Постанова

від 05.12.2023 по справі 303/9265/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/9265/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 грудня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Куштана Б.П.

за участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Компанієць Наталія Григорівна, на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2023 року про відмову в забезпеченні позову, постановлену головуючим суддею Заболотним А.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіна Дениса Володимировича про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння

встановив:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкіна Д.В. про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вважає, що державну реєстрацію речового права на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , здійснено протиправно, а рішення приватного нотаріуса Кішкін Д.В. від 09.06.2015 про задоволення вимоги іпотекодержателя та передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки прийняте з порушенням Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про іпотеку». Вказане з позиції позивача є підставою для скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Крім того відповідно до договору купівлі-продажу від 09.02.2023 відповідач ОСОБА_3 купив спірний житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а тому такий має бути витребуваний від нього на користь ОСОБА_1 . У зв`язку з цим подала позов до суду для захисту своїх прав.

Разом з позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, яку мотивувала тим, що існує загроза, що з метою уникнення правових наслідків задоволення позову, відповідач ОСОБА_3 спробує відчужити придбаний ним у лютому 2023 року спірний будинок, що може утруднити виконання в подальшому рішення суду, зробить обраний спосіб захисту прав позивача неефективним та призведе до необхідності звертатися до суду з черговим позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. У зв`язку з цим вважає, що є достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3 .

Просила суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3 .

Ухвалою Мукачівськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 11жовтня 2023року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Компанієць Н.Г., в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права та задовольнити таку заяву.

Оскільки предметом позову є скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірний будинок та витребування його з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 , який є добросовісним набувачем. У випадку, якщо ОСОБА_3 відчужить будинок, то такі дії призведуть до унеможливлення виконання рішення суду та відповідно повернення майна законному власнику. Зазначені судом підстави для відмови у забезпечені позову, зокрема, що при накладенні арешту на майно відповідача буде обмежено управі користування спірним будинком є безпідставними та такими, що пов`язані з неправильними тлумаченням норм права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, по захист яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно із п.1 ч.1 та ч.3 ст.150 ЦПК позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно відповідача та забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути розмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об`єктивний характер. Відповідно до роз`яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.

Цивільній процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Однак, ОСОБА_1 не вказує об`єктивних причин, які б давали підстави вважати, що спірний будинок може бути відчужено на користь третіх осіб. А тому підстав для вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на спірне майно не має.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для арешту спірного майна, а відтак, підстави для скасування чи зміни ухвали - відсутні.

Колегія суддів враховує, що викладені в оскаржуваній ухвалі висновки прийнятого судом рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149,150,367,374,375,381,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Компанієць Наталія Григорівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2023 року про відмову в забезпеченні позову, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2023 року.

Головуючий:

Судді: