Постанова

від 06.12.2023 по справі 440/7771/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 р.Справа № 440/7771/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант - УТН" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2022, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, по справі № 440/7771/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант - УТН"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант УТН» (далі-позивач, ТОВ «Гарант УТН») звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 03.06.2022 №00017251806.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 р. відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант - УТН" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.02.2022 за результатами камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового (податкового) зобов`язання з податку на додану вартість по податкових повідомленнях-рішень №0000205016 від 01.06.2017 та №0022965004 від 10.04.2020 по ТОВ "Гарант - УТН" (код ЄДРПОУ 37227524), складено акт №990/16-31-18-06-11/37227524.

За результатами перевірки ТОВ "Гарант - УТН" (код ЄДРПОУ 37227524) встановлено порушення п. 57.3 ст. 57 ПК України, а саме порушено термін сплати узгоджених сум податкового (грошового) зобов`язання по: податковому повідомленню-рішенню №0000205016 від 01.06.2017 в сумі 124527 556 грн по терміну сплати 02.03.2018 із затримкою сплати на строк 1439 дні (тобто понад 90 днів); по податковому повідомленню-рішенню №0022965004 від 10.04.2020 в сумі 200 грн по терміну сплати 02.05.2020 із затримкою сплати 647 днів (тобто понад 90 днів). Зазначено, що відповідальність платника за порушення правил сплати грошового зобов`язання встановлена п.п. 124.1 ст. 124 ПК України.

03.06.2022 ГУ ДПС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №00017251806 відповідно до якого за затримку сплати на 1351 та 647 календарних днів грошового зобов`язання в сумі 124 527 756,00 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі шістдесят два мільйони двісті шістдесят три тисячі вісімсот сімдесят вісім гривень.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 07.06.2022.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішень позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган правомірно застосував до платника відповідальність передбачену ст. 124 ПК України, що свідчить про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 03.06.2022 №00017251806.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений в порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з п. 54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 124.1 ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Зазначена правова позиція суду апеляційної інстанції відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 серпня 2023 року по справі № 520/22505/21.

Відповідно до п. 124.2 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 124.3 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно.

Отже, юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п.п. 124.2 та 124.3 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

З матеріалів справи встановлено, що в акті перевірки №990/16-31-18-06-11/37227524 від 08.02.2022 контролюючим органом зазначено, що по податковому повідомленню-рішенню (форма Р) № 0000205016 від 01.06.2017 винесеному по ТОВ "Гарант - УТН" контролюючим органом визначено суму основного платежу, яка після закінчення процедури судового оскарження нарахована в ІКП 02.03.2018 по рішенню Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 у справі №816/1648/17. Так, відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України граничний термін сплати 02.03.2018.

Згідно до вказаного контролюючим органом встановлено порушення терміну сплати по податковому повідомленню-рішенню (форма Р) № 0000205016 від 01.06.2017 узгоджених сум податкового (грошового) зобов`язання по терміну сплати 02.03.2018 із затримкою сплати на строк 1439 (тобто понад 90 днів).

Також, по ТОВ "Гарант - УТН" контролюючим органом визначено суму основного платежу по податковому повідомленню-рішенню (форма Р) №0022965004 від 10.04.2020 в сумі 200 грн.

Згідно корінця поштового повідомлення вищевказане податкове повідомлення-рішення отримано 21.04.2020. Вказана сума донарахувань узгоджена 02.05.2020, а тому граничний термін сплати 02.05.2020 відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України.

Таким чином, по податковому повідомленню-рішенню (форма Р) № 0022965004 від 10.04.2020 контролюючим органом встановлено порушення терміну сплати узгоджених сум податкового (грошового) зобов`язання по терміну сплати 02.03.2018 із затримкою сплати на строк 647 (тобто понад 90 днів).

На підставі вказаного, 03.06.2022 ГУ ДПС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №00017251806 відповідно до якого за затримку сплати на 1351 та 647 календарних днів грошового зобов`язання в сумі 124 527 756,00 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 62263878 грн.

Таким чином, контролюючим органом застосовано до позивача штраф у розмірі 50 відсотків суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Отже, для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України за ознакою тривалості порушення необхідним є встановлення факту умисності діяння і причинно-наслідкового зв`язку з таким наслідком як прострочення сплати грошових зобов`язань на строк більше 90 календарних днів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 по справі №580/10266/21.

Так, позивачем було пропущено строк сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податковому повідомленню-рішенню (форма Р) № 0000205016 від 01.06.2017 та по податковому повідомленню-рішенню (форма Р) №0022965004 від 10.04.2020 на строк більше 90 календарних днів .

Також, з матеріалів справи встановлено, що згідно до балансу Звіту про фінансовий стан ТОВ "ГАРАНТ-УТН" станом на 30.09.2017 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги складала 710 932 тис. грн., а інша поточна дебіторська заборгованість складала 1 102014 тис. грн..

Крім того, відповідачем до суду було надано довідку №19/12 від 19.12.2022 року складену позивачем, згідно до якої, станом на 19.12.2022 р. беззаперечна дебіторська заборгованість ТОВ "ГАРАНТ-УТН" складає 995967800 (дев`ятсот дев`яносто п`ять мільйонів дев`ятсот шістдесят см тисяч вісімсот) гривен. Отже, доводи позивача, що у нього була відсутня можливість самостійно та своєчасно погасити узгоджені грошові зобов`язання по податкових повідомленнях рішеннях є безпідставними, оскільки вказана дебіторська заборгованість значно перевищує розмір наявного податкового боргу.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують, що позивачем вчинялись дії для стягнення вказаної дебіторської заборгованості.

Особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Отже, для вирішення даного спору необхідним є встановлення обставин чи вживав позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов`язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів.

Аналогійний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а.

При цьому, позивачем в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції не наведено, які саме активні дії виконував позивач для того щоб стягнути дебіторську заборгованість або вживав інші достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою погашення узгодженого грошового зобов`язання по податковим повідомленням рішенням.

Посилання позивача на те, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 по справі № 816/1302/17 накладено арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ "Гарант - УТН" (код ЄДРПОУ 37227524) на суму 124 317 244,15 грн., що унеможливило виконати податкові зобов`язання, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у позивача була наявна дебіторська заборгованість, яка значно перевищує суму узгодженої суми грошового зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями, а також, позивачем не надано доказів, що підтверджують вчинення активних дій для стягнення дебіторської заборгованості для того щоб погасити узгоджене грошове зобов`язання або вжиття інших достатніх, необхідних та залежних від нього заходів з метою погашення узгодженого грошового зобов`язання по податковим повідомленням рішенням.

Враховуючи вказане, доводи позивача про неможливість сплачення узгодженої суми грошового зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставними.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених для платника податків.

Щодо посилання позивача на те, що розмір штрафних санкцій застосований до позивача мав бути визначений відповідно до закону, який діяв на момент вчинення податкового правопорушення, оскільки стаття 124 ПК України набрала законної сили з 01.01.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 11 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовується у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішення щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з п. 56 підрозділу 10 розд. ХХ ПК України проведення перевірок, що були розпочаті до 1 січня 2021 року, розгляд заперечень платників податків до актів (довідок) таких перевірок, прийняття за їх результатами податкових повідомлень-рішень, а також їх оскарження здійснюються за правилами цього Кодексу, що діяли до 1 січня 2021 року.

Враховуючи те, що перевірка контролюючого органу розпочата після 01.01.2021, а також те, що граничний строк для сплати узгодженого грошового зобов`язання по податковим повідомленням рішенням настав до 01.01.2021 року, але позивачем не було сплачено грошове зобов`язання по вказаним податковим повідомленням рішенням і після 01.01.2021 року, а тому колегія суддів вважає, що вказане податкове порушення продовжувалось і після 01.01.2021 р., а тому контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції, які передбачені ст.124 ПК України.

Щодо доводів позивача про пропуск відповідачем строків давності для застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення у відповідності до п.112.8.1 ст. 112 ПКУ України, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня-у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якою покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID- 19) зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року і в подальшому неодноразово постановами Кабінету Міністрів України продовжувався. Отже, запроваджений з 12.03.2020 карантин не переривався і тривав до 30.04.2023 р. згідно з нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Враховуючи вказане, на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, що вказує на наявність обставин, передбачених абз.3 п.102.1 ст. 102 ПК України.

Таким чином, доводи позивача в частині порушення строків застосування штрафних санкцій, передбачених статті 102 ПК України є необґрунтованими, оскільки останнім не враховано положення підпункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, у взаємозв`язку із положеннями статті 102 ПК України.

Отже, строк по податковому повідомленню-рішенню від 01.06.2017 №0000205016, який визначений передбачених абз.3 п.102.1 ст. 102 ПК України припадає на 02.03.2021, тобто після запровадження з 12.03.2020 на всій території України карантину, твердження позивача, що сплинув строк давності для застосування штрафної санкції є необґрунтованим.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було правомірно застосовано до ТОВ «Гарант УТН» штраф у розмірі 50 % від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант - УТН" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 по справі № 440/7771/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 13.12.2023 року