Рішення

від 13.12.2023 по справі 580/10062/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року справа № 580/10062/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.09.2023 № 262440020313 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди навчання та роботи: з 01.09.1991 до 23.02.1994 у Горлівському технікумі харчової промисловості МСГП України; з 01.03.1994 до 10.10.1994 в торговій фірмі Ранок; з 25.01.1995 до 31.12.1997 на ВАТ Концерн СТИРОЛ.

Ухвалою суду від 31.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 за наявності необхідного стажу (загального та спеціального), а також досягнення пенсійного віку.

Крім того, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди навчання та роботи: з 01.09.1991 до 23.02.1994 у Горлівському технікумі харчової промисловості МСГП України; з 01.03.1994 до 10.10.1994 в торговій фірмі «Ранок»; з 25.01.1995 до 31.12.1997 на ВАТ «Концерн СТИРОЛ».

Відповідач позов не визнав, 22.11.2023 вх. № 51639/23 (документ сформований в системі «Електронний суд» 21.11.2023) надав суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що під час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачем не надано документи, що підтверджують реєстрацію місця проживання на території України (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи), де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Страховий стаж заявниці на дату звернення становить 31 рік 11 місяців 00 днів. Пільговий стаж роботи за Списком № 1 становить 08 років 08 місяців 11 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 02 роки 04 місяців 00 днів. До страхового стажу не зараховані: - періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.11.1994, оскільки на титульній сторінці трудової книжки зміну прізвища заявниці зроблено не в установленому порядку (не зазначено відомості щодо документу, номера та дати документу, на підставі якого проведено зміну прізвища, передбачені пунктом 2.9 Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту України № 58 від 29.07.1993). Окремий документ про зміну прізвища не надавався. Страховий стаж з 01.01.1998 обчислено згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; - період догляду за дитиною 16.12.1995 р.н. згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 09.01.1996 до досягнення нею 3-х річного віку, оскільки факт здійснення догляду не підтверджено в установленому порядку (відсутній штамп в свідоцтві про народження про одержання паспорта, паспорт дитини не надавався); - період навчання згідно диплому НОМЕР_3 від 25.02.1994, оскільки у дипломі значиться ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним заявниці ОСОБА_1 , також відсутній рік вступу в технікум. Окремий документ що підтвержує рік вступу в технікум та зміну прізвища не надавався.

До пільгового стажу згідно з реєстром застрахованих осіб не зараховані періоди роботи в ТОВ «Стиролбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 32270418) з 20.02.2003 по 23.04.2005, оскільки підприємство припинило свою діяльність та «Стиролтермохімзахист» (код ЄДРПОУ 34032145), юридична адреса підприємства м. Київ, оскільки відсутні відомості щодо сплати єдиного соціального внеску.

Пільгові довідки за формою Додатка 5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 позивачем не надані.

Обчислення пільгового стажу роботи проведено згідно з відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки підприємство розташоване на території територіальної громади, що перебуває в тимчасовій окупації.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 13.09.2023 прийнято рішення № 262440020313 за зверненням ОСОБА_1 від 05.09.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 49 років 6 місяців.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з відомостями паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою ВПО від 26.10.2023 № 7102-5003011575 позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Місце проживання: АДРЕСА_2 .

05.09.2023 ОСОБА_1 року звернулась засобами електронного кабінету до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

За наслідками розгляду цієї заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення від 13.09.2023 № 262440020313 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

У спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.09.2023 № 262440020313 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зазначено, що за наслідками розгляду документів страховий стаж позивача становить 32 роки 11 місяців. Пільговий стаж за списком № 1 становить 9 років 1 місяць та 11 днів.

З огляду на викладене вище, позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував, що за приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (Закон № 1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, текст Закону № 1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 1 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

Пунктом 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015.

Пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 1788-XII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017.

Відносно позивача, правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.

Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» суд враховує висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020.

У пункті 3.2. Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.

У пункті 4.4. зазначеного Рішення Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Застосування Пенсійним органом норми статті 114 Закону № 1058-IV не відповідає принципу верховенства права, а також суперечить нормам ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України згідно із якими, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Так, норми статті 114 Закону України № 1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, які були визнанні неконституційними вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону № 1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та статтею 114 Закону № 1058-IV.

Згідно ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 зазначила, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Суд встановив, що згідно з відомостями паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже станом на час звернення із заявою про призначення пенсії 05.09.2023 позивачу виповнилось 49 років, а тому вона досягла визначеного ст. 13 Закону № 1788-ХІІ віку для призначення мені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

У спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.09.2023 № 262440020313 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах зазначено, що за наслідками розгляду документів страховий стаж позивача становить 32 роки 11 місяців.

Пільговий стаж за Списком № 1 становить 9 років 1 місяць та 11 днів.

Вказані обставини не є спірними.

Отже, у позивача присутні усі необхідні умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1:

- вік 47 років (при необхідних 45 років),

- загальний страховий стаж 32 роки 11 місяців (при необхідному 15 років),

- стаж за Списком № 1 9 років 1 місяць та 11 днів (при необхідному 7 років 6 місяців).

Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.09.2023 № 262440020313 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди навчання та роботи: з 01.09.1991 до 23.02.1994 у Горлівському технікумі харчової промисловості МСГП України; з 01.03.1994 до 10.10.1994 в торговій фірмі «Ранок»; з 25.01.1995 до 31.12.1997 на ВАТ «Концерн СТИРОЛ», суд зазначає таке

Відповідно до частин 1, 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, на підставі п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, час навчання зараховується у стаж роботи.

Аналогічне застосування наведених норм викладене у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 569/15943/16-а.

Наявною у матеріалах справи копією диплому від 25.02.1994 серії ЗК №017015 та витягом з семестрових екзаменаційних відомостей підтверджується навчання позивача з 1991 до 1994 у Горлівському технікумі харчової промисловості МСГП України.

Вказане навчання також підтверджується даними трудової книжки від 22.11.1994 серії НОМЕР_1 .

Стосовно зазначення у вищевказаному дипломі прізвища « ОСОБА_3 », суд зазначає, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 12.07.1995 серії НОМЕР_5 між позивачем та ОСОБА_4 укладено шлюб.

Після укладення шлюбу позивачу присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».

Зважаючи на викладене, період навчання позивача в Горлівському технікумі харчової промисловості МСГП України з 01.09.1991 (початок навчального року) до 23.02.1994 (рішення екзаменаційної комісії про присвоєння кваліфікації) підлягає зарахуванню до її страхового стажу.

Також, спірним рішенням не зараховано до страхового стажу позивача період роботи до 01.01.1998, оскільки на титульній сторінці запис про зміну прізвища здійснений не в установленому порядку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону № 1788 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 470/836/17.

Згідно із записами трудової книжки позивача, у період з 01.03.1994 до 10.10.1994 вона працювала в торговій фірмі «Ранок» касиром-контролером.

З 25.01.1995 до 31.12.1997 (період, який не зарахований до страхового стажу спірним рішенням) працювала на різних посадах на ВАТ «Концерн СТИРОЛ».

Відповідач у спірному рішенні вказує, що підставою для відмови у зарахуванні вказаного стажу стало те, що на титульній сторінці запис про зміну прізвища здійснений не в установленому порядку.

З цього приводу суд враховує висновки в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Також, Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція, зокрема, у постановах від 16 квітня 2020 року у справі № 159/4315/16-а, від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 05 березня 2020 року у справі № 171/799/17(2-а/171/45/17), згідно з якою, певні недоліки при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

Крім того, зміна прізвища з ОСОБА_3 на ОСОБА_5 підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу від 12.07.1995 серії НОМЕР_5 між позивачем та ОСОБА_4 . Після укладення шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».

Тому періоди навчання та роботи: з 01.09.1991 до 23.02.1994 у Горлівському технікумі харчової промисловості МСГП України; з 01.03.1994 до 10.10.1994 в торговій фірмі «Ранок»; з 25.01.1995 до 31.12.1997 на ВАТ «Концерн СТИРОЛ», - підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

В пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003, вказано: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".

У пункті 2.3 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2018 року у справі № 7-р/2018 цим судом зроблено висновок, що «...В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Конституційний Суд України вважає, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України «цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів» (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016).

У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською Комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev), до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).

У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

Щодо заборони свавілля у пункті 52 Доповіді вказано таке: хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Отже, наведені юридичні позиції Конституційного Суду України, відповідні положення Доповіді дають підстави стверджувати, що конституційний принцип верховенства права вимагає законодавчого закріплення механізму запобігання свавільному втручанню органів публічної влади при здійсненні ними дискреційних повноважень у права і свободи особи».

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17 викладено правові позиції про те, що «Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Таким чином, дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом».

Нормативно-правовим актом, яким регулюються умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 є Закон України «Про пенсійне забезпечення», зокрема ст. 13.

Враховуючі визначені цією нормою підстави та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії на пільгових умовах вік та стаж (загальний і спеціальний), суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення позивачу пенсії у даному випадку не є дискреційним повноваженням Пенсійного органу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 145 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 3 ст. 245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, а також зарахувати до її страхового стажу періоди навчання з 01.09.1991 до 23.02.1994 у Горлівському технікумі харчової промисловості МСГП України та роботи: з 01.03.1994 до 10.10.1994 в торговій фірмі «Ранок»; з 25.01.1995 до 31.12.1997 на ВАТ «Концерн СТИРОЛ».

Отже, заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 26.10.2023 в сумі 1073,60 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.09.2023 № 262440020313 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка 8, код ЄДРПОУ 13486010) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, а також зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1991 до 23.02.1994 у Горлівському технікумі харчової промисловості МСГП України та роботи: з 01.03.1994 до 10.10.1994 в торговій фірмі «Ранок»; з 25.01.1995 до 31.12.1997 на ВАТ «Концерн СТИРОЛ».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка 8, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