Постанова

від 14.05.2024 по справі 911/1084/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2024 р. Справа№ 911/1084/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тарасенко К.В.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 14.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Нагодуй голодних"

на рішення Господарського суду Київської області

від 22.11.2023 (повний текст складено 14.12.2023)

у справі №911/1084/23 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Акціонерного товариства Сенс Банк

до Громадської організації Нагодуй голодних

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Мануфактурний двір

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом його звільнення

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Сенс Банк звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Громадської організації Нагодуй голодних про усунення перешкод в користуванні майном шляхом його звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неможливість користування власним майном через те, що відповідач самовільно зайняв будівлю та земельну ділянку, які належать позивачу. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про усунення перешкод в користуванні майном шляхом його звільнення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.11.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

Зобов`язано Громадську організацію Нагодуй голодних звільнити будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходяться з адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а та земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів.

Стягнуто з Громадської організації Нагодуй голодних на користь Акціонерного товариства Сенс Банк 2 684,00 грн судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Громадська організація "Нагодуй голодних" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі №911/1084/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи. При цьому, в апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, які за своїм змістом тотожні змісту відзиву на позов. До того ж, скаржник зазначив, що обставина щодо наявності чи відсутності згоди іпотекодержателя на укладення між ТОВ Мануфактурний двір та ГО Нагодуй голодних договору оренди нежитлового приміщення №03/06-2019 О від 27.06.2019 не досліджувалась протягом судового розгляду, оскільки ніким ця обставина не спростовувалась; матеріали справи не містять доказів наявності чи відсутності згоди іпотекодержателя на укладення між ТОВ Мануфактурний двір та ГО Нагодуй голодних договору оренди виключно тому, що під час судового розгляду ніким вказані обставини не спростовувались; місцевим судом покладені в основу оскаржуваного рішення неперевірені відомості, які викладені позивачем в позовній заяві та акті обстеження нерухомого майна №1/17.11.23, складеному співробітниками позивача, за участі невстановленої особи ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 апеляційну скаргу у справі №911/1084/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

31.01.2024 матеріали справи №911/1084/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1084/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №911/1084/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 апеляційну скаргу Громадської організації "Нагодуй голодних" на рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі №911/1084/23 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

14.03.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Нагодуй голодних" на рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі №911/1084/23 та призначено судове засідання на 07.05.2024.

У судовому засіданні 07.05.2024, у зв`язку з неявкою представників скаржника та третьої особи, оголошено перерву до 14.05.2024.

У судове засідання 14.05.2024 з`явився представник позивача та надав пояснення по справі. Проедставники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідками від 13.05.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 03.06.2021 року Акціонерне товариство Альфа-Банк, назву якого змінено на Акціонерне товариство Сенс Банк (далі позивач), на підставі п. 4.5.3 Іпотечного договору, укладеного 11.02.2008 між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк, права та обов`язки якого перешли до АТ Сенс Банк, та Товариством з обмеженою відповідальністю Мануфактурний двір (далі третя особа), в рахунок погашення заборгованості боржника Самойлова Геннадія Геннадійовича за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-12/12 від 11.02.2008, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а, та земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 259797274 від 03.06.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1728926632208, 03.06.2021 приватним нотаріусом Теплюк Г.М. Вишгородського районного нотаріального округу Київської області на підставі договору іпотеки від 08.05.2007, Додаткової угоди № 1 до іпотечного договору № 030.29-50/261-С від 08.05.2007, договору іпотеки від 09.10.2006, Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 030.29-51/261-С від 08.05.2007, Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-12/12 від 11.02.2008, вимоги про усунення порушень № 20-08 від 21.08.2020, довідки про причину повернення листа № 0315072569394 від 24.10.2020, Додаткової угоди № 1 від 08.05.2007, квитанції про відправлення № 0315072569416, 0315072569408, 0315072569394 від 09.10.2020, квитанції № 0315072001223, 03150720011231, 03150072001240 від 12.08.2020, лист № 0315072001240 від 05.09.2020, листа № 0315072920563, листа № 0315072569394, листа № 0315072920563, опису поданих документів від 21.08.2020, опису поданих документів від 09.10.2020, опису поданих документів від 09.10.2020, опису поданих документів від 21.08.2020, опису поданих документів від 21.08.2020, передавального акта № б/н, Протоколу № б/н, Рішення акціонера № 4/1049, Рішення акціонера № 5/2019, Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 030.29-50 190-С від 09.10.2006, додаткової угоди до договору № 030.29-50 190-С від 09.10.2006, опису поданих документів від 21.08.2020, Висновку про вартість № б/н від 28.05.2021 та Відомостей з ДЗК № 46245347 від 03.06.2021, вчинено запис про право власності за Акціонерним товариством Альфа-Банк (код ЄДРПОУ 23494714) на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 га за адресою: Київська обл., Бориспільський р., с. Рогозів, вулиця Вітчизняна, земельна ділянка 2А; індексний номер 58532157, номер запису про право власності 42304757.

Також, відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 259844679 від 03.06.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1728819932208, 03.06.2021 приватним нотаріусом Теплюк Галиною Михайлівною Вишгородського районного нотаріального округу Київської області на підставі договору іпотеки № 1445 від 08.05.2007, договору іпотеки № 4893 від 09.10.2006, Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/261-С від 08.05.2007, Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-12/12 від 11.02.2008, вимоги про усунення порушень № 20-08 від 21.08.2020, довідки про причину повернення листа № 0315072569394 від 24.10.2020, Додаткової угоди № 1 від 08.05.2007, Додаткової угоди № 1 від 08.05.2007, квитанції про відправлення № 0315072569416, 0315072569408, 0315072569394 від 09.10.2020, квитанції № 0315072001223, 03150720011231, 03150072001240 від 12.08.2020, лист № 0315072001240 від 05.09.2020, листа № 0315072920563, листа № 0315072569394, листа № 0315072920563, опису поданих документів від 21.08.2020, опису поданих документів від 09.10.2020, опису поданих документів від 09.10.2020, опису поданих документів від 21.08.2020, опису поданих документів від 21.08.2020, передавального акта № б/н, Протоколу № б/н, Рішення акціонера № 4/1049, Рішення акціонера № 5/2019, Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 030.29-50 190-С від 09.10.2006, додаткової угоди до договору № 030.29-50 190-С від 09.10.2006, опису поданих документів від 21.08.2020, Висновку про вартість № б/н від 28.05.2021, Відомостей з ДЗК № 46245347 від 03.06.2021, додаткової угоди № 1 до іпотечному договору № 030.29-50/261-С № 1151 від 08.05.2007, вчинено запис про право власності за Акціонерним товариством Альфа-Банк (код ЄДРПОУ 23494714) на об`єкт нерухомого майна: будівлі швейної фабрики, об`єкт житлової нерухомості: ні, загальною площею 2690,9 кв. м за адресою: Київська обл., Бориспільський р, с. Рогозів, вулиця Вітчизняна, будинок 2А, індексний номер 58535243 від 03.06.2021, номер запису про право власності 42309876 (копія витягу наявна в матеріалах справи).

Колегією суддів встановлено, що ТОВ Мануфактурний двір звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до АТ Альфа-Банк про скасування рішень приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Теплюк Г.М. про державну реєстрацію права власності на будівлі швейної фабрики та земельну ділянку № 58535243 та № 58532157 від 03.06.2021, а також про припинення права власності АТ Альфа-Банк на будівлі швейної фабрики по вул. Вітчизняна, 2-а в с. Рогозів Бориспільського району та земельну ділянку площею 1,3893 га з кадастровим номером 3220886401:01:013:0008, розташовану по вул. Вітчизняна, 2-а в с. Рогозів Бориспільського району.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2022 у справі № 359/1255/22, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та постановою Верховного Суду від 23.11.2022 , у задоволенні позову ТОВ Мануфактурний двір до АТ Альфа-Банк про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на будівлі швейної фабрики та земельну ділянку, а також припинення права власності на ці об`єкти нерухомого майна відмовлено.

