповідача з утримання будинку шляхом сплати внесків за утримання будинку і прибудинкової території та абонентської плати за опалення в силу прямих норм статті 322 Цивільного кодексу України та Законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує, що покладає на власника обов`язок нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна та, відповідно, відповідач був зобов`язаний дізнатись про обсяг зобов`язань з утримання майна, що для нього встановлені.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення 20147,62 грн. заборгованості з внесків за утримання будинку та прибудинкової території.

5.2. Щодо відшкодування витрат позивача на правову допомогу.

Позивачем долучена до позовної заяви копія договору про надання правничої (правової) допомоги №6 від 10.02.2021 з додатковими угодами, що укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Канюка Ярослава». Також ним долучена копія акту передачі-приймання наданих послуг №6 від 23.05.2023 на суму 3000,00 грн., рахунок №6 від 23.05.2023 на суму 3000,00 грн. та платіжну інструкцію №1472 від 23.05.2023 про оплату 3000,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №686/28627/18 зазначено таке: «Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики). Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.».

Також у даній постанові зазначається: «Також Верховний Суд враховує практику та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18) (офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf). Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 4.1. договору про надання правничої (правової) допомоги №6 від 10.02.2021, в редакції додаткової угоди №2 від 09.02.2023 визначається, що за підготовку позовної заяви клієнт сплачує адвокатському бюро плату в розмірі від 3000,00 грн.

Відповідно до акту передачі-приймання наданих послуг №6 від 23.05.2023 Адвокатське бюро «Канюка Ярослава» надало позивачу послуги з підготовки позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості з АТ «Сенс Банк» на суму 3000,00 грн. Платіжне доручення №1472 від 23.05.2023 підтверджує, що позивач фактично сплатив 3000,00 грн. Адвокатському бюро «Канюка Ярослава» за вищезазначеним актом передачі-приймання наданих послуг.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що заявлена сума на відшкодування правової допомоги не є завищеною, є обґрунтованою, співмірною зі складністю справи та, відповідно, підлягає відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається 3000,00 грн. витрат позивача на правову допомогу.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гранд Лайф №1" до Акціонерного товариства "Сенс Банк" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Сенс Банк" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100, код ЄДРПОУ 23494714) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гранд Лайф №1" (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Григорія Сковороди, будинок 1, код ЄДРПОУ 39091645) 20147,62 грн. (двадцять тисяч сто сорок сім гривень шістдесят дві копійки) заборгованості з внесків за утримання будинку та прибудинкової території, 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) витрат зі сплати судового збору та 3000,00 грн. (три тисячі гривень) відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 14.12.2023.

Суддя С.О. Саванчук