Постанова

від 08.05.2024 по справі 471/363/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

08.05.24

22-ц/812/734/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 471/363/20

Номер провадження: 22-ц/812/734/24 Суддя-доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Темнікової В.І., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 29 лютого 2024року, ухваленого під головуванням судді - Гукової І.Б. в приміщені того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права на земельну частку (пай), -

в с т а н о в и л а:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ульянівської сільської ради, в якому просив визнати за ним право на земельну частку (пай) КСП «Ульянівське» Братського району Миколаївської області розміром 10,39 умовних кадастрових гектарів, в межах території Улянівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Позов обґрунтовував тим, що з 04 листопада 1996 року він працював та був членом радгоспу «Улянівський». 29 серпня 1997 року він був виключений з членів КСП «Улянівське» у зв`язку з навчанням. 20 вересня 1996 року радгосп «Улянівський» Братського району Миколаївської області реорганізовано в КСП «Улянівське». 03 лютого 1997 року КСП «Улянівське» отримало Державний акт на право колективної власності на землю серія МК № 016. У списку членів КСП «Улянівське», який є Додатком № 1 до Державного акту на право колективної власності прізвище ОСОБА_1 відсутнє.

Посилаючись на те, що на момент отримання КСП «Улянівське» Державного акту на право колективної власності на землю МК №016 він був членом КСП, його прізвище помилково не було включено до Списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), позивач просив про задоволення позову.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 07 травня 2024 року неналежного відповідача - Улянівську сільську раду Братського району Миколаївської області замінено на належного - Братську селищну раду Братського району Миколаївської області.

В подальшому уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) в КСП «Улянівське», село Улянівка Братського району Миколаївської області розміром 10,39 умовних кадастрових гектарів на території Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 29 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано письмових документів про те, що на момент отримання КСП «Улянівське» Державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_1 був членом КСП та був включений до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю). Судом встановлено, що позивач перебував у КСП «Улянівське» у трудових відносинах. Перебування в трудових відносинах з підприємством не є автоматичним включенням до членів КСП. Рішення загальних зборів про прийняття ОСОБА_1 в члени КСП позивачем не надано, а наявність запису про виключення « ОСОБА_2 » з членів КСП (протокол від 29.08.1997 року) не підтверджує його прийняття до членів КСП, оскільки відсутня заява та рішення про прийняття його у члени КСП.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що суд неправильно установив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів та як наслідок цього неправильно визначив правовідносини, що виникли у зв`язку з цими обставинами, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом проігноровані наведені позивачем дійсні обставини набуття членства в КСП «Улянівське», оскільки набув членство в КСП з моменту його створення, а відтак виключає наявність окремого рішення загальних зборів КСП про включення до його членів тих осіб, які набули право на членство внаслідок реорганізації радгоспу «Улянівське» в КСП «Улянівське». Рішення Ради підприємства від 29 серпня 1997 року та загальних зборів членів КСП «Улянівське» від 01 березня 1998 року вказують на те, що саме підприємство визнавало позивача членом КСП «Улянівське».

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Вуїв О.В. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання сторони не з`явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином.

Від відповідача - Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області надійшла заява про розгляд справи у відсутність її представника.

Позивач ОСОБА_1 надіслав заяву, в якій просив відкласти судове засідання на іншу дату. У своїй заяві посилається на те, що на даний час проживає та працює у м. Рівне Рівненської області. З 24 лютого 2022 року в Україні діє режим воєнного стану, відмінені неробочі та святкові дні, обмежено тривалість відпусток та можливість їх надання поза затвердженим графіком, у зв`язку з цим він не має можливості на законних підставах залишити робоче місце та прибути в судове засідання, у тому числі він не може у робочий час приймати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, оскільки такі дії можуть бути розцінені як вчинення корупційного правопорушення. Однак, відповідних доказів щодо фактичного місця проживання, місяця роботи та графіку змін позивач не надав.

За положеннями статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належними чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, неприпустимість зловживання процесуальними правами як принцип цивільного судочинства, п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК, забезпечується гарантіями дотримання судом усіх інших основних засад (принципів) цивільного судочинства, визначених у ч. 3 ст. 2 ЦПК. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст.45 ЦПК). Суд з метою запобігання зловживанням справами активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов`язків, що не спростовує принцип змагальності сторін.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі «Шульга проти України», пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі, є завданням саме державних органів (рішення Суду у справі «Мусієнко проти України», пункт 24, № 26976/06, від 20.01.2011).

Як встановлено, справа перебуває у провадженні суду з 20 травня 2020 року, судові засідання у справі неодноразово відкладались за аналогічними клопотаннями відповідача. Враховуючи викладене колегія вважає, що причини відкладення розгляду справи, зазначені позивачем не є поважними, підстав для його відкладення, передбачених ст. 372 ЦПК України судом не встановлено, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.3ЦПКУкраїни провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст.5ЦПКУкраїни суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367ЦПКУкраїни вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.

Відповідно до статті 5 ЗК України від 18 грудня 1990 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, у колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян.

Сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місцерозташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів. Частина земель резервного фонду, яка на час введення в дію цього Кодексу належала господарствам, залишається за ними на умовах постійного користування. Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

За пунктом 2Указу ПрезидентаУкраїни від8серпня 1995року №720/95«Про порядокпаювання земель,переданих уколективну власністьсільськогосподарським підприємствамі організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦКУкраїни, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Отже, головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 696/1268/16-ц (провадження № 61-7892св18), від 07 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц (провадження № 61-9879св19).

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що на підставі наказу № 23 (5) від 11 липня 1994 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу помічником комбайнера в Радгосп «Улянівський» з 13 липня 1994 року, що підтверджується архівною довідкою № К-24.02 від 09 лютого 2021 року.

Наказом № 20 (3) від 05 липня 1995 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу помічником комбайнера, а наказом № 36 (3) від 06 листопада 1996 року ОСОБА_1 з 04 листопада 1996 року був прийнятий трактористом (т. 1 а.с. 5, 25 т.1, т. 2 а.с. 48 т.2).

У вересні 1996 року відповідно до рішення загальних зборів робітників та службовців радгоспу «Улянівський» протокол №3 від 20 вересня 1996 року, радгосп реорганізовано в КСП «Улянівське» (т. 1 а.с. 6, 90-109).

За положеннями Статуту КСП «Улянівське», прийняття в члени підприємства проводиться Радою підприємства в присутності особи, яка подала заяву з послідуючим затвердженням на загальних зборах. Заява у члени підприємства має бути розглянута на протязі місяця з дня подання.

Згідно відповіді архівного відділу № 27-14.04-02 від 06 липня 2021 року «У документах радгоспу «Улянівський» за період з січня 1996 року по вересень 1996 року відомості щодо прийняття до радгоспу ОСОБА_1 не значаться. У документах КСП «Улянівське» за період з 01 листопада 1996 року по 29 серпня 1997 року відомості щодо прийняття ОСОБА_1 у члени КСП також не значаться» (т. 1 а.с. 89).

Отже, наведе свідчить проте, що позивач ОСОБА_1 перебував з КСП «Улянівське» у трудових відносинах.

Як вбачається зі справи, 03 лютого 1997 року КСП «Улянівське» Братського району Миколаївської області отримало Державний акт на право колективної власності на землю МК №106. У Додатку № 1 список членів КСП «Улянівське», які мають право на земельну частку (пай), прізвище позивача - ОСОБА_1 не включене (т. 1 а.с.68).

Відповідно до статей 76, 77, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

За правилами статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 на час отримання КСП «Улянівське» державного акту на право колективної власності на землю був членом цього колективного підприємства та безпідставно не був внесений до списку осіб власників земельних часток (паїв), долучених до державного акту про право колективної власності на землю, одержаного КСП «Улянівське» 03 лютого 1997 року, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 як таких, що не підтверджені належними та допустимими доказами та обґрунтовано вважав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що прийняття протоколу від 29 серпня 1997 року КСП «Улянівське», яким виключено « ОСОБА_2 » з членів КСП як на підтвердження його членства в КСП не заслуговують на увагу, оскільки доказів набуття членства відповідно до Статуту підприємства, позивачем не надано, що є його процесуальним обов`язком.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до підстав позову та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без зміни то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення БратськогорайонногосудуМиколаївської областівід29 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПКУкраїни.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.І. Темнікова

Н.О. Тищук

Повний текст постанови складено 13 травня 2024 року.