Постанова

від 10.04.2024 по справі 760/14336/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня2024 року

м. Київ

справа № 760/14336/22

провадження № 61-241 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 ;

відповідачі: ОСОБА_3 , Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи;

треті особи: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, товариство з обмеженою відповідальністю «Медікал Геномікс Україна 1»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гурської Анастасії Сергіївни - на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року у складі судді Хамник М. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, треті особи: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВДРАЦС у м. Ужгороді Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ), товариство з обмеженою відповідальністю «Медікал Геномікс Україна 1» (далі - ТОВ «Медікал Геномікс Україна 1»), прооспорення батьківства, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява обґрунтована тим, що з 12 червня 2013 рок вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Вона є спадкоємицею першої черги після померлого чоловіка.

Вказувала, що у попередньому шлюбі ОСОБА_4 з відповідачкою ОСОБА_3 17 грудня 2007 року народилися діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яких ОСОБА_4 вважав своїми рідними дітьми.

У грудні 2013 році ОСОБА_4 провів генетичне дослідження про батьківство відносно однієї з близнят - ОСОБА_2 та отримав висновок про те, що остання не є його донькою. Отже, інша з близнят - ОСОБА_5 також не може бути його донькою.

Стверджувала, що ОСОБА_4 завжди мав намір оспорити своє батьківство відносно дітей, які народились у шлюбі з ОСОБА_3 , але через проходження військової служби у складі Збройних Сил України з 30 червня 2020 року не мав для цього часу. Водночас із сайту Судової влади України їй стало відомо, що ОСОБА_4 за життя звертався до суду з позовом про оспорювання свого батьківства у справі № 761/20818/22, а тому вважала, що в силу частини другої статті 137 Сімейного кодексу України (далі - СК України) вона має право на пред`явлення позову як спадкоємиця померлого ОСОБА_4 .

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд:

- виключити відомості про батька ОСОБА_4 із актових записів про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за № 23 та № 24 від 09 січня 2008 року, складених Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та зобов`язати ВДРАЦС у м. Ужгороді Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) код ЄДРПОУ 25999022 виключити відомості про батька ОСОБА_4 із актових записів про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 09 січня 2008 року, складених Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ);

- зобов`язати Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи визнати акт заключення про біологічне батьківство від 19 грудня 2013 року, лабораторний номер аналізу MG13-3745, номер висновку MG06469 щодо відсутності спорідненості ДНК ОСОБА_4 з ОСОБА_2 медичною документацією.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, провадження у цій справі закрито.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суди виходили із того, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалася на частину другу статті 137 СК України, мотивуючи своє право на звернення тим, що є спадкоємцем померлого ОСОБА_4 , який записаний батьком дитини відповідачки ОСОБА_3 , і за життя мав намір оспорити своє батьківство, у зв`язку з чим звертався до суду з відповідним позовом.

Статтею 137 СК України визначено порядок оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини, частиною другою якої передбачено, що якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.

Отже правове значення має факт подання за життя ОСОБА_4 позову про оспорювання батьківства та виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини.

Врахувавши, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2022 року у справі № 761/20818/22 позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Державної спеціалізованої установи Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України, третя особа - ВДРАЦС у м. Ужгороді Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ), про виключення відомостей про батьківство та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України з тих підстав, що позовна заява підписана неуповноваженою особою - представником позивача ОСОБА_6 , яким не надано повноважень на представництво інтересів ОСОБА_4 , суди дійшли висновку, що за життя позов про оспорювання батьківства останнім не подавався, тому у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для підтримання такого позову як спадкоємцем померлого і провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гурська А. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 137 СК України та питання правонаступництва (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року касаційне провадження відкрито, витребувано цивільну справу № 760/14336/22 із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини другої статті 137 СК України, якою передбачено право спадкоємців підтримати позов про оспорення батьківства особи, яка записана батьком дитини, та померла після пред`явлення нею такого позову. Ураховуючи, що на час повернення судом позову ОСОБА_4 у справі № 761/20818/22 останній помер, позивачка, як його спадкоємиця, має право підтримати позов, у тому числі шляхом подачі такого позову самостійно, адже померлий мав право на повторне звернення з позовом.

Отже підставою для оспорювання батьківства спадкоємцями є саме факт пред`явлення позову за життя особою, яка оспорює батьківство, а не факт відкриття провадження у справі за життя такої особи, тому суди дійшли неправильного висновку, що оспорювання батьківства можливе лише за умови правонаступництва у певній судовій справі, що фактично позбавляє спадкоємців права на доступ до правосуддя.

Підтвердженням факту того, що ОСОБА_4 за життя звертався до суду з позовом про виключення запису про нього, як батька ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дата звернення з таким позовом. Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій не було здійснено необхідних дій для з`ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема, не допитано свідків, які могли підтвердити обставини звернення ОСОБА_4 з позовом про оспорювання батьківства, а отже і дійсність його намірів щодо оспорювання батьківства, не витребувано інформацію щодо дати звернення ОСОБА_4 з таким позовом, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, неправомірно застосував положення статті 255 ЦПК України, що призвело до закриття провадження у справі та порушення прав позивача, передбачених статтею 4 ЦПК України, адже відсутність підстав, вказаних у частині другій статті 137 СК України може бути підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі без судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, треті особи: ВДРАЦС у м. Ужгороді Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ, ТОВ «Медікал Геномікс Україна 1», про оспорення батьківства, зобов`язання вчинити певні дії.

Як на підставу звернення до суду з позовом посилається на те, що є спадкоємцею померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_4 , який за життя оспорював своє батьківство відносно дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом звернення до суду з позовом у справі № 761/20818/22 про виключення запису про нього, як батька дітей, проте, оскільки позов було повернуто судом, вважає, що має право на самостійне звернення з таким позовом відповідно до частини другої статті 137 СК України.

Встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2022 року у справі № 761/20818/22 позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Державної спеціалізованої установи Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України, третя особа - ВДРАЦС у м. Ужгороді Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ), про виключення відомостей про батьківство та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, оскільки позовна заява була підписана неуповноваженою особою - представником позивача ОСОБА_6 , яким не надано повноважень на представництво інтересів ОСОБА_4 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гурської А. С. - задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Таким чином, законодавством встановлена презумпція батьківства щодо дитини, яка народжена у шлюбі.

Відповідно до частини першої статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Статтею 137 СК України визначено порядок оспорювання батьківства після смерті особи, як записана батьком дитини.

Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства (частина перша статті 137 СК України).

Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці (частина друга статті 137 СК України).

Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти (частина третя статті 137 СК України).

Тлумачення статті 137 СК України, з урахуванням розумності свідчить, що вказана норма визначає випадки, за яких батьківство особи може бути оспорено після смерті особи, яка записана батьком дитини:

- перший випадок стосується ситуації, коли чоловік ще під час вагітності жінки подав нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства. У такому разі після смерті чоловіка оспорити батьківство можуть його спадкоємці (частина перша статті 137 СК України);

- другий випадок охоплює ситуацію коли чоловік за життя подав позов до суду про виключення запису про нього як батька дитини. У цьому разі його спадкоємці можуть підтримати позовну заяву відповідно до положень статті 55 ЦПК України про процесуальне правонаступництво (частина друга статті 137 СК України);

- третій випадок оспорювання батьківства стосується випадків, коли через поважні причини чоловік не знав про те, що записаний батьком дитини, і помер. Однак на відміну від перших двох випадків можливість оспорити батьківство належить лише таким його спадкоємцям як дружина, батьки та діти (частина третя статті 137 СК України).

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року у справі № 461/3122/19 (провадження № 61-10148сво22).

Як роз`яснено судом у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», статтею 137 СК України передбачено можливість оспорювання батьківства й після смерті особи, записаної батьком дитини. Якщо така особа померла до народження дитини, оспорити батьківство мають право спадкоємці цієї особи за умови подання нею за життя заяви нотаріусу про невизнання свого батьківства. У разі настання смерті особи після оспорення нею свого батьківства в суді її спадкоємці можуть підтримати позовну заяву відповідно до положень статті 37 ЦПК України про процесуальне правонаступництво в цивільних справах. Коли ж померла особа не знала про те, що її записано батьком дитини, оспорити батьківство вправі її спадкоємці першої черги за законом, названі у статті 1261 ЦК України дружина, батьки й діти.

Отже, спадкоємці померлої особи, яка за життя подала позов до суду про виключення запису про неї як батька дитини, можуть підтримати позовну заяву відповідно до положень статті 55 ЦПК України про процесуальне правонаступництво.

Відповідно до частин першої та другої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Згідно з частиною першою статі 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України).

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), викладено такі правові висновки: «Цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства».

Подібні правові висновки викладено також Верховним Судом у постановах: від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження № 61-5330св18), від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) від 09 жовтня 2023 року в справі № 688/181/23 (провадження № 61-8186св23) та багатьох інших.

Судова практика з указаного процесуального питання є сталою та сформованою.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2022 року у справі № 761/20818/22 позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Державної спеціалізованої установи Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України, третя особа - ВДРАЦС у м. Ужгороді Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ), про виключення відомостей про батьківство та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, оскільки позовна заява була підписана неуповноваженою особою - представником позивача ОСОБА_6 , яким не надано повноважень на представництво інтересів ОСОБА_4 .

Повернення позову з підстав подання його неуповноваженою особою не може свідчити про дійсний намір ОСОБА_4 на звернення до суду з позовом про оспорювання свого батьківства, зважаючи, зокрема, на ті обставини, що висновок про те, що він не є батьком однієї з доньок, ОСОБА_4 отримав у грудні 2013 року та протягом майже 8 років до своєї смерті у квітні 2022 року не оспорював батьківство.

Судами також врахована та обставина, що позовна заява від імені ОСОБА_4 подана ОСОБА_6 у жовтні 2022 року, тоді як ОСОБА_4 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зважаючи на вказані обставини та підстави повернення позову у справі № 761/20818/22, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_4 позов про оспорювання батьківства за життя не подавався, тому у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для підтримання такого позову як спадкоємцем померлого. Підтримання такого позову відповідно до положень частини другої статті 137 СК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони та у разі, якщо смерть фізичної особи настала після звернення до суду та відкриття провадження у справі, а не шляхом звернення з самостійним позовом про виключення відомостей про померлу особу, як батька, із актового запису про народження дітей.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильного застосування норм матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки у позивача відсутнє право на пред`явлення позову про виключення відомостей про померлу особу, як батька, із актового запису про народження дітей на підставі положень частини другої статті 137 СК України.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не було витребувано інформацію щодо дати звернення ОСОБА_4 з позовом у справі № 761/20818/22, не допитано свідків, які мали підтвердити наміри ОСОБА_4 щодо оспорювання батьківства, - не можуть бути підставою для скасування правильних по суті судових рішень, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій, звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства представника від імені ОСОБА_4 , який не мав повноважень для представництва інтересів останнього, не дає підстав вважати, що ОСОБА_4 звертався до суду з таким позовом.

Отже доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гурської Анастасії Сергіївни - залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович