Рішення

від 14.12.2023 по справі 160/28033/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 рокуСправа №160/28033/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

27.10.2023 року за допомогою підсистеми «Електронній суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» з лютого 2023 року, яке повинно бути на рівні не нижчому ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» включно з додатковою грошовою винагородою передбаченою Наказом Міністерства внутрішніх справ №38 від 26.01.2023 з лютого 2023 року в розмірах не менше ніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в м. Дніпро;

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік ОСОБА_1 в розмірах не менше ніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань за 2022 рік згідно пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» в розмірах не менше ніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в м. Дніпро.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що проходить службу в ТУ ССО у Дніпропетровській області на посаді контролера І категорії 1 підрозділу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Дніпропетровській області. У відповідності до положень ч. 2 ст. 165 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Згідно листа № 774/29/2/01-2023 від 07.03.2023, наданого Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України на запит ППС «Правозахисники країни» - починаючи з лютого 2023 року мінімальне грошове забезпечення поліцейського було встановлено на рівні не нижче 17000 гривень, без урахування додаткової грошової винагороди згідно Наказу Міністерства внутрішніх справ №38 від 26.01.2023 року, що також обов`язковою складовою грошового забезпечення поліцейського, але диференціюється відповідно до територіального розподілу місця несення служби. Проте, позивачеві виплачується грошове забезпечення в значно меншому розмірі. Позивач вважає бездіяльність відповідача, яка виразилась у відмові нарахувати та виплатити належні до отримання суми грошового забезпечення протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/28033/23 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

07.11.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Територіального управління Служби судової охорони в Дніпропетровській області надійшов відзив проти позову. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. Кошторисом на 2022 рік Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 14 січня 2022 року (зі змінами), затвердженим Службою судової охорони, та Кошторисом на 2023 рік Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 06 січня 2023 року, затвердженим Службою судової охорони (далі - Кошториси) передбачені видатки на виплату грошового забезпечення співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області. Для видання наказу про виплату співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських необхідна наявність у затвердженому кошторисі ТУ ССО у Дніпропетровській області за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів. Відповідні бюджетні асигнування до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області не надходили, нарахування та виплата зазначеної винагороди не проводились.

Зазначає, що відповідач, як орган державної влади, діє лише в межах наданих повноважень та відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

08.11.2023 року ОСОБА_1 надіслано відповідь на відзив, в якій позивач вказує не те, що відсутність фінансування державного органу не повинно бути підставою для невиконання зобов`язань з оплати праці та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.8 ч.6ст.12 Кодексу адміністративного судочинства Українидля цілей цьогоКодексусправами незначної складності, зокрема, є типові справи.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до службового посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Дніпропетровській області на посаді командир відділення.

Листом «Про наданні інформації» Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 13.03.2023 №774/29/2/01-2023 повідомлено, що конкретний розмір грошового забезпечення поліцейським встановлюється виходячи з існуючих на сьогодні нормативно-правових підстав, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 № 260 (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 та виплачується за місцем проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань.

15.03.2023 року Службою судової охорони надано лист № 30/01.30-02.2-554, яким повідомлено про відсутність спільного наказу між Службою та Національною поліцією України про співвідношення між посадами та званнями.

16.06.2023 року Департаментом Патрульної поліції Національної поліції України розглянуто запит та надано відповідь № 436зі/41/5/05-2023, якою роз`яснено порядок формування та виплати грошового забезпечення поліцейських.

21.07.2023 року Службою судової охорони на запит надано відповідь № 30/01.30-02.2-1291, якою повідомлено про відсутність додаткових асигнувань фонду оплати праці.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, що виразилась у не виплаті належної суми грошового забезпечення, та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У частині другійстатті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»(далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

Згідно з частиною першоюстатті 165 Закону №1402-VIIIгрошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони»затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).

За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).

Відповідно до цього Порядку, грошове забезпечення співробітникам Служби визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання (пункт 3 Порядку).

Грошове забезпечення включає (пункт 4 Порядку):

1) щомісячні основні види грошового забезпечення;

2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать (пункт 5 Порядку):

1) посадовий оклад;

2) оклад за спеціальним званням;

3) надбавка за стаж служби.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать (пункт 6 Порядку):

1) підвищення посадового окладу;

2) надбавки;

3) доплати;

4) премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать (пункт 7 Порядку):

1) винагороди;

2) допомоги.

Відповідно до вказаного вище Порядку, підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів є накази Служби або територіального управління Служби.

