Рішення

від 12.12.2023 по справі 922/3703/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2023м. ХарківСправа №922/3703/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "САТП-2006" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ЮГ ЛІМІТЕД" простягнення коштів

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Карасьов І.О.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ФІРМА "САТП-2006" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ОСНОВА ЮГ ЛТД", в якій, з урахуванням завяи про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 13.440 грн неустойки, а також витрати зі сплати судового збору.

Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна від 29.04.2021 №ДГ-0000018 в частині неповернення об`єкту оренди після закінчення строку його дії.

Статтею 30 ГПК України врегульовано виключну територіальну підсудність справ та наведено перелік категорій справи, які підлягають розгляду за правилами виключної підсудності.

Частина третя статті 30 ГПК України встановлює виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 №911/2390/18).

Предметом спору у справі є стягнення штрафу на підставі ст.785 ЦК України за договором оренди нерухомого майна від 29.04.2021 №ДГ-0000018 об`єкт оренди за яким знаходиться за адресою: 62371, Харківська обл., Дергачівський р-н, п. Подвірки, вул. Курязька, 5.

Отже, в даному випадку застосуванню підлягають саме правила виключної підсудності справи, встановлені ст. 30 ГПК України.

З урахуванням наведених положень, суд дійшов висновку, що спір у цій справі підсудний господарському суду за місцем знаходження нерухомого майна, у зв`язку з чим підлягає розгляду у Господарському суді Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.08.2023 з урахуванням малозначності справи №922/3703/23 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.10.2023 здійснено перехід до розгляду справи №922/3703/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2023 у справі №922/3703/23 позовну заяву ТОВ фірма САТП-2006 залишено без руху на підставі частини одинадцятої статті 176 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 продовжено розгляд справи №922/3703/23.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.11.2023 закрито підготовче провадження у справі №922/3703/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2023 о 14:50 год.

Правом на участь представника в судовому засіданні 12.12.2023 позивач не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету позивача в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Присутній у судовому засіданні 12.12.2023 представник відповідача проти задоволення позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ ФІРМА САТП-2006 (орендодавець) та ТОВ "ОСНОВА ЮГ ЛТД") (орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна від 29.04.2021 №ДГ-0000018 (надалі - Договір оренди). Згідно з його умовами орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування наступне нерухоме майно - нежитлове виробниче приміщення в будівлі літ. "Г-1", реєстраційний №9, загальною площею 96 кв. м. Об`єкт оренди знаходиться за адресою: Україна, 62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Курязька, 5.

Передача майна, що є предметом оренди, здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі, який є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 3.2. Договору оренди).

Договір діє з 01.05.2021 по 01.05.2023 включно. Договір може бути пролонгований лише за взаємною згодою сторін, про що укладається додаткова угода. Автоматична пролонгація договору на тих самих умовах не допускається (пункти 4.1., 4.2. Договору оренди).

По закінченню терміну дії оренди або достроковому припиненні дії цього Договору орендар зобов`язаний звільнити орендований об`єкт у дводенний термін (пункт 4.4. Договору оренди).

Розмір орендної плати за один повний календарний місяць становить 960,00грн. Орендна плата сплачується орендарем до 5 числа кожного місяця за принципом передплати (пункт 5.2. Договору оренди).

Після закінчення терміну дії даного Договору або при достроковому його розірванні орендар зобов`язаний передати орендодавцю орендоване майно протягом двох діб (пункт 8.1. Договору оренди).

Між позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна від 29.04.2021 за Договором оренди. Згідно з ним позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування наступне нерухоме майно - нежитлове виробниче приміщення в будівлі літ. "Г-1", реєстраційний №9, загальною площею 96 кв. м.

Платіжною інструкцією від 30.04.2021 №170 відповідач сплатив орендну плату в розмірі 1.920,00 грн за перший та останній місяці оренди (травень 2021 та квітень 2023).

Як зазначає позивач у позовній заяві, протягом червня 2021 - січня 2022 відповідач сплачував орендну плату, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних інструкцій на загальну суму 7.680,00 грн. Проте, з лютого 2022 відповідач перестав виконувати свій обов`язок щодо сплати орендної плати за договором. Заборгованість з орендної плати за період з березня 2022 по березень 2023 становить 12.480,00 грн.

03.04.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 03.04.2023 вих. №12, в якій повідомив останнього про наявну заборгованість та просив протягом 7 днів з дня отримання даної претензії сплатити заборгованість з орендної плати в сумі 12.480,00 грн. Втім, відповідач відповіді на претензію не надав.

25.05.2023 позивач повторно надіслав на адресу відповідача претензію від 25.05.2023 вих. №25 про сплату заборгованості, а також неустойки за неповернення об`єкту оренду. Вказана претензія була отримана відповідачем, проте відповіді на неї позивачем не отримав, що стало підставою звернення позивача з позовною заявою до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та неустойки за неповернення об`єкту оренди.

Під час розгляду справи відповідач сплатив у повному обсязі заборгованість з орендної плати в розмірі 12.480,00 грн. У зв`язку зі зменшенням позивачем позовних вимог, остаточним предметом спору в даній справі є неустойка, нарахована відповідно до частини другої статті 785 ЦК України, за період з травня 2023 по листопад 2023 включно.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що неповернення об`єкту оренди в строк, встановлений Договором, сталося внаслідок обставин непереборної сили, а саме військової агресії Російської Федерації проти України та тимчасовою окупацією міста Херсон, де підприємство відповідача було зареєстровано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною другою статті 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Судом встановлено, що Договір оренди діяв з 01.05.2021 по 01.05.2023 включно. Договір може бути пролонгований лише за взаємною згодою сторін, про що укладається додаткова угода. Автоматична пролонгація договору на тих самих умовах не допускається (пункти 4.1., 4.2. Договору оренди).

Доказів укладення додаткової угоди між сторонами щодо продовження строку дії Договору оренди матеріали справи не містять, а отже Договір оренди є припиненим у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено. Дана обставина ані позивачем, ані відповідачем не заперечується.

Відповідно до частини другою статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 8.1. Договору оренди передбачено, що після закінчення терміну дії даного Договору або при достроковому його розірванні орендар зобов`язаний передати орендодавцю орендоване майно протягом двох діб.

Згідно з частиною другою статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Разом із тим доказів повернення відповідачем орендованого майна позивачу за актом приймання-передачі протягом двох діб, як то передбачено умовами пункту 8.1. Договору, матеріали справи не місять. Натомість, під час розгляду даної справи відповідач надав до суду докази надсилання на адресу позивача підписаного зі своєї сторони Акту повернення нерухомого майна за Договором. Втім, як вбачається з інформації з веб-сайту Укрпошта поштове відправлення за №0215405401270 було отримано позивачем 30.11.2023.

Таким чином, станом на 30.11.2023 включно об`єкт оренди нежитлове виробниче приміщення в будівлі літ. "Г-1", реєстраційний №9, загальною площею 96 кв. м, є неповернутим. Крім того, в матеріалах справи станом на 12.12.2023 року не міститься двостороннього підписаного акту-приймання передач щодо повернення майна.

Згідно з частиною другою статті 785 ЦК України, на підставі якої заявлено позовні вимоги про стягнення неустойки, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зі змісту статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині першій статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі №910/16362/18.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1806/17 та Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо повернення орендованого майна та оформлення повернення наймачем орендованого майна шляхом підписання акта приймання-передачі нерухомого майна протягом двох діб після закінчення строку дії Договору. Крім того, в матеріалах справи не міститься доказів вчинення позивачем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від відповідача після закінчення строку договору .

Посилання відповідача на обставини непереборної сили в якості підстав для звільнення від відповідальності за неповернення нерухомого майна за Договором, суд відхиляє з наступних підстав.

Пунктом 9.5. Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальність при настанні форс-мажорних обставин (визначених та зафіксованих відповідними документами), згідно чинного законодавства.

Суд зазначає, що порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) чітко визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3), з наступними змінами). У вказаному Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.

Натомість, у матеріалах справи відсутні сертифікат ТПП щодо неможливості виконання відповідачем обов`язку з повернення майна за Договором внаслідок обставин непереборної сили. А отже, посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 є безпідставним, оскільки такий лист не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання (в даному випадку Договору оренди нерухомого майна від 29.04.2021 №ДГ-0000018).

Слід відмітити, що існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань може доводитися будь-якими доказами (постанова Верховного Суду у справі № 912/3323/20 від 21 липня 2021 року).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для не виконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів які б підтверджували вплив агресії РФ та неможливістю виконання зобов`язання за спірним договором.

Також безпідставним є посилання відповідача на перебування міста Херсон під тимчасовою окупацією Російською Федерацією, оскільки згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, Херсонська міська територіальна громада перебувала під тимчасовою окупацією в період з 01.03.2022 до 11.11.2022. Втім, обов`язок щодо повернення орендованого майна за Договором виник у відповідача після 01.05.2023, що не позбавляло останнього звернутися до позивача з метою оформлення відповідного акту приймання-передачі нерухомого майна, зокрема надсиланням такого акту засобами електронного зв`язку на електронну пошту позивача glavbuh@osnova.ks.ua.

Таким чином, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) як на підставу звільнення від сплати неустойки, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, є належним чином необґрунтованим та помилковим.

Позивач у відповідності до вищевказаних положень статті 785 ЦК України за порушення строків повернення орендованого майна нарахував відповідачеві неустойку в розмірі 13.440,00 грн за період з травень 2023 по листопад 2023 включно.

Однак, перевіривши розрахунок неустойки, здійснений позивачем, суд встановив, що він має недоліки.

Так, з урахуванням положень пункту 8.1. Договору (після закінчення строку дії договору або при достроковому його розірванні орендар зобов`язаний передати Орендадавцю орендоване майно протягом двох діб), прострочення виконання відповідачем обов`язку з повернення орендного майна почалося з 04.05.2023 отже є безпідставним нарахування позивачем подвійної плати за повний місяць оренди в травні 2023. З огляду на це, розмір неустойки за 28 днів травня місяця 2023 року становить 960:31=(30,97 Х 28)Х 2 =1.734,32 грн .

Таким чином, розмір неустойки за період з травня 2023 по листопад 2023 включено становить 13.254,32 грн. В іншій частині (185,68 грн) неустойка нарахована позивачем безпідставно.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 13.254,32 грн.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями статті 129 ГПК України, згідно з якими судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.646,91грн покладаються на відповідача, в іншій частині (37,09 грн) залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОСНОВА ЮГ ЛІМІТЕД " (73000, м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, буд. 27, офіс 24, код ЄДРПОУ 44138941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "САТП-2006" (62371, Харківська обл., Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Курязька, буд. 5, код ЄДРПОУ 30583965) неустойку в розмірі 13.254,32 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.646,91 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "14" грудня 2023 р.

СуддяН.С. Добреля