Ухвала

від 28.10.2024 по справі 160/28033/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №160/28033/23

адміністративне провадження №К/990/39588/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №160/28033/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

27 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, у якій він просив:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» з лютого 2023 року, яке повинно бути на рівні не нижчому, ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» включно з додатковою грошовою винагородою передбаченою Наказом Міністерства внутрішніх справ №38 від 26 січня 2023 року з лютого 2023 року в розмірах не менше, ніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в м. Дніпро;

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік ОСОБА_1 в розмірах не менше ніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань за 2022 рік згідно пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» в розмірах не менше, ніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в м. Дніпро.

Рішенням Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 14 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу через систему "Електронний суд" 17 жовтня 2024 року.

Скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у цій справі та задовольнити його позовні вимоги.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України з огляду на наступне.

Верховний Суд зазначає, що за правилами пунктів 3 та 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі, з-поміж іншого, зазначаються судові рішення, що оскаржуються, та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, заявник оскаржує до суду касаційної інстанції постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, якою було залишено без змін рішення Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 14 грудня 2023 року, яким відмовлено у задоволенні позову.

Водночас у прохальній частині касаційної скарги заявник просить суд скасувати тільки постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року і не зазначає жодних вимог щодо рішення Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 14 грудня 2023 року.

Зважаючи на це заявнику слід уточнити вимоги касаційної скарги стосовно чіткого перелічення судових рішень, які оскаржуються та сформувати вимоги до судових рішень у цій справі, з якими він не погоджується та просить переглянути.

Крім цього, встановлено, що в матеріалах касаційної скарги відсутній документ про сплату судового збору.

Натомість до касаційної скарги заявником додано копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .

Стосовно наявності підстав для звільнення від сплати судового збору скаржника на підставі пункту 13 частини першої статті 5 ЗУ "Про судовий збір", Суд зазначає наступне.

Відповідно до цієї норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

З цього приводу Верховний Суд зазначає, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон № 3551-XII). У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Аналогічна правова позиція щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), а також у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 240/8644/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 560/4971/21, від 26 травня 2022 року у справі № 640/14577/20, від 08 березня 2023 року у справі № 701/589/22, від 20 липня 2023 року у справі № 160/20070/21 та багатьох інших.

Таким чином, суд дійшов висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

У цій справі позивач оскаржує бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» з лютого 2023 року, яке повинно бути на рівні не нижчому, ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського, тобто ця справа не стосується питань його соціального захисту саме як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що вимоги позивача не пов`язані з порушенням його прав саме як учасника бойових дій, а відтак він не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Тож цей збір має бути сплачений на загальних підставах.

Крім того, на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа №567/79/23 для відступлення зокрема і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", однак ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року справа № 567/79/23 була повернута на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Таким чином наразі позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" залишається усталеною та незмінною.

За таких обставин, у Суду відсутні правові підстави для звільнення скаржника від сплати судового збору.

Так, питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - "Закон № 3674-VI").

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону передбачено, що ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлена на рівні 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: 2684,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, позов у цій справі заявлено у 2023 році фізичною особою у задоволенні вимог якої було відмовлено судами попередніх інстанцій щодо однієї вимоги немайнового характеру.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки касаційна скарга подана через підсистему "Електронний суд" скаржник має надати докази сплати судового збору в сумі: 1 717,76грн (2684,00 грн х 0,4*200%*0,8).

Реквізити для сплати судового збору:

УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;

код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;

код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".

Окрім того, у касаційній скарзі не викладені, передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Крім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ця справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо застосування норм законодавства.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: 1) касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України та пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; 2) докази надсилання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України; 3) чітко перелічити судові рішення, які оскаржуються із зазначенням меж їхнього оскарження; 4) документ про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.

Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №160/28033/23.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №160/28033/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною дій та зобов`язання вчинити певні дії,- залишити без руху.

Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

………………………….

...........................

…………………………

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Л.О. Єресько,

Судді Верховного Суду