Рішення

від 14.12.2023 по справі 465/5092/21

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5092/21

2/465/12/23

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

за участю секретаря Сеньків А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя, в якому просив суд здійснити поділ майна квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом спільної сумісної власності, та визнати за позивачем право власності на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що сторони перебували у шлюбі з 16.07.1994 року. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05.04.2021 року шлюб розірвано.

Після одруження позивач проживав у будинку батьків дружини в с. Коцурів Пустомитівського району. Там позивач значно покращив житлово-побутові умови, зокрема, особисто зробив ремонт і поставив паркан.

Близько десяти років тому сторони вирішили купити квартиру у м. Львові. оскільки грошей не вистачала відповідачка вирішила поїхати на роботу в Італію.

У 2016 році сторонами була придбана квартира у АДРЕСА_1 на кошти які заробляв позивач, та які дали його батьки і кошти які передавала з Італії відповідач.

В спірній квартири позивач проживає з моменту її купівлі, позивачем зроблено ремонт і він особисто сплачує всі комунальні послуги.

Після розлучення сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема, квартири.

Оскільки майно було придбано позивачем та відповідачем в період шлюбу, воно належить сторонам на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити вищезазначене майно, шляхом визначення за ним частки квартири в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У зв`язку з вищевикладеним позивач і був вимушений звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 25.08.2021 року відкрито провадження у справі.

Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження.

Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 30.08.2022 року клопотання представника позивача задоволено.

Витребувано:

1.у Головного управління Державної податкової служби у Львівській області інформацію про місця роботи та розмір доходів ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з 16.07.1994 по теперішній час.

2. у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (адреса: 01601, м.Київ, вул. Володимирська, 26, ЄДРПОУ 37996391) інформацію про перетинання ОСОБА_2 державного кордону України за період з 16.07.1994 по теперішній час.

3.у Приватного підприємства «ЗНАЮБУДІНВЕСТ» (адреса: 79041, м.Львів, вул.Герої УПА, буд.73, ЄДРПОУ 22369421) копію договору дольової участі у будівництві від 23.08.2005 № 2/40 з всіма додатками до нього та копії всіх платіжних документів, що підтверджують сплату вартості квартири за договором дольової участі у будівництві від 23.08.2005 №2/40.

4.у ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) документи, що підтверджують отримання ним коштів від його батьків для купівлі квартири АДРЕСА_4 .

Ухвалою суду від 14.02.2023 року клопотання представника позивача задоволено.

Витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (адреса: 01601, м.Київ, вул. Володимирська, 26, ЄДРПОУ 37996391) інформацію про перетин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України державного кордону України за період з 16.07.1994 року по теперішній час.

Ухвалою суду від 07.06.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

10.07.2023 року до суду, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог позивача, та вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Так, 16.07.1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який 05.04.2021 року рішенням Франківського районного суду м. Львова було розірвано.

Сторони мають доньку 1995 року народження та двох онуків.

При цьому спірне майно, а саме квартира за адресою АДРЕСА_1 , відповідач купила самостійно за власні кошти, які заробила працюючи в Італії більше 20 років.

Позивач будучи здоровим і працездатним мав би бути основним утримувачем своєї сім`ї, майже ніколи не працював або працював на низько оплачуваній роботі, про сім`ю не дбав, не приймав участі у вихованні сумісної дитини, фактично жив у своє задоволення за рахунок відповідачки, яка постійно працювала за кордоном, щоб утримувати сім`ю і надати все необхідне для гармонійного фізичного розумового розвитку сумісної дочки.

Донька до повноліття проживала та навчалась в Італії поруч з відповідачкою і була на повному її утриманні, тобто позивач не приймав участі у вихованні дитини.

Позивачем надано довідку, що він проживав у спірні квартирі, проте він використовував дану квартиру особисто для власних потреб, тобто користувався нею на шкоду інтересам і репутації сім`ї.

Окрім того, позивач з 01.01.1998 року по другий квартал 2010 року працював і мав мізерний дохід. В період з 16.07.1994 року по 01.01.1998 року і з другого кварталу по дату розірвання шлюбу з відповідачкою, позивач взагалі не працював та інших доходів не мав.

До того позивачем не надано доказів про джерела походження коштів, за які нібито було ним придбана спірна квартира, а також не доведено надання коштів його батьками.

Відповідачка купила спірну квартиру у розстрочку з самого початку будівництва будинку в якому вона знаходиться за договором дольової участі у будівництві від 23.08.2005 №2/40, укладеного з ПП «ЗНАЮБУДІНВЕСТ».

У додатку №2 зазначено, що сторони договору дольової участі у будівництві від 23.08.2005 №2/40 дійшли згоди, щодо вартості квартири в осях 27-30 на 9 поверсі, загальною площею 58,26 кв.м., що становить суму еквіваленту 40 200 доларів США по курсу Нацбанку України на момент підписання договору.

Відповідач також, зазначає , що частину коштів вона попросила у борг в своєї рідної сестри та близьких знайомих, з якими працювала в Італії Борг повернула пізніше завдяки заробітку в Італії.

Відповідач набула право власності на квартиру 28.08.2012 року, та 08.08.2016 року державним реєстратором Управління державної реєстрації ЛМР зареєстровано за нею право власності на спірну квартиру номер запису право власності: 15880412.

Отже, відповідно до ч.2 ст. 70 СК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна подружжя суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, що один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, та ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Таким чином, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, та просить збільшити частку ОСОБА_2 у спільному майні квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Зменшити частку ОСОБА_1 у спільному майні квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Здійснити поділ сумісного майна подружжя, а саме визнати за ОСОБА_2 право приватної власності у розмірі 0,99 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності у розмірі 0,01 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 15.09.2023 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про проведення експертної оцінки вартості спірного майна по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Призначено по справі проведення експертної оцінки ринкової вартості спірного майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Проведення експертної оцінки ринкової вартості спірного майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 доручено експертній установі або експерту за вибором відповідача.

Витрати на проведення експертної оцінки ринкової вартості спірного майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 покладено на відповідача.

Ухвалою суду від 22.09.2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про виклик свідків по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задоволено.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомив. З відзивом на позовну заяву був ознайомлений 10.10.2023 року, що підтверджується його підписом на обкладенці справи, заперечень на відзив подано не було, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, від останньої надійшло клопотання в якому вона зазначає, що відповідач не заперечує, що спірна квартира є їх з позивачем спільною сумісною власністю у відповідності до ст. 60 СК України. разом з тим презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. У зв`язку з чим просить суд збільшити частку відповідача у спільному майні, та здійснити поділ сумісного майна подружжя, а саме за відповідачем визнати право приватної власності у розмірі 0,99 частини спірного майна, що відповідає 99/100 частин квартири за адресою АДРЕСА_1 ; за позивачем визнати право приватної власності у розмірі 0,01 частини спірного майна що відповідає 1/100 частин квартири за адресою АДРЕСА_1 . Після поділу спірного майна подружжя присудити ОСОБА_2 1/1 права власності на спірну квартиру. Судове засідання провести у відсутність відповідача та її представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, свідків, оцінивши докази у справі в їх сукупності та кожен доказ окремо, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. ст.4,5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.07.1994 року, який рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05.04.2021 року було розірвано.

Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.08.2016 року квартира за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , розмір частки:1; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на квартиру, серія та номер: б/н, виданий 28.08.2012, видавник: відділ приватизації житла Франківської районної адміністрації Львівської міської ради.

З акту фактичного проживання №65 від 27.08.2019 року виданого ОСББ «Наукова 2в» вбачається, що ОСОБА_1 постійно проживає без реєстрації у квартирі АДРЕСА_4 разом з дружиною ОСОБА_2 . У квартирі зареєстрована: ОСОБА_2 28.08.2017 року.

З акту фактичного проживання №13 від 12.09.2022 року виданого ОСББ «Наукова 2в» вбачається, що ОСОБА_1 за наявними даними у ОСББ «Наукова 2в» постійно проживав без реєстрації до серпня 2021 року у квартирі АДРЕСА_4 .

Пустомитівською ДПІ Головного управління ДПС у Львівській області надано інформацію про джерела та суми доходів ОСОБА_1 за період з 01.01.1998 року по 30 червня 2022 року з якою вбачається, що останній з першого кварталу 1998 року по перший квартал 2004 рік працював в ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також з першого кварталу 2004 року почав працювати в ПП «Техкомплект» по 2010 рік. З третього кварталу 2010 року по третій квартал 2018 року відсутня інформація про доходи. З четвертого кварталу 2018 року ОСОБА_1 по другий квартал 2019 року працював у Національній університеті «Львівськаполітехніка». З третього кварталу 2019 року по другий квартал 2020 року відсутня інформація про доходи. З третього кварталу 2020 року по березень 2022 року позивач працював у ПП «АУТПОСТ-9», та в червні 2022 року у ЛМКП «Львівводоканал».

Тобто, як вбачається з вищевказаних відомостей позивач у період придбання спірної квартири мав відносно низький дохід, а в період з 2010 року по 2018 рік взагалі не отримував дохід.

Відповідач зазначає, що купила спірну квартиру у розстрочку з самого початку будівництва будинку в якому вона знаходиться за договором дольової участі у будівництві від 23.08.2005 №2/40, укладеного з ПП «ЗНАЮБУДІНВЕСТ».

У додатку №2 до договору дольової участі у будівництві №2/40 від 23.08.2005 року зазначено, що сторони дійшли згоди, щодо вартості квартири в осях 27-30 на 9 поверсі, загальною площею 58,26 кв.м., що становить суму еквіваленту 40 200 доларів США по курсу Нацбанку України на момент підписання договору, та встановлено графік фінансування.

28.08.2012 року Відділом приватизації житла Франківської районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5 .

Відповідно до Наказу № 195 д-ж-ф від 28.08.2012 року «Про оформлення права власності на квартири на АДРЕСА_6 » оформлено право власності, зокрема, ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 .

Згідно витягу з пенсійного рахунку виданого 26.01.2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що остання працювала в Італії, займаючись хатньою роботою, та отримала з 2002 року до 31.12.2012 року в сукупності у розмірі 56803,76 євро. Також за період з 2013 року по 07.11.2020 року отримала дохід в розмірі 11844,24 євро.

Згідно звіту про оцінку майна станом на дату оцінки майна 18.09.2023 року ринкова вартість спірної квартири складає 1885550,00 грн.

З наявних в матеріалах справи квитанції про сплату комунальних послуг вбачається, що утримання квартири забезпечується відповідачкою ОСОБА_2 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка є донькою позивача та відповідача пояснила, що квартира придбана тільки за мамині кошти (відповідачки), яка довгий час працювала в Італії. Батько ніде не працював. Також кошти позичала на придбання квартири у знайомих, потім віддавала.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що є рідною сестрою відповідачки. Спірна квартира куплена за кошти ОСОБА_2 , яка працювала багато в Італії на важких роботах, а також утримувала дитину. Позивач не відомо де працював. Матеріально сім`ю не утримував, дитину не утримував. Сім`ю утримувала відповідачка ОСОБА_2 через сестру погашала кредит за спірну квартиру.

Свідок ОСОБА_6 повідомила, що є знайомою відповідачки, з якою працювала у Львові, а потім тривалий час в Італії. За весь час що відповідач працювала в Італії вона постійно відкладала кошти для придбання квартири у Львові. Працювала на важких роботах, мало їла. Також вона позичила частину суми відповідачці для придбання квартири. Зі слів відповідачки її чоловік постійно гуляв, вона фактично утримувала сім`ю.

Таким чином, докази що містяться у справі свідчать про те, що позивач за час перебування у шлюбі з відповідачем не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в отриманні дитини, що дає підстави суду при вирішенні цього спору про поділ майна відступити від засади рівності часток подружжя.

Відповідно до ч. 1ст. 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентованостаттею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За положеннями ч. 1ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно дост.70 Сімейного кодексу Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до ч.4ст.71СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Зі змісту п.п. 23, 24Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Згідно з вимогами ч.3ст. 368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 372 цього кодексувизначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007р. N 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Зазначені вище норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. При цьому, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Так, відповідачем не заперечуються обставина, що спірна квартира набута за час перебування сторін у шлюбі, зокрема також вартість спірного майна на час розгляду справи в суді становить в розмірі 1885550,00 грн.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч. ч. 2, 3ст.70СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1ст. 60СК України).

У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю (див. пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 88 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливим відступити від рівності часток у спільному майні подружжя, оскільки враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, позивач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, не мав поважної причини не мати самостійного заробітку чи доходу, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Позивачем не надано доказів того, що спірна квартира, зокрема придбана на його кошти та кошти його батьків. З матеріалів справи вбачається, що позивач у період придбання квартири не отримував будь-якого доходу. Також доказів того, що за кошти позивача було зроблено ремонт у спірній квартирі та ним сплачуються всі комунальні платежі матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому за позивачем визнати право приватної власності у розмірі 0,01 частини спірного майна, що відповідає 1/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а за відповідачем визнати право приватної власності у розмірі 0,99 частини спірного майна, що відповідає 99/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач просила суд після поділу спірного майна подружжя присудити ОСОБА_2 1/1 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , проте суд вважає, що це суперечить приписам ст. 13 ЦПК України, та суд не вправі самостійно вийти за межі позовних вимог щодо визнання права власності за відповідачем, а зустрічний позов останньою не заявлявся.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що сторонами по справі не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат, клопотань про відшкодування витрат до закінчення судових дебатів до суду не надходило,суд не може вийти за межі заявлених вимог, а тому питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, ст.ст.368,372 ЦК України,ст.60,69,70-71 СК України, керуючись ст.ст. 4,5,12,13, 81, 88,141, 263-265,354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності у розмірі 0,99 частини спірного майна, що відповідає 99/100 частин квартири за адресою : АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності у розмірі 0,01 частини спірного майна, що відповідає 99/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Коцурів.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Суддя Мартьянова С.М.