Постанова

від 10.10.2006 по справі 16/312-06-8196

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/312-06-8196

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" жовтня 2006 р. Справа № 16/312-06-8196

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                              Разюк Г.П.

суддів:                                        Колоколова С.І

                                                  Петрова М.С.

при секретарі судового засідання Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача –Слободянюка В.С. за довіреністю б/н від 14.08.06р.

від відповідача –Найди Д.І. за довіреністю № 579 від3.07.06р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” /далі –КП „ОМБТІ та РОН”/

на рішення господарського суду Одеської області від 23.08.2006 року

по справі № 16/312-06-8196

за позовом Приватного малого підприємства /далі –ПМП/ „ТРИ К”, м.Одеса

до скаржника

про визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2006 року ПМП „ТРИ К” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до КП „ОМБТІ та РОН” про визнання права власності  на павільйон кафе, площею 45 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 та зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію права власності на зазначений об'єкт нерухомості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.08.2006 року (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено повністю, визнано право власності на означений об'єкт нерухомості та зобов'язано КП „ОМБТІ та РОН” здійснити реєстрацію права власності цього об'єкту. Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, належними доказами та базуються на чинному законодавстві.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду КП „ОМБТІ та РОН” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати, а провадження по справі припинити. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на порушення місцевим господарським судом приписів п.1 ст.80 ГПК України, відповідно до якого господарський суд припиняє провадження по справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Так, на думку скаржника, КП „ОМБТІ та РОН” є комунальним підприємством органів місцевого самоврядування, яке виконує делеговані владні повноваження щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомості згідно із Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07 2004 року N 1952-IV, а тому спір підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на апеляційну скаргу ПМП „ТРИ К” просило суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду Одеської області від 23.08.2006 року без змін, а скаргу КП „ОМБТІ та РОН” –без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, згідно свідоцтва №276947 про державну реєстрацію юридичної особи, виданого 03.12.1996р. Овідіопольською райдержадміністрацією Одеської області, ПМП “ТРИ К” зареєстроване останньою та знаходиться за адресою: 67843, Одеська область, Овідіопольський район, с. Роксолани, вул. Калініна 72 /а.с.9/

Згідно договору купівлі-продажу від 27.04.2006р., укладеного між гр. Тоначевою Т.І. (Продавець) та гр. Тирлишкіним М.Ю. (Покупець) останній продав, а Покупець купив ПМП “ТРИ К” зі всіма активами та пасивами, ідентифікаційний код 24539471, з юридичною адресою: 67843, Одеська область, Овідіопольський район, с. Роксолани, вул. Калініна 72, зареєстроване Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області 03.12.1996р. за №15431200000001075 /а.с.7/.

Право власності Продавця на означений об'єкт нерухомості підтверджується договором купівлі-продажу від 28.08.2001р., відповідно до якого гр. Тоначева Т.І. придбала у власність у гр. Котовича А.Г. майно приватного малого підприємства „ТРИ К”/а.с.8/.

Актом приймання-передачі, згідно договору купівлі-продажу від 27.04.2006р., Продавець передав, а Покупець прийняв всі активи та пасиви ПМП „ТРИ К”, до складу яких увійшло й кафе-павільйон №Ж-108, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська 1 /а.с.29/.

Згідно з актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 10.08.1998р., підписаним усіма членами цієї комісії, кафе-павільйон Ж-108, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська 1, загальною площею 46,2 кв.м., було визнано готовим до введення в експлуатацію та визначено, що цей акт може бути підставою для реєстрації у відповідних органах об'єкта як колективної чи приватної власності /а.с. 12/.

В матеріалах справи міститься технічний паспорт від 01.03.2001р., виготовлений КП „ОМБТІ та РОН” за замовленням позивача, згідно якого площа кафе уточнювалась та складає 45 кв.м /а.с.13/.

