Рішення

від 23.08.2006 по справі 16/312-06-8196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/312-06-8196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" серпня 2006 р.Справа  № 16/312-06-8196

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Счастливцевої К.С.

З участю представників сторін:

Від позивача:     Слободянюк В.С.  по дов. б/н від 14.08.2006р.;

Від відповідача: Найда Д.І. по дов. №579 від 03.07.2006р.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного малого підприємства “ТРИ  К” до  комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та  реєстрації об'єктів нерухомості”  про визнання права власності та зобов'язання здійснити  реєстрацію права  власності, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство “ТРИ  К” (далі  по тексту ПМП “ТРИ  К”) звернулося   до господарського   суду Одеської області  з позовними  вимогами  до    комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та  реєстрації об'єктів нерухомості”  (далі по тексту КП “ОМБТІ та РОН”) про визнання права власності  на павільйон кафе, загальною площею 45 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Маразліївська 1, а також про  зобов'язання здійснити  реєстрацію права  власності на зазначений об'єкт нерухомості. Свої доводи позивач обгрунтовує відмовою відповідача здійснити реєстрацію права власності на спірний об'єкт з підстав відсутності розпорядження районної адміністрації про затвердження акту державної  технічної комісії про прийняття об'єкту до експлуатації, що за його думкою, є порушенням його прав як законного власника вищезазначеного  об'єкту.   

Відповідач  заперечує  проти задоволення позовних  вимог, посилаючись на відсутність у позивача розпорядження районної адміністрації про затвердження акту про прийняття  закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації, що за  його думкою свідчить про відсутність факту прийняття об'єкту до експлуатації   взагалі, та стверджує про необхідність розгляду позовних вимог в частини зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна   у порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників  сторін, суд встановив наступне.

Згідно договору купівлі-продажу від 27.04.2006р., укладеного між гр.. Тоначевою Т.І. (Продавець) та гр. Тирлишкіним М.Ю. (Покупець) Продавець продав, а Покупець купив приватне мале підприємство “ТРИ  К”, ідентифікаційний код 24539471, з юридичною адресою: 67843, Одеська область, Овідіопольський район, с. Роксолани, вул.. Калініна 72, зареєстроване Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області 03.12.1996р. за №15431200000001075 зі всіма активами та пасивами. Відповідно до умов п.1. договору купівлі-продажу від 27.04.2006р., об'єкт продажу належить Продавцю на підставі Статуту приватного малого підприємства  “ТРИ  К”, зареєстрованому Овідіопольською райдержадміністрацією Одеської області 03.12.1996р. за №226, зі змінами до Статуту, зареєстрованими Овідіопольською райдержадміністрацією 11.07.2002р. з №04057209Ю0010509. Договір купівлі-продажу від 27.04.2006р. був посвідчений у нотаріальному порядку та зареєстрований у реєстрі за №Д-140. Право власності гр.Тоначевої Т.І. підтверджується договором купівлі-продажу від 28.08.2001р., відповідно до   якого гр. Тоначева Т.І. придбала у власність у гр. Котовича А.Г. майно приватного малого підприємства  “ТРИ  К” з юридичною адресою с. Роксолани, вул. Калініна 72, Овідіопольського району Одеської області та павільйон-бар     Ж-108, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. Маразліївська 1, загальною площею 45 кв.м. (міститься в матеріалах справи).  

Згідно акту приймання-передачі ПМП “ТРИ  К” від 27.04.2006р. гр.. Тирлишкіну  М.Ю. були передані всі активі та пасиві ПМП “ТРИ  К” до складу яких увійшло кафе-павільйон №Ж-108, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська 1.

Відповідно до положень ст..191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.  

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом  об'єкту до експлуатації від 10.08.1998р., кафе-павільйон  Ж-108,   що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. Маразліївська 1, загальною площею 46,2 кв.м.  був визнаний готовим до експлуатації. Даний акт від 10.08.1998р. був підписаний усіма членами комісії  але не затверджений розпорядженням районної адміністрації, однак  з 1998 року, тобто з моменту підписання акту,  кафе-павільйон  Ж-108 за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська 1 знаходиться в експлуатації ПМП “ТРИ  К”.  

Згідно технічного паспорту  від 01.03.2001р., виготовленому КП “ОМБТІ    та РОН”  за замовленням позивача,  площа кафе була уточнена та складає 45 кв.м. У 2005 році ПМП “ТРИ  К” звернулося до КП “ОМБТІ та РОН” із заявою про здійснення реєстрації права власності підприємства на спірний  об'єкт, однак, своїм листом за № Т-256 від 05.07.2005р. відповідачем було  відмовлено здійснити реєстрацію права власності ПМП “ТРИ  К” з підстав відсутності розпорядження Приморської районної адміністрації про затвердження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом  об'єкту до експлуатації.

Відповідачем відзиву на позовну заяву суду  надано не було, однак, на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог представник  КП “ОМБТІ та РОН” посилався на відсутність розпорядження райадміністрації про затвердження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом  об'єкту до експлуатації, що за його думкою свідчить про неприйняття об'єкту нерухомості до експлуатації взагалі, та на положення   ст. 331 Цивільного   кодексу України, якими встановлено, що якщо договором або законом передбачено прийняття  нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. При цьому, якщо право власності на нерухоме майно  відповідно до закону підлягає державної реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Крім того, при розгляді позовних вимог в частини визнання права власності  на кафе-павільйон  Ж-108,   що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. Маразліївська 1, відповідачем було заявлено клопотання про залучення до участі в справі  Одеської міської ради.

Позивач, керуючись ст. 328  Цивільного кодексу України,   вважає, що  своєю відмовою здійснити реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості з вищенаведених підстав КП “ОМБТІ та РОН”  ставить під сумнів законність набуття  позивачем   права власності  на об'єкт нерухомості, що в свою чергу  розцінюється ПМП “ТРИ  К” як порушенням його прав як власника  спірного об'єкту, так і  порушенням  низки законодавчих норм, якими це право захищене.

Проаналізувавши доводи сторін в частини позовних вимог ПМП “ТРИ  К” про визнання права власності  на кафе-павільйон  Ж-108,   що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. Маразліївська 1, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо  не випливає  із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  Крім того, положеннями ст.392 Цивільного кодексу України  встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.  

З матеріалів справи вбачається, що  з моменту підписання членами комісії акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом  об'єкту до експлуатації від 10.08.1998р., кафе-павільйон  Ж-108,   що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. Маразліївська 1  знаходився в експлуатації ПМП  “ТРИ  К”.  

Згідно до положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”  від 1 липня 2004 року  N 1952-IV, якими встановлений перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно, передбачено, що підставою для державної  реєстрації  прав,  що  посвідчують виникнення,  перехід,  припинення речових прав на нерухоме  майно, обмежень цих прав, є, у тому числі акти прийому нерухомого майна до експлуатації. При цьому, наведені положення Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”  не містять  посилань на обов'язкове затвердження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом  об'єкту до експлуатації розпорядженням районної адміністрації.

          За переконанням суду, приведені положення законодавчої норми спростовують доводи відповідача щодо відсутності доказів прийому спірного об'єкту до експлуатації  взагалі з підстав  відсутності розпорядження райадміністрації про затвердження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом  об'єкту до експлуатації. Самий по собі акт державної  технічної комісії про готовність закінченого будівництвом  об'єкту до експлуатації підписаний членами комісії у встановленій законом формі оцінюється судом як документ, яким підтверджується  факт прийому  об'єкту нерухомості до експлуатації.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 328 ЦК України, право  власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  

Статтею 49 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ  (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що володіння майном вважається правомірним, якщо  інше  не  буде  встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом. Згідно ч. 1, 2 ст. 4 зазначеного Закону  встановлено, що власник  на  свій  розсуд  володіє,  користується  та розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які  дії, що не  суперечать закону.  Він  може  використовувати  майно  для здійснення  господарської та  іншої, не забороненої законом, діяльності,  зокрема, передавати його безоплатно  або  за  плату у володіння і користування іншим особам.

Згідно ч. 1, 3 ст. 48 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р.  №697-ХХІІ  (з наступними змінами та доповненнями) Україна   законодавчо   забезпечує   громадянам, організаціям  та  іншим  власникам  рівні  умови   захисту   права власності. Захист  права  власності  здійснюється, у тому числі,  господарським судом.

Приймаючи до уваги ті обставини, що позивачем на підставі акту  державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом  об'єкту до експлуатації від 10.08.1998р. здійснюється експлуатація  кафе-павільйону  Ж-108, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. Маразліївська 1,  загальною площею 45 кв.м. , що в свою чергу свідчить про набуття ПМП “ТРИ  К” у встановленому законом порядку права власності на означений об'єкт нерухомості, суд доходить висновку про наявність правових  підстав для задоволення позовних вимог ПМП “ТРИ  К” в частині визнання за ним права власності на приміщення кафе-павільйону  Ж-108, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. Маразліївська 1,  загальною площею 45 кв.м.

При цьому, суд залишає без задоволення клопотання відповідача про залучення Одеської міської ради до участі у справі за позовними вимогами ПМП “ТРИ  К” до КП “ОМБТІ та РОН” про визнання права власності керуючись наступним.

Відповідно  до  статті  1  Закону  України "Про державну реєстрацію речових  прав  на  нерухоме  майно  та   їх   обмежень" від 01.07.2004 року N 1952-IV з наступними змінами та доповненнями  відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів   виникнення,  переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень,  що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру  речових  прав  на  нерухоме майно та їх обмежень.

Отже, названі у  цьому  Законі  органи  єдиної системи  реєстрації  відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами   про   офіційне   визнання  права  власності  на  об'єкт нерухомого  майна,  пред'явленими згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу  України  оскільки відповідно   до   пункту  5  розділу  V  "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме  майно  та  їх  обмежень" від 01.07.2004 року  N 1952-IV з наступними змінами та доповненнями  до створення єдиної системи органів реєстрації прав,  а також до формування Державного реєстру  прав  у  складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами  бюро технічної  інвентаризації,  останні  можуть  бути  відповідачами у таких справах.   

Правова позиція суду з цього питання підтверджується також Інформаційним листом ВГСУ від 31.01.2001 № 01-8/98 “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” (з послідуючими змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що вимоги ПМП “ТРИ  К” стосуються  визнання права власності на об'єкт, який був  1998 році прийнятий до експлуатації та весь період часу експлуатувався позивачем,   при цьому  як зазначалося по текст рішення вище органи  єдиної системи  реєстрації  відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами   про   офіційне   визнання  права  власності  на  об'єкт нерухомого  майна,  суд вважає, що КП “ОМБТІ та РОН”  може самостійно виступати відповідачем   за заявленими ПМП “ТРИ  К” позовними вимогами про визнання права власності та рішення по даній справі не стосується прав та інтересів Одеської міської ради, у зв'язку з чим, суду не вбачається доцільним залучати до участі у справі зазначену особу.

Правомірність набуття  ПМП “ТРИ  К” права власності  на кафе-павільйон  Ж-108, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. Маразліївська 1,  загальною площею 45 кв.м. встановлена  по тексту рішення вище. При цьому, якщо право власності на нерухоме майно  відповідно до закону підлягає державної  реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

КП “ОМБТІ та РОН”  в обґрунтування заперечень на позов посилається на відсутність розпорядження райадміністрації про затвердження акту  державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом  об'єкту до експлуатації від 10.08.1998р., що протирічить вимогам Тимчасового положення про порядок реєстрації  прав  власності     на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5  та зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за реєстраційним №66/7387, з послідуючими змінами та доповненнями (далі по тексту Положення).

З цього приводу суд зазначає наступне.   

Відповідно до п. 1.3  Тимчасового положення про порядок реєстрації  прав   власності  на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р.  №6/5  та зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за реєстраційним №66/7387, з послідуючими змінами та доповненнями (далі по тексту Положення) реєстрацію  прав власності  на нерухоме майно здійснюють  комунальні  підприємства  бюро  технічної    інвентаризації.  

Згідно п.  1.1 Положення  цей нормативно-правовий акт визначає  порядок   реєстрації   прав власності на нерухоме майно в Україні та спрямований на забезпечення визнання та захисту цих прав,  створення умов  для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.  При цьому, у відповідності до 1.2 Положення його дія  поширюється на всю територію України та є обов'язковим  для  виконання  громадянами, міністерствами, іншими  центральними і  місцевими   органами   виконавчої  влади  та  органами  місцевого самоврядування,   підприємствами,    установами   й   організаціями незалежно від форм власності, тобто  державна  реєстрація прав власності на об'єкти нерухомості  є обов'язковим елементом  при виникненні, зміні або припиненні права власності на нерухоме майно, а також складовою частиною цивільних правовідносин, пов'язаних з реалізацією права власності.  У відповідності до п. 1.4 Положення,  поняття державної реєстрації  прав власності  на нерухоме майно  передбачає собою  внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку із виникненням, існуванням або припиненням права  власності   на  нерухоме  майно,  що  здійснюється  БТІ   за  місцезнаходженням   об'єктів   нерухомого   майна   на   підставі  правовстановлюючих документів  коштом  особи,   що   звернулася   до БТІ.

На думку суду, реєстрація прав власності  фактично представляє собою остаточний  етап оформлення  правовстановлюючих  документів  будь-яким  суб'єктом  на будь-який  об'єкт внаслідок чого,  відсутність державної реєстрації права власності не  лише позбавляє суб'єкта цивільних правовідносин права у повному обсязі здійснювати реалізацію своїх повноважень як власника нерухомості, а також є порушенням вимог чинного законодавства України з приводу обов'язкової реєстрації прав власності на об'єкти нерухомості.

В свою чергу, відповідач в обґрунтування заперечень на позов  посилається на  п.1.6. цього Положення, яким встановлено, що реєстрації  підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна,  будівництво яких закінчено та які  прийняті  в експлуатацію  у  встановленому  порядку,  за  наявності матеріалів технічної інвентаризації,  підготовлених    тим  БТІ,  яке  проводить реєстрацію права власності на  ці об'єкти.

На думку суду, самий факт прийняття об'єкту нерухомості до експлуатації є остаточним     етапом  у  будівництві будь-якого об'єкту нерухомості. В свою чергу,  відповідальність  за невиконання обов'язку органом місцевого самоврядування  щодо  затвердження акту  державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту нерухомості  до експлуатації ніяким чином не може бути покладена  на  суб'єкта, яким право власності на майно набуто на законних підставах.

Правова  позиція суду підтверджується  також  положеннями Закону України   “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”  від  1 липня 2004 року  N 1952-IV, статтею 1 якого встановлено, що  цей   Закон   регулює  відносини,  пов'язані  з  державною  реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Даною законодавчою нормою (ст. 17)  встановлено,  що акти  прийому нерухомого майна  до експлуатації є  самостійними документами на підставі яких здійснюється  державна реєстрація прав, що  посвідчують виникнення,  перехід,  припинення речових прав на нерухоме  майно, обмежень цих прав.     

Крім того, ст. 24  цього Закону встановлені підстави відмови у державній реєстрації  прав на нерухоме майно та наведений чіткий перелік цих підстав, який є виключним, а саме:

-          заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

-          нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває  в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;

-          із заявою  про  державну  реєстрацію  звернулась  особа,  яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права  власності на даний  об'єкт  нерухомого  майна  або  представником  такого суб'єкта;

-          подані документи не відповідають  вимогам,  установленим  цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити  відповідність  заявлених  прав   документам,   що   їх посвідчують;

-          заяву про  державну  реєстрацію права власності відповідно до правочину   про  відчуження  нерухомого  майна  було  подано  після державної   реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;

-          заявлене право   власності   або   інше   речове   право  вже зареєстроване.

Частиною 3 цієї законодавчої норми передбачено, що  відмова   у   державній  реєстрації  прав  з  підстав,  не передбачених цим Законом, заборонена.

Незважаючи на те, що приведений Закон остаточно не реалізований на      практиці,     він набрав чинності з моменту оприлюднення. Крім того, пунктами  5  розділу  V цього Закону “Прикінцеві положення”  передбачено, що до  створення  єдиної  системи органів реєстрації прав,  а також до формування Державного реєстру прав  у  складі  державного земельного  кадастру  реєстрація  об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.  Пунктом 7 цього розділу зазначено, що до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині,  що не суперечить цьому Закону.

Керуючись вищенаведеним, суд вважає, що  відмова КП “ОМБТІ та РОН” ПМП “ТРИ  К” у здійсненні реєстрації за ним права власності на об'єкт нерухомості  порушує його права як законного власника, а сама відмова протирічить  як загальним засадам такого інституту цивільного права, як інститут власності, так і нормам Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”  від  1 липня 2004 року  N 1952-IV, який, на думку суду,  має переважне значення як спеціальна норма перед  усіма іншими нормативними актами.

Підсумовуючи викладене, суд вважає що з набранням законної сили Законом України   “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”  від  1 липня 2004 року, норми даного нормативного акту підлягають обов'язковому застосуванню на всій території України, проте як норми Положення підлягають застосуванні лише у тій частині, яка не протирічить вищезазначеному Закону.

Таким чином, враховуючи висновки до яких дійшов суд в процесі розгляду даної справи щодо правомірності набуття ПМП “ТРИ  К” права власності на збудований ним  об'єкт,  суд вважає  правомірним задовольнити позовні вимоги останнього і в частині зобов'язання комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” здійснити реєстрацію права власності на  приміщення кафе-павільйону  Ж-108, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. Маразліївська 1,  загальною площею 45 кв.м.

При цьому, суду не вбачаються правомірними доводи відповідача, що позовні вимоги в частини зобов'язання здійснити реєстрацію права власності повинні вирішуватися у порядку Кодексу адміністративного судочинства України за тих підстав, що дані вимоги є похідними  вимог про визнання права власності на об'єкт нерухомості та суду не вбачається доцільним їх вирішення в окремому провадженні.

Підсумовуючи вищезазначене, суд оцінює позовні вимоги  ПМП “ТРИ  К” обґрунтованими та такими, що міститься на законних підставах, у зв'язку з чим підлягаючими  задоволенню у повному обсязі відповідно до ст.ст. 328, 331, 392  ЦК України, ст.ст. 4, 48 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ  (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 1.1, 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації  прав   власності  на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р.  №6/5  та зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за реєстраційним №66/7387(з послідуючими змінами та доповненнями), ст. 17, 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”  від  1 липня 2004 року  N 1952-IV.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, враховуючи ті обставини, що звернення ПМП “ТРИ  К” до господарського суду з позовом  у даній справі не було зумовлене неправомірними діями відповідача, суд вважає за правомірне витрати, пов'язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести на рахунок позивача згідно із ст. 44, ч. 2 ст. 49 ГПК України  (Лист ВАСУ від 26.06.1995р. №01-8/453 “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів”).

Керуючись ст.ст. 44, 49,  82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:          

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати право власності приватного малого підприємства “ТРИ  К” / 67843, Одеська область, Овідіопольський район, с. Роксолани, вул.. Калініна 72, ідентифікаційний код 24539471 /  на приміщення  кафе-павільйону  Ж-108, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська 1,  загальною площею 45 кв.м..

3.          Зобов'язати комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”   / 65011, м. Одеса, вул.. Троїцька 25, код ЄДРПОУ 03350290 / здійснити реєстрацію права власності приватного малого підприємства “ТРИ  К” / 67843, Одеська область, Овідіопольський район, с. Роксолани, вул.. Калініна 72, ідентифікаційний  код 24539471 /  на приміщення експлуатація  кафе-павільйону  Ж-108, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська 1,  загальною площею 45 кв.м..

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

      Рішення підписане 01.09.2006р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.