Постанова

від 06.12.2023 по справі 674/1322/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 674/1322/22

Провадження № 22-ц/4820/1960/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., ТалалайО.І.

секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю прокурора Рибачук О.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Поділля», про конфіскацію земельних ділянок, за апеляційною скаргою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року (суддя Шафікова Ю.Е.).

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У жовтні 2022 року заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Поділля», про конфіскацію земельних ділянок.

В обґрунтування позову зазначалось, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, в порядку спадкування набув право власності на земельні ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастрові номери 6821885000:02:005:0002; 6821885000:05:002:0228), які знаходиться на території Малієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

03.02.2017 ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вказані земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

05.02.2018 земельні ділянки відповідач передав в оренду ТОВ «Мрія Фармінг Поділля».

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземцем, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення не відчужив їх, наявні підстави для їх конфіскації у власність держави.

У зв`язку з виявленими порушеннями, обласною прокуратурою 27.09.2022 надіслано до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області лист із вимогою вжиття заходів щодо виявлених порушень. Разом з цим, уповноваженим державним органом щодо конфіскації земельних ділянок заходів не вжито, а листом від 29.09.2022 повідомлено прокуратуру щодо відсутності коштів на сплату судового збору як причину невжиття заходів, що дає підстави прокурору звернутись до суду з означеним позовом.

На підставі викладеного, просив суд конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельні ділянки ОСОБА_1 , кадастровий номер 6821885000:05:002:0228, площею 2,6385 га, та 6821885000:02:005:0002, площею 2,6374 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Малієвецької сільської ради, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Хмельницька обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. При цьому, посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зазначає про помилковість застосування судом першої інстанції строків позовної давності, адже, враховуючи природу спірних правовідносин та висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, позов може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання відповідного порушення інтересів держави та до нього позовна давність не застосовується.

Окрім цього, на даний час з метою забезпечення захисту законних прав іноземного власника ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України передбачена безумовна процедура виплати її колишньому власнику ціни проданої на земельних торгах земельної ділянки. Таким чином, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності» та передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від цього.

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

В судовому засіданні прокурор Рибачук О.Г. апеляційну скаргу підтримала.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог ЦПК України. Від представника відповідача адвоката Наталюка Н.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку повітряною тривогою та неможливістю прибути з місця здійснення адвокатської діяльності. Разом з тим, вказане клопотання відправлено представником відповідача о 15 год. 20 хв. після відбою повітряної тривоги, оголошеного о 14 год. 40 хв., та отримано апеляційним судом о 15 год 24 хв. Крім того, враховуючи, що вимогами цивільного процесуального законодавства встановлені строки розгляду справи в апеляційній інстанції і клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи надійшли поза межами цього строку, відсутність належних та допустимих доказів об`єктивної неможливості участі представника відповідача в судовому засіданні призначеного на 15.30 год. 06.12.2023, а також можливість представника відповідача заявити клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, реалізацію стороною відповідача права на викладення своїх аргументів у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів поважності причин неявки представника відповідача в судове засідання не встановила, і, відповідно, підстав для відкладення розгляду справи та вважала за можливе слухати справу за відсутності представника відповідача. При цьому, колегія суддів виходила з того, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, не відкладаючи розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасника справи або його представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ст.. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5статті 263 ЦПК України передбачено що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов подано зі спливом позовної давності.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись.

Встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації та проживає на території України у с.Сприсівка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, що підтверджується посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 20.01.2016 (а.с.24).

Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 успадкував земельні ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходиться на території Малієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області: кадастровий номер 6821885000:02:005:0002, площею 2,6374 га; кадастровий номер 6821885000:05:002:0228, площею 2,6385га, зареєструвавши своє право власності на зазначене нерухоме майно відповідно 03.02.2017(а.с. 6,8, 23).

05.02.2018 на підставі договору оренди з ТОВ «Мрія Фармінг Поділля» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди на земельні ділянки строком дії до 05.02.2040 (а.с. 6-8).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

В силу статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справахСпорронґ і Льоннрот проти Швеціївід 23 вересня 1982 року,Джеймс та інші проти Сполученого Королівствавід 21 лютого 1986 року,Щокін проти Українивід 14 жовтня 2010 року,Сєрков проти Українивід 07 липня 2011 року,Колишній король Греції та інші проти Греціївід 23 листопада 2000 року,БулвесАД проти Болгаріївід 22 січня2009 року,Трегубенко проти Українивід 02 листопада 2004 року,East/West Alliance Limitedпроти Українивід 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воносуспільний,публічнийінтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволеннясуспільного, «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватисязначною свободою (полем) розсуду.

Принциппропорційностіпередбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.Справедлива рівновагапередбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст.41 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі -ЗК України).

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст.1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

За змістом ч. ч. 3-4 ст.81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно ч. «е» ст.140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. «в» ст.143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.145 ЗК України визначено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

В силу ч.4ст.145 ЗК України,конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

За змістом вказаної норми права, передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом, а тому, в даному випадку, наявнасправедлива рівновагаміж державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , як іноземець, набувши у власність в порядку спадкування та зареєструвавши своє право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6821885000:02:005:0002, площею 2,6374 га; кадастровий номер 6821885000:05:002:0228, площею 2,6385га, не відчужив їх протягом строку, встановленогостаттею 81 ЗК України, а тому спірні земельні ділянки підлягають конфіскації за рішенням суду на підставіст. 145 ЗК України. Відповідно, позовні вимоги прокурора підлягають до задоволення.

При цьому, не підлягає задоволенню заява представника відповідача ОСОБА_2 про застосування позовної давності, подана ним до суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно зістаттею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексуУкраїнивизначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як встановлено частиною першоюстатті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини четвертоїстатті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4статті 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцевіта перехідніположення» ЦКУкраїни доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакціїЗакону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всістатті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 02.04.2020 року.

З урахуванням того, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах трирічного строку позовної давності було 10.02.2021, а Закон N540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин, який діяв до 01 травня 2023 року строк позовної давності не є пропущеним.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та безпідставно дійшов висновку про відмову у позові у зв`язку із пропуском позовної давності.

А тому, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь Хмельницької обласноїпрокуратури підлягає стягненню судовий збір в розмірі 13645грн 50коп. (4962 грн (сплачений при подачі позову)+1240,50грн (сплачений при подачі заяви про забезпечення позову)+7443грн (сплачений при подачі апеляційної скарги)).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , посвідка на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 20 січня 2016 року, орган, що видав 6801, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6821885000:02:005:0002, площею 2,6374 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Малієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.02.2017, на земельну ділянку, кадастровий номер 6821885000:02:005:0228, площею 2,6385 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Малієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.02.2017, шляхом їх конфіскації на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_2 ,посвідка напостійне проживанняв Україні НОМЕР_1 від 20січня 2016року,орган,що видав6801,зареєстроване місцепроживання АДРЕСА_1 ) на користь Хмельницької обласної прокуратури (місцезнаходження:провул.Військоматський,3,м.Хмельницький,Хмельницької області,29005,ідентифікаційний кодЄДРПОУ 02911102) 13645 грн 50 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай