Постанова

від 05.12.2023 по справі 761/16609/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року

м. Київ

cправа №761/16609/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання - Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача: Баришев І.Г., Мельников Д.О.,

від відповідача: Деруга Н.О., Каленська М.А.,

від третьої особи 1: не з`явились,

від третьої особи 2: Лісовенко О.О.,

від третьої особи 3: Волох В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ткаченко Б.О. - головуючий, Гаврилюк О.М., Суліма В.В.

від 29.06.2023,

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Аграрний фонд"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_2 ;

2. Кабінет Міністрів України;

3. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

про визнання недійсним і скасування наказу та стягнення коштів

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - Позивач, Скаржник) звернувся до суду із позовом про визнання недійсним і скасування наказу Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Аграрний фонд", надалі - Відповідач) від 18.05.2020 №183-к "Про внесення змін до наказу про звільнення від 14.05.2020 №169-к" та учиненого на його підставі запису №45 від 13.05.2020 у трудовій книжці Позивача; стягнення з Відповідача на користь Позивача 1786766,00 грн, у тому числі 1521162,00 грн вихідної допомоги та 265604,00 грн. середнього заробітку за період з 14.05.2020 по 05.06.2020.

2. Свої вимоги Позивач обґрунтовував тим, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України (надалі - Третя особа 2) від 15.11.2019 №1060-р "Про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" його призначено виконуючим обов`язки голови правління до призначення в установленому порядку голови правління Відповідача.

Позивач також зазначив, що згідно з наказом Відповідача від 26.11.2019 №523-к він приступив до виконання покладених на нього обов`язків керівника Відповідача.

3. Згідно з листом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (надалі - Третя особа 3) від 13.05.2020 №2202-14/30419-01 (яким скасований та відкликаний лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 13.05.2020 №2202-14/30162-01) Третя особа 3 запропонувала Третій особі 2 припинити повноваження Позивача на посаді.

4. Позивач зазначив, що згідно з наказом Відповідача від 14.05.2020 №169-к він був звільнений з посади на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України на підставі розпорядження Третьої особи 2 від 13.05.2020 №514-р "Про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд".

На підставі зазначеного вище розпорядження №514-р та наказу №169-р до трудової книжки Позивача уповноваженою особою Відповідача внесено запис №44 про його звільнення на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України).

5. Позивач стверджував, що він, будучи обізнаним про рішення єдиного акціонера, і, відповідно, володіючи інформацією щодо звільнення з посади керівника, як керівник Відповідача реалізував свої повноваження і видав наказ про звільнення з посади та зобов`язав відповідного працівника заповнити трудову книжку шляхом вчинення запису про звільнення з роботи згідно з розпорядженням Кабміну на підставі наказу Відповідача, оскільки згідно з Інструкцією про ведення трудових книжок працівників на підприємствах за зберігання, ведення і заповнення трудових книжок відповідає керівник підприємства.

6. Позивач також вказував, що копію наказу Відповідача від 14.05.2020 №169-к про його звільнення Відповідач надав Позивачу у день звільнення.

Проте Відповідачем не був проведений розрахунок з Позивачем у день його звільнення, і трудова книжка йому була вручена не у день звільнення, а лише 18.05.2020.

7. Позивач вважає, що Відповідач протиправно змінив підставу його звільнення шляхом видачі наказу від 18.05.2020 №183-к "Про внесення змін до наказу про звільнення від 14.05.2020 №169-к" про його звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, та не сплатив йому у день звільнення вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку з розрахунку 253527 грн на місяць, що складає 1521162 грн.

Поряд з цим, Позивач просив стягнути з Відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період від 14.05.2020 до 05.06.2020 у розмірі 265604 грн.

8. Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, з урахуванням якої просив суд визнати недійсним і скасувати наказ Відповідача від 18.05.2020 №183-к "Про внесення змін до наказу про звільнення від 14.05.2020 №169-к" та вчинений на його підставі запис у трудовій книжці Позивача; стягнути з Відповідача на користь Позивача 1521162 грн вихідної допомоги та 1000 грн середнього заробітку за період з 15.06.2020 по 25.02.2021.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

9. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.08.2020 справу №761/16609/20 передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

10. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 05.04.2021, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08.12.2021, позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 48348,20 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що підставами звільнення Позивача є закінчення строку, на який його було призначено виконуючим обов`язки голови правління Відповідача, тобто на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України та були відсутні правові підстави для звільнення Позивача на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Вказав, що, оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість звільнення Позивача із займаної посади на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України та відмовив у задоволенні вимог Позивача про визнання недійсним і скасування наказу Відповідача від 18.05.2020 №183-к "Про внесення змін до наказу про звільнення від 14.05.2020 №169-к", то не вбачав і правових підстав для задоволення вимог про стягнення вихідної допомоги.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскільки суд дійшов висновку про відмову Позивачеві у задоволенні вимог про стягнення вихідної допомоги, то також відсутні підстави для задоволення вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги за період від 14.05.2020 до 25.02.2021.

Проте, суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що Позивача було звільнено 14.05.2020, а згідно з довідкою №100 від 12.08.2020 розрахунок з ним був здійснений 19.05.2020, тобто не у день звільнення Позивача, та дійшов висновку, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період від 15.05.2020 до 19.05.2020.

12. Постановою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05.04.2021 та постанову Київського апеляційного суду від 08.12.2021 скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено Позивачу, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.

13. Ухвалою Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду) від 17.08.2022 справу №761/16609/20 передано до Господарського суду міста Києва.

14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 позов задоволено повністю. Визнано недійсним і скасовано наказ Відповідача від 18.05.2020 №183-к "Про внесення змін до наказу про звільнення від 14.05.2020 №169-к" та учинений на його підставі запис від 13.05.2020 №45 у трудовій книжці Позивача. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1521162,00 грн вихідної допомоги та 1 000 грн середнього заробітку за період 20.05.2020 по 25.01.2021.

15. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Третя особа 2 у своєму розпорядженні від 15.11.2019 №1060-р "Про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" визначила строк, на який було призначено Позивача головою правління, а саме до призначення в установленому порядку голови правління Відповідача.

Суд зазначив, що на даний час Відповідачем не призначено голову правління і ОСОБА_2 (надалі - Третя особа 1) є виконуючим обов`язки голови правління Відповідача.

Таким чином, у даній справі відсутні підстави для застосування пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України за закінченням строку, а звільнення мало відбутися саме за приписами пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, оскільки Позивач був посадовою особою і Кабміном було прийнято рішення про припинення його повноважень.

З огляду на викладене обґрунтування, суд також визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення 1521162,00 грн вихідної допомоги та 1000 грн середнього заробітку за період 20.05.2020 по 25.01.2021.

16. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що Позивач розумів, що його перебування на посаді голови правління Відповідача є тимчасовим. Про це свідчить власноруч підписаний Позивачем наказ від 26.11.2019 №523-к, відповідно до якого він приступив до тимчасового виконання обов`язків голови правління Відповідача.

Апеляційний суд зазначив, що хоч у наказі від 26.11.2019 №523-к і зазначено, що Позивача було призначено виконуючим обов`язки голови правління Відповідача на строк до призначення в установленому порядку голови правління, проте згідно з Порядком проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженим постановою Кабміну від 03.09.2008 №777, таке призначення можливе на строк не більше трьох місяців.

Апеляційний суд констатував, що доказами, наявними в матеріалах справи, у повному обсязі підтверджено, що Позивач був призначений на посаду саме на певний строк, а тому у Відповідача були підстави для застосування пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України при звільненні Позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

17. У липні 2023 року Позивач звернувся з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №761/16609/20 до Верховного Суду.

18. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував пункт 5 частини 1 статті 41 КЗпП України та пункт 2 частини 1 статті 36 КЗпП України без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №275/404/21, від 17.06.2022 у справі №556/1395/21, від 08.03.2018 у справі №752/22483/20, від 15.02.2012 у справі №405/1526/17, від 21.09.2022 у справі №390/988/21.

19. Відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити скаргу без задоволення.

Відзив обґрунтовано з посиланням на мотиви, якими керувався суд апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржуване рішення.

20. Третя особа 2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому скаргу просила залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

21. Третя особа 3 подала до Верховного Суду пояснення, у яких скаргу просила залишити без задоволення.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

22. Розпорядженням Третьої особи 2 від 15.11.2019 №1060-р "Про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" призначено Позивача виконуючим обов`язки голови правління Відповідача до призначення в установленому порядку голови правління.

23. Відповідно до наказу Відповідача від 26.11.2019 №523-к Позивач приступив до тимчасового виконання обов`язків голови правління Відповідача з 27 листопада 2019 року.

24. Згідно з листом Третьої особи 3 від 13.05.2020 №2202-14/20162-01 "Щодо звільнення в.о. голови правління Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", у зв`язку із закінченням строку відповідно до пункту 2 Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 №777, та відповідно до статуту Відповідача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №698, Третя особа 3 внесла Третій особі 2 подання щодо звільнення Позивача від виконання обов`язків голови правління Відповідача на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

25. Відповідно до листа Третьої особи 3 від 13.05.2020 №2202-14/30419-01 "На заміну листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 13.05.2020 №2202-14/30162-01" Третя особа 3 внесла подання щодо звільнення Позивача від виконання обов`язків голови правління Відповідача.

26. Розпорядженням Третьої особи 2 від 13.05.2020 №514-р "Про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" Позивача звільнено від виконання обов`язків голови правління Відповідача.

27. Розпорядженням Третьої особи 2 від 13.05.2020 №515-р "Про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" Третю особу 1 призначено виконуючим обов`язки голови правління Відповідача.

28. Наказом Відповідача від 14.05.2020 №169-к звільнено Позивача з посади виконуючого обов`язки голови правління Відповідача 13 травня 2020 року на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України. Зобов`язано Відповідача виплатити Позивачу грошову компенсацію за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27.11.2019 до 13.05.2020; 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за період роботи з 27.11.2019 до 13.05.2020; 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за період роботи з 27.11.2019 до 13.05.2020; вихідну допомогу у розмірі середньої заробітної плати за шість місяців.

29. 13 травня 2020 року у трудовій книжці Позивача здійснено запис №44, за яким відповідно до розпорядження Третьої особи 2 від 13.05.2020 №514-р його звільнено із займаної посади в порядку пункту 5 статті 41 КЗпП України. Підстава - наказ від 14.05.2020 №169-к.

30. Наказом Відповідача від 18.05.2020 №183-к за підписом в.о. голови правління Третьої особи 1 внесено зміни до наказу Відповідача від 14.05.2020 № 169-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", викладено його розпорядчу частину в такій редакції: "Звільнити ОСОБА_1 , виконуючого обов`язки голови правління Відповідача, 13.05.2020 в порядку пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27.11.2019 до 13.05.2020; 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за період роботи з 27.11.2019 до 13.05.2020".

31. 13 травня 2020 року у трудовій книжці Позивача здійснено запис №45, яким запис №44 визнано недійсним. Відповідно до розпорядження Третьої особи 2 від 13.05.2020 №514-р його звільнено із займаної посади в порядку пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. Підставою є наказ від 18.05.2020 №183-к.

32. Звертаючись з позовними вимогами, Скаржник посилався на те, що Відповідач протиправно змінив підставу його звільнення шляхом видачі оскаржуваного наказу про звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України замість пункту 5 статті 41 КЗпП України, та не сплатив йому у день звільнення вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

33. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити.

34. Спірні правовідносини у даній справі стосуються законності звільнення Позивача з посади виконуючого обов`язки голови правління Відповідача на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, відповідно до якого трудовий договір може бути розірваний за закінченням строку, замість пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, відповідно до якого трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадової особи.

35. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

36. Згідно з частиною 1 статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

37. Відповідно до частини 2 статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

38. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Строк, на який працівник приймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором (аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/10306/20, від 14.12.2022 у справі №913/567/19).

39. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

40. Постановою Кабміну від 03.09.2008 №777 (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного наказу) затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (надалі - Порядок №777), згідно із пунктом 1 якого цей Порядок, зокрема, визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (надалі - підприємства) у разі прийняття міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності, державним господарським об`єднанням, державною холдинговою компанією, іншою державною господарською організацією рішення про необхідність проведення такого відбору, а також процедуру конкурсного відбору керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд. грн або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд. грн).

Пунктом 2 Порядку №777 передбачено, що підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства (надалі - конкурсний відбір) є рішення (наказ) міністерства, Фонду державного майна або іншого органу, який виконує функцію з управління підприємством, державним господарським об`єднанням, державною холдинговою компанією, іншою державною господарською організацією, для підприємств, функції з управління якими виконує Кабмін, - рішення Кабміну (надалі - суб`єкт управління), із зазначенням строку приймання заяв і проведення конкурсного відбору (крім керівників особливо важливих для економіки підприємств), яке для підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, приймається не пізніше ніж через 20 днів після відкриття вакансії керівника підприємства.

До оголошення конкурсного відбору або на період проведення конкурсного відбору суб`єкт управління на строк, який не може перевищувати трьох місяців, тимчасово покладає виконання обов`язків або призначає виконуючого обов`язки керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. грн, та/або керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд. грн або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд. грн, банку, у статутному капіталі якого держава володіє часткою понад 75 відсотків). Тимчасове покладення виконання обов`язків керівників зазначених підприємств або призначення виконуючими обов`язки таких керівників здійснюється суб`єктом управління після погодження кандидатур відповідних осіб Кабміном.

41. Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

42. У пунктах 1, 6, 7 Статуту Відповідача (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №698) зазначено, що Відповідач є акціонерним товариством, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2013 №364. Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Єдиним акціонером товариства є держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Згідно з пунктом 33 Статуту Відповідача органами товариства є загальні збори; наглядова рада; правління; ревізійна комісія.

Відповідно до пункту 43 цього Статуту, правління є виконавчим колегіальним органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю. До складу правління входять голова правління, перший заступник голови правління, заступники голови правління та інші члени правління. Голова правління призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства аграрної політики та продовольства України. Контракт з головою правління укладає Мінагрополітики за погодженням з Кабміном.

43. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з розпорядженням Кабміну від 15.11.2019 №1060-р "Про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" Позивача призначено виконуючим обов`язки голови правління Відповідача до призначення в установленому порядку голови правління.

Тобто при укладенні зазначеного трудового договору працівник та роботодавець погодили строк дії договору, який визначили часом настання певної події, а саме до призначення у встановленому законодавством порядку голови правління Відповідача.

44. Згідно з частиною 3 статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

45. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року №1-2/2010 у справі про офіційне тлумачення частини 3 статті 99 ЦК України роз`яснив, що реалізація учасниками акціонерного товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього товариства стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

46. У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини 3 статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

47. Зважаючи на викладене, зміст частини 3 статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

48. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

49. Як установлено судами попередніх інстанцій, конкурсний відбір на посаду голови правління Відповідача, передбачений Порядком №777, не був проведений, а розпорядженням Третьої особи 2 від 13.05.2020 №515-р "Про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" у товаристві замість Позивача на посаду в.о. голови правління призначено Третю особу 1.

50. Таким чином, встановивши, що Третя особа 1 також був призначений на посаду в.о. голови правління Відповідача, тобто призначення у встановленому законодавством порядку керівника вказаного підприємства не відбулося, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк дії укладеного з Позивачем трудового договору не закінчився, що свідчить про незаконність звільнення Позивача на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України.

51. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що Третя особа 2 як суб`єкт управління наділений повноваженнями тимчасово, на строк до трьох місяців, покладати виконання обов`язків керівника підприємства на конкретну особу, є помилковим, оскільки виконувач обов`язків - це особа, яка очолює певне підприємство доти, доки не буде обрано чи призначено повноцінного керівника цього підприємства.

52. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

53. Тож правила пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України кореспондуються з положеннями частини 3 статті 99 ЦК України.

54. Зміни до статті 41 КЗпП України, а саме доповнення цієї статті пунктом 5, внесено Законом України від 13.05.2014 №1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів", який набрав чинності з 01 червня 2014 року. Згідно з пояснювальною запискою до проекту вказаного Закону передбачається, що така підстава розірвання трудового договору забезпечить можливість розірвання трудового договору без наведення підстав при припиненні повноважень посадових осіб, а в якості компенсації для захисту інтересів останніх гарантує мінімальний розмір вихідної допомоги в розмірі середньої заробітної плати за шість місяців.

55. Отже, здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 ЦК України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачено статутом, і як підстава такого звільнення може бути зазначено посилання на пункт 5 частини 1 статті 41 КЗпП України.

56. При розгляді спору щодо розірвання трудового договору за пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що підтверджує висновок про належний розгляд справи в порядку господарського судочинства (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №205/4196/18, від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц, від 23.02.2021 у справі №753/17776/19).

57. Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції зробив законні та обґрунтовані висновки про те, що у даній справі відсутні підстави для застосування пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, оскільки звільнення Позивача мало відбутися саме за приписами пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України як посадової особи з виплатою вихідної допомоги, оскільки звільнення відбулось за ініціативи Третьої особи 2 як роботодавця.

З огляду на правомірність висновку щодо задоволення позовної вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача вихідної допомоги при звільненні, також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підлягає задоволенню вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 308 ГПК України).

59. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

60. Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права і скасував судове рішення, яке відповідає закону та прийнято з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Судові витрати

61. Судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача, у зв`язку із задоволенням касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 312, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №761/16609/20 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №761/16609/20 залишити в силі.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Аграрний фонд" (ЄДРПОУ 38926880, 03151, м. Київ, вул. Очаківська/провулок Очаківський, буд. 5/6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 49 868,86 грн (сорок дев`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 86 копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити видачу відповідного наказу у справі №761/16609/20 Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді І. Кондратова

В. Студенець