Отже станом на дату розгляду даної справи рішення приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Теплюк Г.М. про державну реєстрацію права власності на будівлі швейної фабрики та земельну ділянку №58535243 та №58532157 від 03.06.2021 в судовому порядку не скасовані, а право власності АТ Альфа-Банк на будівлі швейної фабрики по вул. Вітчизняна, 2-А в с. Рогозів Бориспільського району та земельну ділянку площею 1,3893 га з кадастровим номером 3220886401:01:013:0008, розташовану по вул. Вітчизняна, 2-А в с. Рогозів Бориспільського району, в судовому порядку не припинене.

В матеріалах справи наявна копія Статуту Акціонерного товариства Сенс Банк (ідентифікаційний номер 23494714), затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ Альфа-Банк від 12.08.2022 (Протокол № 2/2022, складений 18.08.2022), відповідно до п. 1.2 якого Банк створений у формі акціонерного товариства та є правонаступником: 1) усіх прав і зобов`язань Акціонерного товариства Альфа-Банк, код ЄДРПОУ 23494714, який відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 28.04.2018 (Протокол 2/2018) змінив тип акціонерного товариства з публічного на приватне, а також змінив назву з Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк на Акціонерне товариство Альфа-Банк, та виступав правонаступником усіх прав і зобов`язань Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк, що був створений відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 01.06.2009 (Протокол № 3/2009), код ЄДРПОУ 23494714, та виступав правонаступником усіх прав і зобов`язань Закритого акціонерного товариства Альфа-Банк, що був створений відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів віл 27.10.2000 (Протокол № 3/2000), який виступав правонаступником усіх прав і зобов`язань Акціонерного Комерційного Банку Київський інвестиційний банк, що був створений відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 22.07.1997 (Протокол № 1), що виступав правонаступником усіх прав і зобов`язань товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного Банку Київінвестбанк, створеного за рішенням зборів учасників від 21.11.1995, який у свою чергу виступав правонаступником усіх прав і зобов`язань товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного Банку споживчої кооперації Віто, створеного відповідно до установчого договору від 18.11.1992 і зареєстрованого Національним банком України 24.03.1993 за № 158), а також 2) всього майна, прав і зобов`язань Акціонерного товариства Укрсоцбанк на підставі передавального акту (затвердженого рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства Укрсоцбанк (рішення № 5/2019 віз 15.10.2019) та рішенням Загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства Альфа-Банк (протокол № 4/2019 від 15.10.2019), у відповідності до якого Акціонерного товариства Альфа-Банк були передані все майно, права і зобов`язання Акціонерного товариства Укрсоцбанк. яке було створене згідно з Договором про створення Республіканського акціонерно-комерційного банку соціального розвитку від 14.09.1990 в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства на базі установ Житлосоцбанку СРСР 31.10.1990 з найменуванням Республіканський інженерно-комерційний банк соціального розвитку Укрсоцбанк.

З урахуванням зазначеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом АТ Сенс Банк є власником спірної швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а, та власником земельної ділянки, призначеної для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів.

Позивач стверджував, що здійснюючи повноваження власника спірного нерухомого майна та земельної ділянки, останній зустрів перешкоди у користуванні нерухомим майном, які чинить Громадська організація Нагодуй голодних (далі відповідач) (код ЄДРПОУ 43078583, зареєстрована як юридична особа 26.06.2019, місце реєстрації: 08351, Київська обл., с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2А), що полягало у фізичному обмежені доступу представників позивача до об`єктів нерухомого майна та у безпосередньому протиправному використанні нерухомого майна.

У зв`язку із чим позивач, з посиланням на приписи ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, просив суд усунути перешкоди у здійсненні власником права користування та розпорядження його майном шляхом зобов`язання ГО Нагодуй голодних звільнити будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходяться з адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а, та земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Отже, дослідження наявності факту порушеного права або охоронюваного законом інтересу входить до предмету доказування у будь-який господарській справі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Захист права власності це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (статті 387 Цивільного кодексу України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (статті 391 Цивільного кодексу України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (статті 392 Цивільного кодексу України)

Положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача звільнити спірне нерухоме майно та земельну ділянку є за своєю природою негаторним позовом, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, позивачем за яким може бути власник майна.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

З урахуванням наведених положень законодавства власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №926/3881/17).

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 викладено правову позицію з приводу того, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

Зобов`язально-правові позови базуються, як правило, на договорах, але можуть ґрунтуватися і на недоговірних зобов`язаннях.

Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

З огляду на вищенаведене, право власності як абсолютне право, має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 909/392/19).

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 910/1310/19 викладено правовий висновок про те, що умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №916/1666/18 викладено правовий висновок стосовно того, що однією з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Як вище встановлено колегією суддів, з 03.06.2021 та станом на дату розгляду даної справи АТ Сенс Банк є власником спірної швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а, та земельної ділянки, призначеної для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Рогозів, що підтверджується наявними в матеріалах справи Витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майна та Статутом АТ Сенс Банк від 12.09.2022.

Наявність у позивача станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом права власності на спірне нерухоме майно та земельну ділянку відповідачем не спростовано та не заперечується.

За твердженням позивача, АТ Сенс Банк не укладав будь-яких договорів з ГО Нагодуй голодних та не має інших домовленостей з відповідачем щодо користування спірним нерухомим майном, а останній не звертався до банка з листами, пропозиціями, заявками щодо укладення договору оренди або щодо повідомлення про наявності діючого договору оренди чи інших законних підстав користування нерухомим майном. Доказів протилежного сторонами не надано та матеріали справи не містять.

Як зазначив позивач, 03.02.2023 АТ Сенс Банк у складі комісії та особи, яка представилася представником ГО Нагодуй голодних та у розпорядженні якої перебували ключі від всіх приміщень та будівель, які входять до складу нерухомого майна ОСОБА_1 , проведено огляд та складено акт обстеження нерухомого майна № 1/03.02.23 від 03.02.2023, яким встановлено: територія навколо нерухомого майна закрита, а доступ до неї обмежений; на території знаходиться та діє ГО Нагодуй голодних (керівник ОСОБА_2 ), яка надає благодійну допомогу безпритульним громадянам, реабілітацію, їх догляд та адаптацію; частина будівель ГО Нагодуй голодних використовується для постійного проживання безпритульних та залежних осіб, станом на 03.02.2023 в приміщенні проживає 23 фізичні особи; частина будівель ГО Нагодуй голодних використовується для проведення недільних зібрань та проповідей, які здійснює пастор керівник ГО Нагодуй голодних ОСОБА_2 та позиціонується як зібрання Церкви Переможців Рогозів; на дату проведення обстеження, орендатори та інші юридичні особи, що здійснюють господарську або іншу діяльність на території нерухомого майна.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово направляв на адресу-місцезнаходження відповідача вимоги про звільнення нерухомого майна № 99365 від 16.11.2021, № 12.1-02/85-1451 від 23.09.2022, № 5307-74/2023 від 06.02.2023, № 10861-74/2023 від 17.03.2023, № 10870-74/2023 від 20.03.2023, № 10870-74/2023 від 20.03.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи описами складень у цінний лист, поштовими накладними та фіскальними чеками з відповідними номерами.

У свою чергу відповідач зазначив, що він користується вказаним нерухомим майном відкрито та добросовісно на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 від 27.06.2019, укладеного між попереднім власником Товариством з обмеженою відповідальністю Мануфактурний двір та Громадською організацією Нагодуй голодних, у зв`язку із чим посилання позивача на користування спірним нерухомим майном без достатньої правової підстави є безпідставними. На підтвердження вказаних відомостей відповідачем долучено до матеріалів справи Договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 від 27.06.2019, Акт приймання-передачі об`єкта оренди від 27.06.2019, Додаткову угоду № 1 від 01.11.2021 до договору № 03/06-19 від 27.06.2019 про надання оренди нежитлового приміщення, Додаткову угоду № 2 від 01.08.2022 до договору № 03/06-19 від 27.06.2019 про надання оренди нежитлового приміщення, акти надання послуг № 5 від 31.05.2023, № 6 від 30.06.2023, № 7 від 31.07.2023.

Заперечуючи проти користування відповідачем спірним нерухомим майном на правах оренди, позивач зазначив, що долучений відповідачем договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 від 27.06.2019 є нікчемним в силу порушення імперативних вимог щодо належності наймодавцю майна на праві власності, в обґрунтування чого зазначив, що станом на дату укладення договору оренди, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірну нежитлову будівлю було зареєстровано за АТ Укрсоцбанк, у зв`язку із чим договір оренди, укладений між відповідачем та ТОВ Мануфактурний двір, був укладений особою, яка станом на 27.06.2019 не була власником спірного нерухомого майна та не мала юридичного права на укладення договору оренди. Як на правові підстави для визнання договору оренди нікчемним, позивач посилався на ст. 203, 215, 216 та ст. 759, 761 Цивільного кодексу України.

Відповідач, у відповідь на вищенаведені заперечення позивача, зазначив, що рішенням Господарського суду Київської області від 17.06.2020 у справі № 910/11241/19, у зв`язку із протиправністю дій державного реєстратора, державну реєстрацію права власності за АТ Укрсоцбанк на спірне нерухоме майно було скасовано. Отже, на думку відповідача, жодних інших правових наслідків, крім тих, що пов`язані із скасуванням протиправної реєстрації права власності за АТ Укрсоцбанк, правонаступником якого є позивач, вказані протиправні реєстраційні дії не мають, а договір оренди, укладений ТОВ Мануфактурний двір з відповідачем не може вважатися нікчемним лише з тих підстав, що на момент його укладання, діяв протиправний запис про реєстрацію права власності на приміщення за АТ Укрсоцбанк.

Колегією суддів встановлено, що 27.06.2019 між Товариством з обмежено відповідальністю Мануфактурний двір (далі орендодавець, третя особа) та Громадською організацією Нагодуй голодних (далі орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 О (далі договір), за змістом п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлових приміщень (далі приміщення), які розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Рогозів по вул. Вітчизняна 2-А.

Відповідно до п. 1.2 договору, загальна площа приміщення складає 832,1 кв. м.

Згідно п. 1.3 договору, приміщення, що надається в оренду, належить орендодавцеві на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності нерухомого майна серія ССА № 289022, зареєстрованого Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації 28.07.2006 р. за № 15526004.

Приміщення надається для використання орендарем здійснення діяльності згідно статуту Громадської організації Нагодуй голодних (п. 1.4 договору).

За змістом п. 6.1 договору, приймання-передача приміщень здійснюється в присутності повноважних представників сторін та оформлюється актом із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить орендодавцю і передається разом з приміщенням.

27.06.2019 ТОВ Мануфактурний двір за актом приймання-передачі об`єкта оренди передало, а ГО Нагодуй голодних, згідно договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 О від 27.06.2019, прийняла у тимчасове платне користування нежилі приміщення загальною площею 832,1 кв. м, яка розташовані у будівлі за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2а.

01.11.2021 та 01.08.2022 між сторонами укладені Додаткова угода № 1 та Додаткова угода № 2 до договору, якими змінювався розмір орендної плати.

Зі змісту Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 150827240 від 22.12.2018 щодо будівлі швейної фабрики, об`єкта житлової нерухомості загальною площею 2690,9 кв. м за адресою: Київська обл., Бориспільський р, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2А, індексний номер об`єкта нерухомого майна 1728819932208, долученого позивачем, вбачається, що 14.12.2018 державним реєстратором Петровською Іриною Петрівною Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області на підставі іпотечного договору № 02-10/342 від 11.02.2008 та іпотечного договору №030.29-50/190-С від 09.10.2006 було проведено державну реєстрацію права власності за АТ Укрсоцбанк на нерухоме майно на будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,09 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вулиця Вітчизняна, будинок 2А, номер запису про право власності 29590771.

ТОВ Мануфактурний двір, не погоджуючись із вищенаведеною реєстрацією за АТ Укрсоцбанк права власності на спірне нерухоме майно, звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до АТ Альфа-Банк про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.06.2020 у справі № 910/11241/20 позов задоволено повністю. Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 32208864064010130008, загальною площею 1,3893 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів (за номером запису про право власності 29592895) та державну реєстрацію права власності на майно, а саме будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а (за номером запису про право власності 29590771) та припинено право власності АТ Альфа-Банк на земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 32208864064010130008, загальною площею 1,3893 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів та будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 2а.

При цьому, Господарський суд Київської області у своєму рішенні від 17.06.2020 у справі № 910/11241/20 зазначив, що у процесі розгляду справи судом встановлено, що 14.12.2018 державним реєстратором Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Петровською Іриною Петрівною на підставі іпотечного договору № 02-10/342 від 11.02.2008 та іпотечного договору № 030.29-50/261-С від 08.05.2007 було проведено державну реєстрацію права власності за АТ Укрсоцбанк на нерухоме майно на земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 га, та розташовану за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняну, земельна ділянка 2А, та на підставі іпотечного договору № 02-10/342 від 11.02.2008 та іпотечного договору № 030.29-50/190-С від 09.10.2006 було проведено державну реєстрацію права власності за АТ Укрсоцбанк на нерухоме майно на будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,09 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вулиця Вітчизняна, будинок № 2а, - за наявності чинних зареєстрованих у відповідному державному реєстрі обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно, а тому відповідно оспорювані дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Петровської Ірини Петрівни щодо державної реєстрації за АТ Укрсоцбанк права власності на спірне нерухоме майно були вчинені із порушенням положень Цивільного кодексу України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 р. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та інших нормативно-правових актів України за відсутності відповідних правових підстав.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, рішення та дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Петровської Ірини Петрівни щодо державної реєстрації за АТ Укрсоцбанк права власності на нерухоме майно на земельну ділянку, призначену для розміщення швейної фабрики, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, загальною площею 1,3893 га, та розташовану за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняну, земельна ділянка 2А, та на нерухоме майно на будівлі швейної фабрики, загальною площею 2690,09 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вулиця Вітчизняна, будинок № 2а, були вчинені із порушенням положень Цивільного кодексу України, Закону України Про іпотеку, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та інших нормативно-правових актів України за відсутності відповідних правових підстав, і такі рішення та дії порушують права позивача як іпотекодавця за відповідними іпотечними договорами, а тому позовні вимоги позивача до відповідача про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та припинення права власності на нерухоме майно, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2020 у справі №910/11241/20 в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрало законної сили 18.08.2020.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2020 у справі №910/11241/20, яке набрало законної сили , має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

За наведених обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку, що посилання відповідача про скасування державної реєстрації права власності за АТ Укрсоцбанк на спірне нерухоме майно було скасовано, а жодних інших правових наслідків крім тих, що пов`язані із скасуванням протиправної реєстрації права власності за АТ Укрсоцбанк, правонаступником якого є позивач, вказані протиправні реєстраційні дії не мають, а договір оренди, укладений ТОВ Мануфактурний двір з відповідачем не може вважатися нікчемним лише з тих підстав, що на момент його укладання, діяв протиправний запис про реєстрацію права власності на приміщення за АТ Укрсоцбанк, частково знайшли своє підтвердження.

Водночас, згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Господарський суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює їх правильну правову кваліфікацію і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, серед яких встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, є підставою недійсності правочину.

Відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодекс України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З наведеної норми слідує, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний - внаслідок набрання сили відповідним судовим рішенням. Нікчемність правочину конструюється за допомогою текстуальної недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах нікчемний, є недійсним. (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 №263/11275/18).

Відповідно до частини 1 Закону України Про іпотеку, іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України Про іпотеку унормовано, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Судом встановлено, що в п. 2.1.4 іпотечних договорів також передбачено, що іпотекодавець зобов`язаний без письмової згоди іпотекодержателя, що оформляється додатковою угодою до цього договору, не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, крім договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.

Станом на дату укладення Договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 О від 27.06.2019 положення ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку також передбачали, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Таким чином, правочини згідно переліку, наведеного в ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку та при наявності визначених наведеною нормою умов (відсутність згоди іпотекодержателя), є нікчемними в силу ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні та сторонами до суду не надано належних та допустимих доказів надання згоди іпотекодержателя (Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанк, правонаступником якого є АТ Сенс Банк) на передання в оренду частини нерухомого майна швейної фабрики за адресою Київська обл., Бориспільський р-н, с. Рогозів по вул. Вітчизняна 2-А, що є предметом договорів іпотеки. Протилежного суду не доведено.

За наведеного вище, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що матеріали справи не містять доказів наявності чи відсутності згоди іпотекодержателя на укладення між ТОВ Мануфактурний двір та ГО Нагодуй голодних договору оренди виключно тому, що під час судового розгляду ніким вказані обставини не спростовувались, є безпідставними, оскільки учасники судового процесу не були позбавлені можливості надати необхідні докази чи заявити про їх наявність під час розгляду справи в суді першої інстанції, чого, як встановлено судом, зроблено не було. Відтак, з огляду на відсутність в матеріалах справи відповідної згоди іпотекодержателя, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обставина відсутності згоди іпотекодержателя є встановленою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 О від 27.06.2019, на який відповідач посилається як на правову підставу користування спірним нерухомим майном, укладений між ТОВ Мануфактурний двір та ГО Нагодуй голодних без згоди іпотекодержателя, зумовлює його недійсність в силу приписів ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку та нікчемність згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

За правилами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В частині 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 5 зазначеної статті, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Визначені ст. 216 Цивільного кодексу України правові наслідки недійсності правочину є загальними як для нікчемних, так і для оспорюваних правочинів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16 зазначила, що нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам даного виду, і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину. Нікчемний правочин породжує лише наслідки, пов`язані з його недійсністю. Відповідно до статті 216 ЦК України такими наслідками будуть поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення.

Відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Тобто, у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять усі права та обов`язки орендодавця. Таким чином, законодавство України гарантує незмінність прав орендаря у разі зміни власника орендованого майна, а відповідно зміна власника речі (майна) не є підставою для зміни або припинення договору найму (оренди).

Водночас, оскільки, нікчемний правочин, а саме договір оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 О від 27.06.2019, на який відповідач посилається як на правову підставу користування спірним нерухомим майном, є недійсний через пряму вказівку в законі у момент його вчинення, АТ Сенс Банк, як власник спірного нерухомого майна, не набув прав і обов`язків наймодавця відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України.

Таким чином, АТ Сенс Банк не є стороною договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 О від 27.06.2019, на підставі якого, за ствердженням відповідача, ГО Нагодуй голодних відкрито та добросовісно користується частиною спірного нерухомого майна.

Наведене свідчить про відсутність між позивачем та відповідачем договірних відносин з приводу спірного нерухомого майна.

З огляду на наведене, суд зазначає, що нікчемність договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-2019 О від 27.06.2019, укладеного між ТОВ Мануфактурний двір та ГО Нагодуй голодних, дає підстави для висновку про те, що майно знаходиться у користуванні ГО Нагодуй голодних за відсутності на те законодавчо визначених підстав та за відсутності згоди власника нерухомого майна.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Щодо тверджень апелянта про те, що місцевий суд посилаючись на зміст пояснень не встановленої особи ( ОСОБА_1 ), що викладено в акті обстеження нерухомого майна №1/17.11.23 за участю представників позивача, відхилив посилання відповідача на не перебування ГО Нагодуй голодних в спірному приміщенні та звільнення приміщення, то вони є безпідставними, оскільки з оскаржуваного рішення суду вбачається, що факт звільнення відповідачем спірного приміщення не підтверджується жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 74-77 ГПК України, а наявність акту обстеження №1/17.11.23, з викладеними в ньому поясненнями лише підтверджує те, що спірне приміщення не звільнено відповідачем.

Усі інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків господарського суду та не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно, не знайшли своє підтвердження.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Громадської організації "Нагодуй голодних".

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Нагодуй голодних" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі №911/1084/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Громадську організацію "Нагодуй голодних".

Матеріали справи №911/1084/23 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 23.05.2024

Головуючий суддяГ.П. Коробенко

СуддіК.В. Тарасенко

Г.А. Кравчук