Ухвала від 14.12.2023 по справі 2-2406/10

Єдиний унікальний номер 2-2406/10

провадження № 6/175/365/23

УХВАЛА

14 грудня 2023 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Васюченка О.Г.,

при секретарі Кульпіній Л.Г..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», заінтересовані особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампіс Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступника,

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2023 року вищезазначена заява надійшла до судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Васюченка О.Г..

Заявник в своїй заяві просив замінити вибулого стягувана: ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на правонаступника ТОВ «ДЕБТ ФОРС» у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа у справі №2-2406/10 про стягнення з боржника/ів якою/яким є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та поновити ТОВ «ДЕБТ ФОРС» термін для пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі №2-2406/10 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»).

Учасники справи у судове засідання не з`явилися про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Заявник у своїй заяві прохав розглядати заяву без участі представника, інші учасники справи про причини своєї неявки суд не повідомили. З урахуванням зазначеного суд вважає можливим розглядати вказані питання за відсутності цих осіб.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України, ст.18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, а також допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою, суд вважає можливим замінити сторону (стягувача) виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2010 року по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до Дніпропетровського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалено рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2012 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк».

14 квітня 2021 року суддею Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області постановлено ухвалу про замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Дельта Банк». На ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

22.02.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» було укладено Договір №22-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС», а ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором №11299890000 (11299890001/11299890002/11299890003).

У відповідності до п. 2.1 Договору №22-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 22.02.2023 року: «За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором».

Відповідно до п. 5.2 Договору №22-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 22.02.2023 року: «Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді»

24.05.2023 року між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» (Заявником) було укладено Договір №24-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» відступило ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором №11299890000 (11299890001/11299890002/11299890003).

У відповідності до п. 2.1 Договору №24-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 24.05.2023 року: «За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором».

Відповідно до п. 5.2 Договору №24-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 24.05.2023 року: «Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді».

Оцінивши представленіі добутідокази,суд вважає,що заявапро замінусторони виконавчогопровадження обґрунтованата підлягаєзадоволенню,а томуслід замінитисторону виконавчогопровадження (стягувача),оскільки судомвстановлено,що 22.02.2023між ТОВ«ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» було укладено Договір №22-02/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» право вимоги заборгованості за договорами кредиту.

В подальшому 24.05.2023 ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС», згідно Договору №24-05/23 про відступлення прав вимоги, відступило право вимоги на ТОВ «ДЕБТ ФОРС», право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №11299890000 (11299890001/11299890002/11299890003).

Отже у зв`язку з зазначеним ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло статусу нового кредитора і отримало право грошової вимоги до боржників та у зобов`язанні змінився кредитор, крім того не може суд прийняти до уваги будь-які заперечення заінтересованих осіб по справі, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені, а тому з урахуванням зазначено та вище викладеного суд приходить до висновку, що заява про заміну сторони виконавчого провадження обґрунтована, підтверджена, ґрунтується на вимогах закону та така, що підлягає задоволенню, в зв`язку з чим стягувача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» слід замінити на його правонаступника ТОВ «ДЕБТ ФОРС».

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник та кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Згідно з частиною 1 статті 442 Цивільного процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (п. 5 ст. 442 ЦПК України).

Тобто така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Саме до такого правового висновку прийшов Верховний суд України у своїй постанові від 20 листопада 2013 року по справі № 6-122цс13.

Часиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин звернення заявника із заявою про надання ТОВ «ДЕБТ ФОРС», код ЄДРПОУ 43577608, статусу стягувача відповідає змісту ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та положенню Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на що, суд вважає за необхідне задовольнити прохання про заміну сторони виконавчого провадження.

Щодо вимоги про поновлення терміну для пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі №2-2406/10, суд, зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься заява ПАТ «УкрСиббанк» від 25 жовтня 2010 про видачу копії судового рішення та виконавчих листів в кількості три екземпляри.

24 січня 2011 року представник ПАТ «УкрСиббанк» отримали копію рішення та оригінали виконавчих листів у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Проте, заявником не додано до заяви витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, щоб підтверджувало відкриття виконавчого провадження (в тому числі не зазначені номера цих виконавчих проваджень) та/або повернення виконавчого листа стягувачу, щоб переривало строк пред`явлення виконавчого документу до виконання та щоб свідчило про намагання первісного стягувача своєчасно вжити всіх заходів щодо своєчасного пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання відносно боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а також не зазначено місцезнаходження даних виконавчих документів та не надано цьому відповідних доказів.

Заявником надано витяг з Автоматизованої системи виконавчих проваджень щодо виконавчого провадження під №59470900 відкритого 11.07.2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь «ПАТ «Дельта Банк», проте в матеріалах справи міститься оригінал виконавчого листа по справі №2-2406/10 від 07 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_3 , в якому зазначено наступне, а саме: 11.12.2013 закінчено на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», стягнуто за виконавчим документом 203973,15 грн, виконавчого збору стягнуто 20397,31 грн, залишок 233 640,71 грн; 10.09.2019 п. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» - стягнення не проводились.

Відповідно до ч. 1 ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

За таких обставин, приймаючи до уваги тривалість зволікання з отриманням та пред`явленням виконавчого листа до виконання, суд приходить до висновку про недоведеність належними, допустимими та достатніми доказами жодної поважної причини для поновлення пропущеного більш ніж на 5 років строку, пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, а наведені заявником в заяві причини суд визнає неповажними, у зв`язку з чим за ст. 433 ЦПК України підстави для поновлення такого строку відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 258, 259, 260, 261, 353, 442 ЦПК України, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», заінтересовані особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампіс Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступника задовольнити частково.

Замінити сторону (стягувача) виконавчого провадження, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на його правонаступника «ДЕБТ ФОРС», код ЄДРПОУ 43577608.

В іншій частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» відмовити.

Ухвала набралазаконної сили14 грудня2023 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя