Рішення

від 20.06.2023 по справі 911/165/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/165/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрзооветпромпостач"

08030, Київська область, Макарівський район, село Плахтянка, вулиця Кавказька, будинок 4, код ЄДРПОУ 37051349

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика"

07526, Київська область, Броварський район, село Морозівка, вулиця Садова, будинок 9, код ЄДРПОУ 33889787

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача: Верходанов О.А., паспорт серії НОМЕР_1 від 31.08.2000, виписка з Єдиного держаного реєстру підприємств і організацій України;

відповідача: не з`явився;

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №159/22 від 16.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрзооветпромпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору №84/22 від 25.05.2022.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2023 відкрито провадження у справі №911/165/23 за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання суду на 21.02.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №3382/23 від 21.02.2023) про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 21.02.2023 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали Господарського суду Київської області від 21.02.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2023 заяву позивача (вх. №3382/23 від 21.02.2023) про зменшення розміру позовних вимог задоволено, підготовче засідання відкладено на 28.03.2023.

Під час виготовлення повного тексту ухвали Господарського суду Київської області від 21.02.2023 судом встановлено, що у резолютивній частині скороченої ухвали Господарського суду Київської області від 21.02.2023 судом допущено описку, а саме: помилково зазначено номер справи 911/163/23, замість вірного - 911/165/23.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2023 внесено виправлення до пунктів 2 та 3 резолютивної частини скороченої ухвали Господарського суду Київської області від 21.02.2023 у справі №911/165/23 та замінено у вказаних пунктах номер справи з помилкового: « 911/163/23» на вірний - « 911/165/23».

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №5838/23 від 27.03.2023) про зменшення розміру позовних вимог.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. №5888/23 від 27.03.2023) про перенесення розгляду справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. №5889/23 від 27.03.2023) про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 28.03.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений поштовим зв`язком.

Представник позивача підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. №5838/23 від 28.03.2023).

Суд встановив, що зменшення розміру позовних вимог обгрунтоване повною сплатою відповідачем основної заборгованості, відтак, позовні вимоги зменшуються до стягнення 57158,37 грн. пені, 28628,10 грн. штрафу, 3429,51 грн. 3 % річних та 12072,91 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку із тим, що вищезазначена заява відповідає вимогам статті 46 Господарського процесуального кодексу України та підписана Верходановим Олександром Аркадійовичем, право якого на вчинення таких процесуальних дій від імені позивача підтверджується пунктом 14.11.3. Статуту позивача та випискою з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, суд дійшов висновку, що заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №5838/23 від 28.03.2023) підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.03.2023 підготовче засідання відкладено на 25.04.2023.

У судове засідання 25.04.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені поштовим зв`язком.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2023 підготовче засідання відкладено на 16.05.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №9421/23 від 15.05.2023) про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 16.05.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені поштовим зв`язком.

Судом враховане, що обидві сторони повідомлені про судові засідання та про встановлені судом строки подання заяв по суті справи належним чином, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання, строк підготовчого провадження у справі спливає.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.06.2023.

У судове засідання 20.06.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся судом поштовим зв`язком, станом на час судового засідання, ухвала суду не отримана ним у поштовому відділенні.

У судовому засіданні 20.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрзооветпромпостач" (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика" (далі відповідач) укладено договір №84/22 від 25.05.2022.

Відповідно до умов договору №84/22 від 25.05.2022 продавець (позивач), зобов`язується продати та відвантажити погодженими партіями продукцію - премікси, бленди, БМВД, готові комбікорми, кормові добавки у власність покупця (відповідач), а покупець зобов`язується приймати товар і сплачувати за нього визначену грошову суму (ціну товару). Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в додатках, специфікаціях, видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 2.5. договору №84/22 від 25.05.2022 товар вважається доставленим з моменту підписання сторонами видаткової накладної на відповідну партію товару. Відповідно до пункту 10.3. договору №84/22 від 25.05.2022 товар вважається переданим покупцю при підписанні його представником видаткової або товарно-транспортної накладної покупцем про отримання товару. Згідно з пунктом 10.4. договору №84/22 від 25.05.2022 датою отримання товару покупцем вважається дата підписання видаткової або товарно-транспортної накладної.

Відповідно до пункту 3.2. договору №84/22 від 25.05.2022, умови оплати товару такі: перша поставка - 100% попередня оплата; всі наступні поставки - 50% попередня оплата та решта 50% на умовах відстрочення платежу не більше 14 календарних днів з дати поставки.

За договором №84/22 від 25.05.2022 поставлено товар всього на суму 392376,00 грн. за такими видатковими накладними: №1579 від 01.09.2022 на суму 147816,00 грн.; №1641 від 08.09.2022 на суму 122280,00 грн.; №1771 від 21.09.2022 на суму 122280,00 грн.

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором №84/22 від 25.05.2022 він виконав у повному обсязі і поставив відповідачу товар за відповідними видатковими накладними, в яких зазначається найменування, асортимент, кількість та ціна товару.

Позивач відзначає, що відповідач порушив умови договору №84/22 від 25.05.2022 в частині оплати за отриманий ним товар у встановлені строки, а за поставлені товари відповідач розрахувався не в повному обсязі.

На момент подання позову заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу становила 375226,50 грн.

Позивачем також заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 3429,51 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12072,91 грн.

Позивач окремо відзначає, що згідно з пунктом 4.7. договору №84/22 від 25.05.2022 у разі прострочення оплати за отриманий товар понад 60 календарних днів покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов`язання за цим договором, а також штраф в розмірі 0,5% від вартості поставленої партії товару за кожен день прострочення виконання зобов`язання за цим договором.

Відповідно до пункту 4.7. договору №84/22 від 25.05.2022 позивачем нарахована пеня у розмірі 57158,37 грн.

Сума штрафу, що може бути нарахований відповідно до пункту 4.7. договору №84/22 від 25.05.2022 становить 208628,10 грн. У той же час, позивач відзначає, що такий розмір штрафних санкцій є неспівмірним із розміром основної заборгованості відповідача, тож позивач вважає за необхідне зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій. А саме: позивач, на етапі подання позовної заяви, зменшує розмір нарахованого штрафу на 180000,00 грн. до розміру 28628,10 грн., залишаючи за собою право збільшення розміру позовних вимог під час розгляду справи згідно з господарським процесуальним законодавством України.

Позивач визначив такий період нарахувань 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу: для видаткової накладної №1579 від 01.09.2022 з 16.09.2022 по 13.01.2023; для видаткової накладної №1641 від 08.09.2022 з 23.09.2022 по 13.01.2023; для видаткової накладної №1771 від 21.09.2022 з 06.10.2022 по 13.01.2023.

Під час підготовчого провадження, у зв`язку з фактичною сплатою відповідачем суми основного боргу, позивачем зменшений на сплачену суму розмір позовних вимог та залишені вимоги щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.

3. Аргументи відповідача

Відповідач своїх аргументів щодо суті спору та розміру сум, що заявлені позивачем до стягнення, не надав.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. №5888/23 від 27.03.2023) про перенесення розгляду справи, в якому він зазначає про сплату основної суми боргу та клопоче про надання часу для узгодження з позивачем правової позиції щодо примирення сторін.

Також через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. №5889/23 від 27.03.2023) про долучення документів до матеріалів справи, а саме: платіжних інструкцій про оплату основної суми боргу.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

У статті 265 Господарського кодексу України зазначається таке: « 1. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. 2. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. 3. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. 4. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. 5. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. 6. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.».

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки товару та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо відсутності відповідача на судових засіданнях при розгляді справи по суті.

Суд зазначає, що відповідачем отримувались ухвали Господарського суду Київської області, які направлялись йому рекомендованими листами, їх отримання ним, зокрема, підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №0103283103742 та №0103283615921.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідачем на стадії підготовчого провадження подавались клопотання про перенесення розгляду справи та про долучення документів, а це свідчить про його обізнаність щодо наявності судового провадження.

Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21), зокрема, зазначається таке: «46.16 Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. 46.17 Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.89). 46.18 Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. 46.19 Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. 46.20 Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. 46.21 Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд. 46.22 Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 560/5541/20.».

Таким чином, відповідач обізнаний про наявність судового провадження щодо нього, мав можливість дізнатись про перебіг справи, у тому числі, про час та місце судового засідання 20.06.2023, зокрема, з Єдиного державного реєстру судових рішень чи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, відповідач мав можливість для захисту своїх інтересів, а суд, у свою чергу, здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

5.2. Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).

Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Згідно з пунктом 10.4. договору №84/22 від 25.05.2022 датою отримання товару покупцем вважається дата підписання видаткової або товарно-транспортної накладної.

Відповідно до пункту 3.2. договору №84/22 від 25.05.2022, умови оплати товару такі: перша поставка - 100% попередня оплата; всі наступні поставки - 50% попередня оплата та решта 50% на умовах відстрочення платежу не більше 14 календарних днів з дати поставки.

Суд зауважує, що після подання позовної заяви відповідач повністю сплатив суму основного боргу на яку позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, врахувавши дати підписання видаткових накладних і пункти 10.4. та 3.2. договору №84/22 від 25.05.2022, який повністю співпадає із заявленим позивачем, у тому числі, підтверджуються періоди прострочення сплати основного зобов`язання та арифметичний розрахунок позовних вимог, які відповідно становлять: інфляційні втрати 12072,91 грн.; 3% річних 3429,51 грн.

5.3. Щодо нарахування пені та штрафу.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4.7. договору №84/22 від 25.05.2022 у разі прострочення оплати за отриманий товар понад 60 календарних днів покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов`язання за цим договором, а також штраф в розмірі 0,5% від вартості поставленої партії товару за кожен день прострочення виконання зобов`язання за цим договором.

Суд зауважує, що у статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, що набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 Цивільного кодексу України визначається, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також в юриспруденції широко застосовується принцип "pacta sunt servanda" або у перекладі з латини - договорів необхідно дотримуватись. Так наприклад, статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Підписаними договорами підтверджується, що при укладенні договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, включаючи предмет, ціну, відповідальність сторін тощо.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що погоджена позивачем та відповідачем у договорі №84/22 від 25.05.2022 відповідальність покупця за несвоєчасну оплату за отриманий товар, викладена в пункті 4.7. є однозначною та не потребує додаткового тлумачення.

Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Частиною 4 даної статті визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, подав на розгляд суду декілька клопотань, але, у той же час, не надав своїх доводів чи заперечень щодо нарахованих позивачем сум пені та штрафу.

Позивачем долучений до позовної заяви розрахунок пені та штрафу, що зроблений з урахуванням пункту 4.7. договору №84/22 від 25.05.2022.

Суд здійснив власний розрахунок пені, який повністю співпадає із заявленим позивачем та становить 57158,37 грн. Також судом здійснений власний розрахунок штрафу, який повністю співпадає із заявленими позивачем та становить 208628,10 грн. У той же час, судом враховано, що позивач самостійно зменшив розмір штрафу, заявленого до стягнення з відповідача, у зв`язку із неспівмірністю розміру штрафу з розміром основної заборгованості - до 28628,10 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення пені та штрафу у повному обсязі.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що зменшення розміру позивачем позовних вимог обумовлене сплатою відповідачем спірної заборгованості після відкриття провадження у справі та висновки суду про дійсне порушення строків оплат за умовами договору між сторонами, що покладено в основу висновків про наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, судовий збір покладається на відповідача у повному розмірі.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов (вх. №159/22 від 16.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрзооветпромпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика" (07526, Київська область, Броварський район, село Морозівка, вулиця Садова, будинок 9, код ЄДРПОУ 33889787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрзооветпромпостач" (08030, Київська область, Макарівський район, село Плахтянка, вулиця Кавказька, будинок 4, код ЄДРПОУ 37051349) 57158,37 грн. (п`ятдесят сім тисяч сто п`ятдесят вісім гривень тридцять сім копійок) пені, 28628,10 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять вісім гривень десять копійок) штрафу, 3429,51 грн. (три тисячі чотириста двадцять дев`ять гривень п`ятдесят одна копійка) 3 % річних, 12072,91 грн. (дванадцять тисяч сімдесят дві гривні дев`яносто одна копійка) інфляційних втрат та 7147,73 грн. (сім тисяч сто сорок сім гривень сімдесят три копійки) судового збору за подання позову.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 14.12.2023.

Суддя С.О. Саванчук