Рішення

від 11.12.2023 по справі 275/1597/23

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/1597/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Лівочки Л.І.,

при секретарі- Степанчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів цивільну справу№275/1597/23 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа Брусилівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ),

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Булава Р.Г. звернувся до Брусилівського районного суду Житомирськолї області із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа Брусилівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

В обгрунтування заяви вказав, що встановлення факту народження дитини необхідно для отримання свідоцтва про її народження встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадян України. Зазначив, що документами, що підтверджують факт народження дитини, є медичні документи та свідоцтво про її народження, видане на непідконтрольній Україні території в м. Сімферополь, АР Крим. При цьому документів, необхідних для реєстрації народження дитини в органах РАГС, заявник не має.

Просить встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України у місті Сімферополь, Автономної Республіки Крим, Україна, у батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитини жіночої статі, ОСОБА_2 .

Заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Булава Р.Г. в судове засідання не з`явились, в поданій до суду заяві просили розгляд справи проводити без їх участі.

Представник заінтересованої особи - Брусилівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирський області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши подані заявником письмові докази, вважає, що заява про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України у м. Сімферополь, АР Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого також стосуються тимчасово окупованої території м. Сімферополь , АР Крим, Україна, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно до 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Згідно ч. 1 ст. Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до СК України. Згідно ч. 1 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

На підтвердження факту народження дитини у ОСОБА_1 до суду подані наступні докази: копія паспорта громадянина України на ім"я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія картки фізичної особи- платника податків ОСОБА_1 ; копія "Свидетельство о заключении брака", що виданий відділом ЗАГС м. Краснодара Росії, відповідно до якого громадянин України ОСОБА_1 та громадянка Росії ОСОБА_3 уклали 03.06.2016 року шлюб; копія т.н. " Медицинського свидетельства о рождении", з якої слідує, що ОСОБА_4 народила дівчинку ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копія т.н. "Свидетельства о рождении" на " ОСОБА_2 " 16 июня 2021 г.р.", де її батьками вказані громадяни Російської Федерації- ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Відповідно до копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 від 13 січня 2006 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є уродженцем м. Сніжне Донецької області.

Звертаючись до суду ОСОБА_1 вказав, що 03 червня 2016 року він уклав у м. Краснодарі Росії шлюб із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований відділом запису актів цивільного стану міста Краснодара "Будинку Шлюбів Екатеринського Залу" управління запису актів цивільного стану Краснодарського краю , та дружина змінила прізвище на " ОСОБА_5 ".

Проте, заявником не надано доказів того, що він, громадянин України, і особа, яка вказана в т.н. "свидетельство о рождении ОСОБА_2 " батьком дитини -" ОСОБА_1 , гражданин Российскої Федерации" є однією і тією ж особою.

Крім того, суду не надано доказів того, що після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , змінювала прізвище та є однією і тією ж особою на ім"я ОСОБА_4 .

За таких обставин, заява ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-5, 12- 13 18, 76-81, 258, 263, 263-265 293, 294, 315, 317, 319, 352-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення, яке складено 14.12.2023 року.

Суддя Л. І. Лівочка