Постанова

від 13.12.2023 по справі 320/1885/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1885/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

при секретарі - Олешко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними та нечинними положень нормативно-правового акт, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України, яким просив:

- визнати положення п. 2 глави 1 розділу ІV Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10 квітня 2018 року №515/ДСК, протиправними, а саме, такими що не відповідають п. 48 Положення №1262, приписам Постанови №704, Постанови №168, ст.ст. 17, 43 Конституції України, ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст. 30 Закону України "Про Службу безпеки України", умовам контракту про проходження військової служби у Службі безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262, ст. 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини, та нечинними в частині обмеження строку збереження грошового забезпечення за військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження прямих начальників, а саме визнати нечинними слова: "протягом строків, передбачених пунктом 48 Положення, з урахуванням їх продовження у встановленому порядку";

- визнати протиправним, а саме таким, що не відповідає п. 48 Положення №1262, оскільки регулює правовідносини, факт виникнення яких є порушенням вимог п.п. 43, 48 Положення №1262, та нечинним абз. 3 п. 6 глави 1 розділу ІV Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10 квітня 2018 року №515/ДСК;

- визнати протиправним, а саме таким, що не відповідає п. 48 Положення №1262, оскільки встановлює зменшення розміру грошового забезпечення, яке виплачується військовослужбовцям після закінчення строків перебування у розпорядженні, та нечинним абз. 4 п. 6 глави 1 розділу ІV Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10 квітня 2018 року №515/ДСК.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, неналежно досліджено докази.

Апелянт зазначив про неправильне тлумачення судом першої інстанції п. 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, оскільки правовий статус військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні відповідного начальника понад встановлений п. 48 Положення №1262 строк не змінюється, а тому закінчення строку перебування у розпорядженні не може бути підставою для припинення дії гарантії збереження грошового забезпечення військовослужбовця.

Також наголосив, що приписи Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом ЦУ СБУ №515/ДСК-2018 суперечать п. 48 Положення №1262, яке має вищу юридичну силу та не обмежуються строками перебування військовослужбовця у розпорядженні і можливістю їх продовження. Крім того Служба безпеки України не наділена повноваженнями змінювати нормативно-правовими актами умови грошового забезпечення військовослужбовців та обмежувати гарантії збереження усіх видів грошового забезпечення за військовослужбовцями зарахованими у розпорядження відповідних начальників, що встановлені п. 48 Положення №1262.

Звернув увагу суду, що положення п.п. 2, 6 глави 1 Розділу IV Інструкції №515/ДСК за своїм змістом суперечать національному законодавству України у сфері соціального захисту військовослужбовців, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, після закінчення строків перебування у розпорядженні не потребує окремого врегулювання, оскільки врегульовано приписами п. 48 Положення №1262.

Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки абз. 13 п. 48 Положення №1262 надає право Службі безпеки України визначати у своїх відомчих нормативно-правових актах інший порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Служби безпеки України, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників (командирів).

Додатково зазначив про те, що ОСОБА_1 довільно тлумачить норми п. 48 Положення 1262 та перекручуючи їх зміст, водночас Міністерством юстиції України було проведено правову експертизу Інструкції №515/ДСК та 25 квітня 2018 року внесено до Єдиного державного реєстру нормативних актів за №512/31964.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 11 травня 2017 року ОСОБА_1 укладено контракт з Службовою безпеки України про проходження військової служби у Службі безпеки України строком на 10 років з 26 червня 2017 року до 25 червня 2027 року.

Наказом Голови Служби безпеки України від 23 березня 2021 року №377-ОС/дск позивача зараховано в розпорядження ректора Національної академії Служби безпеки України на посаді проректора (з соціально-економічних питань) Національної академії Служби безпеки України за підпунктом "б" пункту 48 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України з 23 березня до 23 червня 2021 року включно.

Наказами Національної академії Служби безпеки України від 17 червня 2021 року №245-ос/дск, від 09 листопада 2021 року №470-ос/дск, від 23 листопада 2021 року №493-ос/дск, від 01 лютого 2022 року №55-ос/дск, від 01 квітня 2022 року №40-ос/дск продовжувався термін перебування ОСОБА_1 у розпорядженні на строк його перебування у відпустках, період тимчасової непрацездатності та перебуванні у відрядженні.

01 травня 2022 строк перебування у розпорядженні ОСОБА_1 сплив, у зв`язку із чим останній подав звернення відповідно до ст. 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України до Ректора Національної академії СБУ, у якому просив, зокрема розглянути питання щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, починаючи з 02 травня 2022 року та до призначення на вакантну посаду в системі Служби безпеки України, нарахування та виплати йому додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 та протягом дії воєнного стану.

Листом від 16 червня 2022 року №29/684/ві Ректор Національної академії Служби безпеки України повідомив заявника, що у зв`язку із закінченням 01 травня 2022 року строку перебування у розпорядженні, з урахуванням вимог п. 2 глави 1 розділу ІV Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10 квітня 2018 року №515/ДСК, відсутні підстави для нарахування та виплати з 02 травня 2022 року грошового забезпечення, з урахуванням додаткової винагороди на період дій воєнного стану.

Аналогічні підстави щодо відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, починаючи з 02 травня 2022 року відображені і у листі Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України від 08 вересня 2022 року №11/3/4-Д-258/64.

Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України листом від 10 листопада 2022 року №16/4016-в щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 повідомлено про те, що рапорт ректора на проведення відповідної виплати до Голови СБУ не надходив, нарахування грошового забезпечення відповідно до вимог Інструкції №515/ДСК припинено та надалі буде продовжено після призначення на посаду наукового консультанта.

Листом від 27 січня 2023 року №29/17-587/ві/Д-1/30 Служба безпеки України повідомила позивача про те, що питання виплати грошового забезпечення за період з 02 травня 2022 року по 18 жовтня 2022 року, а також додаткової винагороди буде вирішуватися після ухвалення судом остаточного рішення у справі №640/11801/22.

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листом від 16 лютого 2023 року №7413.4Д-16259.3/22/42.2.1 просив Службу безпеки України повернутися до розгляду поданого позивачем звернення та вжити відповідних заходів.

Наказом Національної академії Служби безпеки України від 20 березня 2023 року №160-ос/дск відповідно до абз. 4 п. 6 глави 1 розділу IV Інструкції №515/ДСК виплачено полковнику ОСОБА_1 за період перебування у розпорядженні понад граничний термін грошове забезпечення з урахуванням складових, які були встановлені на день зарахування в розпорядження з 02 травня до 18 жовтня 2022 року та додаткову винагороду встановлену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 в розмірі 30000,00 грн.

Листом від 09 вересня 2023 року №29/15-1555/в Служба безпеки України повідомила Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про прийняття рішення щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 02 травня 2022 року по 18 жовтня 2022 року.

Вважаючи положення п. 2 та абз. 3, 4 п. 6 глави 1 розділу ІV Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10 квітня 2018 року №515/ДСК протиправними та такими що не відповідають п. 48 Положення №1262 позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що положення розділу ІV Інструкції №515/ДСК не містять в собі обмежень строків виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, зарахованим у розпорядження відповідних начальників, а містять відсильну норму до положень п. 48 Положення, який у свою чергу, передбачає, що строк перебування у розпорядженні за пп. "б" п. 48 Положення становить до 3 місяців.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (ч. 1).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4).

Згідно з ст. 27 Закону України "Про службу безпеки України" від 25 березня 1992 року № 2229-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України.

Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Соціальний захист працівників, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю.

Статтею 30 Закону України "Про службу безпеки України" встановлено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) встановлено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Наказом Служби безпеки України від 10 квітня 2018 року №515/ДСК, (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2018 року за №513/31964) затверджено Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України (далі - Інструкція №515/ДСК).

Згідно з п. 1 розділу І Інструкції №515/ДСК ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України.

Відповідно до п. 2 розділу I Інструкції №515/ДСК грошове забезпечення військовослужбовців СБ України складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 розділу I Інструкції №515/ДСК встановлено, що грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується військовослужбовцям СБ України, які, зокрема перебувають у розпорядженні відповідних начальників (керівників) органів, підрозділів, закладів та установ СБ України.

Як вбачається з місту позовної заяви та апеляційної скарги позивач зазначає про протиправність п. 2 та абз. 3, 4 п. 6 глави 1 розділу ІV Інструкції №515/ДСК та їх невідповідності п. 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України" затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 № 1262/2007 (далі - Положення №1262), оскільки під час проходження військової служби у період з 02 травня 2022 року до 18 жовтня 2022 року йому було зупинено виплату грошового забезпечення.

Судом встановлено, що 11 травня 2017 року ОСОБА_1 укладено контракт з Службовою безпеки України про проходження військової служби у Службі безпеки України строком на 10 років з 26 червня 2017 року до 25 червня 2027 року.

Наказом Служби безпеки України від 23 березня 2021 року №377-ОС/дск ОСОБА_1 звільнено з посади проректора (з соціально-економічних питань) Національної академії Служби безпеки України та зараховано у розпорядження ректора вказаного навчального закладу за пп. "б" п. 48 Положення №1262 з 23 березня 2021 року до 22 червня 2021 року включно.

Наказами Національної академії Служби безпеки України продовжувався строк перебування ОСОБА_1 у розпорядженні ректора Національної академії Служби безпеки України на строк його перебування у відпустках, періоди тимчасової непрацездатності та перебуванні у відрядженні, а саме:

- від 17 червня 2021 року №245-ос/дск терміном з 23 червня 2021 року до 09 вересня 2021 року включно;

- від 09 листопада 2021 року №470-ос/дск терміном з 10 вересня 2021 року до 24 січня 2022 року ;

- від 23 листопада 2021 року №493-ос/дск терміном з 25 січня 2022 року до 09 лютого 2022 року включно;

- від 01 лютого 2022 року №55-ос/дск терміном з 10 лютого 2022 року до 10 квітня 2022 року включно;

- від 01 квітня 2022 року №40-ос/дск терміном з 11 квітня 2022 року до 01 травня 2022 року включно.

Відповідно до п. 2 глави 1 розділу ІV Інструкції №515/ДСК (у редакції, чинній до 07 листопада 2022 року) за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних навчальних закладів або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом "в" - у випадках передбачених пунктом 1 грави 4 цього розділу, а також підпунктами "е", "є" та "ж" пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262 (далі - Положення)), зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення, а у випадках, коли такі строки не визначені, - протягом шести місяців з дня зарахування в розпорядження.

Відповідно до п. 2 глави 1 розділу ІV Інструкції №515/ДСК (у редакції, чинній з 07 листопада 2022 року) за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних навчальних закладів або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктами "в", "д", "з" пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262 (далі - Положення)), зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків, передбачених пунктом 48 Положення, з урахуванням їх продовження в установленому порядку.

Згідно з п. 48 Положення №1262 зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається:

а) за службовою потребою (після закінчення вищого військового навчального закладу Служби безпеки України, в разі переведення військовослужбовців до нового місця служби) - до 1 місяця;

б) у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов`язків та наявних сил у зв`язку зі зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв`язку з проведенням загальної ротації кадрів, прийняття Головою Служби безпеки України управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності) - до 3 місяців;

в) у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом;

г) після закінчення строку відрядження військовослужбовця до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних (освітніх) закладів, а також після повернення із довготривалого закордонного службового відрядження або після закінчення повноважень народного депутата України, депутата місцевої ради, сільського, селищного, міського голів - до 2 місяців;

д) у разі визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним або обмежено придатним до військової служби - на період, необхідний для підготовки матеріалів до звільнення з військової служби;

е) у разі відсутності відомостей про місце перебування військовослужбовця понад один місяць - до його повернення в підрозділ (орган, заклад, установу) або до дня виключення його зі списків особового складу Служби безпеки України відповідно до пункту 66 цього Положення;

є) у разі скасування допуску до державної таємниці - до 2 місяців;

ж) застосування до військовослужбовця заборон, передбачених Законом України "Про очищення влади" - до завершення особливого періоду, якщо інше не передбачено законодавством.

Військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов`язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.

Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для дальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.

Військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами по особовому складу начальників (командирів), які мають право призначення на ці посади, а військовослужбовці, призначення на посади та звільнення яких з посад належить до повноважень Президента України, зараховуються у розпорядження наказами Голови Служби безпеки України по особовому складу на підставі відповідного Указу Президента України про звільнення з посади.

Час перебування військовослужбовця на лікуванні, в основній та встановлених законодавством додаткових відпустках, час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення із перебуванням безпосередньо в районах антитерористичної операції із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається.

За військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження прямих начальників (командирів), зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, строк перебування військовослужбовця Служби безпеки України у розпорядженні, зокрема прямих начальників (командирів) органу, закладу, установи Служби безпеки України допускається у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів у строк до 3 місяців, після спливу якого, у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби. Разом з тим за військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження прямих начальників (командирів), зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.

Як зазначено вище, п. 2 глави 1 розділу ІV Інструкції №515/ДСК передбачає, що за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних навчальних закладів або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктами "в", "д", "з" пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262, зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків, передбачених пунктом 48 Положення, з урахуванням їх продовження в установленому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення п. 2 глави 1 розділу ІV Інструкції №515/ДСК не містять обмеження строків виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, зарахованим у розпорядження відповідних начальників, а містять відсильну норму до положень п. 48 Положення №1262, який у свою чергу, передбачає, що строк перебування у розпорядженні за п. "б" пункту 48 Положення становить до 3 місяців, у тому числі з урахуванням їх продовження в установленому порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про те, що п. 2 глави 1 розділу ІV Інструкції №515/ДСК незалежно від редакції є тотожними та порушують права військовослужбовців Служби безпеки України зарахованих у розпорядження відповідних начальників на належне їм грошове забезпечення після спливу такого строку, та обмежує гарантії збереження грошового забезпечення встановлені в п. 48 Положення №1262, водночас правовий статус військовослужбовця не змінюється.

Колегія суддів звертає увагу, що п. 2 глави 1 розділу ІV Інструкції №515/ДСК передбачає виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідно до пп. "б" п. 48 Положення №1262 не лише протягом 3 місяців, а й протягом усього строку перебування їх у розпорядженні, які продовжені в порядок та спосіб, встановлений законом, водночас після закінчення такого строку встановлюється окремий порядок виплати грошового забезпечення.

Отже враховуючи вищевикладене, колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта щодо помилковості висновків суду першої інстанції у вказаній частині.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно відхилено його посилання на те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704) не наділяє Службу Безпеки України повноваженнями встановлювати інші умови виплати грошового забезпечення ніж встановлені актами Кабінету Міністрів України, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3 Постанови №704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до п. 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Як зазначено вище, абз. 2 п. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Враховуючи вищевикладене Інструкція №515/ДСК прийнята відповідачем в межах своїх повноважень на виконання абз. 2 п. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 3 Постанови №704, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Доводи апелянта про невідповідність п. 2 глави 1 розділу IV Інструкції №515/ДСК положенням ст. ст. 17, 43 Конституції України, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути розглянуті в межах даної справи, оскільки відповідно до ст. 147 Конституції України лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Щодо доводів апелянта про протиправність абз.абз. 3,4 п. 6 глави 1 розділу ІV Інструкції №515/ДСК та їх невідповідності п. 48 Положення №1262 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 3 п. 6 глави 1 розділу ІV Інструкції №515/ДСК після закінчення строків перебування у розпорядженні, передбачених підпунктами "а", "б", "г", "ґ", "е", "є", "и" пункту 48 Положення (якщо військовослужбовці не призначені на посаду або не звільнені з військової служби), а у випадках, передбачених підпунктом "в" пункту 48 Положення, - після спливання шести місяців з дня зарахування в розпорядження відповідних начальників або керівників, виплата їх грошового забезпечення здійснюється за рішенням Голови СБ України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовців. Стосовно військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови СБ України, такі рапорти готуються одним із його заступників або начальником Управління роботи з особовим складом.

Відповідно до абз. 4 п. 6 глави 1 розділу ІV Інструкції №515/ДСК у разі прийняття Головою СБ України рішення про виплату грошового забезпечення воно виплачується, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії в розмірах, що визначаються наказами по особовому складу.

Отже після закінчення строків перебування у розпорядженні, передбачених, зокрема пп. "б" п. 48 Положення (якщо військовослужбовці не призначені на посаду або не звільнені з військової служби) виплата їх грошового забезпечення здійснюється за рішенням Голови СБ України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовців. Крім того приписи Інструкції №515/ДСК та Положення №515/ДСК не містять підстав відмови у нарахуванні та виплати грошового забезпечення військовослужбовців, строк перебування яких у розпорядженні закінчився та які не призначені на посаду або не звільнені з військової служби.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що положеннями Інструкції №515/ДСК не визначено чітких строків подачі начальниками або керівниками, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовців рапортів Голові СБ України, як і строків прийняття Головою СБ України відповідного рішення, водночас зазначені обставини не можуть слугувати достатньою підставою для задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апелянта про те, що абз. 3 п. 6 глави 1 розділу ІV Інструкції №515/ДСК регулює правовідносини, факт виникнення яких є порушення Службою Безпеки України вимог п.п. 43, 48 Положення №1262 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 43 Положення №1262 військовослужбовці Служби безпеки України призначаються на штатні посади (крім випадків, передбачених цим Положенням) їх прямими начальниками в порядку, що встановлюється Головою Служби безпеки України.

Згідно з пп. "в" п. 43 Положення №1262 призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників (командирів), проводиться у можливо короткий строк і не пізніше строків, зазначених у пункті 48 цього Положення.

Абзацом 11 пункту 48 Положення регламентовано, що після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для дальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.

Отже після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, положення абз. 3 п. 6 глави 1 розділу ІV Інструкції №515/ДСК регламентують та забезпечують збереження грошового забезпечення військовослужбовців після закінчення строків перебування у розпорядженні, передбачених, серед іншого пп. "б" п. 48 Положення №1262, у випадку якщо військовослужбовці не призначені на посаду або не звільнені з військової служби.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 , зазначає про невідповідність положень вимог Інструкції №515/ДСК, оскільки йому було припинено виплату грошового забезпечення у період з 02 травня 2022 року до 18 жовтня 2022 року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до змісту доповідної записки Ректора Національної академії Служби безпеки України від 07 жовтня 2022 року підставою для перебування полковника ОСОБА_1 у його розпорядженні після закінчення відповідних строків, а саме після 01 травня 2022 року був пошук посад відповідно до п. 4.10 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого наказом Служби Безпеки України від 14 жовтня 2008 року №772, що підтверджується відповідними запитами (т. 1 а.с. 162-181).

Як вірно встановлено судом першої інстанції у вказаний період мала місце безпідставна відмова Служби безпеки України у виплаті позивачу грошового забезпечення та бездіяльність керівника, у розпорядженні якого перебував позивач щодо подання рапорту Голові СБ України про нарахування та виплату такого грошового забезпечення, проте зазначені обставини не свідчать про невідповідність оспорюваних ОСОБА_1 положень Інструкції №515/ДСК нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

Також апелянт зазначив про те, що абз. 4 п. 6 глави 1 розділу ІV Інструкції №515/ДСК суперечить п. 5 глави 2 розділу III Інструкції №515/ДСК.

Як зазначено вище, абз. 4 п. 6 глави 1 розділу ІV Інструкції №515/ДСК встановлено, що у разі прийняття Головою СБ України рішення про виплату грошового забезпечення останнє виплачується виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії в розмірах, що визначаються наказами по особовому складу.

Згідно з п. 1 глави 2 розділу III Інструкції №515/ДСК надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцями СБ України установлюється у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою, зокрема але не виключно: за виконання спеціальних завдань із забезпечення державної безпеки; за безпосередню участь у спеціальних операціях, оперативно-бойових та спеціальних заходах тощо.

Відповідно до п. 5 глави 2 розділу III Інструкції №515/ДСК у разі несвоєчасного або неналежного виконання завдань, розмір надбавки за особливості проходження служби зменшується або вона скасовується.

Отже абз. 4 п. 6 глави 1 розділу ІV Інструкції №515/ДСК не передбачає обмеження виплати надбавка за особливості проходження служби, водночас зазначена надбавка не є сталою величною та залежить від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою та не залежить від перебування військовослужбовця у розпорядженні, зокрема після закінчення строку перебування у розпорядженні.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Витягу з наказу Національної академії Служби безпеки України від 20 березня 2023 року №160-ос/дск позивачу виплачено грошове забезпечення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15%, посадового окладу згідно з главою 3 розділу III та премії в розмірі 115% посадового окладу згідно з главою 13 розділу III, які були встановлені на день зарахування в розпорядження за період 02 травня 2022 року до 18 жовтня 2022 року. Крім того відповідно до вищезазначеного наказу ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. за період перебування у розпорядженні понад граничний термін з 02 травня 2022 року до 18 жовтня 2022 року на виконання Постанови Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.

Зазначені обставини підтверджуються довідкою Національної академії Служби безпеки України від 16 червня 2023 року №29/17-3434/ві.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку

Повний текст постанови складено "14" грудня 2023 року.