Постанова

від 13.12.2023 по справі 807/982/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 807/982/17

касаційне провадження № К/9901/47958/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області (далі - Інспекція) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 (суддя Гаврилко С.Є.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 (головуючий суддя - Улицький В.З., судді - Затолочний В.С., Сапіга В.П.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016: № 21429-13, № 21431-13, № 21432-13, якими позивачу визначені податкові зобов`язання з податку на майно, відмінене від земельної ділянки, за 2015 рік.

На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на те, що Інспекцією згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями були визначені податкові зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2015 рік на загальну суму 38544,82 грн., а саме: 5382,34 грн. щодо належного позивачеві об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі рубильного цеху літ. «У», загальною площею 883,80 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 ; 20691,38 грн. щодо належного позивачеві об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі ЩМД (щитових меблевих деталей) літ. «К», загальною площею 3397,60 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 ; 12471,10 грн. щодо належного позивачеві об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі складу фанерного цеху літ. «Л», загальною площею 2047,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що вказані будівлі є будівлями промисловості, а відтак у відповідності до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 18.12.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016: № 21429-13, № 21431-13, № 21432-13.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що будівлі, які належать ФОП ОСОБА_1 , є будівлями промисловості відповідно до правовстановлюючих документів, що враховують вимоги ДК 018-2000, та не є об`єктами оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням того, що видами діяльності, які здійснює позивач, є: 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, 31.02 Виробництво кухонних меблів, 31.09 Виробництво інших меблів, 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 16.24 Виробництво дерев`яної тари, 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння, 17.22 Виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення, 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону, 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва, 43.21 Електромонтажні роботи, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач доводить, що позивач є платником податку на майно, від`ємне від земельної ділянки, відповідно до положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки є власником нежитлових приміщень, які підлягають оподаткуванню, оскільки підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не містить положень щодо об`єктів нерухомості фізичних осіб, тобто положення зазначеного пункту поширюються лише на будівлі промисловості, які перебувають у власності промислових підприємств.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.05.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.12.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 12.12.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VІІI Тересвянська селищна рада прийняла рішення від 31.01.2015 № 802 «Про податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та затвердження в новій редакції Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Зазначеним рішенням було встановлено з 01.01.2015 на території Тересвянської селищної ради ставки податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 1 кв.м. бази оподаткування обєкта житлової та нежитлової нерухомості, що: об`єктом оподаткування є об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка; базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток; ставка встановлюється у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, на 2015 рік встановлена зазначеним рішенням у розмірі 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, а також затвердженно перелік об`єктів, на які податок на нерухоме майно не поширюється, у тому числі, на будівлі промисловості, зокрема, виробничі цехи, складські приміщення промислових підприємств.

У справі, що розглядається, суди встановили, що позивач перебуває у статусі фізичної особи-підприємця із 04.01.2002, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності, що здійснює позивач, є: 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, 31.02 Виробництво кухонних меблів, 31.09 Виробництво інших меблів, 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 16.24 Виробництво дерев`яної тари, 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння, 17.22 Виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення, 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону, 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва, 43.21 Електромонтажні роботи, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

Зазначені у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань види діяльності позивача також знайшли своє відображення і у витязі з реєстру платників єдиного податку, відповідно до якого із 01.01.2012 позивач є платником єдиного податку.

Відповідно до свідоцтв серії ВМО за №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, серії ВМК № НОМЕР_4, відповідно від 27.11.2009 та від 30.08.2009; витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно №№ 24629310, 24629614, 23770189 відповідно від 01.12.2009 та від 04.09.2009; витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 77822045 та № 77823211 від 06.01.2017; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30167019 від 22.06.2016; інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 62006083 від 22.06.2016 позивач є власником: нежитлової будівлі, складу фанерного цеху літ. «Л», загальною площею 2047,8 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі, будівля ЩМД (щитових меблевих деталей) літ. «К», загальною площею 3397,60 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_2; нежитлової будівлі, будівлі рубильного цеху літ. «У», загальною площею 883,80 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Зазначені вище об`єкти нежитлової нерухомості знаходяться на земельній ділянці житлової та громадської забудови для промислово-виробничої діяльності.

29.06.2016 Інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення № 21429-13, №21431-13 та « 21432-13, якими визначено позивачу податкові зобов`язання за платежем « податок на нерухоме майно, відмінне від земельне ділянки» за 2015 рік у загальній сумі 38544,82 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, згідно з яким, зокрема, статтю 266 Податкового кодексу України викладено в іншій редакції та введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з пунктом 3 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

За приписами підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Разом з тим, відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Жодних змін до вищезазначених положень Податкового кодексу України внесено не було, дія зазначених положень на 2015 рік законодавцем не зупинялась, місцеві ради не звільнялись від обов`язку при встановленні нового виду місцевого податку дотримуватись вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, прийняте Тересвянської селищної радою 31.01.2015 рішення № 802 «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та затвердження в новій редакції Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яким встановлено на території Тересвянської селищної роади новий податок на майно - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не могло бути застосоване в 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цього рішення є 2016 рік.

Наявність у Податковому кодексі України норм, які регулюють правила справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Наведені положення Податкового кодексу України необхідно застосовувати з урахуванням норм Конституції України, які є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Так, за змістом статті 57 Основного Закону кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

При цьому статтею 64 Конституції України передбачено, що зазначене конституційне право громадянина не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк