Ухвала

від 14.12.2023 по справі 471/363/20

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/363/20

Провадження №2/471/2/23

Номер рядка звіту 19

У ХВ АЛ А

"14" грудня 2023 р. смт. Братське

Братський районний суд Миколаївської області, у складі головуючої судді Гукової І.Б. за участі секретаря Холоденко І.Ю, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Братського районного суду Миколаївської області з 20 травня 2020 року перебуває зазначена справа.

Ухвалою суду від 29 травня 2020 року було відкрито провадження у справі.

Розгляд справи було призначено неодноразово, однак позивач у судові засідання не з`являється.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися визначеними законом процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно приписів ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму ВССУ судам дано роз`яснення на те, що, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Разом з тим, відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

З урахуванням ст.ст. 13, 44 ЦПК України, вважає за необхідне зазначити, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Неявка позивача в судове засідання є його волевиявленням, проявом дії принципу диспозитивності.

Згідно з вимогами ЦПК України суд повинен з`ясовувати причини неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як зазначено вище, за ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах, зокрема, змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених ст. ст. 13, 44 ЦПК України, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначеному судом.

Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи(ч. 2 ст. 212 ЦПК України).

Отже, позивач, який не має можливості прибути у судове засідання, має право звернутися до суду із клопотання про проведення розгляду справи в режимі відео конференції.

Також суд зазначає, що неодноразове неприбуття позивача у судове засідання має ознаки зловживання своїми правами, що призводить до затягування розгляду справи.

За таких обставин, суд роз`яснює позивачу, що у разі його неявки у судове засідання, справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Керуючись статтями 43, 128, 212, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У судовому засіданні оголосити перерву до 18 січня 2024 року до 14.00 години.

Роз`яснити, що у випадку неможливості явку особисто у судове засідання, позивач має право звернутися до суду із заявою про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяІ.Б. Гукова