Постанова

від 13.12.2023 по справі 804/3830/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 804/3830/17

касаційне провадження № К/9901/29330/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 (суддя - Прудик С.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 (головуючий суддя - Богданенко І.Ю., судді - Уханенко С.А., Дадим Ю.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі у тексті - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Управління) про визнання протиправною відмову у списанні податкового боргу у розмірі 318069,20 грн, за яким минув строк позовної давності 1095 днів, викладену у листі від 30.05.2017 №1155/10/04-08-17-13; визнання податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 318069,20 грн безнадійним, як такий, за яким минув строк позовної давності 1095 днів та зобов`язання повторно розглянути заяву про списання безнадійного податкового боргу та прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі вимог Податкового кодексу України позивач звернувся до відповідача із заявою про списання за строком давності безнадійного податкового боргу за період 2004 рік - 2010 рік, яку відповідачем, всупереч вимогам законодавства, залишено без задоволення. Позивач з такі дії Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вважає протиправними, оскільки, строк давності, встановлений законом для стягнення вказаного податкового боргу, минув, а тому є всі підстави для прийняття податковим органом рішення про списання податкового боргу, як безнадійного.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2017, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з огляду на те, що положення пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України передбачає альтернативу: або до повного погашення заборгованості, або визнання боргу безнадійним, можливість прийняття рішення про визначення боргу безнадійним залежить від розсуду контролюючого органу, який може дійти висновку про необхідність використання всіх засобів для повного погашення боргу та не приймати рішення про визначення боргу безнадійним. Вказує, що податкова заборгованість у розмірі 318069,20 грн утворилася за 2004-2010 роки, внаслідок закінчення строку давності настали умови для визнання боргу безнадійним, проте, відповідач безпідставно та протиправно відмовив у прийнятті рішення про списання безнадійного податкового боргу. Судами попередніх інстанцій, на його думку, не враховані судові рішення, якими відповідачу відмовлено у стягненні податкового боргу з позивача та не надано правової оцінки листу від 30.05.2017 №1155/10/04-08-17-13, як рішенню суб`єкта владних повноважень, що порушує права та інтереси.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.02.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 12.12.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 13.12.2023.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ОСОБА_1 зареєстрований як самозайнята особа та перебуває на обліку в Новомосковській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків.

28.04.2017 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою щодо повідомлення про наявність заборгованості з часу її виникнення.

Листом від 16.05.2017 №1069/10/04-08-17-13 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що станом на 15.05.2017 за ним рахується податкова заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами в сумі 318069,20 грн та зазначив, що заборгованість складається з зобов`язань по податку з доходів фізичних осіб на підставі поданих річних декларацій, у тому числі за: 2004 рік в сумі 39536,61 грн (декларація на суму 41976,61 грн), 2005 рік в сумі 24754,34 грн, 2006 рік в сумі 24011,77 грн, 2007 рік в сумі 42355,37 грн, 2008 рік в сумі 93549,15 грн, 2009 рік в сумі 42121,68 грн, 2010 рік в сумі 51740,28 грн.

У подальшому 22.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із заявою, в якій вказав, що сума нарахованої відповідачем заборгованості становить 318069,20 грн, зважаючи на що відповідачем у 2017 році накладено заборону на відчуження належного позивачу автомобіля «Хендай Санта Фе», однак, з урахуванням закінчення строку позовної давності, просив скасувати нараховану суму заборгованості 318069,20 грн та скасувати заборону на відчуження автомобіля.

У той же час, листом від 30.05.2017 №1155/10/04-08-17-13, відповідач повідомив позивача, що за позовами Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області по справам №2а-2655/08 та №2а-13018/09/0470 Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалено постанови про стягнення податкової заборгованості з ОСОБА_1 .

З посиланням на підпункт 102.4 пункту 102 Податкового кодексу України, відповідач вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу, отже, за порушеним питанням, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання податковим органом підтвердження повного погашення суми боргу в встановленому порядку.

Вважаючи протиправними дії податкового органу щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу в розмірі 318069,20 грн, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Під час судового розгляду справи встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2008 у справі №2а-2655/08 стягнуто з приватного нотаріуса ОСОБА_1 суму заборгованості з податку з доходів фізичних осіб за період з 2003 року по 2007 рік включно в розмірі 128279,36 грн. Постанова суду набрала законної сили 28.03.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 у справі №2а-13018/09/0470 стягнуто з приватного нотаріуса ОСОБА_1 заборгованості по податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік в сумі 93549,15 гривень. Постанова суду набрала законної сили 12.02.2013.

Також, судами встановлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2011, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, у справі №2а-10823/10/0470, адміністративний позов Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції до приватного нотаріуса ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік у сумі 42121,68 грн - залишено без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 у справі №804/5514/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014, адміністративний позов Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до приватного нотаріуса ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік у сумі 42121,68 грн - залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2014 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 у справі №804/792/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015, відмовлено у задоволенні позовних вимог Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до приватного нотаріуса ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік у сумі 51740,28 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015.

Зважаючи на зазначене, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з відсутності обставини, які б свідчили про набуття сумою в розмірі 318069,20 грн статусу безнадійного податкового боргу, оскільки, в судовому порядку заборгованість частково стягнута та відповідно, відсутні підстави для виникнення у податкового органу обов`язку щодо списання зазначеної суми.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) податкове законодавство ґрунтується на принципах, зокрема на принципі загальності оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.2, 36.3 статті 36 ПК податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19.1 статті 19 ПК контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Відповідно до підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК контролюючі органи здійснюють функції, зокрема, щодо відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Згідно з підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з пунктом 101.2 статті 101 ПК під терміном «безнадійний» розуміється: податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута (підпункт 101.2.1 пункту 101.2); податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку (підпункт 101.2.2 пункту 101.2); податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2); податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (підпункт 101.2.4 пункту 101.2); податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури (підпункт 101.2.5).

Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Строки давності та їх застосування визначені у статті 102 ПК.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК, - у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд касаційної інстанції дійшов висновків, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також, продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК).

При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки, безумовно вважається безнадійним.

У разі, коли контролюючий орган ініціював до стягнення податкового боргу до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті101 ПК (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк