Рішення

від 18.12.2017 по справі 807/982/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2017 року м. Ужгород№ 807/982/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2;

представник відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статей 243 частини 3, 250 частини 1 КАС України, 18 грудня 2017 року було проголошене скорочене рішення суду (його вступну та резолютивну частини). Рішення суду складено у повному обсязі 27 грудня 2017 року. Розгляд даної справи здійснено за правилами загального позовного провадження із врахуванням відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду відповідно до вимог КАС України, у редакції, що діяв до 15 грудня 2017 року.

28 серпня 2017 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області, якою просить суд: "1. Дану позовну заяву прийняти до Закарпатського окружного адміністративного суду та відкрити провадження у адміністративній справі; 2. Поновити позивачу - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, строк звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 29.06.2016 року № 21429-13, податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 29.06.2016 року № 21431-13, та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 29.06.2016 року № 21432-13; 3. Прийняти постанову суду, якою визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 29.06.2016 року № 21429-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік у сумі 5382,34 грн.; податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 29.06.2016 року № 21431-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік у сумі 20691,38 грн.; та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 29.06.2016 року № 21432-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік у сумі 12471,10 грн.; 4. Стягнути з відповідача - Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області на мою користь, судові витрати".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у відповідності до податкових повідомлень-рішень від 29 червня 2016 року за №№ 21429-13, 21431-13 та 21432-13 визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік у сумі 38544,82 грн., відповідно: 5382,34 грн. щодо належного позивачеві об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі рубильного цеху літ. "У", загальною площею 883,80 м2, що знаходиться в смт. Тересва, вул. Заводська, № 1 "У"; 20691,38 грн. щодо належного позивачеві об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі ЩМД (щитових меблевих деталей) літ. "К", загальною площею 3397,60 м2, що знаходиться в смт. Тересва, вул. Заводська, № 1 "К"; 12471,10 грн. щодо належного позивачеві об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі складу фанерного цеху літ. "Л", загальною площею 2047,8 м2, що знаходиться в смт. Тересва, вул. Заводська, № 1 "Л". Позивач зазначає, що вказані будівлі є промисловими, а відтак у відповідності до статті 266 пункту 266.2 підпункту 266.2.2 підпункту "є" Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідач заперечив щодо позову та подав відповідні письмові заперечення (а.с.а.с. 63, 64). Зокрема, відповідач вказав на те, що пільги щодо оподаткування, у спірному випадку, поширюють свою дію на промислові підприємства, які є юридичними особами, яким позивач не є, а є фізичною особою-підприємцем. Також відповідач зазначив, що відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 № 457 (далі по тексту - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість і розроблення кар'єрів"; С "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання, каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво". Таким чином відповідача резюмує, що з метою застосування норм статті 266 пункту 266.2 підпункту 266.2.2 підпункту "є" Податкового кодексу України промисловим повинно бути підприємство, яке відповідно до ДК 009:2010 відноситься до секцій В "Добувна промисловість і розроблення кар'єрів"; С "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання, каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво". Кім цього, відповідач вказує на те, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Відповідачем зазначено, що позивач, який є власником нежитлової нерухомості як фізична особа, не наділений статусом промислового підприємства, не є юридичною особою і як фізична особа не використовує спірні приміщення для промислового виробництва. Оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки позивачеві саме як фізичній особі - власнику такого нерухомого майна, яке не є цехом чи складським приміщенням промислового підприємства. Відповідач у своєму письмовому запереченні виділяє, що в розумінні статті 266 пункту 266.2 підпункту 266.2.2 підпункту "є" Податкового кодексу України не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме, відмінне від земельної ділянки промислові будівлі, що належать промисловим підприємствам. А тому на об'єкти нерухомого майна ОСОБА_1 не розповсюджується дія статті 266 пункту 266.2 підпункту 266.2.2 підпункту "є" Податкового кодексу України. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Під час розгляду справи по суті позивач та його представник просили суд позовну заяву задовольнити з мотивів, що у ній наведенні. Крім того, надали суду висновок від 11 грудня 2017 року за № 0016/2017 будівельно-технічного дослідження згідно адвокатського запиту адвоката ОСОБА_2, а також Витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.а.с. 83-123).

Під час розгляду справи по суті представник відповідача просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю із мотивів, що наведені у письмових запереченнях проти позову.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з існуванням на те об'єктивних підстав, що передбачені законодавчо.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває у статусі Фізичної особи-підприємця із 04 січня 2002 року про що вказує подана ним копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 В02 № 095371 (а.с. 18).

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - види діяльності, що здійснюються позивачем зазначені наступні: 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, 31.02 Виробництво кухонних меблів, 31.09 Виробництво інших меблів, 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 16.24 Виробництво дерев'яної тари, 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння, 17.22 Виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення, 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону, 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва, 43.21 Електромонтажні роботи, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів (а.са.с. 19, 20).

Указані у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань види діяльності позивача також знайшли своє відображення у витязі з реєстру платників єдиного податку, відповідно до якого із 01 січня 2012 року позивач є платником єдиного податку (а.с. 21) та ідентифікаційних даних, що надані відповідачем (а.с.а.с. 65, 66).

Відповідно до свідоцтв серії ВМО за №№ 970662, 970663, серії ВМК № 731703, відповідно від 27 листопада 2009 року та від 30 серпня 2009 року; Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно №№ 24629310, 24629614, 23770189 відповідно від 01 грудня 2009 року та від 04 вересня 2009 року; Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №№ 77822045 77823211 від 06 січня 2017 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30167019 від 22 червня 2016 року; інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 62006083 від 22 червня 2016 року - позивач є власником: нежитлової будівлі, складу фанерного цеху літ. "Л", загальною площею 2047,8 м2, яка знаходиться в смт. Тересва, вул. Заводська, № 1 "Л", (один "Л"), Тячівського району Закарпатської області; нежитлової будівлі, будівля ЩМД (щитових меблевих деталей) літ. "К", загальною площею 3397,60 м2, яка знаходиться в смт. Тересва, вул. Заводська, № 1 "К", (один "К"), Тячівського району Закарпатської області; нежитлової будівлі, будівлі рубильного цеху літ. "У", загальною площею 883,80 м2, яка знаходиться в смт. Тересва, вул. Заводська, № 1 "У", Тячівського району Закарпатської області (а.с.а.с. 22-31).

Вищезазначені об'єкти нежитлової нерухомості знаходяться на земельній ділянці житлової та громадської забудови для промислово-виробничої діяльності (а.с.а.с. 83-92).

29 червня 2016 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення за №№ 21429-13, 21431-13 та 21432-13, якими визначено позивачеві суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельне ділянки за 2015 рік у сумі 38544,82 грн., відповідно: 5382,34 грн. щодо належного позивачеві об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі рубильного цеху літ. "У", загальною площею 883,80 м2, що знаходиться смт. Тересва, вул.. Заводська, № 1 "У"; 20691,38 грн. щодо належного позивачеві об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі ЩМД (щитових меблевих деталей) літ. "К", загальною площею 3397,60 м2, що знаходиться в смт. Тересва, вул. Заводська, № 1 "К"; 12471,10 грн. щодо належного позивачеві об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі складу фанерного цеху літ. "Л", загальною площею 2047,8 м2, що знаходиться в смт. Тересва, вул. Заводська, № 1 "Л" (а.с.а.с. 32-34).

Перевіряючи правомірність оскаржених рішень суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 265 пункту 265.1 підпункту 265.1.1 Податкового кодексу України, податок на майно складається, зокрема, із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до статті 266 пункту 266.1 підпункту 266.1.1 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

У відповідності до статті 266 пункту 266.3 підпункту 266.3.2 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів, у тому числі нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до статті 266 пункту 265 підпункту 266.5.1 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Однак законодавцем встановлені й обмеження щодо оподаткування нерухомого майна, відмінної від земельної ділянки.

Так, відповідно до статті 266 пункту 266.2 підпункту 266.2.2 підпункту "є" Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. У конструкції даної норми законодавцем використане слово "зокрема".

Слово "зокрема", відповідно до тлумачень, не має значення обов'язкової вичерпності переліку. Себто перелік може бути як вичерпний, так і частковий, тобто такий, що підлягає доповненню. Воно "уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного". Якщо є потреба у передачі вичерпного переліку, використовуються інші слова. Приміром, у спірному контексті це могло б бути: "не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, "а саме", "тільки" виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Тобто, із наведеного чітко вбачається, законодавцем застосовано прислівник "зокрема", що сам по собі означає вирізнення чого-небудь з-поміж однотипного. Наведене, в свою чергу, свідчить про наявність нежитлової нерухомості - будівель промисловості (які не можуть бути об'єктом оподаткування), які не обов'язково належать промисловим підприємствам (юридичним особам). Законодавець використовуючи термін "зокрема" зазначив його як синоніми "до прикладу", "у тому числі", "як от" тощо.

Таким чином суд резюмує, що відповідно до статті 266 пункту 266.2 підпункту 266.2.2 підпункту "є" Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості фізичних осіб.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних)конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.

Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.

Головне призначення повинне бути визначене таким чином: обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) побудовано за ієрархічним методом класифікації з використанням послідовної системи кодування.

Кожна позиція у ДК БС містить п'ятизначний цифровий код і назву відповідних класифікаційних угруповань.

Цифрові коди ДК БС, що охоплюють класифікаційні угруповання "розділ - клас", повністю відповідають Класифікації типів споруд Євростату (СС).

Гармонізація ДК БС з СС на рівні чотирьох знаків дасть змогу використовувати національні статистичні дані для зіставлення із статистичними даними Євростату без перехідних таблиць, а також забезпечить можливість входження через систему перехідних ключів до центральної класифікації товарів ООН (СРС).

У цілях забезпечення однозначного віднесення об'єктів класифікації до певних класифікаційних угруповань, полегшення та зручності використання ДК БС у практичній діяльності, на рівні класів в ДК БС до класифікаційних угруповань даються пояснення, що за будівлі чи споруди включає чи не включає конкретний клас.

Кодом 1251 у Державному класифікаторі будівель та споруд позначені будівлі промислові (код СРС 52 121.p1).

Відповідно до пояснень до даного класифікаційного угруповання, цей клас включає: криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням.

До даного класу будівель відносяться: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості; 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії 1251.3; Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості; 1251.5; Будівлі підприємств харчової промисловості 1251.6; Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості; 1251.7 Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості; 1251.8; Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

Таким чином, належні позивачеві на праві власності нежитлові будівлі: рубильний цех літ. "У" загальною площею 883,80 м2, що знаходиться в смт. Тересва, вул. Заводська, № 1 "У", будівля ЩМД (щитових меблевих деталей) літ. "К", загальною площею 3397,60 м2, що знаходиться в смт. Тересва, вул. Заводська, № 1 "К" та склад фанерного цеху літ. "Л", загальною площею 2047,8 м2, що знаходиться в смт. Тересва, вул. Заводська, № 1 "Л" можна віднести до промислових будівель, оскільки за своїм функціональним призначенням відповідають класу промислових будівель, визначених кодом 1251 Державним класифікатором будівель та споруд.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 № 457 (далі по тексту - ДК 009:2010, чинний з 01 січня 2012 року), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість і розроблення кар'єрів"; С "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання, каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво". Переробна промисловість - усі види економічної діяльності, віднесені до секції C "Переробна промисловість". До неї належать як кустарно-ремісничі промисли, так і серійне виробництво. Використання машин і устатковання для виконання економічної діяльності характерне не тільки для секції C.

Відповідно до структури КВЕД секція С включає у себе у тому числі види діяльності, які зазначені позивачем, а саме: 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, 31.02 Виробництво кухонних меблів, 31.09 Виробництво інших меблів, 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 16.24 Виробництво дерев'яної тари, 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння, 17.22 Виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення, 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону, 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва (а.с. 19).

Відповідно до структури КВЕД секція F включає у себе у тому числі види діяльності, які зазначені позивачем, а саме: 43.21 Електромонтажні роботи, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у. (а.с. 19).

При цьому суд зауважує, що зазначення виду діяльності 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням - про що зазначає відповідач у письмових запереченнях, не має правового значення, оскільки не виключається здійснення позивачем, тепер чи в майбутньому, й інших видів діяльності ним зазначенних і які, у тому числі, віднесені до промислового виробництва, відповідно у будівлях промисловості.

Відповідно до статей 6 частини 2, 19 частини 2 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 21 пункту 21.1 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

У відповідності до статті 2 КАС України, її частини 2 пунктів 1, 3, 5, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно.

Суд резюмує, що приймаючи оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення відповідачем були порушені (недотримані) вищезазначені у статті 2 КАС України критерії.

Із врахуванням вищезазначеного належні позивачеві нежитлові будівлі, у розумінні статті 266 пункту 266.2 підпункту 266.2.2. підпункту "є" Податкового кодексу України не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У відповідності до статті 2 частини 3 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

У відповідності до статті 77 частини 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було доведено правомірності прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїс Торіха проти Іспанії" (заява № 18390/91) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевказане, зважаючи на вказані норми застосованого судом законодавства, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити.

У відповідності до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2 частиною 3 пунктом 10, 14 частиною 1, 132, 139, 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (90500, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатської області (90500, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Армійська, 2, ідентифікаційний код 38692460) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року за №№ 21429-13, 21431-13 та 21432-13.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатської області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяОСОБА_4