Постанова

від 07.12.2023 по справі 760/14336/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/14336/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 грудня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Куштана Б.П., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Сливки С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гурська Анастасія Сергіївна, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року, постановлену головуючою суддею Хамник М.М. у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, третіх осіб: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ТОВ «Медікал Геномікс Україна 1» про оспорення батьківства та зобов`язання вчинити дії

встановив:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , звернулася до Солом`янського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_3 , Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, треті особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ТОВ «Медікал Геномікс Україна 1».

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у них 17.12.2007 року народилося двоє дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яких ОСОБА_4 вважав своїми рідними дітьми. На прохання своєї бабусі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у 2013 році провів генетичне дослідження про батьківство відносно однієї з близнят ОСОБА_2 та отримав заключення про те, що остання не є його донькою.

Також позивачка стверджує, що ОСОБА_4 завжди мав намір оспорити своє батьківство відносно дітей, які народились у шлюбі з ОСОБА_3 , але через проходження військової служби у складі Збройних Сил України з 30.06.2020 не мав для цього часу. Натомість позивачці стало відомо, що ОСОБА_4 все ж звертався до суду з позовом про оспорювання свого батьківства. Така інформація наявна на сайті Судової влади України справа №761/20818/22 та може бути підтверджена показами свідків. Відтак своє право на звернення до суду з даним позовом позивачка обґрунтовує з посиланням на ч.2 ст.137 Сімейного кодексу України та ст.1261 Цивільного кодексу України, як спадкоємиця померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З врахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд:

- виключити відомості про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з актового запису про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за №23 від 09.01.2008, складеного Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) та зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) код ЄДРПОУ 25999022 виключити відомості про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з актового запису про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за №23 від 09.01.2008, складеного Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ);

- зобов`язати Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи визнати Акт заключення про біологічне батьківство від 19.12.2013, лабораторний номер аналіза MG13-3745, номер висновку MG06469 щодо відсутності спорідненості ДНК ОСОБА_4 з ОСОБА_2 медичною документацією.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20.10.2022 року дану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Постановою Київського апеляційного суду від 31.03.2023 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу суду від 20.10.2022 року залишено без змін.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, треті особи: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ТОВ «Медікал Геномікс Україна 1» про оспорювання батьківства та зобов`язання вчинити дії - закрито.

Повернуто ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ), судовий збір: у сумі 992,40 грн, який був сплачений 05.10.2022 року згідно квитанції 2276-5869-5562-9968; у сумі 992, 40 грн, який був сплачений 05.10.2022 згідно квитанції 2539-7012-3944-6226; у сумі 992, 40 грн, який був сплачений 05.10.2022 згідно квитанції 3128-3126-3177-9827.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гурська А.С., подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що суд неповністю з`ясувавши обставини, що мають значення для справи, незважаючи на недоведеність обставин, які мають значення для справи неправильно застосовує положення ч. 2 ст. 137 СК України. Зз одного боку суд першої інстанції вказує, що для оспорювання батьківства після смерті того, хто записаний батьком можливе у разі пред`явлення ним за життя позову до суду про виключення запису про нього як батька дитини, а з іншого боку вказує, що неможливо оспорювати батьківство ОСОБА_4 після його смерті, оскільки останній не набув статусу позивача у справі, адже позовну заяву було повернуто без розгляду, і закриває провадження, нехтуючи фактом «пред`явлення позову».

Вважає, що суд не правильно тлумачить положення ч. 2 ст. 137 СК України, в якій чітко вказано, що підставою для оспорювання батьківства є факт пред`явлення позову за життя, а не відкриття провадження у справі за життя та неправильно приходить до висновку, що таке оспорювання можливе лише за умови правонаступництва у певній судовій справі, що фактично позбавляє спадкоємців права на доступ до правосуддя.

Зокрема, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2022 у справі №761/20818/22 позов ОСОБА_4 було повернуто, а повернення позову не позбавляє повторного звернення з таким позовом. З урахуванням того, що на момент повернення судом позову ОСОБА_4 останній помер, а суд повернув такий позов, то позивач, як його спадкоємиця має право підтримати такий позов про оспорювання батьківства за умови, що позов первісний пред`являвся за життя ОСОБА_4 , в тому числі шляхом подачі такого позову самостійно, адже померлий мав право на повторне звернення з позовом.

Також зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що пред`явлення позову - це факт звернення особи до суду з позовом, тобто або подання особисто чи через представника позову до суду в приміщенні суду або направлення такого позову засобами поштового зв`язку (особисто чи через представника). Отже, пред`явлення позову не є тотожним поняттям відкриттю провадженню у справі, а тому суд неправильно застосував норми ч. 2 ст. 137 СК України, помилково вважаючи обов`язковою умовою відкриття провадження у справі, а тоді як обов`язковою умовою с факт пред`явлення позову. При цьому повернення позову є підставою для повторного звернення, а факт пред`явлення позову свідчить про наміри особи оспорити батьківство.

Крім того, судом першої інстанції не було здійснено необхідних дій для з`ясування обставин, які мають істотне значення для ухвалення рішення під час підготовчого засідання, зокрема, не допитано свідків та не витребувано інформацію щодо дати звернення ОСОБА_4 з позовом.

Отже, суд неправомірно застосував положення процесуального права ст. 255 ЦПК України, що призвело до закриття провадження у справі та порушення прав позивача, передбачених ст. 4 ЦПК України, адже відсутність підстав, вказаних у ч. 2 ст. 137 СК України може бути підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі без судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що, виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом покликається на частину другу статті 137 СК України, мотивуючи своє право на звернення тим, що є спадкоємцем померлого ОСОБА_4 , який записаний батьком дитини відповідачки і за життя мав намір оспорити своє батьківство, у зв`язку з чим звертався до суду з відповідним позовом.

Статтею 133 СК України передбачено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини. Таким чином, законодавством встановлена презумпція батьківства щодо дитини, яка народжена у шлюбі.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Статтею 137 СК України визначено порядок оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини. Відповідно до частини першої вказаної статті якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства. Частиною другою статті 137 СК України визначено, що якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці. Водночас, відповідно до частини третьої статті 137 СК України якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.

Тлумачення ст. 137 СК свідчить, що вказана норма визначає 3 випадки, за яких батьківство особи може бути оспорено після смерті особи, яка записана батьком дитини:

перший випадок стосується ситуації, коли чоловік іще під час вагітності жінки подав нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства. У такому разі після смерті чоловіка оспорити батьківство можуть його спадкоємці;

другий випадок охоплює ситуацію, коли чоловік за життя подав позов до суду про виключення запису про нього як батька дитини. У цьому разі його спадкоємці можуть підтримати позовну заяву про процесуальне правонаступництво;

третій випадок оспорювання батьківства стосується ситуацій, коли через поважні причини чоловік не знав про те, що записаний батьком дитини, і помер.

Позивачка стверджує, що ОСОБА_4 за життя звернувся до суду з позовом про виключення запису про нього, як батька відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про що свідчить ухвала Шевченківський районний суд м. Києва від 07.10.2022 у справі №761/20818/22, якою позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Державної спеціалізованої установи Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України, третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про виключення відомостей про батьківство та зобов`язання вчинити дії, повернуто позивачу.

Однак, вказаною ухвалою суду позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, оскільки, така підписана не уповноваженою особою. Зокрема, позовна заява підписана представником позивача ОСОБА_6 , яким не надано документу на підтвердження своїх повноважень.

Той факт, що Шевченківський районний суд м. Києва написав в ухвалі від 07 жовтня 2022 року, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, вказує на те, що обставина смерті позивача не була суду відома.

Водночас, твердження ОСОБА_1 про те, що позаяк позов було повернуто районним судом, то в неї як спадкоємця наявне право для повторного звернення до суду з таким позовом є неспроможним, оскільки ґрунтується на хибному розумінні правової вимоги ч.2 ст.137 СК України, а саме, подання позову за життя особи, яка записана батьком дитини.

Тобто, правове значення має факт подання позову при житті ОСОБА_4 , що з матеріалів справи не вбачається, а не сам по собі факт повернення позову після смерті позивача.

При цьому слід врахувати те, що позовна заява подана ОСОБА_6 від імені ОСОБА_4 у жовтні 2022 року, хоча ОСОБА_4 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_4 . Та ця обставина є перепоною для повторного подання позову представником, повноваження якого припинили свою чинність з моменту смерті ОСОБА_4

ОСОБА_1 не долучено до позовної заяви, а ні самого позову поданого представником ОСОБА_6 у жовтні місяці 2022 року, а ні самих повноважень на підставі яких діяв ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 , коли на той момент останній вже помер.

Також і подана ОСОБА_6 апеляційному суду заява від 16.11.2023 року не містить будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що на підставі яких повноважень діяв в інтересах ОСОБА_4 подаючи у жовтні місяці 2022 року позов про виключення відомостей про батьківство та зобов`язання вчинити дії, тоді як на цей час позивач ОСОБА_4 вже помер.

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України).

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Отже, процесуальне правонаступництво, у справах де таке правонаступництво допускається, у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, однак лише за умови, що смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) зазначено: «ЦПК України не містить норм, які б передбачали можливість здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі».

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Оскільки, ОСОБА_4 позов про оспорювання батьківства за життя не подавався, бо докази про зворотне матеріали справи не містять, тому в ОСОБА_1 відсутні правові підстави для підтримання такого позову у якості спадкоємця померлого.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку позивачка ОСОБА_1 в порядку ч. 2 ст. 137 СК України не може звертатися з таким позовом, оскільки, смерть фізичної особи настала до звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, а відтак, залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечило б принципам цивільно-процесуального судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданими сторонами, внаслідок правильного застосування норм матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження в справі з тих підстав, що у позивача, відповідно до положень статті 137 СК України, відсутнє право на пред`явлення позову про виключення відомостей про померлу особу, як батька, із актового запису про народження дітей.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було витребуваного цивільної справи, не допитано свідків, які мали підтвердити наміри ОСОБА_4 оспорювати батьківство, не мають у даному випадку правового значення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, та підстави для його скасування відсутні.

Зважуючи на викладене та керуючись вимогами статей 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гурська Анастасія Сергіївна, залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року про закриття провадження у справі, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 13 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: