Рішення

від 22.11.2023 по справі 911/1084/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/1084/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк»

до Громадської організації «Нагодуй голодних»

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Мануфактурний двір»

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом його звільнення

Учасники судового процесу:

від позивача: Тавлуй О.М.;

від відповідача: Бороденко О.А.;

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Громадської організації «Нагодуй голодних» про усунення перешкод в користуванні майном шляхом його звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неможливість користування власним майном через те, що відповідач самовільно зайняв будівлю та земельну ділянку, які належать позивачу. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про усунення перешкод в користуванні майном шляхом його звільнення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2023 у справі № 911/1084/23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив; призначено підготовче засідання у справі на 10.05.2023.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.04.2023 була направлена судом на офіційну електронну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 911/1084/23 від 18.04.2023 в електронному вигляді була доставлена на електронну адресу Громадської організації «Нагодуй голодних» 25.04.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, копія якої наявна в матеріалах справи.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.04.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Вітчизняна, буд. 2-А, с. Рогозів, Бориспільський район, Київська обл., 08351.

Однак зазначене поштове відправлення повернулося на адресу суду із відміткою працівника поштової установи «адресат відмовився», що підтверджується рекомендованим повідомлення, наявним у матеріалах справи.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 2, 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи судом, про дату та час призначеного підготовчого засідання у справі.

10.05.2023 у підготовче засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час засідання був повідомлений належним чином.

Суд у підготовчому засіданні 10.05.2023 з`ясував у представника позивача питання щодо наявності правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно та земельну ділянку; представник позивача надав усні пояснення щодо поставленого судом перед ним питання. Суд протокольно зобов`язав представника позивача подати до суду в наступне засідання відповідні правовстановлюючі документи на спірне нерухоме майно та земельну ділянку. Ухвалою суду від 10.05.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 14.06.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час призначеного засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 10.05.2023 та направлено останню на електронну адресу відповідача.

14.06.2023 до суду від позивача надійшов лист щодо надання правовстановлюючих документів на виконання вимог суду.

14.06.2023 у підготовче засідання прибув представник позивача; представник відповідача у підготовче засідання повторно не з`явився, про дату та час засідання був повідомлений належним чином. У підготовчому засіданні 14.06.2023 судом вирішено відкласти підготовче засідання на 13.07.2023, про що зазначено в протоколі судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час призначеного засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 14.06.2023 та направлено останню на електронну адресу відповідача.

13.07.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у справі № 911/1084/23.

13.07.2023 у підготовче засідання прибув представник позивача; представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату та час засідання був повідомлений належним чином. У підготовчому засіданні 13.07.2023 судом, з огляду на клопотання відповідача про відкладення судового засідання, вирішено відкласти підготовче засідання на 02.08.2023, про що зазначено в протоколі судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час призначеного засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 13.07.2023 та направлено останню на електронну адресу відповідача.

02.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а також відповідачем подано до суду клопотання про залучення до справи третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Мануфактурний двір».

02.08.2023 у підготовче засідання прибув представник відповідача та надав усні пояснення по справі; суд протокольно прийняв відзив відповідача до розгляду та долучив його до матеріалів справи; представник позивача в підготовче засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Суд повідомив представника відповідача, що питання про залучення до участі у справі третьої особи буде вирішено судом в наступному засіданні. У підготовчому засіданні 02.08.2023 судом вирішено відкласти підготовче засідання на 07.09.2023, про що зазначено в протоколі судового засідання.

З метою повідомлення позивача про дату та час призначеного засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 13.07.2023 та направлено останню на електронну адресу позивача.

14.08.2023 до суду від позивача надійшли заперечення на відзив.

07.09.2023 у підготовче засідання прибули представники сторін та надали свої пояснення щодо предмету спору та клопотання відповідача про залучення до справи третьої особи. Представник відповідача надав усні пояснення щодо раніше поданого клопотання про залучення до справи третьої особи з посиланням на існування між відповідачем та ТОВ «Мануфактурний двір» договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 від 27.06.2019. У свою чергу позивач проти залучення третьої особи заперечував, зазначаючи, що ТОВ «Мануфактурний двір» станом на дату укладення договору, на який посилається відповідач, не був власником спірного нерухомого майна, у зв`язку із чим, на думку позивача, рішення суду по даній справи не може вплинути на права та обов`язки ТОВ «Мануфактурний двір».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1084/23 на 27.09.2023. Клопотання ГО «Нагодуй голодних» про залучення до справи третьої особи задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «Мануфактурний двір». Зобов`язано позивача надіслати на адресу третьої особи позовну заяву з доданими до неї документами; докази направлення надати до суду. Повідомлено третю особу про її право подати письмові пояснення щодо позову.

Ухвала Господарського суду Київської області від 07.09.2023 у справі № 911/1084/23 про залучення третьої особи була направлена ТОВ «Мануфактурний двір» на його адресу-місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Вітчизняна, буд. 2А, с. Рогозів, Бориспільський район, Київська обл., 08351. Зазначене поштове відправлення повернулося на адресу суду із відміткою працівника поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується рекомендованим повідомлення, наявним у матеріалах справи. Однак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою, вважається днем вручення ТОВ «Мануфактурний двір» ухвали суду про залучення його до участі у справі в якості третьої особи.

27.09.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у справі № 911/1084/23.

27.09.2023 до суду від позивача надійшли докази направлення позовної заяви з доданими до неї документа третій особі на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2023.

27.09.2023 у підготовче засідання прибув представник позивача; представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату та час засідання був повідомлений належним чином, однак подав до суду клопотання про відкладення. Суд з`ясував думку представника позивача щодо відкладення підготовчого засідання, представник позивача не заперечував. У підготовчому засіданні 27.09.2023 судом вирішено відкласти підготовче засідання на 12.10.2023, про що зазначено в протоколі судового засідання.

12.10.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення по справі.

12.10.2023 у підготовче засідання прибули представники сторін та надали пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/1084/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2023.

16.11.2023 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

16.11.2023 в судове засідання прибули представники сторін; суд повідомив представників сторін, що до суду від відповідача надійшло заперечення по справі та заява про застосування строків позовної давності; суд протокольно прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи заперечення відповідача та зазначену заяву.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору та повідомив суд та представника позивача, що станом на дату розгляду справи ГО «Нагодуй голодних» звільнено спірне нерухоме майно та земельну ділянку.

В судому засіданні 16.11.2023 представник позивача усно клопотав про відкладення розгляду справи з метою перевірки повідомленої відповідачем інформації.

В судовому засіданні 16.11.2023 суд, з огляду на усні пояснення представників сторін по суті спору, протокольно задовольнив усне клопотання представника позивача про відкладення та відклав розгляд справи на 22.11.2023, про що зазначено в протоколі судового засідання.

21.11.2023 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо обставин звільнення ГО «Нагодуй голодних» спірного нерухомого майна та земельної ділянки.

22.11.2023 в судове засідання прибули представники сторін.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.06.2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (назву якого змінено на АТ «Сенс Банк») на підставі п. 4.5.3 Іпотечного договору, укладеного 11.02.2008 між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (права та обов`язки якого перешли до АТ «Сенс Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мануфактурний двір», в рахунок погашення заборгованості боржника Самойлова Геннадія Геннадійовича за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-12/12 від 11.02.2008, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а, та земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів. Право володіння спірною швейною фабрикою та земельною ділянкою, як зазначив позивач, підтверджується долученими до позовної заяви витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, як зазначив позивач, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, АТ «Сенс Банк» є власником спірної швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, та земельної ділянки з кадастровим номером 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що здійснюючи повноваження власника спірного нерухомого майна та земельної ділянки, позивач зустрів перешкоди у користуванні нерухомим майном, що полягало у фізичному обмежені доступу представників позивача до об`єктів нерухомого майна та у безпосередньому протиправному використанні нерухомого майна. Позивач наголошує на тому, що АТ «Сенс Банк» не укладав будь-яких договорів з відповідачем та не має інших домовленостей з ним щодо користування спірним нерухомим майном, а відповідач, у свою чергу, не звертався до банка з листами, пропозиціями, заявками щодо укладення договору оренди або щодо повідомлення про наявності діючого договору оренди чи інших законних підстав користування нерухомим майном.

Отже позивач стверджує, що відповідач без будь-якої правової підстави, без дозволу власника спірного нерухомого майна, безоплатно користується неналежним йому нерухомим майном, в результаті чого позивач, як законний власник даного нерухомого майнового комплексу, фактично позбавлений доступу до своєї власності та зазнає збитків. З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про зобов`язання ГО «Нагодуй голодних» звільнити будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходяться з адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а, та земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів.

У свою чергу відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Відповідач, відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, вважає необґрунтованим посилання позивача на користування ГО «Нагодуй голодних» спірним нерухомим майном без належних правових підстав. Оскільки, як стверджує відповідач, між ГО «Нагодуй голодних» та ТОВ «Мануфактурний двір» був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 від 27.06.2019, яке розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2-А, загальною площею 832,1 кв. м. Як зазначив відповідач, договір оренди було укладено на два роки та одинадцять місяців. Отже, два роки та одинадцять місяців з дня підписання договору оренди закінчилися 27.05.2022, а враховуючи, що від орендодавця (позивача) на адресу орендаря не надходило письмових заяв про небажання продовжувати договір, відповідно до умов пункту 7.2 договору оренди вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк тобто до 27.04.2025 року. Отже, за ствердженням відповідача, якщо до позивача перейшло право власності на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2-А, до позивача відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України перейшли права та обов`язки наймодавця за вказаним договором оренди. У відзиві на позовну заяву відповідач також стверджує, що договір оренди є чинним, відповідач користується вказаним нерухомим майном відкрито та добросовісно на підставах, що передбачені законом та договором оренди, у зв`язку із чим позовна заява позивача є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Водночас, в судових засіданнях 16.11.2023 та 22.11.2023 представник відповідача стверджував, що станом на дату розгляду справи ГО «Нагодуй голодних» не перебуває в орендованому приміщенні та звільнило орендоване приміщення, яке розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2-А, загальною площею 832,1 кв. м.

У відповідь на вищенаведені твердження відповідача позивач зазначив, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 31848943 від 20.11.2023, ГО «Нагодуй голодних» зареєстрована за адресою: вул. Вітчизняна, буд. 2-А, село Рогозів, Бориспільський район, Київська обл., 08351. Наведене, на думку позивача, свідчить про безпідставність посилань відповідача про звільнення спірного приміщення, оскільки реєстрація відповідача за вказаною адресою свідчить про те, що вказана адреса для ГО «Нагодуй голодних» є місцем ведення діяльності та/або місцем, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 22.11.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В, починаючи з 06.12.2023 до 08.12.2023 включно перебувала у відпустці, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 03.06.2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк», назву якого змінено на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі позивач), на підставі п. 4.5.3 Іпотечного договору, укладеного 11.02.2008 між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», права та обов`язки якого перешли до АТ «Сенс Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мануфактурний двір» (далі третя особа), в рахунок погашення заборгованості боржника Самойлова Геннадія Геннадійовича за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-12/12 від 11.02.2008, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а, та земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів.

Право володіння спірною швейною фабрикою та земельною ділянкою, за ствердженням позивача, підтверджується долученими до позовної заяви витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 259797274 від 03.06.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1728926632208, 03.06.2021 приватним нотаріусом Теплюк Г.М. Вишгородського районного нотаріального округу Київської області на підставі договору іпотеки від 08.05.2007, Додаткової угоди № 1 до іпотечного договору № 030.29-50/261-С від 08.05.2007, договору іпотеки від 09.10.2006, Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 030.29-51/261-С від 08.05.2007, Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-12/12 від 11.02.2008, вимоги про усунення порушень № 20-08 від 21.08.2020, довідки про причину повернення листа № 0315072569394 від 24.10.2020, Додаткової угоди № 1 від 08.05.2007, квитанції про відправлення № 0315072569416, 0315072569408, 0315072569394 від 09.10.2020, квитанції № 0315072001223, 03150720011231, 03150072001240 від 12.08.2020, лист № 0315072001240 від 05.09.2020, листа № 0315072920563, листа № 0315072569394, листа № 0315072920563, опису поданих документів від 21.08.2020, опису поданих документів від 09.10.2020, опису поданих документів від 09.10.2020, опису поданих документів від 21.08.2020, опису поданих документів від 21.08.2020, передавального акта № б/н, Протоколу № б/н, Рішення акціонера № 4/1049, Рішення акціонера № 5/2019, Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 030.29-50 190-С від 09.10.2006, додаткової угоди до договору № 030.29-50 190-С від 09.10.2006, опису поданих документів від 21.08.2020, Висновку про вартість № б/н від 28.05.2021 та Відомостей з ДЗК № 46245347 від 03.06.2021, вчинено запис про право власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк (код ЄДРПОУ 23494714) на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 га за адресою: Київська обл., Бориспільський р., с. Рогозів, вулиця Вітчизняна, земельна ділянка 2А; індексний номер 58532157, номер запису про право власності 42304757.

Також, відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 259844679 від 03.06.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1728819932208, 03.06.2021 приватним нотаріусом Теплюк Галиною Михайлівною Вишгородського районного нотаріального округу Київської області на підставі договору іпотеки № 1445 від 08.05.2007, договору іпотеки № 4893 від 09.10.2006, Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/261-С від 08.05.2007, Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-12/12 від 11.02.2008, вимоги про усунення порушень № 20-08 від 21.08.2020, довідки про причину повернення листа № 0315072569394 від 24.10.2020, Додаткової угоди № 1 від 08.05.2007, Додаткової угоди № 1 від 08.05.2007, квитанції про відправлення № 0315072569416, 0315072569408, 0315072569394 від 09.10.2020, квитанції № 0315072001223, 03150720011231, 03150072001240 від 12.08.2020, лист № 0315072001240 від 05.09.2020, листа № 0315072920563, листа № 0315072569394, листа № 0315072920563, опису поданих документів від 21.08.2020, опису поданих документів від 09.10.2020, опису поданих документів від 09.10.2020, опису поданих документів від 21.08.2020, опису поданих документів від 21.08.2020, передавального акта № б/н, Протоколу № б/н, Рішення акціонера № 4/1049, Рішення акціонера № 5/2019, Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 030.29-50 190-С від 09.10.2006, додаткової угоди до договору № 030.29-50 190-С від 09.10.2006, опису поданих документів від 21.08.2020, Висновку про вартість № б/н від 28.05.2021, Відомостей з ДЗК № 46245347 від 03.06.2021, додаткової угоди № 1 до іпотечному договору № 030.29-50/261-С № 1151 від 08.05.2007, вчинено запис про право власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк (код ЄДРПОУ 23494714) на об`єкт нерухомого майна: будівлі швейної фабрики, об`єкт житлової нерухомості: ні, загальною площею 2690,9 кв. м за адресою: Київська обл., Бориспільський р, с. Рогозів, вулиця Вітчизняна, будинок 2А, індексний номер 58535243 від 03.06.2021, номер запису про право власності 42309876 (копія витягу наявна в матеріалах справи).

Як зазначив позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мануфактурний двір», не погоджуючись з рішенням АТ «Альфа-Банк» щодо задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна, звернулось з позовною заявою про скасування рішення приватного нотаріуса та припинення права власності АТ «Альфа-Банк» на спірне нерухоме майно.

Судом встановлено, що ТОВ «Мануфактурний двір» звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до АТ «Альфа-Банк» про скасування рішень приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Теплюк Г.М. про державну реєстрацію права власності на будівлі швейної фабрики та земельну ділянку № 58535243 та № 58532157 від 03.06.2021, а також про припинення права власності АТ «Альфа-Банк» на будівлі швейної фабрики по вул. Вітчизняна, 2-а в с. Рогозів Бориспільського району та земельну ділянку площею 1,3893 га з кадастровим номером 3220886401:01:013:0008, розташовану по вул. Вітчизняна, 2-а в с. Рогозів Бориспільського району.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2022 у справі № 359/1255/22 у задоволенні позову ТОВ «Мануфактурний двір» до АТ «Альфа-Банк» про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на будівлі швейної фабрики та земельну ділянку, а також припинення права власності на ці об`єкти нерухомого майна відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням ТОВ «Мануфактурний двір» звернулося до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного суду від 27.09.2022 у справі № 359/1255/22 апеляційну скаргу ТОВ «Мануфактурний двір» залишено без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2022 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2022 у справі № 359/1255/22 касаційну скаргу ТОВ «Мануфактурний двір» залишено без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 27.09.2022 залишено без змін.

Отже станом на дату розгляду даної справи рішення приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Теплюк Г.М. про державну реєстрацію права власності на будівлі швейної фабрики та земельну ділянку № 58535243 та № 58532157 від 03.06.2021 в судовому порядку не скасовані, а право власності АТ «Альфа-Банк» на будівлі швейної фабрики по вул. Вітчизняна, 2-А в с. Рогозів Бориспільського району та земельну ділянку площею 1,3893 га з кадастровим номером 3220886401:01:013:0008, розташовану по вул. Вітчизняна, 2-А в с. Рогозів Бориспільського району, в судовому порядку не припинені.

В матеріалах справи наявна копія Статуту Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ідентифікаційний номер 23494714), затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12.08.2022 (Протокол № 2/2022, складений 18.08.2022), відповідно до п. 1.2 якого Банк створений у формі акціонерного товариства та є правонаступником: 1) усіх прав і зобов`язань Акціонерного товариства «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, який відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 28.04.2018 (Протокол 2/2018) змінив тип акціонерного товариства з публічного на приватне, а також змінив назву з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та виступав правонаступником усіх прав і зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», що був створений відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 01.06.2009 (Протокол № 3/2009), код ЄДРПОУ 23494714, та виступав правонаступником усіх прав і зобов`язань Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», що був створений відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів віл 27.10.2000 (Протокол № 3/2000), який виступав правонаступником усіх прав і зобов`язань Акціонерного Комерційного Банку «Київський інвестиційний банк», що був створений відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 22.07.1997 (Протокол № 1), що виступав правонаступником усіх прав і зобов`язань товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного Банку «Київінвестбанк», створеного за рішенням зборів учасників від 21.11.1995, який у свою чергу виступав правонаступником усіх прав і зобов`язань товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного Банку споживчої кооперації «Віто», створеного відповідно до установчого договору від 18.11.1992 і зареєстрованого Національним банком України 24.03.1993 за № 158), а також 2) всього майна, прав і зобов`язань Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на підставі передавального акту (затвердженого рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (рішення № 5/2019 віз 15.10.2019) та рішенням Загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (протокол № 4/2019 від 15.10.2019), у відповідності до якого Акціонерного товариства «Альфа-Банк» були передані все майно, права і зобов`язання Акціонерного товариства «Укрсоцбанк». яке було створене згідно з Договором про створення Республіканського акціонерно-комерційного банку соціального розвитку від 14.09.1990 в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства на базі установ Житлосоцбанку СРСР 31.10.1990 з найменуванням Республіканський інженерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк».

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом АТ «Сенс Банк» є власником спірної швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а, та власником земельної ділянки, призначеної для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що здійснюючи повноваження власника спірного нерухомого майна та земельної ділянки, позивач зустрів перешкоди у користуванні нерухомим майном, що полягало у фізичному обмежені доступу представників позивача до об`єктів нерухомого майна та у безпосередньому протиправному використанні нерухомого майна.

Позивач стверджує, що перешкоди АТ «Сенс Банк» у здійснені права власності щодо нерухомого майна чинить Громадська організація «Нагодуй голодних» (далі відповідач) (код ЄДРПОУ 43078583, зареєстрована як юридична особа 26.06.2019, місце реєстрації: 08351, Київська обл., с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2А).

На думку позивача, реєстрація в Єдиному державному реєстрі ГО «Нагодуй голодних» за адресою: 08351, Київська обл., с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2А, є підтвердженням того, що для відповідача вказана адреса є місцем ведення діяльності та/або місцем, з якого проводиться щоденне керування діяльністю відповідної юридичної особи.

Позивач наголошує на тому, що АТ «Сенс Банк» не укладав будь-яких договорів з ГО «Нагодуй голодних» та не має інших домовленостей з відповідачем щодо користування спірним нерухомим майном, а відповідач не звертався до банка з листами, пропозиціями, заявками щодо укладення договору оренди або щодо повідомлення про наявності діючого договору оренди чи інших законних підстав користування нерухомим майном.

Як зазначив позивач, 03.02.2023 АТ «Сенс Банк» у складі комісії та особи, яка представилася представником ГО «Нагодуй голодних» та у розпорядженні якої перебували ключі від всіх приміщень та будівель, які входять до складу нерухомого майна ОСОБА_1 , проведено огляд та складено акт обстеження нерухомого майна № 1/03.02.23 від 03.02.2023, яким встановлено: територія навколо нерухомого майна закрита, а доступ до неї обмежений; на території знаходиться та діє ГО «Нагодуй голодних» (керівник Полозюк Євген Миколайович), яка надає благодійну допомогу безпритульним громадянам, реабілітацію, їх догляд та адаптацію; частина будівель ГО «Нагодуй голодних» використовується для постійного проживання безпритульних та залежних осіб, станом на 03.02.2023 в приміщенні проживає 23 фізичні особи; частина будівель ГО «Нагодуй голодних» використовується для проведення недільних зібрань та проповідей, які здійснює пастор керівник ГО «Нагодуй голодних» Полозюк Євген Миколайович та позиціонується як зібрання «Церкви Переможців Рогозів»; на дату проведення обстеження, орендатори та інші юридичні особи, що здійснюють господарську або іншу діяльність на території нерухомого майна.

17.03.2023 за адресою знаходження нерухомого майна у складі комісії АТ «Сенс Банк» складено акт вручення вимоги про звільнення нерухомого майна № 10861-74/2023 від 17.03.2023, яким зафіксовано, що вільний доступ банку до нерухомого майна обмежений: територія навколо нерухомого майна закрита, прохідна зачинена, ворота заблоковані; зафіксовано відмову ОСОБА_1 отримати претензію у зв`язку із запереченням її причетності до ГО «Нагодуй голодних»; проведено телефонну розмову з ОСОБА_2 та повідомлено про необхідність звільнення нерухомого майна; вимогу про звільнення нерухомого майна № 10861-74/2023 від 17.03.2023 розміщено на прохідній швейної фабрики.

Як зазначив позивач, АТ «Сенс Банк» неодноразово намагалось вирішити питання звільнення нерухомого майнового комплексу шляхом перемовин з ГО «Нагодуй голодних».

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово направляв на адресу-місцезнаходження відповідача вимоги про звільнення нерухомого майна № 99365 від 16.11.2021, № 12.1-02/85-1451 від 23.09.2022, № 5307-74/2023 від 06.02.2023, № 10861-74/2023 від 17.03.2023, № 10870-74/2023 від 20.03.2023, № 10870-74/2023 від 20.03.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи описами складень у цінний лист, поштовими накладними та фіскальними чеками з відповідними номерами.

Проте відповіді на вимоги відповідач не направляв, заперечень щодо перебування у спірному нерухомому майні не висловив, нерухоме майно на вимогу позивача не звільнив.

Судом встановлено, що позивачем, з метою повідомлення відповідача про необхідність звільнення належного банку нерухомого майна, а саме: будівель швейної фабрики, загальною площею 2690,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 га, було розміщено відповідне оголошення в газеті «Вісті.Інформація.Реклама» № 12 (1165) від 24.03.2023, копія якої долучена до позовної заяви.

05.04.2023 за адресою нерухомого майна, АТ «Сенс Банк» у складі комісії повторно складено акт № 3/05.04.23 від 05.04.2023 щодо вручення вимоги про звільнення нерухомого майна № 10861-74/2023 від 17.03.2023, копія наявна в матеріалах справи.

Отже позивач стверджує, що відповідач без будь-якої правової підстави, без дозволу власника спірного нерухомого майна, безоплатно користується неналежним йому нерухомим майном, в результаті чого позивач, як законний власник даного нерухомого майнового комплексу, фактично позбавлений доступу до своєї власності та зазнає збитків.

У зв`язку із чим позивач, з посиланням на приписи ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, просить суд усунути перешкоди у здійсненні власником права користування та розпорядження його майном шляхом зобов`язання ГО «Нагодуй голодних» звільнити будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходяться з адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а, та земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів.

У свою чергу відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача у відзиві на позовну заяву, наголошує на необґрунтованості посилань позивача на користуванні ГО «Нагодуй голодних» спірним нерухомим майном без належних правових підстав, оскільки, як стверджує відповідач, між ГО «Нагодуй голодних» та ТОВ «Мануфактурний двір» був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 від 27.06.2019, яке розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2-А, загальною площею 832,1 кв. м. Як зазначив відповідач, договір оренди було укладено на два роки та одинадцять місяців. Отже, два роки та одинадцять місяців з дня підписання договору оренди закінчилися 27.05.2022, а враховуючи, що від орендодавця на адресу орендаря не надходило письмових заяв про небажання продовжувати договір, відповідно до умов пункту 7.2 договору оренди вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк тобто до 27.04.2025 року. Таким чином, якщо до позивача перейшло право власності на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2-А, до позивача відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України перейшли права та обов`язки наймодавця за вказаним договором оренди. У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що договір оренди є чинним, відповідач користується вказаним нерухомим майном відкрито та добросовісно на підставах, що передбачені законом та договором оренди, у зв`язку із чим позовна заява позивача є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Проте, в судових засіданнях 16.11.2023 та 22.11.2023 представник відповідача стверджував, що станом на дату розгляду даної справи ГО «Нагодуй голодних» не перебуває в орендованому приміщенні та звільнила орендоване приміщення, яке розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2-А, загальною площею 832,1 кв. м.

У відповідь на вищенаведені твердження відповідача позивач зазначив, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 31848943 від 20.11.2023, ГО «Нагодуй голодних» зареєстрована за адресою: вул. Вітчизняна, буд. 2-А, село Рогозів, Бориспільський район, Київська обл., 08351. Наведене, на думку позивача, свідчить про безпідставність посилань відповідача про звільнення спірного приміщення, оскільки реєстрація відповідача за вказаною адресою свідчить про те, що вказана адреса для ГО «Нагодуй голодних» є місцем ведення діяльності та/або місцем, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи.

Отже, предметом позову у даній справі є право позивача вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження спірним нерухомим майном та земельною ділянкою шляхом зобов`язання ГО «Нагодуй голодних» звільнити будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходяться з адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а та земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів. При цьому правовими підставами позову позивачем обрано норми ст. 41 Конституції України та ст. 319, 322, 323, 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Отже, дослідження наявності факту порушеного права або охоронюваного законом інтересу входить до предмету доказування у будь-який господарській справі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Захист права власності це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (статті 387 Цивільного кодексу України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (статті 391 Цивільного кодексу України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (статті 392 Цивільного кодексу України)

Положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача звільнити спірне нерухоме майно та земельну ділянку є за своєю природою негаторним позовом, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, позивачем за яким може бути власник майна.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

З урахуванням наведених положень законодавства власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17).

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 викладено правову позицію з приводу того, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

Зобов`язально-правові позови базуються, як правило, на договорах, але можуть ґрунтуватися і на недоговірних зобов`язаннях.

Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

З огляду на вищенаведене, право власності як абсолютне право, має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 909/392/19).

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 910/1310/19 викладено правовий висновок про те, що умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 916/1666/18 викладено правовий висновок стосовно того, що однією з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Як було встановлено судом вище, з 03.06.2021 та станом на дату розгляду даної справи АТ «Сенс Банк» є власником спірної швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а, та земельної ділянки, призначеної для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів, що підтверджується наявними в матеріалах справи Витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майна та Статутом АТ «Сенс Банк» від 12.09.2022.

Наявність у позивача станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом права власності на спірне нерухоме майно та земельну ділянку відповідачем не спростовано та не заперечується.

При цьому, рішення приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Теплюк Г.М. про державну реєстрацію за АТ «Альфа-Банк» права власності на будівлі швейної фабрики та земельну ділянку № 58535243 та № 58532157 від 03.06.2021 в судовому порядку не скасовані, а право власності АТ «Альфа-Банк» на будівлі швейної фабрики по вул. Вітчизняна, 2-А в с. Рогозів Бориспільського району та земельну ділянку площею 1,3893 га з кадастровим номером 3220886401:01:013:0008, розташовану по вул. Вітчизняна, 2-А в с. Рогозів Бориспільського району, в судовому порядку не припинені.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що здійснюючи повноваження власника спірного нерухомого майна та земельної ділянки, позивач зустрів перешкоди у користуванні нерухомим майном, що полягало у фізичному обмежені доступу представників позивача до об`єктів нерухомого майна та у безпосередньому протиправному використанні нерухомого майна.

Позивач стверджує, що перешкоди АТ «Сенс Банк» у здійснені права власності щодо нерухомого майна чинить ГО «Нагодуй голодних» (код 43078583, зареєстрована як юридична особа 26.06.2019, місце реєстрації: 08351, Київська обл., с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2А). На думку позивача, реєстрація в Єдиному державному реєстрі ГО «Нагодуй голодних» за адресою: 08351, Київська обл., с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2А, є підтвердженням того, що для відповідача вказана адреса є місцем ведення діяльності та/або місцем, з якого проводиться щоденне керування діяльністю відповідної юридичної особи.

Позивач наголошує на тому, що АТ «Сенс Банк» не укладав будь-яких договорів з ГО «Нагодуй голодних» та не має інших домовленостей з відповідачем щодо користування спірним нерухомим майном, а останній не звертався до банка з листами, пропозиціями, заявками щодо укладення договору оренди або щодо повідомлення про наявності діючого договору оренди чи інших законних підстав користування нерухомим майном. Отже, позивач стверджує, що відповідач без будь-якої правової підстави, без дозволу власника спірного нерухомого майна, безоплатно користується неналежним йому нерухомим майном, в результаті чого позивач, як законний власник даного нерухомого майнового комплексу, фактично позбавлений доступу до своєї власності та зазнає збитків.

У свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що відповідач користується вказаним нерухомим майном відкрито та добросовісно на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 від 27.06.2019, укладеного між попереднім власником Товариством з обмеженою відповідальністю «Мануфактурний двір» та Громадською організацією «Нагодуй голодних», у зв`язку із чим посилання позивача на користування спірним нерухомим майном без достатньої правової підстави є безпідставними. На підтвердження вказаних відомостей відповідачем долучено до матеріалів справи Договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 від 27.06.2019, Акт приймання-передачі об`єкта оренди від 27.06.2019, Додаткову угоду № 1 від 01.11.2021 до договору № 03/06-19 від 27.06.2019 про надання оренди нежитлового приміщення, Додаткову угоду № 2 від 01.08.2022 до договору № 03/06-19 від 27.06.2019 про надання оренди нежитлового приміщення, акти надання послуг № 5 від 31.05.2023, № 6 від 30.06.2023, № 7 від 31.07.2023.

Позивач, заперечуючи проти користування відповідачем спірним нерухомим майном на правах оренди зазначає, що долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 від 27.06.2019 є нікчемним в силу порушення імперативних вимог щодо належності наймодавцю майна на праві власності. Як зазначив позивач, станом на дату укладення договору оренди, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірну нежитлову будівлю було зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк», у зв`язку із чим договір оренди, укладений між відповідачем та ТОВ «Мануфактурний двір», був укладений особою, яка станом на 27.06.2019 не була власником спірного нерухомого майна та не мала юридичного права на укладення договору оренди. Як на правові підстави для визнання договору оренди нікчемним, позивач посилається на ст. 203, 215, 216 та ст. 759, 761 Цивільного кодексу України.

Відповідач, у відповідь на вищенаведені заперечення позивача, зазначив, що рішенням Господарського суду Київської області від 17.06.2020 у справі № 910/11241/19, у зв`язку із протиправністю дій державного реєстратора, державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на спірне нерухоме майно було скасовано. Отже, на думку відповідача, жодних інших правових наслідків, крім тих, що пов`язані із скасуванням протиправної реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, вказані протиправні реєстраційні дії не мають, а договір оренди, укладений ТОВ «Мануфактурний двір» з відповідачем не може вважатися нікчемним лише з тих підстав, що на момент його укладання, діяв протиправний запис про реєстрацію права власності на приміщення за АТ «Укрсоцбанк».

Дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження правомірного користування спірним нерухомим майном, судом встановлено та зазначається наступне.

27.06.2019 між Товариством з обмежено відповідальністю «Мануфактурний двір» (далі орендодавець, третя особа) та Громадською організацією «Нагодуй голодних» (далі орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 «О» (далі договір), за змістом п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлових приміщень (далі приміщення), які розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Рогозів по вул. Вітчизняна 2-А.

Відповідно до п. 1.2 договору, загальна площа приміщення складає 832,1 кв. м.

Згідно п. 1.3 договору, приміщення, що надається в оренду, належить орендодавцеві на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності нерухомого майна серія ССА № 289022, зареєстрованого Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації 28.07.2006 р. за № 15526004.

Приміщення надається для використання орендарем здійснення діяльності згідно статуту Громадської організації «Нагодуй голодних» (п. 1.4 договору).

За змістом п. 6.1 договору, приймання-передача приміщень здійснюється в присутності повноважних представників сторін та оформлюється актом із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить орендодавцю і передається разом з приміщенням.

27.06.2019 ТОВ «Мануфактурний двір» за актом приймання-передачі об`єкта оренди передало, а ГО «Нагодуй голодних», згідно договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 «О» від 27.06.2019, прийняла у тимчасове платне користування нежилі приміщення загальною площею 832,1 кв. м, яка розташовані у будівлі за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2а.

01.11.2021 та 01.08.2022 між сторонами укладені Додаткова угода № 1 та Додаткова угода № 2 до договору, якими змінювався розмір орендної плати.

Позивачем долучено до матеріалів справи Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 150827240 від 22.12.2018 щодо будівлі швейної фабрики, об`єкта житлової нерухомості загальною площею 2690,9 кв. м за адресою: Київська обл., Бориспільський р, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2А, індексний номер об`єкта нерухомого майна 1728819932208.

Зі змісту Витягу вбачається, що 14.12.2018 державним реєстратором Петровською Іриною Петрівною Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області на підставі іпотечного договору № 02-10/342 від 11.02.2008 та іпотечного договору № 030.29-50/190-С від 09.10.2006 було проведено державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на нерухоме майно на будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,09 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вулиця Вітчизняна, будинок 2А, номер запису про право власності 29590771.

ТОВ «Мануфактурний двір», не погоджуючись із вищенаведеною реєстрацією за АТ «Укрсоцбанк» права власності на спірне нерухоме майно, звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до АТ «Альфа-Банк» про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.06.2020 у справі № 910/11241/20 позов задоволено повністю. Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 32208864064010130008, загальною площею 1,3893 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів (за номером запису про право власності 29592895) та державну реєстрацію права власності на майно, а саме будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а (за номером запису про право власності 29590771) та припинено право власності АТ «Альфа-Банк» на земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 32208864064010130008, загальною площею 1,3893 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів та будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а.

При цьому, Господарський суд Київської області у своєму рішенні від 17.06.2020 у справі № 910/11241/20 зазначив, що у процесі розгляду справи судом встановлено, що 14.12.2018 державним реєстратором Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Петровською Іриною Петрівною на підставі іпотечного договору № 02-10/342 від 11.02.2008 та іпотечного договору № 030.29-50/261-С від 08.05.2007 було проведено державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на нерухоме майно на земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 га, та розташовану за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняну, земельна ділянка 2А, та на підставі іпотечного договору № 02-10/342 від 11.02.2008 та іпотечного договору № 030.29-50/190-С від 09.10.2006 було проведено державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на нерухоме майно на будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,09 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вулиця Вітчизняна, будинок № 2а, - за наявності чинних зареєстрованих у відповідному державному реєстрі обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно, а тому відповідно оспорювані дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Петровської Ірини Петрівни щодо державної реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на спірне нерухоме майно були вчинені із порушенням положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та інших нормативно-правових актів України за відсутності відповідних правових підстав.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, рішення та дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Петровської Ірини Петрівни щодо державної реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на нерухоме майно на земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 га, та розташовану за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняну, земельна ділянка 2А, та на нерухоме майно на будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,09 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вулиця Вітчизняна, будинок № 2а, були вчинені із порушенням положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та інших нормативно-правових актів України за відсутності відповідних правових підстав, і такі рішення та дії порушують права позивача як іпотекодавця за відповідними іпотечними договорами, а тому позовні вимоги позивача до відповідача про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та припинення права власності на нерухоме майно, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2020 у справі № 910/11241/20 в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрало законної сили 18.08.2020.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п. 2.6 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 р. по справі № 5020-660/2012 та від 06.03.2014 р. по справі № 910/11595/13.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 міститься висновок, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2020 у справі № 910/11241/20, яке набрало законної сили , має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

З вищенаведеного вбачається, що посилання відповідача про скасування державної реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» на спірне нерухоме майно було скасовано, а жодних інших правових наслідків крім тих, що пов`язані із скасуванням протиправної реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, вказані протиправні реєстраційні дії не мають, а договір оренди, укладений ТОВ «Мануфактурний двір» з відповідачем не може вважатися нікчемним лише з тих підстав, що на момент його укладання, діяв протиправний запис про реєстрацію права власності на приміщення за АТ «Укрсоцбанк», частково знайшли своє підтвердження.

Водночас, згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Господарський суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює їх правильну правову кваліфікацію і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Як було встановлено судом та не заперечується сторонами, будівля швейної фабрики за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2а, в якому ГО «Нагодуй голодних» за договором оренди орендує частину нежитлового приміщення, була предметом іпотечних договорів № 030.29-50/190-С від 09.10.2006, № 030.29-50/261-С від 08.05.2007 та № 02-10/342 від 11.02.2008, укладених між АКБРС «Укрсоцбанк» та ТОВ «Мануфактурний двір», за якими з метою належного виконання ОСОБА_3 грошових зобов`язань за кредитними договорами, ТОВ «Мануфактурний двір» передало в іпотеку будівлю швейної фабрики за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2а, та земельну ділянку площею 1,3893 га з кадастровим номером 3220886401:01:013:0008, розташовану за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Рогозів. Копії іпотечних договорів наявні в матеріалах справи.

Вказані обставини також були встановлені як в рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2022 у справі № 359/1255/22, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.09.2022 та постановою Верховного Суду від 23.11.2022, так і рішенням Господарського суду Київської області від 17.06.2020 у справі № 910/11241/20.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, серед яких встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, є підставою недійсності правочину.

Відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодекс України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З наведеної норми слідує, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний - внаслідок набрання сили відповідним судовим рішенням. Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 №263/11275/18).

Відповідно до частини 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» унормовано, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Судом встановлено, що в п. 2.1.4 іпотечних договорів також передбачено, що іпотекодавець зобов`язаний без письмової згоди іпотекодержателя, що оформляється додатковою угодою до цього договору, не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, крім договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.

Станом на дату укладення Договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 «О» від 27.06.2019 положення 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» також передбачали, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Отже, правочини згідно переліку, наведеного в ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та при наявності визначених наведеною нормою умов (відсутність згоди іпотекодержателя), є нікчемними в силу ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, 27.06.2019 між ТОВ «Мануфактурний двір» та ГО «Нагодуй голодних» був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 «О», за змістом п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлових приміщень загальною площею 832,1 кв. м, які розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Рогозів по вул. Вітчизняна 2-А.

Водночас суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та сторонами до суду не надано належних та допустимих докази згоди іпотекодержателя (Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») на передання в оренду частини нерухомого майна швейної фабрики за адресою Київська обл., Бориспільський р-н, с. Рогозів по вул. Вітчизняна 2-А, що є предметом договорів іпотеки. Протилежного суду не доведено.

Отже, матеріали справи не містять доказів згоди іпотекодержателя на передачу ТОВ «Мануфактурний двір» частини спірного нерухомого майна ГО «Нагодуй голодних» згідно договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 «О» від 27.06.2019.

Таким чином, договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 «О» від 27.06.2019, на який відповідач посилається як на правову підставу користування спірним нерухомим майном, укладений між ТОВ «Мануфактурний двір» та ГО «Нагодуй голодних» без згоди іпотекодержателя, що зумовлює його недійсність в силу приписів ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та нікчемність згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

За правилами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В частині 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 5 зазначеної статті, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Визначені ст. 216 Цивільного кодексу України правові наслідки недійсності правочину є загальними як для нікчемних, так і для оспорюваних правочинів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16 зазначила, що нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам даного виду, і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину. Нікчемний правочин породжує лише наслідки, пов`язані з його недійсністю. Відповідно до статті 216 ЦК України такими наслідками будуть поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення.

Судом було встановлено раніше та не заперечується відповідачем, з 03.06.2021 та станом на дату розгляду даної справи АТ «Сенс Банк» є власником спірної швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а та земельної ділянки, призначеної для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і такі рішення про державну реєстрацію права власності в установленому законом порядку не скасовані, а право власності позивача на спірне нерухоме майно не припинено.

Згідно з ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п. 4.26 постанови від 19.09.2019р. у справі № 906/1063/18).

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

Зобов`язально-правові позови базуються, як правило, на договорах, але можуть ґрунтуватися і на недоговірних зобов`язаннях.

Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

З огляду на вищенаведене, право власності як абсолютне право, має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 909/392/19).

При цьому, як було зазначено судом раніше, однією з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Тобто, у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять усі права та обов`язки орендодавця. Таким чином, законодавство України гарантує незмінність прав орендаря у разі зміни власника орендованого майна, а відповідно зміна власника речі (майна) не є підставою для зміни або припинення договору найму (оренди).

Водночас, оскільки, нікчемний правочин, а саме договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 «О» від 27.06.2019, на який відповідач посилається як на правову підставу користування спірним нерухомим майном, є недійсний через пряму вказівку в законі у момент його вчинення, АТ «Сенс Банк», як власник спірного нерухомого майна, не набув прав і обов`язків наймодавця відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України.

Таким чином, АТ «Сенс Банк» не є стороною договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 «О» від 27.06.2019, на підставі якого, за ствердженням відповідача, ГО «Нагодуй голодних» відкрито та добросовісно користується частиною спірного нерухомого майна.

Наведене свідчить про відсутність між позивачем та відповідачем договірних відносин з приводу спірного нерухомого майна.

Як вже зазначено, згідно з абзацом першим ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.

З огляду на наведене, суд зазначає, що нікчемність договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 «О» від 27.06.2019, укладеного між ТОВ «Мануфактурний двір» та ГО «Нагодуй голодних», дає підстави для висновку про те, що майно знаходиться у користуванні ГО «Нагодуй голодних» за відсутності на те законодавчо визначених підстав та за відсутності згоди власника нерухомого майна.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога АТ «Сенс Банк» про зобов`язання ГО «Нагодуй голодних» звільнити будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходяться з адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а, та земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з огляду на приписи ст. 391 Цивільного кодексу України, оскільки АТ «Сенс Банк» є власником спірного нерухомого майна та земельної ділянки, на якій таке нерухоме майно розташовано, а ГО «Нагодуй голодних» не доведено суду належними та допустимими доказами достатньої правової підстави для користування спірним нерухомим майно з огляду на висновки суду про нікчемність договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 «О» від 27.06.2019, укладеного між ТОВ «Мануфактурний двір» та відповідачем.

Щодо тверджень відповідача під час судових засідань 16.11.2023 та 22.11.2023 про те, що станом на дату розгляду справи ГО «Нагодуй голодних» не перебуває в орендованому приміщенні та звільнила орендоване приміщення, яке розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2-А, загальною площею 832,1 кв. м., суд зазначає таке.

Як було встановлено судом раніше та стверджувалось відповідачем протягом розгляду справи, що ГО «Нагодуй голодних» користувалось вказаним нерухомим майном відкрито та добросовісно на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 від 27.06.2019, укладеного між попереднім власником ТОВ «Мануфактурний двір» та ГО «Нагодуй голодних», на підтвердження чого відповідачем долучено до матеріалів справи Договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 від 27.06.2019, Акт приймання-передачі об`єкта оренди від 27.06.2019, Додаткову угоду № 1 від 01.11.2021 до договору № 03/06-19 від 27.06.2019 про надання оренди нежитлового приміщення, Додаткову угоду № 2 від 01.08.2022 до договору № 03/06-19 від 27.06.2019 про надання оренди нежитлового приміщення, акти надання послуг № 5 від 31.05.2023, № 6 від 30.06.2023, № 7 від 31.07.2023.

Водночас, стверджуючи про звільнення орендованого приміщення станом на 16.11.2023, жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. 74-77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження звільнення будівлі швейної фабрики за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2А (як то доказів повернення ключів від орендованого майна, актів надання послуг з вивезення вантажу з нерухомого майна тощо) відповідачем до суду не надано.

Варто також зазначити, що відповідач, стверджуючи про правомірне користування частиною нежитлового приміщення на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 від 27.06.2019 та будучи обізнаним про те, що станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, власником швейної фабрики за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2А, є АТ «Сенс Банк», не повернув позивачу за актом приймання-передачі об`єкт з оренди, як і не повідомив власника відповідного нерухомого майна про звільнення частини нежитлового приміщення.

Крім того, як зазначив позивач та не спростовано відповідачем, станом на 20.11.2023 місцем реєстрації ГО «Нагодуй голодних» є 08351, Київська обл., с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2А, що підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 31848943 від 20.11.2023.

За змістом ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується із твердженням позивача, що реєстрація в Єдиному державному реєстрі ГО «Нагодуй голодних» за вказаною адресою є підтвердженням того, що для відповідача вказана адреса є місцем ведення діяльності та/або місцем, з якого проводиться щоденне керування діяльністю відповідної юридичної особи.

Вказані відомості відповідачем не спростовані та станом на дату розгляду даної справи (22.11.2023) доказів зміни адреси-місцезнаходження ГО «Нагодуй голодних» відповідачем до суду не надано.

Крім того позивач зазначив, що 17.11.2023 у складі комісії АТ «Сенс Банк» складено акт обстеження нерухомого майна № 1/17.11.23, в якому серед іншого, виявлено, що в приміщення потрапити неможливо та отримано пояснення від ОСОБА_1 , яка під час попередніх оглядів позивачем нерухомого майна представлялася представником ГО «Нагодуй голодних». Проте, як зазначив позивач, вказана особа повідомила представників позивача, що станом на 17.11.2023 на території об`єкту проживає 20 осіб на умовах реабілітації, проте заперечила причетність до ГО «Нагодуй голодних» стосовно знаходження її та інших осіб на території об`єкту.

Отже, посилання відповідача про не перебування ГО «Нагодуй голодних» в спірному приміщенні та звільнення приміщення, яке розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2-А, загальною площею 832,1 кв. м. ґрунтуються лише на усних пояснення відповідача та не підтверджені жодними належними та допустими доказами.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що жодною із сторін спору не доведено та не надано до суду доказів того, що станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом в спірному нерухомому майні перебувають та здійснюють свою господарську або іншу діяльність інші орендарі або юридичні особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).

На підставі викладеного та з огляду на відсутність будь-яких документальних підтверджень фактичного звільнення ГО «Нагодуй голодних» належного АТ «Сенс Банк» нерухомого майна, господарський суд вважає правомірним пред`явлення до відповідача вимоги про зобов`язання звільнити будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходяться з адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а та земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів.

Стосовно заяви Громадської організації «Нагодуй голодних» про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, передбачений статтею 391 Цивільного кодексу України, а наведений спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.

Поряд з тим, покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного прав та, зокрема, застосовується у справах за позовами про усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду стосовно застосування позовної давності до негаторних позовів, викладеної у постанові 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18), допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

З огляду на наведене, оскільки вимоги позивача про зобов`язання відповідача звільнити належне позивачу нерухоме майно та земельну ділянку спрямовані на усунення перешкод у користуванні майном, суд дійшов висновку, що на вказані вимоги позовна давність та наслідки її спливу не поширюються. У зв`язку із цим заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 684,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Громадську організацію «Нагодуй голодних» (місцезнаходження: вул. Вітчизняна, буд. 2-А, с. Рогозів, Бориспільський район, Київська обл., 08351; код ЄДРПОУ 43078583) звільнити будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходяться з адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а та земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів.

3. Стягнути з Громадської організації «Нагодуй голодних» (місцезнаходження: вул. Вітчизняна, буд. 2-А, с. Рогозів, Бориспільський район, Київська обл., 08351; код ЄДРПОУ 43078583) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 23494714) 2 684,00 грн судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко