Рішення

від 14.12.2023 по справі 917/1492/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2023 Справа № 917/1492/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А. В., розглянувши справу № 917/1492/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД", вул. Михайлівська, 25, каб. 21, м. Одеса, 65005

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Квін Ойл", пр. Л. Українки, 19, корп. 19, кв. 52, м. Кременчук, Полтавська область, 39623

про стягнення 262 194,37 грн,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

18.08.2023 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квін Ойл" про стягнення 262 194,37 грн заборгованості за договором поставки №П-2023 від 29.11.2022 року, з яких: 188 400,00 грн - сума основного боргу, 41 361,49 грн - пеня, 2 213,60 грн - інфляційні збитки, 30 219,28 грн - 35 % річних (вх. № 1593/23).

Ухвалою суду від 24.08.2023 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків. Позивачу необхідно було вказати кінцеві дати нарахування пені, 35% річних та інфляційних втрат (вказати період, за який здійснено нарахування).

07.09.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 11092) на виконання вимог ухвали суду від 24.08.2023 року про залишення позовної заяви без руху. В заяві позивач вказав, що розрахунок заборгованості здійснено по 15.08.2023 року. Окрім цього, представник позивача повідомив, що він тривалий час не мав доступу до мережі інтернет і як наслідок - доступу до "Електронного суду". За таких підстав він не мав можливості своєчасно усунути недоліки по вищезазначеній справі та просив поновити строк для усунення недоліків по справі №917/1492/23.

Ухвалою від 12.09.2023 року суд задовольнив клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" - Панова В. С. про поновлення строку на подання заяви про усунення недоліків, поновити пропущений Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" строк для усунення недоліків позовної заяви, прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1492/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. 167, 184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Копія ухвали від 12.09.2023 року, що була направлена на адресу відповідача (пр. Л. Українки, 19, корп. 19, кв. 52, м. Кременчук, Полтавська область, 39623), отримана відповідачем 29.09.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 48).

Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 12.09.2023 року є 29.09.2023 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

29.11.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" (далі позивач, постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Квін Ойл" (далі відповідач, покупець) уклали договір поставки №П-2023 (далі договір, а. с. 10-14), відповідно до якого в порядку та на умовах зазначених в цьому договорі, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати нафтопродукти, що надалі іменуються товар (п. 1.1 договору).

В укладеному договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

- найменування, асортимент, кількість, ціна товару визначаються у видаткових накладних , або актах прийому-передачі робіт, та/або відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п. 2.1.2 договору);

-товар є переданим постачальником та прийнятим покупцем, в залежності від умов поставки, з моменту: при базисі поставки DDP з моменту поставки товару на склад покупця та/або в пункті призначення вказаного покупцем, - дата оформлення ТНТ; при базисі поставки EXW з моменту оформлення акту приймання-передачі товару; при базисі поставки FCA - з дати штемпеля на залізничній квитанції на станції відправлення про прийняття товару залізницею, або з дати передачі товару перевізнику, якщо поставка здійснюється автотранспортом дата оформлення ТТН; при базисі поставки СРТ з дати штемпеля на залізничній квитанції на станції відправлення про прийняття товару залізницею, або з дати передачі товару перевізнику, якщо поставка здійснюється автотранспортом - дата оформлення ТТН. Сторони застосовують правила інтерпретації комерційних термінів «Incoterms 2010» (п. 2.1.4 договору);

-кількість поставленого товару визначається у товарно транспортній накладній, або залізничній накладній, або у видатковій накладній, або в акті приймання-передачі (п. 2.1.12 договору);

- покупець здійснює оплату поставленого товару у повному обсязі на умовах передплати, але у будь якому випадку не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту поставки товару. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.1 договору);

- у разі не оплати або несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день прострочення платежу (п. 4.1 договору);

-за прострочення оплати поставленого товару більш ніж на 7 (сім) календарних днів, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення, а також 35 % річних від простроченої суми заборгованості (п. 4.2 договору);

-нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється за весь час прострочення. Позовна давність по всіх зобов`язаннях сторін за цим договором, становить 5 років (п. 4.4 договору);

- договір складено у двох оригінальних примірниках по одному для кожної сторони, набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року. В частині виконання зобов`язань за цим договором, останній діє до повного його виконання обома сторонами (п. 5.2 договору).

Як стверджує позивач, 08.12.2022 року відповідач перерахував на рахунок позивача аванс у розмірі 1 470 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 08.12.2022 року по 14.08.2023 року (а. с. 22).

В період з 09.12.2022 року по 20.04.2023 року позивачем було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 4 062 463,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №№ 7189 від 09.12.2022 року, 7487 від 15.12.2022 року,5570 від 20.04.2023 року та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №УП-00007189/1 від 09.12.2022 року, № УП-00007487/1 від 15.12.2022 року та № УП-00005570/1 від 20.04.2023 року (а. с. 15 -20)

Відповідачем, окрім сплаченого авансу у розмірі 1 470 000,00 грн, перераховано на користь позивача 13.12.2022 року 832 813,00 грн, 16.12.2022 року 290 000,00 грн, 20.12.2022 року 250 000,00 грн, 21.12.2022 року 47 000,00 грн, 23.12.2022 року 44 250,00 грн, 20.04.2023 року 450 000,00 грн, 24.04.2023 року 100 000,00 грн, 02.05.2023 року 150 000,00 грн, 05.05.2023 року 140 000,00 грн, 29.05.2023 року 50 000,00грн, 13.07.2023 року 50 000,00 грн (підтверджується банківською випискою за період з 08.12.2022 року по 14.08.2023 року (а. с. 22).

Таким чином, відповідач не сплатив позивачу суму за отриманий товар у розмірі 188 400,00 грн. Не у повному обсязі сплачена поставка за видатковою накладною №5570 від 20.04.2023 року.

Отже, у встановлені договором строки відповідач не виконав свої грошові зобов`язання і станом на дату складання позовної заяви розмір простроченої заборгованості становить 188 400,00 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати товару, позивач на підставі п. 4.1, 4.2 договору нарахував відповідачу пеню на суму 41 361,49 грн, інфляційні втрати на суму 2 213,60 грн та 35% річних на сум у 30 219,28 грн.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): розрахунок заборгованості, договір поставки №П-2023 від 29.11.2022 року, видаткові накладні №№7189 від 09.12.2022 року, 7487 від 15.12.2022 року,5570 від 20.04.2023 року, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) №УП-00007189/1 від 09.12.2022 року, № УП-00007487/1 від 15.12.2022 року та № УП-00005570/1 від 20.04.2023 року, банківську виписку про рух грошових коштів за період з 08.12.2022 року по 14.08.2023 року, довідку вих. №1538/1501/25271/2023-БТ від 14.08.2023 року, акт звіряння взаємних розрахунків за період: 29.11.2022 16.08.2023 р., ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВН №1275853 від 17.08.2023 року,, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.05.2019 року, виписка з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача, витяг з ЄДРЮОФОПГФ (Опендатабот) відносно відповідача

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними №№7189 від 09.12.2022 року, 7487 від 15.12.2022 року,5570 від 20.04.2023 року та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №УП-00007189/1 від 09.12.2022 року, № УП-00007487/1 від 15.12.2022 року та № УП-00005570/1 від 20.04.2023 року на загальну суму 4 062 463,00 (а. с15 - 20).

Відповідно до п. 3.1 договору, покупець здійснює оплату поставленого товару у повному обсязі на умовах передплати, але у будь якому випадку не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту поставки товару. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника .

Відповідач не здійснив в повному обсязі оплату за поставлений товар, внаслідок чого за ним рахується заборгованість в сумі 188 400,00 грн.

Відповідач доказів сплати суми боргу суду не надав.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару, тоді як відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором не оплатив отриманий товар і заборгованість останнього складає 188 400,00 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 188 400,00 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У разі не оплати або несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день прострочення платежу (п. 4.1 договору).

Згідно п. 3.1 договору покупець здійснює оплату поставленого товару у повному обсязі на умовах передплати, але у будь якому випадку не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту поставки товару. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіряючи розрахунок заявленої позивачем до стягнення пені у розмірі 309,51 грн за видатковою накладною №7189 від 09.12.2022 року, суд зазначає, що за отриманий товар відповідач мав розрахуватися до 12.12.2022 року включно, оскільки з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України 10.12.2022 року припало на суботу (вихідний день).

Як вбачається з матеріалів справи та вказує позивач, ТОВ «Квін Ойл» 08.12.2022 року перерахувало на рахунок позивача аванс у розмірі 1 470 000,00 грн, а 13.12.2022 року перерахувало ще 75 313,00 грн. Таким чином станом на 13.12.2022 року відповідач в повному обсязі сплатив кошти за поставлений товар за видатковою накладною №7189 від 09.12.2022 року

Суд зазначає, що день фактичного виконання зобов`язання (13.12.2022 року) не повинен включатися в період нарахування пені. Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 13.06.2018 у справі №922/1008/16.

Отже, позивач нарахував пеню за період з 10.12.2022 року по 13.12.2022 року (3 дні) на суму 309,51 грн необґрунтовано.

Відносно нарахувань пені на заборгованість за видатковою накладною №7487 від 15.12.2022 року суд зазначає, що відповідачем було здійснено перерахування на користь позивача коштів за основним боргом наступним чином:

- 13.12.2022 року 757 500,00 грн;

- 16.12.2022 року 290 000,00 грн;

- 20.12.2022 року - 250 000,00 грн;

- 21.12.2022 року 47 000,00 грн;

- 23.12.2022 року 44 250,00 грн.

Суд зазначає, що за отриманий товар згідно видаткової накладної №7487 від 15.12.2022 року відповідач мав розрахуватися до 16.12.2022 року включно. Отже, прострочення має місце з 17.12.2022 року, а не з 16.12.2022 року, як вказано в розрахунку пені. Таким чином, позивач нарахував пеню починаючи з 16.12.2022 року необґрунтовано, оскільки вимога з оплати поставленого товару на той момент ще не настала.

Крім того, позивач нараховував пеню по 23.12.2022 року, тоді як зазначалось вище, день фактичного виконання зобов`язання (23.12.2022 року) не повинен включатися в період нарахування пені (постанова Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №922/1008/16).

За розрахунком суду пеня становить:

- за період з 17.12.2022 року по 20.12.2022 року на суму боргу 91 250,00 грн - 500,00 грн,

- за період з 21.12.2022 року по 22.12.2022 року на суму боргу 44 250,00 грн 121,23 грн.

Відносно нарахувань пені на заборгованість за видатковою накладною №5570 від 20.04.2023 року суд зазначає, що відповідачем було здійснено перерахування на користь позивача коштів за основним боргом наступним чином:

- 20.04.2023 року 450 000,00 грн;

- 24.04.2023 року 100 000,00 грн;

- 02.05.2023 року 150 000,00 грн;

- 05.05.2023 року 140 000,00 грн;

- 29.05.2023 року 50 000,00 грн;

- 13.07.2023 року 50 000,00 грн.

Суд зазначає, що за отриманий товар згідно видаткової накладної №5570 від 20.04.2023 року відповідач мав розрахуватися до 21.04.2023 року включно. Отже, прострочення має місце з 22.04.2023 року, а не з 21.04.2023 року, як вказано в розрахунку пені. Таким чином, позивач нарахував пеню починаючи з 21.04.2023 року необґрунтовано, оскільки вимога з оплати поставленого товару на той момент ще не настала.

Отже, за розрахунком суду пеня становить:

-за період з 22.04.2023 р. по 01.05.2023 на суму боргу 578 400,00 грн - 7 923,29 грн,

-за період з 02.05.2023 року по 04.05.2023 року на суму боргу 428 400,00 грн 1 760,55 грн;

-за період з 05.05.2023 по 28.05.2023 року на суму боргу 288 400,00 грн 9 481,64 грн;

-за період з 29.05.2023 року по 12.07.2023 року на суму боргу 238 400,00 грн - 14 695,89 грн,

-за період з 13.07.2023 року по 15.08.2023 року на суму боргу 188 400,00 грн - 8 186,37 грн.

При сумуванні отриманих розмірів пені за вказані періоди за видатковими накладними №7487 від 15.12.2022 року та №5570 від 20.04.2023 року, суд отримав загальний розмір пені 42 668,97 грн.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення пеню (41 361,49 грн), розмір якої є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий її розмір (41 361,49 грн) підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за прострочення оплати поставленого товару більш ніж на 7 (сім) календарних днів, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення, а також 35 % річних від простроченої суми заборгованості.

Позивач зазначає у розрахунку заборгованості загальний період нарахування 35 % річних - з 21.04.2023 року по 15.06.2023 року, тоді як встановлено вище судом, початком прострочення заборгованості за видатковою накладною №5570 від 20.04.2023 року є 22.04.2023 року.

За розрахунком суду 35% річних на заборгованості за видатковою накладною №5570 від 20.04.2023 року становить:

-за період з 22.04.2023 року по 04.05.2023 року на суму боргу 428 400,00 грн - 5 340,33 грн;

-за період з 05.05.2023 року по 28.05.2023 року на суму боргу 288 400,00 грн - 6 637,15 грн;

-за період з 29.05.2023 року по 12.07.2023 року на суму боргу 238 400,00 грн - 10 287,12 грн;

-за період з 13.07.2023 року по 15.08.2023 року на суму боргу 188 400,00 грн - 6 142,36 грн.

При сумуванні отриманих розмірів 35 % річних за вказані періоди, суд отримав загальний розмір - 28 406,96 грн.

Отже, нарахування 35 % річних за загальний період з 22.04.2023 року по 15.08.2023 року є правомірним у розмірі 28 406,96 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині вимоги про стягнення 35% в розмірі 1 812,32 грн відхиляються за їх безпідставністю .

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з травня 2023 року по липень 2023 року на загальну суму 2 213,60 грн.

За розрахунком суду інфляційні втрати на заборгованості за видатковою накладною №5570 від 20.04.2023 року становить:

-за травень 2023 року (сума боргу 238 400,00 грн) - 1 192,00 грн;

-за червень липень 2023 року (сума боргу 188 400,00 грн) - 367,76 грн.

При сумуванні отриманих розмірів інфляційних втрат за вказані періоди, суд отримав загальний розмір - 1559,76 грн.

Отже, нарахування інфляційних втрат за загальний період з травня 2023 року по липень 2023 року є правомірним у розмірі 1559,76 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 653,84 грн відхиляються за їх безпідставністю .

Перевірка правильності розрахунку пені, інфляційних та 35 % річних здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".

Таким чином, обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача:

- пені в сумі 41 361,49 грн,

- 35 % річних в сумі 28 406,96 грн,

- інфляційних втрат в сумі 1 559,76 грн.

Підстави для задоволення позовних вимог в іншій частині позову у суду відсутні.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 188 400,00 грн основного боргу, 41 361,49 грн пені, 28 406,96 грн 35% річних та 1 559,76 грн інфляційних втрат обґрунтовані, відповідачем не спростовані та не заперечуються, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 126, 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квін Ойл" (пр. Л. Українки, 19, корп. 19, кв. 52, м. Кременчук, Полтавська область, 39623, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44854730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" (вул. Михайлівська, 25, каб. 21, м. Одеса, 65005, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31431743) 188 400,00 грн основного боргу, 41 361,49 грн пені, 28 406,96 грн 35% річних, 1 559,76 грн інфляційних втрат та 3 895,93 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення складено та підписано 14.12.2023 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко