Постанова

від 13.12.2023 по справі 320/17181/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/17181/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", про визнання нечинною постанови,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ" із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просить суд визнати протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 524 від 22.03.2023 про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332.

12.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ" до суду надійшла заява про забезпечення позову, шляхом:

- зупинення дії п. п. 20, 21 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 524 від 22.03.2023, якою внесені зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 до набрання рішенням у справі № 320/17181/23 законної сили;

- заборони ПрАТ "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" здійснювати будь-які нарахування по Договору до врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом НЕК «УКРЕНЕРГО» № 58 від 31.01.2022 Товариству з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ" (ЄДРПОУ 43888596, ЕІС-62Х362817864635F), а саме: виставляти рахунки щодо оплати вартості небалансів електричної енергії та нараховувати обов`язкову до оплати фінансову гарантію, передбачену пп.3 п. 3.5 Договору та розділу VI Правил ринку, оскільки дані повноваження делеговані ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН», згідно Договору про участь в балансуючій групі №БГ-14/03/22-10 від 14.03.2022.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову, заявлених ним у вказаній заяві, може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, оскільки останньому необхідно буде звертатися до суду з окремим позовом щодо відшкодування збитків з третьої особи НЕК «УКРЕНЕРГО», завданих протиправним застосуванням стосовно позивача положень постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. При цьому, позивач наголошував на очевидності ознак протиправності Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 524 від 22.03.2023 про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 р. відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування обставин та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.12.2023.

10.11.2023, під № 43450 до суду від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшов відзив на апеляційну скаргу.

29.11.2023, під № 46089 третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник третьої особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив з того, що позивачем не було подано до суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам товариства, або неможливості їх захисту після прийняття рішення по суті спору. Наявність ознак протиправності оскаржуваної постанови може бути виявлена та встановлена судом лише під час розгляду справи по суті.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими, позаяк, 1) постанова є очевидно протиправною, адже будучи регуляторним актом, не проходила публічних обговорень; 2) виконання оскаржуваної постанови матиме наслідком завданню позивачу збитків; 3) заявлені заходи забезпечення позову у формі запропонованій позивачем, пропорційно та справедливо співвідносяться із предметом позову; 4) очевидні ознаки протиправності постанови можуть бути встановлені на будь-якій стадії розгляду справи, а позивач навів достатньо порушень, допущених відповідачем, при цьому, відповідач має змогу надавати суду свої заперечення на стадії вирішення питання про забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Насамперед, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови регулятора може бути виявлена та встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також, оцінки належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Доводи апелянта про те, що очевидні ознаки протиправності постанови можуть бути встановлені на будь-якій стадії розгляду справи, а позивач навів достатньо порушень, допущених відповідачем, при цьому, при цьому, що відповідач має змогу надавати суду свої заперечення на стадії вирішення питання про забезпечення позову, на переконання колегії суддів є необґрунтованими, позаяк, вирішення питання про забезпечення позову, підлягає розгляду без повідомлення/виклику сторін та без направлення повідомлень всім учасникам справи, до того ж, у силу процесуальних аспектів розгляду заяви про забезпечення позову, в суду відсутня можливість дотриматись процедури надання учасникам справи можливості надати заперечення/докази, збирання/надання оцінки доказам, які мають бути досліджені та оцінені під час розгляду спору по суті.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з`ясованим обставинам, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, що є передчасним.

Питання наявності/відсутності порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови та її змісту чинному законодавству, мають розглядатись та вирішуватись лише під час розгляду спору по суті.

Таким чином, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Щодо доводів апелянта про те, що очевидні ознаки протиправності постанови можуть бути встановлені на будь-якій стадії розгляду справи, а позивач навів достатньо порушень, допущених відповідачем, колегія суддів зазначає, що, безумовно, процесуальним законодавством встановлена така можливість, однак, заява позивача про забезпечення позову таких обставин не містить, а доводи щодо допущених порушень не лише мають бути наведені заявником, а й перевірені судом з посиланням на надані сторонами докази та встановлені обставини, що під час вирішення питання про забезпечення позову не може бути здійснено, з огляду на встановлену специфіку розгляду таких заяв.

Колегія суддів вважає, що заявник послався лише на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, проте не врахував, що лише наявність судового спору не може бути однозначною підставою для забезпечення позову на підставі вказаних заявником обставин, а у разі вирішення спору на користь заявника по суті спору, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства. Всі посилання заявника, фактично зводяться до перелічення можливих у майбутньому наслідків, проте не містять реальних та актуальних на сьогоднішній день обставин та доказів, що їх підтверджують для застосування підстав, визначених ст. 150 КАС України. У такому б випадку, всі заяви про забезпечення підлягали б задоволенню, що не узгоджується із самим інститутом забезпечення позову.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно, проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, у даному випадку, відсутні, не доведено негативний вплив дії оскаржуваної постанови на діяльність позивача/іншого широкого кола осіб, що мало б вплив на діяльність ринку.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з урахуванням ст. ст. 315, 316 КАС України, оскаржувана ухвали підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко

Повний текст постанови складено 13.12.2023.