Листом за № Т-256 від 05.07.2005р. КП „ОМБТІ та РОН” залишило заяву позивача про здійснення реєстрації права власності підприємства на спірний  об'єкт без задоволення з мотивів відсутності розпорядження Приморської районної адміністрації про затвердження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом  об'єкту до експлуатації, що стало підставою для звернення ПМП „ТРИ К” до господарського суду за захистом порушеного цивільного права.

Судова колегія Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновками, викладеними в рішенні місцевого господарського суду з огляду на таке:

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 цього кодексу встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ч. 1, 3 ст. 48 Закону України „Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ (зі змінами та доповненнями), держава законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Захист права власності здійснюється, у тому числі, господарським судом.

Таким чином, враховуючи правильність встановлених місцевим господарським судом фактичних обставин щодо правомірного набуття позивачем права власності на спірний об'єкт нерухомості, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення вимог про визнання права власності ПМП „ТРИ К” на приміщення кафе-павільйону Ж-108, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська 1, загальною площею 45 кв.м..

Згідно з підпунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07 2004 року N 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме, зокрема: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Частиною третьою статті 17 цього Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за реєстраційним №66/7387, /зі змінами та доповненнями/, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно передбачає собою внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку із виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Згідно до ст.20 цього Закону документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної  реєстрації  прав на нерухоме майно,  повинні відповідати вимогам,  встановленим цим Законом,  Цивільним   кодексом   України  та   іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації стосовно  кафе-павільйону №Ж-108, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська 1, складений 10.08.98р., він повинен відповідати вимогам законодавства, що діяло в той час.

          Порядок складання акту в той час був врегульований Постановою Кабінету міністрів СРСР від 23 січня 1981 р. N „Про  прийом в експлуатацію закінчених    будівництвом об'єктів”, що зі змінами та доповненнями діяла до затвердження наказом Міністерства юстиції України № N 7/5 від 07.02.2002р. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

          Пунктом 8 означеної Постанови передбачено, що акти про прийом в   експлуатацію   об'єктів   підписуються головою і  всіма членами комісії. Датою вводу об'єкта в експлуатацію вважається дата підписання акта державною приймальною комісією.

          Затвердження акту органом, який призначив комісію, передбачалося лише у випадках відсутності згоди між членами комісії про готовність об'єкту до експлуатації. Таким чином, представлений позивачем відповідачу акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації стосовно  кафе-павільйону №Ж-108, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1, відповідає вимогам чинного законодавства.

              Враховуючи вимоги означених нормативно-правових актів, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо правомірності задоволення вимоги позивача про зобов'язання КП „ОМБТІ та РОН” здійснити реєстрацію права власності ПМП „ТРИ К”, так як позивач є належним власником спірного майна, якому безпідставно відмовлено в реєстрації права власності на означений об'єкт, хоча останній звернувся у встановленому порядку з відповідними документами, що підтверджують право власності на таке нерухоме майно у відповідності з вимогами Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Щодо посилання скаржника на неможливість розгляду означеного спору в порядку господарського судочинства, колегія суддів зазначає таке.

У пункті 1 статті 3 КАС України зазначено, що справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Поняття „суб'єкт владних повноважень” визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Враховуючи, що організаційно-правовою формою відповідача є комунальне підприємство, а не орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, у спірних правовідносинах КП „ОМБТІ та РОН” не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, а категорія права власності є суто цивільно - правовою, то такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом, а відтак підставно розглянутий судом першої інстанції в порядку господарського судочинства.

Таким чином, враховуючи правильно встановлені місцевим господарським судом фактичні обставини справи та вимоги цивільного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність задоволення господарським судом Одеської області заявлених позовних вимог.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 23.08.2006 р. підлягає залишенню без змін.

Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 23.08.2006 року по справі № 16/312-06-8196 залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” –без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                             Г.П.Разюк

Суддя                                                                                   С.І.Колоколов

       Суддя                                                                                   М.С. Петров