Рішення

від 14.12.2023 по справі 160/24668/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 рокуСправа №160/24668/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М» до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М» (далі позивач, ТОВ «Точка-М») до Дніпровської міської ради (далі відповідач, міська рада), в якій позивач, з врахуванням уточнень позовної заяви, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 180/35 від 22.03.2023 року «Про відмову ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Набережній Перемоги, 100 В (Соборний район) по фактичному розміщенню торговельного павільйону», згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА- М» від 18.08.2021 р. вх. № 36/5129.

- зобов`язати Дніпровську міську раду (код ЄДРПОУ: 26510514) надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, Соборний район, вулиця Набережній Перемоги, 100 В (сто В), для ведення комерційної діяльності приватного підприємця, згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 18.08.2021 р. вх. № 36/5129.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» (код ЄДРПОУ: 41986693) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн. та витрати на професійну (правову) допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариством подано всі необхідні документи для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, в свою чергу з тривалими затягуванням відповідачем надано відмову, в якій останній посилається на підстави які чинним законодавством не передбачені як підстави у наданні відмови у розробленні проекту землеустрою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

02.11.2023 відповідачем до суду надіслано відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що рішення Дніпровської міської ради № 180/35 від 22.03.2023, обґрунтоване незаконністю розташування торгівельного павільйону ТОВ «ТОЧКА-М» на земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

15.11.2023 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій ТОВ не погоджується з аргументами відповідача, викладеними у відзиві, просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» зареєстроване як юридична особа 19.06.2021 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» є власником нерухомого майна, яке розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 100 В, та складається з: торгівельного павільйону літ. А-1, загальною площею 159,1 кв.м.

Право власності на нерухомість підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна № 1 від 22.06.2021 року до статутного капіталу ТОВ «ТОЧКА-М», який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницьким С.І., та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.06.2021 року (номер запису про право власності: 42690362).

18 серпня 2021 року ТОВ «ТОЧКА-М» звернулося до Дніпровської міської, ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, район Соборний, вул. Набережна Перемоги, будинок 100В (сто В) та на якій розміщена будівля: торгівельний павільйон літ. А-1, загальною площею 159,1 кв.м, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця.

До клопотання були долучені в т.ч. графічні матеріали, що відображують всі елементи та написи, що містить графічне зображення земельної ділянки із зазначенням місця розташування її меж, контурів об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці, із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки, а також копії установчих документів ТОВ «ТОЧКА-М» та документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно.

Вказане клопотання разом з додатками отримано Дніпровською міською радою 18.08.2021 року, однак доказів розгляду цього клопотання останнім надано не було.

Між тим, 25 жовтня 2021 року ТОВ «ТОЧКА-М» було отримано лист Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12.10.2021 року за вих. № 7/9-1387, за результатом розгляду клопотання Товариства.

У листі зазначено, що задовольнити вимоги зазначені у клопотанні не вбачається можливим. Повідомлено, що документи списано до архіву, роботи згідно з клопотанням від 18.08.2021 року за вх. № 36/5129 не проводяться.

На підставі вищевикладеного, ТОВ «ТОЧКА-М» звернулося до суду із позовом до Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні Дії.

31.10.2022 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/12881/22 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТОЧКА-М (49107, м.Дніпро, вул.Генерала Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 41986693) до Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код в ЄДРПОУ 26510514) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради, щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ТОЧКА-М про видачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0044 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, район Соборний, вул.Набережна Перемоги, будинок 100 В (сто В) та на якій розміщена будівля: торгівельні павільйон літ. А-1, загальною площею 159,1 кв.м, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця.

Зобов`язано Дніпровську міську раду у встановленому чинним законодавством порядку розглянути клопотання Товариства з обмежено відповідальністю ТОЧКА-М про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, район Соборний, вул. Набережна Перемоги, будинок 100 (сто В) та на якій розміщена будівля: торгівельний павільйон літ. А-1, загальною площею 159 кв.м, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця та прийняти відповідне рішення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/12881/22 від 30.10.2022 року міською радою в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 30.11.2022 року.

15.02.2023р. головним державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №71032159 на підставі виконавчого листа №160/12881/22 виданого 24.01.2023 Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

21 вересня 2023 року представник ТОВ «ТОЧКА-М» на сайті ДМР ознайомився з рішенням ДМР від 22.03.2023 р. за № 180/35 «Про відмову ТОВ «ТОЧКА-М», у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Набережній Перемоги, 100 В (Соборний район) по фактичному розміщенню торгівельного павільйону».

Рішення Дніпровської міської ради № 180/35 від 22.03.2023, обґрунтоване незаконністю розташування ТОВ «ТОЧКА-М» торгівельного павільйону на земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Вважаючи протиправним рішення Дніпровської міської ради № 180/35 від 22.03.2023 року «Про відмову ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Набережній Перемоги, 100 В (Соборний район) по фактичному розміщенню торговельного павільйону», згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА- М» від 18.08.2021 р. вх. № 36/5129, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 ЗК України.

Так, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі надання відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у частині третій статті 123 ЗК України, з відповідним вмотивуванням. Своєю чергою, підстави, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі підстави відсутні, орган повинен надати дозвіл.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Суд звертає увагу, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є лише першим етапом в процедурі виділення та передачі у власність (користування) земельної ділянки та не означає того, що в подальшому розпорядником земельної ділянки буде прийнято лише позитивне рішення та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З матеріалів справи встановлено, що 18 серпня 2021 року ТОВ «ТОЧКА-М» звернулося до Дніпровської міської, ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, район Соборний, вул. Набережна Перемоги, будинок 100В (сто В) та на якій розміщена будівля: торгівельний павільйон літ. А-1, загальною площею 159,1 кв.м, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця.

До клопотання долучено копії: витягу із статуту товариства, виписки із ЄДРПОУ, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна, графічних матеріалів, що забезпечують чітке відображення всіх елементів та написів, і містить графічне зображення земельної ділянки із зазначенням місця розташування меж, контурів об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці, зазначенням кадастрового номера земельної ділянки.

В подальшому рішенням ДМР від 22.03.2023 р. за № 180/35 «Про відмову ТОВ «ТОЧКА-М», у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 по фактичному розміщенню торгівельного павільйону».

Дослідивши зміст спірного рішення, суд зазначає, що такої підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як незаконність розташування торговельного павільйону, приписи ч.3 ст.123 ЗК України не містять.

Згідно Витягу № 263247514 від 25.06.2021 право власності на торгівельний павільйон літ. А-1, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 100В. зареєстровано 22.06.2021 за ТОВ «ТОЧКА-М» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним № 1191848112101, на підставі акту приймання- передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 22.06.2021, видавник: укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «ТОЧКА-М».

Рішення суду яке б набрало законної сили про скасування реєстрації права власності на торгівельний павільйон за ТОВ «ТОЧКА-М», не має, право власності не скасоване, а тому ДМР безпідставно зазначило як причину відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що павільйон розташовано незаконно.

Таким чином, відповідач протиправно вказав підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою те, що в межах земельної ділянки розташований об`єкт, на який відсутні правовстановлюючі документи.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б могли підтвердити існування інших підстав, вказаних відповідачем у спірному рішенні, якими відповідач мотивував відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином спірне рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26510514) надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення комерційної діяльності приватного підприємця, згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 18.08.2021 р. вх. № 36/5129.

Захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, що не є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у цій справі, повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

Якщо такі підставі відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмовити в його наданні, якщо для цього є законні підстави. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

У цій справі відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки наявність тих обставин, які були покладені в основу спірного рішення про відмову, не була доведена відповідачем, а тому спростовується судом.

Враховуючи, що будь-які інші перешкоди для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки відсутні, суд вважає, що ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу відповідного дозволу.

За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

До аналогічних висновків дійшов Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 31.10.2023 року у справі №160/6663/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М» до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Європейський суд з прав людини у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 2684,00 грн.

Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Стосовно витрат позивача на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини 3 цієї ж статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16, зокрема зазначив, що на підтвердження витрат на правничу допомогу повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом досліджено, що позивачем не подано до матеріалів справи ані договору про правничу допомогу, на підставі якого адвокатом надавались послуги правничої допомоги в суді, ані розрахунку витрат на правничу допомогу, ані акту виконаних робіт/наданих послуг. Тобто, позивачем документально не підтверджено його витрати на правничу допомогу.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача стосовно відшкодування його витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 5,72, 77,241, 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М» (код ЄДРПОУ 41986693, 49107, м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, буд. 1) до Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514, 49000, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 75) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні ді,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 180/35 від 22.03.2023 року «Про відмову ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Набережній Перемоги, 100 В (Соборний район) по фактичному розміщенню торговельного павільйону», згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА- М» від 18.08.2021 р. вх. № 36/5129.

Зобов`язати Дніпровську міську раду (код ЄДРПОУ: 26510514) надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, Соборний район, вулиця Набережній Перемоги, 100 В (сто В), для ведення комерційної діяльності приватного підприємця, згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 18.08.2021 р. вх. № 36/5129.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» (код ЄДРПОУ: 41986693) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2023 року.

Суддя О.М. Неклеса