Згідно пункту 10 Порядку грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у зв`язку з застосуванням положень ч. 2 ст. 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а саме нарахування Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області грошового забезпечення у розмірі менше ніж у поліцейського за аналогічною посадою.

Відповідно до статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби.

Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частиною першою статті 165 Закону України«Про судоустрій і статус суддів»грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (частина друга статті 165 Закону УкраїниПро судоустрій і статус суддів).

Отже, законодавець делегував Уряду повноваження щодо визначення розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, а тому покликання позивача на допущення протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо самостійного нарахування та виплати грошового забезпечення у розмірі не нижчому аніж нарахованого та виплаченого поліцейським, є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 165 Закону України«Про судоустрій і статус суддів»Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №289, якою затвердив схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.

Пунктом 2 Постанови №289 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Отже, Постановою №289 Кабінет Міністрів України визначив, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року та встановлено їх фіксовані розміри.

Відповідач у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов`язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимогам підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченомуКонституцієюі законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.

Виходячи з викладеного суд доходить висновку, що відповідач правомірно застосовував розміри посадових окладів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 289, що було прийнято на виконання частини другої статті 165 Закону України«Про судоустрій і статус суддів».

Також позивачем в адміністративному позові було заявлено вимогу про нарахування та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі не менше аніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу у м. Дніпро.

З цього приводу суд зазначає, що частиною третьою пункту 3 Постанови №289 визначено право Голові Служби судової охорони в межах асигнувань, що виділяються на утримання Служби судової охорони, забезпечувати надання один раз на рік співробітникам Служби судової охорони матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення) та допомоги на оздоровлення (в розмірі місячного грошового забезпечення).

Пунктом 36 Порядку №384 встановлено, що співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (даліматеріальна допомога) у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги, порядок її виплати встановлюються за рішенням Голови Служби з урахуванням розміру фонду грошового забезпечення, затвердженого у кошторисі Служби.

Механізм виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових співробітникам Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області визначений Положенням про комісію з розгляду питань, пов`язаних з наданням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Волинській області, затвердженим наказом Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області від 11 вересня 2020 року №192 (далі - Положення).

Пунктом 5 розділу І Положення визначено, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється в порядку та розмірах, встановлених цим Положенням та з урахуванням наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Служби.

Пунктами 1, 2 розділу II Положення передбачено, що основними завданнями комісії є вивчення документів та прийняття рішень про надання матеріальної допомоги співробітникам територіального управління і встановлення черговості її отримання. З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань комісія зобов`язана, зокрема: приймати до розгляду рапорти співробітників територіального управління про надання матеріальної допомоги, що подаються начальникові територіального управління; встановлювати черговість отримання матеріальної допомоги співробітниками територіального управління; приймати рішення про надання (відмову в наданні) матеріальної допомоги співробітникам територіального управління.

Крім того, пунктом 37 Порядку №384 установлено, що співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення виплачується допомога на оздоровлення в розмірі їх місячного грошового забезпечення.

Допомога на оздоровлення надається співробітникам за їх рапортом протягом поточного року на підставі наказу Служби або територіального управління Служби.

Зміст вказаних норм дає підстави для висновків про те, що співробітники служби Судової охорони за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення у межах затверджених фондів оплати праці, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат.

При цьому з системного аналізу наведених норм права вбачається, що матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається працівнику служби судової охорони за наявності двох умов: 1) подання працівником рапорту на отримання відповідної допомоги; 2) наявність відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі.

Суд зазначає, що надання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги, визначених пунктами 36, 37 Порядку №384, може відбуватись тільки в сукупності цих двох умов, які є взаємопов`язані і не можуть тлумачитись окремо. Першочерговою та необхідною умовою для ініціювання питання отримання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань є подання особою відповідного рапорту.

Так, судом було вирішено позовну вимогу щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у розмірі не нижчому аніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського та зазначено з цього приводу, що розмір посадових окладів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 289, що було прийнято на виконання частини другої статті 165 Закону України«Про судоустрій і статус суддів» та правомірно застосовується відповідачем.

Отже виходячи з висновків суду викладених у рішенні щодо перерахунку грошового забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо перерахунку матеріальної допомоги до рівня, яка була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в м. Дніпро.

Частиною другоюст.9 КАС Українипередбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1ст. 77 КАС Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справіСерявін та інші проти Українивід 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспаніївід 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову позовом ОСОБА_1 до Територіального управління служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук