Постанова

від 07.12.2023 по справі 367/4881/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №367/4881/22

Апеляційне провадження №22-ц/824/13074/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2023 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Загарук Н.Н.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватне підприємство інвалідів «Надія -2000», військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення, скасування акта - приймання передачі транспортного засобу, зобов`язання повернути транспортний засіб,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року позивачка звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство інвалідів «Надія -2000», військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення, скасування акта - приймання передачі транспортного засобу, зобов`язання повернути транспортний засіб.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що 30 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1, в особі майора ОСОБА_2 на підставі рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 був залучений у межах виконання транспортного обов`язку транспортний засіб - автомобіль марки РУТА 19, тип загальний автобус, випуску 2008 року реєстраційний номер НОМЕР_2 . Транспортний засіб належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 1841 14 серпня 2019 року. В той же час, вилучення транспортного засобу відбулось не у власника - ОСОБА_1 , а у третьої особи, а саме ПП інвалідів НАДІЯ-2000, яке мало лише право користування (керування) та володіння вказаним автомобілем на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, зареєстровану в реєстрі за № 1898 від 30.10.2020 року. Актом приймання-передачі транспортних засобів від 30.03.2022 року зазначено, що залучення транспортного засобу відбувається за участю власника та у власника, а саме приватного підприємства інвалідів НАД1Я-2000. Право власності підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном ХХТ № 053347. В той же час тимчасовий реєстраційний талон надавав приватному підприємству інвалідів НАДІЯ-2000 лише право управління автомобілем, і в жодному випадку не підтверджував права власності. Вважає, що рішення щодо залучення транспортного засобу, акт приймання-передачі від 30.03.2022 року являються такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

У зв`язку з викладеним просила суд:

- визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати акт приймання передачі транспортного засобу від 30.03.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 транспортного засобу - автомобіля марки РУТА 19, тип загальний автобус, випуск 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повернути ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль марки РУТА 19, тип загальний автобус, випуск 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22.06.2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 19 липня 2023 року позивач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

23 вересня 2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання відповідач та третя особа не з`явилися, про розгляд справи належним чином повідомлялися, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надали.

Згідно з вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував насамперед тим, що вилучення спірного автомобіля було здійснено не у власника та без присутності останнього. При цьому позов був заявлений до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Територіальні центри комплектування та соціальної політики створені та діють на підставі Положення «Про територіальні центри комплектування та соціальної політики», затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 23.02.2022 року № 154.

Відповідно до п.7 вищевказаного Положення, юридичними особами публічного права є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя. Натомість районні територіальні центри комплектування є лише відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів обласного рівня і не мають статус юридичної особи.

Відповідно до ч.2 ст.48 ЦПК України відповідачем у цивільній справі може бути фізична особа, юридична особа, а також держава.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

При вирішенні справи колегія суддів апеляційного суду зважає на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Зважаючи на те, що позовні вимоги були пред`явлені до територіального центру комплектування та соціальної політики районного рівня, який не є юридичною особою,, відтак не може вважатися належним відповідачем у справі, позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько