Рішення

від 26.01.2024 по справі 320/17181/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2024 року № 320/17181/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», про визнання протиправною та нечинною постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» (далі також ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ», позивач) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також Регулятор, НКРЕКП, відповідач) у якій позивач просить визнати протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 524 від 22 березня 2023 року про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332.

Ухвалою суду від 14 червня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Вказаною ж ухвалою залучено приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (далі також НЕК «УКРЕНЕРГО», третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення порядку прийняття оскаржуваного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване рішення прийняте ним відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Позиція відповідача заперечена позивачем у наданій суду відповіді на відзив. В той же час відповідачем надані заперечення на таку відповідь, а третьою особою письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 08 листопада 2023 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 березня 2023 року НКРЕКП прийнято постанову №524 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332» (далі також Постанова № 524), за змістом якої внесяться зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 (далі також Постанова № 332).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

НКРЕКП діє на підставі Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі також - Закон про НКРЕКП).

Відповідно до статті 1 Закону про НКРЕКП Регулятор є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно частини першої статті 2 Закону про НКРЕКП Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики:

діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії;

діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності.

Статтею 3 Закону про НКРЕКП встановлено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є, серед іншого, забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; інші завдання, передбачені законом.

Згідно зі статтею 14 Закону про НКРЕКП Регулятор на своїх засіданнях розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг

Відповідно до статті 17 Закону про НКРЕКП для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; здійснює моніторинг та аналіз ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом; контролює виконання операторами систем передачі та розподілу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем, іншими суб`єктами ринків електричної енергії і природного газу, а у відповідних випадках - власниками систем їхніх зобов`язань відповідно до закону.

Отже, НКРЕКП наділена законодавчо визначеними повноваженнями приймати рішення для забезпечення ефективного функціонування ринку електричної енергії, з метою досягнення балансу інтересів всіх учасників ринку та забезпечення енергетичної безпеки.

Вищевикладене також встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва у рішенні від 05 вересня 2022 року по справі № 640/7129/22, яке набрало законної сили. Зокрема, вказаним рішенням, у контексті спірних правовідносин, встановлено, що виключно у межах своїх повноважень НКРЕКП 25 лютого 2022 року було прийнято Постанову № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду», до змісту якої оскаржуваним рішенням було внесено зміни.

Водночас, згідно з частиною 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі також Закон про ринок) в умовах особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і нормативно- правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.

Відповідно до норм Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 507, Міністерство енергетики України (далі - Міненерго) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно- промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2022 року проведено нараду за участю представників Міненерго, НКРЕКП та НЕК «УКРЕНЕРГО» щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України, на якій Міненерго повідомлено про прийняття Верховною Радою України Закону «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до пункту 45 частини 1 статті 1 Закону про ринок надзвичайна ситуація в об`єднаній енергетичній системі України - це ситуація, за якої виникає загроза порушення режиму роботи об`єднаної енергетичної системи України або її окремих частин, зокрема, внаслідок дефіциту електричної енергії та/або потужності, зниження частоти нижче гранично допустимих меж, порушення режиму допустимих перетоків і перевантаження мережевих елементів, зниження напруги в контрольних точках енергосистеми до аварійного рівня.

Як зазначив відповідач, що не заперечувалось позивачем, на сьогодні в рамках виконання плану заходів із синхронізації об`єднаної енергетичної системи України з об`єднанням енергетичних систем держав - членів Європейського Союзу ENTSO-E, об`єднана енергетична система України проходить перший етап випробування в ізольованому від енергосистем Росії, Білорусі та мережі ENTSO-E режимі. З огляду на викладене вище, питання забезпечення достатності генеруючих потужностей є вкрай важливим для максимально ефективної роботи об`єднаної енергетичної системи України.

При цьому, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Водночас, ураховуючи Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до Закону про ринок та Закону про НКРЕКП, протоколи нарад за участі представників Міністерства енергетики України та НКРЕКП, а також ураховуючи пропозиції учасників ринку електричної енергії, з метою забезпечення надійного, безпечного постачання електричної енергії та стабілізації ситуації на ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану, а також швидкого реагування на ситуацію в умовах воєнного стану, НКРЕКП прийнято постанову від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану».

Положеннями підпункту 20 пункту 1 Постанови № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 07 лютого 2023 року № 251) визначено, що фінансові зобов`язання учасників ринку за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії забезпечуються шляхом грошових коштів та/або у вигляді банківських гарантій, оформлених фінансовими установами, що входять до переліку системно важливих банків відповідно до рішення Правління Національного банку України від 09.03.2022 року № 120-рш «Про визначення системно важливих банків».

Оператор систем передачі (далі - ОСП (у ролі Адміністратора розрахунків (далі - АР) має право відмовити учаснику ринку у прийнятті банківської гарантії за відповідним договором про врегулювання небалансів електричної енергії, якщо фінансова установа, що її оформила:

не віднесена Національним банком України до переліку системно важливих банків;

не виконала зобов`язання за відповідною банківською гарантією та/або відображена в переліку банків, що не виконали зобов`язання, оприлюдненому на сайті ОСП.

У разі проведення досудового розслідування щодо сторони, відповідальної за баланс (далі - СВБ) АР приймає рішення відповідно до Правил ринку з урахуванням вимог органу досудового розслідування, який проводить відповідне досудове розслідування щодо СВБ, чи прокурора, який здійснює нагляд за дотриманням законів під час проведення такого досудового розслідування.

Проте, до НКРЕКП надійшло звернення Національного антикорупційного бюро України (далі також - НАБУ) від 07 лютого 2023 року № 02-199/4113 щодо усунення причин і умов, що сприяли вчиненню кримінального корупційного правопорушення. Зокрема, НАБУ надано пропозиції щодо внесення змін до Постанови № 332, з метою уточнення та доповнення норм в частині передбачення випадку накладення арешту на кошти на рахунку учасника ринку.

З огляду на зазначене, на засіданні НКРЕКП, що проводилось у формі відкритого слухання 22 березня 2023 року прийнято оскаржувану постанову № 524, з метою уточнення та доповнення норм Постанови № 332 в частині передбачення випадку накладення арешту на кошти на рахунку учасника ринку.

Так, Постановою № 524 внесено наступні зміни:

«Підпункт 20 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» замінити двома новими підпунктами 20 та 21 такого змісту:

« 20) учасникам ринку забезпечувати фінансові зобов`язання за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом:

а) надання СВБ грошової гарантії у розмірі не менше 50% від необхідного обсягу фінансової гарантії на торговий день d за умови забезпечення непокритого грошовою гарантією обсягу фінансової гарантії такої СВБ шляхом надання фінансової гарантії банку.

ОСП (у ролі АР) відмовляє СВБ у прийнятті банківської гарантії, якщо фінансова установа, що її оформила, внесена до переліку банків, що не виконали зобов`язання, оприлюдненому на вебсайті ОСП;

б) надання грошової гарантії у розмірі 100% від необхідного обсягу фінансової гарантії на торговий день d для СВБ, щодо якої правоохоронними органами надані ОСП відомості про накладення арешту на кошти на рахунку учасника ринку (що підтверджується копією ухвали про арешт майна).

ОСП (у ролі АР) у день, наступний за днем, у якому отримано офіційну інформацію про накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківському рахунку учасника ринку, повідомляє учасників ринку балансуючої групи та її СВБ, до якої входить такий учасник ринку, щодо наявності такої інформації та здійснює перевірку щодо відповідності фінансової гарантії СВБ вимогам цього підпункту.

Повернення грошової гарантії СВБ здійснюється ОСП за заявою СВБ на банківський рахунок, з якого було перераховано ці кошти.

У разі неможливості повернення ОСП грошової гарантії СВБ на рахунок, з якого кошти були перераховані ОСП, у зв`язку з закриттям банківського рахунку за ініціативи банку, реорганізацією, припиненням, ліквідацією фінансової установи або припиненням договірних відносин між учасником ринку та фінансовою установою (за умови відсутності інформації про накладення арешту на кошти на рахунку учасника ринку) такий учасник ринку зазначає інший банківський рахунок, на який ОСП перераховуються кошти, що використовувались у якості грошової гарантії;

21) ОСП (у ролі АР) в односторонньому порядку поновлювати дію договору про врегулювання небалансів електричної енергії учасника ринку, який передав свою фінансову відповідальність за небаланси іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи та щодо якого правоохоронними органами надано ОСП відомості про накладення арешту на кошти на рахунку учасника ринку (що підтверджується копією ухвали про арешт майна), починаючи з 00 годин 00 хвилин третього торгового дня d, після дня отримання ОСП інформації про накладення арешту на кошти на рахунку учасника ринку.».

У зв`язку з цим підпункти 21 та 22_ вважати відповідно підпунктами 22 та 23».

Отже, оскаржувана постанова № 524, згідно позиції відповідача, має на меті забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії в період дії в Україні воєнного стану.

При цьому, суд звертає увагу на те, що до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії (НКРЕКП) належить здійснення моніторингу функціонування ринку електричної енергії та його сегментів та виконання функцій та обов`язків учасників ринку електричної енергії відповідно до положень Закону України «Про ринок електричної енергії» та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Також, відповідно до Закону про ринок Регулятор має право:

видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення;

вживати заходів для запобігання неефективному функціонуванню ринку електричної енергії.

Ураховуючи викладене та враховуючи повноваження, надані Регулятору, НКРЕКП здійснює оперативний моніторинг, за результатами якого має право вживати заходів (приймати рішення), спрямованих на запобігання неефективному функціонуванню ринку електричної енергії, за умови відповідного обґрунтування та встановлення причинно-наслідкового зв`язку між предметом врегулювання такого рішення (певний вид суспільних відносин на ринку електричної енергії) та його неефективності при функціонуванні ринку електричної енергії.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

Натомість, у контексті відповідних доводів позивача про приналежність оскаржуваного рішення до категорії регуляторних актів, суд звертає увагу на те, що за своїм змістом Постанова №332 (як і зміни внесені Постановою № 524) не є рішенням НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, оскільки зазначені у Постанові № 332 (зі змінами внесеними Постановою № 524) настанови, надані НКРЕКП учасникам ринку електричної енергії виключно на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, спрямовані на оперативне врегулювання відповідних відносин на ринку електричної енергії та його сегментах в умовах воєнного стану, у зв`язку з чим, проекти зазначених рішень на офіційному вебсайті Регулятора у порядку, передбаченому статтею 15 Закону про НКРЕКП, з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб, не оприлюднювались.

Більше того, посилання позивача на Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» є безпідставним, оскільки відповідно до статті 3 цього Закону, дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям, зокрема, актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Водночас, Постанова № 332 (зі змінами внесеними Постановою № 524), з огляду на наведене вище, не містить норм регуляторного характеру, оскільки не відповідає ознакам, якими Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» наділяє регуляторний акт, а тому відсутні підстави стверджувати, що при її прийнятті могли бути порушені принципи регуляторної політики.

Так, за змістом Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Разом з тим, норма права - це загальнообов`язкове правило поведінки людей, встановлене, санкціоноване і забезпечуване державою.

При цьому, жодне з положень Постанови № 332 (зі змінами внесеними Постановою №524) не містить загальнообов`язковості.

Так, Постанова № 332 (зі змінами внесеними Постановою № 524) стосується виключно учасників ринку електричної енергії, зокрема Оператора систем передачі та Адміністратора розрахунків (ПрАТ «НЕК «Укренерго») та учасників ринку, коло яких є визначеним

Отже, Постанова № 332 (зі змінами внесеними Постановою № 524) не містить норм права, крім того, має обмежене коло осіб, на якого вона поширює свою дію, та строк дії якої визначений на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, і передбачає настанови, які спрямовані на забезпечення безперервного постачання електричної енергії та, відповідно, стабільної діяльності учасників ринку електричної енергії (є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), а тому при її прийнятті не могли бути порушені принципи регуляторної політики, визначені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», як про те безпідставно зазначає позивач.

Таким чином, враховуючи, що НКРЕКП було прийнято Постанову № 524 на підставі та в межах повноважень передбачених Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики так комунальних послуг», позовні вимоги про визнання протиправним та нечинним такого положення є безпідставними.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону про ринок проекти правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексів системи передачі та систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що можуть вплинути на конкуренцію, підлягають погодженню з Антимонопольним комітетом України.

Так, частиною 4 статті 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно- господарського управління та контролю зобов`язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб`єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

Разом з цим, статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема, надавати обов`язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктам господарювання, об`єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють.

Водночас, як вже зазначалось, за своїм змістом Постанова № 332 (як і зміни внесені Постановою № 524) не є рішенням НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, зазначені у Постанові № 332 (зі змінами внесеними Постановою № 524) настанови, надані НКРЕКП учасникам ринку електричної енергії виключно на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, спрямовані на оперативне врегулювання відповідних відносин на ринку електричної енергії та його сегментах в умовах воєнного стану, у зв`язку з чим, а також враховуючи норми чинного законодавства, проекти зазначених рішень не потребують погодження з Антимонопольним комітетом України, що додатково засвідчує безпідставність доводів позивача.

Щодо позиції позивача проте, що Регулятором не дотримано вимог постанови НКРЕКП №866 від 30 червня 2017 року «Про затвердження Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Порядок № 866), суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 866 цей Порядок визначає процедуру організації та проведення відкритого обговорення проектів рішень з питань встановлення цін (тарифів), крім проектів рішень про встановлення «зеленого» тарифу, схвалення/затвердження інвестиційних програм/інвестиційної складової/планів розвитку, розгляду зауважень та пропозицій до проектів рішень, що мають ознаки регуляторних актів, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та, у разі необхідності, з інших питань, що належать до компетенції НКРЕКП, та поширюється на суб`єктів господарювання, державне регулювання діяльності яких здійснюється НКРЕКП, та суб`єктів господарювання, які мають намір отримати ліцензії на право провадження господарської діяльності у сферах, державне регулювання яких здійснюється НКРЕКП.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 866 у разі необхідності НКРЕКП може проводити відкриті обговорення проектів рішень НКРЕКП з інших питань, що належать до її компетенції із залученням заінтересованих осіб.

Проведення відкритих обговорень проектів рішень Регулятора проводиться щодо конкретного виду питань, які визначені Порядком № 866, та, у разі необхідності, з інших питань, що належать до компетенції НКРЕКП.

Водночас, як вже зазначалось, за своїм змістом Постанова № 332 (як і зміни внесені Постановою № 524) не є рішенням НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, а отже і проведення відкритих обговорень щодо прийняття даного рішення визначається Регулятором у разі необхідності, а не в обов`язковому порядку. Наведене вчергове засвідчує безпідставність заявлених вимог.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) було доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» (18001, місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 208; код ЄДРПОУ 43888596)) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, місто Київ, вулиця Сім`ї Бродських, будинок 19; код ЄДРПОУ 39369133), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 00100227), про визнання протиправною та нечинною постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.